Ухвала суду № 79280327, 17.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

17.01.2019 р. № 820/4673/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Іванової Юлії Вікторівни, третя особа - ОСОБА_4 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати незаконними дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Іванової Ю.В. як державного реєстратора, щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, номер запису 24909242;

- скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 номер запису 24909242, здійснену суб'єктом державної реєстрації прав - приватним нотаріусом Івановою Юлією Вікторівною 19.02.2018 р.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що оскаржувані дії щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 номер запису 24909242, здійснені суб'єктом державної реєстрації прав - приватним нотаріусом Івановою Юлією Вікторівною 19.02.2018 р. є незаконними, неправомірними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки, незважаючи на наявність зареєстрованої ухвали суду про арешт квартири, приватним нотаріусом Івановою Ю.В. було проведено реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно.

Ухвалою судді від 04.07.2018 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 26 липня 2018 року о 10:30 год.

Протокольною ухвалою судді від 14.11.2018 року закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві та уточненій позовній заяві.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання повторно не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, представник відповідача надав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю в іншому судовому засіданні. Згідно наданого до суду відзиву пояснив, що станом на 19.02.2018 року заборона на відчуження вказаної квартири згідно ухвали Московського районного суду м. Харкова не була зареєстрована в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та, оскільки відсутній факт порушення законодавства з боку приватного нотаріуса, а вимога про скасування державної реєстрації права власності на квартиру ґрунтується саме на твердженні про незаконність дій нотаріуса, в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено в повному обсязі.

Третя особа, ОСОБА_4, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.2 ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Беручи до уваги, що відповідач, представник відповідача та третя особа у судове засідання повторно не прибули, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, керуючись п.2 ч.3 ст.205 КАС України, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи незалежно від причин неявки сторін за наявними в ній доказами за відсутності відповідача, представника відповідача та третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративна справа підлягає закриттю з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних та юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Указаної позиції притримується Верховний Суд, що відображено у постановах від 17.04.2018 р. у справі №815/6956/15 (провадження №11-192апп18), від 06.06.2018 р. у справі № 804/3509/17 (провадження № 11-482апп18), від 06.06.2018 р. у справі № 826/26536/15 (провадження № 11-505апп18).

Судом встановлено, що 19.02.2018 р. між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі - продажу квартири за адресою АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області зареєстрований в реєстрі за № 98.

19.02.2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39755028 та внесена до державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформація про право власності на зазначений об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_2

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заява про державну реєстрацію прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва одночасно з завершенням такої дії обов'язково формується та реєструється нотаріусом, яким вчинено таку дію.

З огляду на те, що рішення відповідачем про державну реєстрацію права власності приймалось у результаті вчинення відповідачем нотаріальної дії, суд приходить до висновку, що позивач вказуючи на наявність обтяження нерухомого майна як підстави для скасування оскаржуваного рішення, фактично оспорює факт укладання договору купівлі - продажу квартири від 19.02.2018р. про що зазначає в позовній заяві вказуючи, що внаслідок порушення відповідачем нормативних актів позивачем було придбано майно, що є предметом злочину та яке безумовно має бути повернуто його власнику.

За матеріалами справи та доводами позивача судом установлено, що позивач у якості покупця брав вільну та без ознак жодного примусу участь у процедурі нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та наполягав на невідкладному вчиненні нотаріальної дії. Метою звернення особи до суду у даному випадку є реалізація практичного наміру позивача позбавитись права власності на об'єкт нерухомого майна, набутий за цивільним правочином у формі договору купівлі - продажу та отримання в подальшому страхового відшкодування.

Вирішуючи питання про наявність перешкод для розгляду справи по суті, суд виходить із дійсної правової природи спірних суспільних відносин, які хоча і відбуваються за участю владного суб'єкта - державного реєстратора речових прав на нерухоме майно у порядку Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень", проте стосуються виключно переходу цивільного права (права власності на об'єкт нерухомості) від однієї особи - сторони цивільного правочину до іншої особи - сторони цього ж самого цивільного правочину з підстав, визначених нормами Цивільного кодексу України, тобто поза межами публічно-правових відносин.

Отже, у спірному випадку позивач формально оскаржує управлінські діяння владного суб'єкта, проте прагне позбутись цивільного права на об'єкт нерухомого майна та отримати в подальшому страхове відшкодування.

Тому, окружний адміністративний суд зважає, що спір у дійсності не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку владного суб'єкта - державного реєстратора речових права на нерухоме майно, а стосується захисту його приватних інтересів у зв'язку з чим не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція була сформульована Верховним Судом України у постанові від 14.06.2016 року та у постанові від 11.04.2017 у справі № 21-3632а16.

Окрім того, заявлена вимога про скасування реєстраційної дії, унаслідок якої набуте особою за подією вчинення цивільного правочину (договору купівлі-продажу квартири) цивільне право власності, спрямована виключно на припинення власного цивільного права, тобто свого права власності на об'єкт нерухомого майна.

Тому суд вважає, що дані вимоги за змістом, характером та сутністю не можуть бути вирішені за правилами адміністративного судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, то суд приходить до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Зважаючи на правову позицію Верховного Суду в даній категорії справ, характер спірних правовідносин та склад учасників справи, суд роз'яснює позивачу право на звернення з цим позовом в порядку цивільного судочинства.

За змістом ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 6 ст. 143 КАС України у випадку постановляння ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Крім цього, згідно положень ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Відтак, зважаючи на закриття провадження у справі в зв'язку з неналежністю розгляду позову в порядку адміністративного судочинства, сплачений судовий збір може бути повернуто позивачу за ухвалою суду в разі звернення з відповідним клопотанням.

Керуючись статтями 9, 229, 238, 241, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Закрити провадження у справі №820/4673/18 за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Іванової Юлії Вікторівни (АДРЕСА_3), третя особа - ОСОБА_4 (АДРЕСА_4, код НОМЕР_2) про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 21 січня 2019 року.

Суддя Д.А. Волошин