Рішення № 79280510, 21.01.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4220/18

РІШЕННЯ

іменем України

21 січня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо припинення виплати з 01.12.2018 пенсії, обчисленої відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII згідно заяви від 24.07.2018;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи в органах прокуратури, що дає право на пенсію згідно ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII період роботи на посадах помічника прокурора Ярмолинецького району, помічника та старшого помічника прокурора міста Хмельницького, старшого помічника прокурора області з 15.07.2002 по 20.05.2012;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити з 01.12.2018 виплату призначеної пенсії по інвалідності згідно ч.ч. 2,9 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII згідно заяви від 24.07.2018 з врахуванням наданої довідки прокуратури Хмельницької області від 24.07.2018 за №18-27 вих. 18 про заробітну плату за 60 календарних місяців;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплатити різницю між пенсією, виплаченою згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пенсією, на яку ОСОБА_1 має право згідно ч.ч.2, 9 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII з дати припинення її виплати, тобто з 01.12.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 15.07.2002 призначений на посаду помічника прокурора Ярмолинецького району, і з того часу працює в органах прокуратури на різних посадах, а саме помічника та старшого помічника прокурора м. Хмельницького, старшого помічника прокурора області, начальника відділу прокуратури області, прокурора відділу прокуратури області. Станом на момент звернення до суду працює в прокуратурі Хмельницької області (регіональній прокуратурі) на посаді заступника начальника відділу.

ОСОБА_1 23.05.2018 присвоєна друга група інвалідності внаслідок загального захворювання, що підтверджується довідкою до акту огляду медико - соціальної експертної комісії серії АВ № 1080496. У зв'язку із цим, позивачу призначена пенсія по інвалідності на загальних підставах, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач 24.07.2018 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про перехід на інший вид пенсії - згідно ч.ч. 2, 9 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" та надав довідку прокуратури Хмельницької області від 24.07.2018 за № 18-27 вих. 18 про заробітну плату за 60 календарних місяців з 01.07.2013 по 31.06.2018.

Відповідно до інформації, яка містилась у особистому кабінеті позивача на сайті https://portal.pfu.goy.ua заява розглянута та призначена пенсія згідно із Законом України «Про прокуратуру», яку позивач отримував з 24.07.2018 по 30.11.2018 включно.

Однак, листом від 06.12.2018 відповідач повідомив про припинення виплати пенсії, обчисленої відповідно до Закону України «Про прокуратуру» посилаючись на те, статтею 15 вказаного Закону визначено посади в прокуратурі, робота в яких надає особі статус прокурора.

Такими посадами в прокуратурі, на думку відповідача, є, зокрема, посада прокурора регіональної (місцевої) прокуратури, керівника (заступника керівника) регіональної (місцевої) прокуратури, керівника (заступника керівника) підрозділу регіональної (місцевої) прокуратури.

Враховуючи вищевикладене, до стажу роботи в органах прокуратури для визначення пенсії відповідачем зараховано позивачу лише 6 років 2 місяці 4 дні. Вважає таке рішення протиправним таким, що суперечить нормам чинного законодавства та грубо порушує його конституційне право на соціальне забезпечення.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.12.2018 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач 11.01.2019 надав до суду відзив, в якому вказує, що у зв'язку з відсутністю 10 - річного спеціального стажу виплату пенсії по інвалідності, обчислену за нормами Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, з 1 грудня 2018 року позивачу припинено, про що повідомлено листом від 06.12.2018 №38700/03. З урахуванням зазначеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх у взаємозв'язку та сукупності, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що ОСОБА_1 з 15.07.2002 призначений на посаду помічника прокурора Ярмолинецького району, і з того часу працює в органах прокуратури на різних посадах, а саме помічника та старшого помічника прокурора м. Хмельницького, старшого помічника прокурора області, начальника відділу прокуратури області, прокурора відділу прокуратури області. Станом на момент звернення до суду працює в прокуратурі Хмельницької області (регіональній прокуратурі) на посаді заступника начальника відділу.

ОСОБА_1 23.05.2018 присвоєна друга група інвалідності внаслідок загального захворювання, що підтверджується довідкою до акту огляду медико - соціальної експертної комісії серії АВ № 1080496. У зв'язку із цим, позивачу призначена пенсія по інвалідності на загальних підставах, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач 24.07.2018 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про перехід на інший вид пенсії - згідно ч.ч. 2, 9 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" та надав довідку прокуратури Хмельницької області від 24.07.2018 за № 18-27 вих. 18 про заробітну плату за 60 календарних місяців з 01.07.2013 по 31.06.2018.

Відповідно до інформації, яка містилась у особистому кабінеті позивача на сайті https://portal.pfu.goy.ua заява розглянута та призначена пенсія згідно із Законом України «Про прокуратуру», яку позивач отримував з 24.07.2018 по 30.11.2018 включно.

Листом від 06.12.2018 відповідач повідомив про припинення виплати пенсії, обчисленої відповідно до Закону України «Про прокуратуру» посилаючись на те, що статтею 15 вказаного Закону визначено посади в прокуратурі, робота в яких надає особі статус прокурора. До стажу роботи позивача в органах прокуратури відповідачем зараховано 6 років 2 місяці 4 дні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що пенсійне забезпечення прокурорів та працівників прокуратури визначено в Законі України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 (далі - Закон №1697-VII).

Відповідно до ст. 15 Закону №1697-VII прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури.

Згідно ч. 1 ст. 86 Закону №1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01.10.2017 р. по 30.09.2018 р. - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

У відповідності до ч. 6 ст. 86 Закону №1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у ст. 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Частиною 8 ст. 86 Закону №1697-VII право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

Прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. (ч. 9, 13 ст. 86 Закону №1697-VII).

Відповідно до п. 5 Перехідних положень Закону №1697-VII положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань.

З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення по інвалідності незалежно від віку за наявності на день звернення стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону №1697-VII гарантії незалежності прокурора забезпечується належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора.

У відповідності до ст. ст. 22, 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і формував правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, в т.ч. в прокуратурі (рішення Конституційного суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсації і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційного Суду України вказував, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян під час проходження служби, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба (зокрема) в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність. Зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей. Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини з їх пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішеннями Конституційного Суду України №1-рп від 13.05.1997, №1-рп/99 від 09.02.1999 та №3-рп/2001 від 05.04.2001 встановлено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Згідно ч. 6 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Судом із матеріалів справи встановлено, що 01.12.2018 позивачу припинено виплату пенсії по інвалідності відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» через відсутність у нього 10-ти річного стажу роботи прокурором в органах прокуратури, необхідних для призначення вищевказаної пенсії по інвалідності.

Дослідженням копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 11.07.2002 встановлено, що з 15.07.2002 позивач призначений на посаду помічника прокурора Ярмолинецького району, і з того часу працює в органах прокуратури на різних посадах, а саме помічника та старшого помічника прокурора м. Хмельницького, старшого помічника прокурора області, начальника відділу прокуратури області, прокурора відділу прокуратури області, а станом на момент звернення до суду працює в прокуратурі Хмельницької області (регіональній прокуратурі) на посаді заступника начальника відділу.

Таким чином, стаж роботи позивача на вищевказаних посадах - повинен зараховуватись позивачу до вислуги років на посадах прокурорів і дає йому право на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо припинення виплати з 01.12.2018 пенсії, обчисленої відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII згідно заяви від 24.07.2018.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи в органах прокуратури, що дає право на пенсію згідно ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII період роботи на посадах помічника прокурора Ярмолинецького району, помічника та старшого помічника прокурора міста Хмельницького, старшого помічника прокурора області з 15.07.2002 по 20.05.2012.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити з 01.12.2018 виплату призначеної пенсії по інвалідності згідно ч.ч. 2,9 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII згідно заяви від 24.07.2018 з врахуванням наданої довідки прокуратури Хмельницької області від 24.07.2018 за №18-27 вих. 18 про заробітну плату за 60 календарних місяців.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплатити різницю між пенсією, виплаченою згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пенсією, на яку ОСОБА_1 має право згідно ч.ч.2, 9 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII з дати припинення її виплати, тобто з 01.12.2018.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя О.П. Шевчук