Ухвала суду № 79281002, 21.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

21 січня 2019 року м. Київ № 640/666/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченко І.М. розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову у справіза позовомОСОБА_1доГоловного управління Держпраці у Київській областіпровизнання протиправною та скасування постанови,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 04.12.2018 року № КВ 1719/1439/НД/СЛТД/ФС-642 відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

17.01.2019 року адвокатом позивача подано до суду заяву про забезпечення адміністративного позову, шляхом зупинення дії оскаржуваної, до прийняття рішення по справі.

Вказана заява обґрунтована тим, що, зокрема, відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 р. № 509, штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, та у разі не сплати - стягується органами державної виконавчої служби.

А тому, як зазначає адвокат, у випадку несплати позивачем даного штрафу у добровільному порядку, відповідач наразі в змозі стягнути вказані кошти у порядку виконавчого провадження, не зважаючи на факт оскарження позивачем постанови у судовому порядку, що в свою чергу є підставою для звернення до суду з заявою про забезпечення позову.

Також адвокат звертає увагу, що у випадку задоволення позову з предметом визнання дій протиправними та скасування постанови, істотно ускладнить стягнення з відповідача штрафу вже стягнутого ним з позивача, а тому позивач буде вимушений звернутися з новим позовом про стягнення грошових коштів, оскільки механізм повернення коштів з Державного бюджету залишається недосконалим та довготривалим.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 цього Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливо лише у разі наявності обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як було зазначено, адвокат позивача, у поданій до суду заяві про забезпечення позову просить зупинити дію оскаржуваної постанови.

З наданої копії постанови вбачається, що дата її винесення 04.12.2018 року, набрання законної сили -14.12.2018 року.

Згідно п. 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 р. № 509, штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

Отже, з 04.12.2018 року пішов відлік місячного терміну для сплати штрафу, визначеного оскаржуваною постановою, який сплив 04.01.2019 року.

Вказане вище свідчить про те, що сума штрафу, встановлена постановою від 04.12.2018 року № КВ 1719/1439/НД/СЛТД/ФС-642 та яка є предметом спору у даній справі, на даний час, підлягає стягненню у відповідності до п. 11 Порядку № 509.

У той же час, заявником не наведено жодних обставин, які б свідчили про примусове стягнення з позивача такого штрафу.

Окрім цього, рішення суду прийняте за наслідками розгляду справи, у випадку задоволення позову, не передбачатиме жодного порядку його виконання, а очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови позивачем в заявленому клопотанні та позові не наведено, що виключає застосування заходів забезпечення позову.

Суд також зазначає, що зупинення дії оскаржуваної постанови у спірних правовідносинах також не буде сприяти ефективному захисту та поновленню прав та інтересів позивача, оскільки стан виконання такої постанови жодним чином не впливає на обставини, які будуть досліджуватися під час розгляду даної адміністративної справи.

Окрім цього, позивачем до заяви про забезпечення позову не додано жодних належних та допустимих доказів існування обставин на які він посилається.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 цієї статті).

Отже, позивачем не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб є неможливим, оскільки при цьому фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви адвоката ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя І.М. Погрібніченко