Ухвала суду № 79280774, 21.01.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог

21 січня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/22/19

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І., перевіривши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лира-Конд" до Борзнянського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лира-Конд" звернулось до суду з позовом до Борзнянського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Борзнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Заєвської Маргарити Леонідівни від 12.12.2018 року про відкриття виконавчого провадження; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Борзнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Заєвської Маргарити Леонідівни від 17.12.2018 року про арешт коштів боржника.

Частиною другою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Суд дослідивши матеріали позовної заяви, встановив наступне.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

В силу вимог п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи, як правило, майнового інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається зі змісту позовної вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Борзнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Заєвської Маргарити Леонідівни від 17.12.2018 року про арешт коштів боржника, позивач з даною вимогою звернувся до суду за захистом свого майнового права шляхом усунення перешкод у користуванні та розпоряджання його майном.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, аналіз змісту статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - встановлення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Оскільки позивач звернувся до суду за захистом свого цивільного права, а саме, права власності на майно, то цей спір в частині визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Борзнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Заєвської Маргарити Леонідівни від 17.12.2018 про арешт коштів боржника підвідовчий судам цивільної юрисдикції.

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої палати Верховного суду, викладеними у постанові від 30.05.2018 у справі №640/7794/16-ц.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Борзнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Заєвської Маргарити Леонідівни від 17.12.2018 про арешт коштів боржника підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі № 620/22/19 в частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Борзнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Заєвської Маргарити Леонідівни від 17.12.2018 про арешт коштів боржника.

Керуючись статтями 170, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 620/22/19 в частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Борзнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Заєвської Маргарити Леонідівни від 17.12.2018 про арешт коштів боржника.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною вимогою не допускається.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.І. Соломко