Рішення № 79280995, 21.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 січня 2019 року № 826/19126/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кафельтон»доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовичапровизнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кафельтон» (далі по тексту - позивач,ТОВ «Кафельтон») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича (далі по тексту - відповідач Уповноважена особа Фонду), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду (у формі повідомлення вих. №01-24.3/3288 від 17 серпня 2016 року) про нікчемність наступних правочинів: правочин з переказу коштів в якості надання безповоротної фінансової допомоги згідно з Договором б/н від 14 червня 2016 року, здійснений Банком 16 червня 2016 року в сумі 332 000,00 грн (переказ з рахунку 32600.1.15914.0002 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрфенікс» на рахунок №2600.3.16437.0003 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кафельтон»); правочин з переказу коштів в якості надання безповоротної фінансової допомоги згідно з Договором б/н від 14 червня 2016 року, здійснений Банком 16 червня 2016 року в сумі 6 300,00 грн (переказ з рахунку №2600.1.15914.0002 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрфенікс» на рахунок №2600.3.16437.0003 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кафельтон»); правочин щодо погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафельтон» за Договором овердрафту №ЮЛ81/2015-0 від 08 червня 2015 року, здійснений Банком 16 червня 2016 року в сумі 338 300,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Кафельтон» послалося на те, що останнє провадить господарську діяльність з оптової та роздрібної торгівлі будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням.

06 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кафельтон» та Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Євробанк» (далі по тексту - ПАТ КБ «Євробанк»), відповідно до якого банк, як кредитодавець зобов'язався надати позивачу як позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку позичальника, відкритого у кредитодавця, на підставі розрахункових документів на суму, що перевищує фактичний залишок коштів на такому поточному рахунку, але в межах визначеного цим Договором ліміту кредитування (овердрафт), а позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування овердрафтом, комісії кредитодавця, що передбачені тарифами кредитодавця, виконати інші умови цього договору та повернути кредитодавцю заборгованість за овердрафтом у строки, встановлені цим договором.

З метою забезпечення взятих Товариством з обмеженою відповідальністю «Кафельтон» договірних зобов'язань, між сторонами договору також укладено договір застави товарів в обороті №ЮЛ-81/2015/ТО-1 від 08 червня 2015 року.

Крім того, як зазначає позивач, між фізичною особою ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Євробанк» укладено договір №ЮЛ-81/2015/П-1 від 08 червня 2015 року.

Станом на 16 червня 2016 року позивач мав заборгованість за договором овердрафту перед ПАТ КБ «Євробанк» на суму 546 431,44 грн, яка була повністю погашена за рахунок поворотної фінансової допомоги - позики від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфенікс», яка надана строком на 1 рік на підставі договору позики б/н від 14 червня 2016 року на загальну суму 338 300,00 грн та за рахунок власних коштів позивача у розмірі 208 131,44 грн.

Внаслідок повного погашення заборгованості за вказаним вище договором овердрафту, між позивачем та ПАТ КБ «Євробанк» 16 червня 2016 року укладено додаткову угоду про розірвання договору овердрафту №ЮЛ-81/2015-О, відповідно до якої з 16 червня 2016 року договір овердрафту вважався достроково розірваним, з моменту набуття чинності цією додатковою угодою сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та зобов'язаннями за договором овердрафту та заявили про те, що не мають одна до одної будь-яких претензій щодо його виконання.

Згідно довідки за вих. №01-10.1/2501-БТ від 16 червня 2016 року ПАТ КБ «Євробанк» заборгованість по договору овердрафту відсутня, а одержані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфенікс» у позику грошові кошти у розмірі 338 300,00 грн були повернуті позивачем в повному обсязі частинами, починаючи з 11 липня 2016 року по 15 серпня 2016 року.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 17 червня 2016 року №73-рш «Про віднесення ПАТ «КБ «Євробанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 червня 2016 року №1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Євробанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 16 серпня 2016 року №215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 серпня 2016 року №1523 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» з 17 серпня 2016 року до 16 серпня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича з 17 серпня 2016 року до 16 серпня 2018 року включно.

06 вересня 2016 року позивачем отримано від відповідача повідомлення за вих. №01-24.3/3288 від 17 серпня 2016 року про нікчемність правочинів, згідно якого під час перевірки було виявлено ряж правочинів, які мають ознаки нікчемності згідно з частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та повідомив позивача про нікчемність правочину з переказу коштів в якості надання безповоротної фінансової допомоги згідно з Договором б/н від 14 червня 2016 року, здійснений Банком 16 червня 2016 року в сумі 332 000,00 грн (переказ з рахунку 32600.1.15914.0002 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрфенікс» на рахунок №2600.3.16437.0003 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кафельтон»), правочину з переказу коштів в якості надання безповоротної фінансової допомоги згідно з Договором б/н від 14 червня 2016 року, здійснений Банком 16 червня 2016 року в сумі 6 300,00 грн (переказ з рахунку №2600.1.15914.0002 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрфенікс» на рахунок №2600.3.16437.0003 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кафельтон») та правочину щодо погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафельтон»за Договором овердрафту №ЮЛ81/2015-0 від 08 червня 2015 року, здійснений Банком 16 червня 2016 року в сумі 338 300,00 грн.

Позивач вважає рішення відповідача, викладене у формі повідомлення про нікчемність правочинів, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вказані правочини, на його думку, не підпадають під ознаки нікчемності, встановлені пунктами 1, 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», спірні правочини щодо перерахування коштів були вчиненні на виконання двох інших правочинів, які станом на день подання позову є чинними, а самі транзакції щодо погашення позивачем заборгованості за договором овердрафту стосувалися виконання між позивачем та ПАТ КБ «Євробанк» взятих на себе зобов'язань, згідно яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Кафельтон» повернуло кошти, раніше одержані в платне користування у банку.

Зі змісту поданих 31 березня 2017 року та 05 травня 2017 року письмових заперечень відповідача щодо заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Кафельтон» вбачається, що останні жодним чином не стосуються предмету та підстав позову, оскільки відповідач обґрунтовує свої заперечення правомірністю визнання нікчемним правочину щодо надходження коштів від позивача на його рахунок та посилається на норми законодавства України, які регулюють порядок включення вкладників до Переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних, в той час, коли предметом даного спору є оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю «Кафельтон» повідомлення про нікчемність правочинів з переказу коштів, яке жодним чином не впливає на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В подальшому, 13 липня 2017 року представником відповідача подано через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва заяву, відповідно до якої останній послався на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/184/17 від 29 червня 2017 року встановлено, що 15 червня 2016 року У ПАТ КБ «Євробанк» діяли певні обмеження щодо здійснення банківських операцій та встановлено, що рішення Правління Національного банку України від 15 червня 2016 №70-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Євробанк» до категорії проблемних» доведено до відома правління ПАТ КБ «Євробанк», а правочин щодо надходження коштів від позивача на його депозитний рахунок, відкритий у банку, вчинений 15 червня 2016 року, тобто, коли діяли вказані вище обмеження, а тому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

10 серпня 2017 року представником відповідача через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву, відповідно до якої останній зазначив, що предметом доказування у даній адміністративній справі є законність винесення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк» Наказу «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями», та законність застосування правових наслідків пов'язаних з виявленням нікчемних правочинів. При цьому, представник відповідача послався на постанову Верховного Суду України від 11 липня 2017 року, якою встановлені обставини щодо законності дій уповноваженої особи Фонду в частині проведення перевірки правочинів, укладених банком, формування переліку вкладників, яким кошти підлягають відшкодуванню та повідомлення правоохоронних органів про факти виявлення протиправних дій тощо, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

07 листопада 2017 року представником відповідача подано через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про закриття провадження, в обґрунтування якої останній послався на те, що законодавством України передбачено, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку проблемного банку платіжне доручення клієнтів не виконується, а тому, на думку представника відповідача, правочини з переказу коштів, здійснені банком 16 червня 2016 року, вчинені з порушенням частини 4 статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Також, 07 листопада 2017 року представником відповідача через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва подано заперечення проти позовних вимог, відповідно до яких представник відповідача зазначив, що повідомлення про нікчемність правочинів за вих.. №01-24.3/3288 від 17 серпня 2016 року, яке оскаржує позивач, не є рішенням, а є дією, а вчинені правочини є нікчемними на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що визначено в Акті перевірки №10 від 01 серпня 2016 року.

Крім того, представник відповідача послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах Верховного Суду України, а саме від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, відповідно до якої на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Також, представник відповідача послався й на аналогічні обставини, на які останній вказував і у заяві про закриття провадження у справі.

На підставі викладеного просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року №4016 адміністративна справа №826/19126/16 передана на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 жовтня 2017 року для розгляду адміністративної справи №826/19126/16 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Добрівську Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року адміністративна справа №826/19126/16 прийнята до провадження суддею Добрівською Н.А. та призначена до судового розгляду.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України шляхом викладення його в новій редакції.

Пунктом 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з наведеним, розгляд даної справи продовжується судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15 грудня 2017 року.

В судовому засіданні 17 січня 2018 року при розгляді заяви представника відповідача про закриття провадження у справі суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження та вирішив здійснити розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, заяв/клопотань до суду не направляв, причини неявки не повідомив.

За наявності в матеріалах адміністративної справи письмово викладеної позиції відповідача, суд прийшов до висновку про можливість розгляду даної справи у відсутність представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, суд, на підставі письмової заяви останнього, ухвалив про здійснення розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Ознайомившись з позиціями сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

08 червня 2015 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Євробанк» (Кредитодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кафельтон» (Позичальником) укладено договір овердрафту №ЮЛ-81/2015-О, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку позичальника, відкритого у кредитодавця, на підставі розрахункових документів на суму, що перевищує фактичний залишок коштів на такому поточному рахунку, але в межах визначеного цим договором ліміту кредитування, а позичальник, у свою чергу, зобов'язався сплатити проценти за користування овердрафтом, комісії кредитодавця, що передбачені тарифами кредитодавця, виконати інші умови цього договору та повернути кредитодавцю заборгованість за овердрафтом у строки, встановлені цим договором, з лімітом овердрафту у 100 000,00 грн, який може змінюватися у порядку, передбаченому пунктом 15 цього договору, з фіксованою процентною ставкою за цим договором 33% річних, строком дії до 08 червня 2016 року або в інший строк, визначений цим договором, законодавством України або нормативно - правовими актами Національного банку України (Стаття 1 Договору овердрафту).

У відповідності до пункту 6 статті 2 цього договору належне виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується: неустойкою (пенею, штрафом), що передбачені цим договором; порукою фізичною особою - ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1) та заставою товарів в обороті 1 205 317,00 грн, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Кафельтон» та знаходяться за адресою: місто Київ, проспект Повітрофлотський, 92Б.

На виконання вимог пункту 6 статті 2 Договору овердрафту №ЮЛ-81/2015-О, Товариством з обмеженою відповідальністю «Кафельтон» та ПАТ КБ «Євробанк» укладено договір застави товарів в обороті №ЮЛ-81/2015/ТО-1 від 08 червня 2015 року та 08 червня 2015 року між ПАТ КБ «Євробанк» та ОСОБА_5 укладено договір поруки №ЮЛ-81/2015/П-1.

Згідно з наданою суду копією договору позики №б/н (поворотної фінансової допомоги) від 14 червня 2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрфенікс» (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кафельтон» (Позичальник), Позикодавець надав Позичальнику позику у розмірі 338 300,00 грн, а останній зобов'язався повернути позику у визначений цим договором строк. Строк позики становить один календарний рік з моменту надходження суми позики на банківський рахунок позичальника.

З наданої суду копії виписки з рахунку ТОВ «Кафельтон», відкритого у ПАТ КБ «Євробанк», 16 червня 2016 року на рахунок позивача №2600.3.16437.0003 зараховано грошові кошти у розмірі 6 300,00 грн та 332 000,00 грн з призначенням платежу: «безповоротна фінансова допомога зг. Дог. б/н від 14.06.16 р., без ПДВ» та 208 131,44 грн з призначенням платежу: «поповнення обігових коштів без ПДВ».

Листом від 17 червня 2016 року №17-06/15 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрфенікс» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Кафельтон» про помилковість зазначення при перерахуванні грошових коштів у розмірі 6 300,00 грн та 332 000,00 грн призначення платежу: безповоротна фінансова допомога, замість вірного призначення платежу: «поворотна фінансова допомога».

16 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кафельтон» та Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Євробанк» укладено додаткову угоду про розірвання договору овердрафту №ЮЛ-81/2015/О від 08 червня 2015 року, відповідно до умов якої сторони домовились з 16 червня 2016 року достроково розірвати договір та з моменту набуття чинності цією додатковою угодою сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та зобов'язаннями за договором та заявляють про те, що не мають одна до одної будь-яких претензій щодо його виконання.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки за вих. №01-10.1/2501-БТ від 16 червня 2016 року, виданої ПАТ КБ «Євробанк» директору ТОВ «Кафельтон», 16 червня 2016 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафельтон» по договору овердрафту №ЮЛ-81/2015-О від 08 червня 2015 року погашена в повному обсязі.

В подальшому, ТОВ «Кафельтон» у період часу з 11 липня 2016 року по 15 серпня 2016 року частинами повернуло ТОВ «Укрфенікс» позику у розмірі 338 300,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та копіями виписок за рахунками ТОВ «Кафельтон».

На підставі рішення Правління Національного банку України від 17 червня 2016 року №73-рш «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Євробанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 17 червня 2016 року № 1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Євробанк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 17 червня 2016 року до 16 липня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ «Євробанк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кононцю Вадиму Валерійовичу на один місяць з 17 червня 2016 року до 16 липня 2016 року включно.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» Кононця В.В. від 21 червня 2016 року №26 наказано здійснити в ПАТ КБ «Євробанк» перевірку договорів (інших правочинів), укладених між ПАТ КБ «Євробанк» за період з 17 червня 2014 року по 17 червня 2016 року на предмет виявлення правочинів (у тому чсилі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до акта перевірки №10, затвердженого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ КБ «Євробанк» від 01 серпня 2016 року, за результатами проведеної перевірки правочинів,, комісією затверджено результати перевірки, якою виявлено правочин (договір), який має ознаки нікчемності згідно статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, правочин з переказу коштів в якості надання безповоротної фінансової допомоги згідно з Договором б/н від 14 червня 2016 року, здійснений Банком 16 червня 2016 року в сумі 332 000,00 грн (переказ з рахунку №2600.1.15914.0002 ТОВ «Укрфенікс» на рахунок №2600.3.16437.0003 ТОВ «Кафельтон») - містить передбачені чинним законодавством України ознаки нікчемності правочинів; правочин з переказу коштів в якості надання безповоротної фінансової допомоги згідно з договором б/н від 14 червня 2016 року, здійснений Банком 16 червня 2016 року в сумі 6 300,00 грн; правочин з переказу коштів в якості надання безповоротної фінансової допомоги згідно з договором б/н від 14 червня 2016 року, здійснений Банком 16 червня 2016 року в сумі 6 300,00 грн (переказ з рахунку №2600.1.15914.0002 ТОВ «Укрфенікс» на рахунок №2600.3.16437.0003 ТОВ «Кафельтон») - містить передбачені чинним законодавством України ознаки нікчемності правочинів; правочин щодо погашення заборгованості ТОВ «Кафельтон» за договором овердрафту №ЮЛ-81/2015-О від 08 червня 2015 року, здійснений Банком 16 червня 2016 року в сумі 338 300,00 грн - містить ознаки нікчемності правочинів.

Також, як вбачається з копії повідомлення про нікчемність правочинів №0124.3/3288 від 17 серпня 2016 року, ТОВ «Кафельтон» повідомлено про нікчемність наступних правочинів згідно пунктів 1, 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»:

- правочин з переказу коштів в якості надання безповоротної фінансової допомоги згідно з Договором б/н від 14 червня 2016 року, здійснений Банком 16 червня 2016 року в сумі 332 000,00 грн (переказ з рахунку №2600.1.15914.0002 ТОВ «Укрфенікс» на рахунок №2600.3.16437.0003 ТОВ «Кафельтон») - містить передбачені чинним законодавством України ознаки нікчемності правочинів;

- правочин з переказу коштів в якості надання безповоротної фінансової допомоги згідно з договором б/н від 14 червня 2016 року, здійснений Банком 16 червня 2016 року в сумі 6 300,00 грн;

- правочин з переказу коштів в якості надання безповоротної фінансової допомоги згідно з договором б/н від 14 червня 2016 року, здійснений Банком 16 червня 2016 року в сумі 6 300,00 грн (переказ з рахунку №2600.1.15914.0002 ТОВ «Укрфенікс» на рахунок №2600.3.16437.0003 ТОВ «Кафельтон») - містить передбачені чинним законодавством України ознаки нікчемності правочинів;

- правочин щодо погашення заборгованості ТОВ «Кафельтон» за договором овердрафту №ЮЛ-81/2015-О від 08 червня 2015 року, здійснений Банком 16 червня 2016 року в сумі 338 300,00 грн - містить ознаки нікчемності правочинів.

Також, у зазначеному повідомленні про нікчемність правочинів позивача повідомлено про застосування наслідків нікчемності правочинів та про те, що договори забезпечення виконання кредитних зобов`язань останнього перед банком є чинними та наголошено на необхідності повного та належного виконання всіх умов Договору овердрафту №ЮЛ-81/2015-О від 08 червня 2015 року.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 16 серпня 2016 року №215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 серпня 2016 року №1523 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято відповідне рішення від 16 серпня 2016 року №330.

Згідно із зазначеними рішеннями розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» з 17 серпня 2016 року до 16 серпня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ «Євробанк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кононцю Вадиму Валерійовичу з 17 серпня 2016 року до 16 серпня 2018 року включно.

26 липня 2018 року на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про те, що на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі-Фонд) прийняла рішення від 23 липня 2018 року № 2054 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» строком на один рік з 17 серпня 2018 року до 16 серпня 2019 року включно. ( http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/175-pat-kb-yevrobank/38799-prodovzheno-strok-zdiysnennya-protsedury-likvidatsiyi-pat-kb-yevrobank)

Вважаючи повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» Кононця В.В. протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою.

Виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 23 лютого 2012 року №4452-VI).

Частиною 1 статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

У відповідності до частини 1 статті 11 та частини 3 статті 12 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами:

1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду;

2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону;

3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних;

4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів;

6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду;

7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб;

8) встановлює додаткові вимоги до порядку розкриття банками інформації для вкладників про умови надання банківських послуг із залучення вкладів.

Пунктом 1 частини 4 статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів

У відповідності до приписів частини 2 статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 38 цього ж Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно з аналізованими положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38; прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Аналіз наведених норм чинного законодавства України дозволяє суду дійти висновку про те, що право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.

Також, згідно частини 3 статті 36 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що за Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме Банком.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI.

Підставою для застосування наслідків нікчемності правочинів відповідач послався на положення частини 3 статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI.

Суд вважає за необхідне наголосити, що здійснюючи операції з внесення (перерахування) коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним Кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, та договорами з відповідними клієнтами банку.

Відповідно до частин 1-3 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України від 05 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Так, відповідно до пунктів 7.1.2, статті 7 Закону України від 05 квітня 2001 року №2346-III, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 05 квітня 2001 року №2346-III, документ на переказ готівки - документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі.

Проте, суд звертає увагу, що правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв'язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання правочинів недійсними.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України , оскільки не створює жодних обов'язків для позивача та безпосередньо не порушує його права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №826/1476/15.

В той же час, пунктами 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір.

Згідно з абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

У відповідності до пункту 7 частини 1 тієї ж статті, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Тобто, вказані норми свідчать про те, що визначальною ознакою адміністративної справи є наявність у однієї із сторін спору статусу суб'єкта владних повноважень, такий суб'єкт у спірних правовідносинах по відношенню до інших осіб має здійснювати саме публічно - владні управлінські функції, які б виникали на основі законодавства.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, під індивідуальним актом розуміється акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, індивідуальний акт має відповідати таким характеристикам: виданий суб'єктом владних повноважень, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому (яким) він адресований, породжує конкретні права та обов'язки для конкретних суб'єктів права.

Враховуючи те, що повідомлення про нікчемність не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині скасування такого повідомлення Уповноваженої особи Фонду.

При цьому, суд також вважає за необхідне наголосити й на тому, що Верховний Суд у спірних правовідносинах неодноразово наголошував (постанова ОСОБА_6 Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/8351/16-а, постанова від 18 грудня 2018 року у справі №826/2721/15) що права позивача не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи. Отже, встановлена правова природа згаданого повідомлення про нікчемність унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання його протиправним та скасування, відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

Зважаючи на висновки Верховного Суду у спірних правовідносинах, а також враховуючи те, що відповідно до частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриваючи провадження у справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 (якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства) повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про необхідність постановлення рішення про відмову в задоволенні позову в частині вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування повідомлення про нікчемність правочинів Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ КБ «Євробанк» Кононця В.В. №0124.3/3288 від 17 серпня 2016 року.

Крім того, 06 червня 2017 року на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про те, що 31 травня 2017 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2218 про зміну уповноваженої особи Фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора ПАТ КБ «Євробанк». Відповідно до зазначеного рішення повноваження ліквідатора ПАТ КБ «Євробанк» визначені Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53, у тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами ОСОБА_7 з 06 червня 2017 року. (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/175-pat-kb-yevrobank/13513-zmineno-upovnovazhenu-osobu-fondu-na-likvidatsiiu-pat-kb-yevrobank)

12 жовтня 2018 року на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано повідомлення про те, що Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2740 від 08 жовтня 2018 року про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк». Відповідно до зазначеного рішення повноваження ліквідатора ПАТ КБ «Євробанк» визначені Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53, у тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами ОСОБА_8 з 23 жовтня 2018 року. (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/175-pat-kb-yevrobank/40083-zmineno-upovnovazhenu-osobu-fondu-na-likvidatsiiu-pat-kb-yevrobank-2)

Враховуючи те, що судом не встановлені порушення прав, свобод та інтересів позивача саме Уповноваженою особою Фонду - Кононцем Вадимом Валерійовичем, суд дійшов висновку про недоцільність заміни відповідача у даній адміністративній справі.

Крім того, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у адміністративній справі, оскільки підстави, на які посилається останній в цьому клопотанні взагалі не стосуються предмету спору, у зв'язку з тим, що в даному випадку позивачем оскаржувалося саме повідомлення про нікчемність правочинів, а не питання наявності чи відсутності на кореспондентському рахунку грошових коштів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову ТОВ «Кафельтон» відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 3, 5-11, 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафельтон» відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська