Рішення № 79280220, 21.01.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2019 р. Справа № 480/4294/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелети С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якій просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2015 по 01.03.2017 на час виключення із списків особового складу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України до 01.03.2017. Наказом від 16.02.2017 звільнений у запас. За період служби, з липня 2015 по дату звільнення отримував грошове забезпечення, індексація якого не здійснювалась, а тому просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби.

03.12.2018 відповідач подав до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у їх задоволенні та зазначив, що виплата індексації заробітної плати здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів на відповідний рік. Законом України "Про державний бюджет України на 2015-2017 роки" було значно зменшено і затверджено в кошторисах видатки для Державної прикордонної служби України. В зв'язку із цим адміністрацією державної прикордонної служби України видано накази про утримання чисельності військовослужбовців і працівників та фактичні видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, здійснювати лише в межах фонду грошового забезпечення і заробітної плати.

У відзиві представник відповідача також просив розглядати справу за його участі.

Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання та зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України).

Дана справа є справою незначної складності, не потребує дослідження великої кількості доказів та, відповідно, необхідності заслуховувати пояснення учасників справи.

10.12.2018 позивач подав відповідь на вищевказаний відзив, у якій з доводами, викладеними у відзиві не погоджується, та, з підстав аналогічних до викладених у позовній заяві, просить задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою від 21.11.2018 відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України до 01.03.2017.

Згідно з листом Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 07.11.2018 № Я-191; Я - 192, фінансування на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців надходило для погашення заборгованості включно по травень 2015 року (а.с. 16-17), що також підтверджується копією витягу з розрахунково-платіжної відомості (а.с. 21).

Як зазначив відповідач у відзиві, підставою для ненарахування та невиплати індексації позивачу стала відсутність коштів та відсутність фінансування установи, зменшення фінансування, затвердження в кошторисах видатків для Державної прикордонної служби України в значно меншому розмірі.

Суд не може погодитися із такою позицією відповідача, виходячи із наступного.

У статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Конституцією України (частина третя статті 43) встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 1); в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством (стаття 33).

Індексація заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачена також частиною п'ятою статті 95 КЗпП України.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (пункт 3 частини першої статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Конституційний Суд України, у рішенні від 15 жовтня 2013 року N 9-рп/2013, дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3).

Таким чином, індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Ненарахування та невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 8 листопада 2015 року у справі "Кечко проти України" висловив правову позицію, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1.

В даному випадку, позивач має право на індексацію грошового забезпечення та виплату належних йому сум, оскільки питання індексації заробітної плати врегульовано КЗпП, Законом України "Про оплату праці", Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду с прав людини (рішення "Кечко проти України", "Сук проти України").

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було протиправно ненараховано та не виплачено позивачу індексацію з 01.07.2015 по 01.03.2017, тому остаточні позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов'язати Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (40030, м. Суми, пров. Громадянський, 1, код ЄДРПОУ 14321759) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2015 по 01.03.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (40030, м. Суми, пров. Громадянський, 1, код ЄДРПОУ 14321759) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) 704,80 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 21.01.2019.

Суддя С.М. Гелета