Рішення № 79280159, 10.01.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2019 р. Справа № 480/3960/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Мороз Т.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Мачули А.А.,

відповідача - Гапоненко В.П.,

представника третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, Державного кадастрового реєстратора відділу у Конотопському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Гапоненко Валентини Петрівни,

третя особа - ОСОБА_5

про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_5, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправними дії державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадасгру у Конотопському районі Головного управління Держгеокадасгру у Сумській області Гапоненко Валентини Петрівни з державної реєстрації земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що розташовані в АДРЕСА_1;

- скасувати державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що розташовані в АДРЕСА_1.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 відкрито провадження по справі за даною позовною заявою, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 Державного кадастрового реєстратора відділу у Конотопському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Гапоненко Валентину Петрівну залучено до участі у справі у якості співвідповідача.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 має у своїй власності разом із братом земельну ділянку площею 0,59 га в АДРЕСА_2 на підставі державного акту на право на приватну власність на землю НОМЕР_3, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 350 від 01.07.2002 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом ВАА725080. Позивач вирішив оформити свою земельну ділянку із реєстрацією її в Державному кадастрі, однак це виявилося неможливим оскільки в ньому була зареєстрована сусідня земельна ділянка, якою користується ОСОБА_5 за кадастровим номером НОМЕР_2, при чому таким чином, що частина земельної ділянки позивача смугою до 1 метра була зареєстрована за ОСОБА_5 Позивач зазначає, що державна реєстрація земельної ділянки ОСОБА_5 була проведена Державним кадастровим реєстратором відділу у Конотопському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Гапоненко В.П. протиправно, всупереч вимог чинного законодавства, з порушенням пунктів 110, 115 Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме реєстрація суміжної земельної ділянки була проведена за документацією, по якій межі із суміжними власниками землі не були погоджені. У судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Сумській області подало відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що Державний кадастровий реєстратор Відділу у Конотопському районі Головного управління призначається і звільняється з посади начальником Головного управління та безпосередньо підпорядкований начальнику Відділу. Але при опрацюванні наданих йому документів та їх розгляді, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до Державного земельного кадастру або про відмову у здійсненні таких дій. Крім того, зауважило, що до обов'язків державного кадастрового реєстратора при внесенні відомостей до Державного земельного кадастру не належить перевірка даних, зазначених в технічній документації з землеустрою щодо правильності та точності координат, які встановлені та порівняні з розмірами зазначеними в Державному акті.

У судовому засіданні представник Головного управління Держгеокадастру у Сумській області проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

Відповідач Державний кадастровий реєстратор відділу у Конотопському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Гапоненко Валентина Петрівна подала до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що як державний кадастровий реєстратор діяла виключно в межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства. Так, відповідачем було перевірено відповідність документів вимогам законодавства, та оскільки в результаті перевірки поданих документів підстав для відмови не було виявлено, то 07.05.2018 прийнято рішення про державну реєстрацію земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та присвоєно наступні кадастрові номери: ділянці площею 0.0599 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - НОМЕР_1, площею 0,4795 га для ведення особистого селянського господарства - НОМЕР_2, на підтвердження чого були надані витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки НВ-5907122282018 від 07.05.2018 та НВ-5907122292018 від 07.05.2018. Відповідач зауважує, що здійснення перевірки даних, зазначених в технічній документації, на їх точність, правильність та достовірність не входить до повноважень державного кадастрового реєстратора.

Також, відповідач зазначив, що стверджуючи про порушення державним кадастровим реєстратором норми п. 115 «Порядку ведення державного земельного кадастру», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 та ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», позивач невірно тлумачить дані норми. Відповідач звертає увагу на те, що до моменту державної реєстрації земельних ділянок ОСОБА_5 позивачем ОСОБА_1 не було здійснено заходів щодо державної реєстрації належних йому земельних ділянок, вони не відображалися на публічній кадастровій карті, тому відмови в державній реєстрації земельних ділянок ОСОБА_5 з причини знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, були б безпідставними. У судовому засіданні співвідповідач проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Третя особа ОСОБА_5 подала до суду письмові пояснення щодо позову, в яких зазначила, що її земельна ділянка в АДРЕСА_1 за кадастровим номером НОМЕР_2 зареєстрована державним кадастровим реєстратором на підставі Технічної документації із землеустрою від 2017 року, розробником якої є ФОП ОСОБА_8 Реєстрація земельної ділянки проведена відповідно до положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2012 року № 1051. Третя особа вважає, що при реєстрації її земельної ділянки державний кадастровий реєстратор діяв у законний спосіб та в межах наданих йому повноважень, тому підстави визнавати його дії та ухвалене ним рішення незаконними відсутні. Крім того, ОСОБА_5 зазначила, що на її думку, межа між земельними ділянками її та позивача була узгоджена ще в 2002 році при виготовленні Технічної документації для приватизації спадкодавцем - ОСОБА_9. Так, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 01 липня 2002 року, виданого на підставі рішення Соснівської сільської Ради народних депутатів від 25 квітня 2002 року за № 36 - ОСОБА_9, передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,59 гектарів в межах згідно з планом, отже межа була не тільки графічно зображена, але й погоджена ще в 2002 році між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 та винесена на місцевість в натурі. У судовому засіданні представник третьої особи проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_10 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,59 га в АДРЕСА_2, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_3, зареєстрованим в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 350 від 01.07.2002 та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом ВАА725080 (а.с. 22, 23).

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечувалось учасниками справи у судовому засіданні, ОСОБА_5 на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу від 15.10.1996 (а.с. 125) володіє земельною ділянкою, яка розташована в АДРЕСА_1, та є суміжною із земельною ділянкою позивача.

26.04.2018 державному кадастровому реєстратору Відділу у Конотопському районі через адміністратора Центра надання адміністративних послуг Конотопської районної державної адміністрації надійшли заяви ОСОБА_5 про державну реєстрацію двох земельних ділянок площею 0,0599 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,4795 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, разом з оригіналом технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с. 191-204), та електронними документами на земельні ділянки. Заяви зареєстровані в Національній кадастровій системі 26.04.2018 за номерами ЗВ-5908009352018 та ЗВ-5908009502018 (а.с. 183, 187).

За результатами перевірки поданих документів 07.05.2018 державним кадастровим реєстратором відділу у Конотопському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Гапоненко Валентиною Петрівною прийнято рішення про державну реєстрацію земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та присвоєно наступні кадастрові номери: ділянці площею 0,0599 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - НОМЕР_1, площею 0,4795 га для ведення особистого селянського господарства - НОМЕР_2, на підтвердження чого були надані витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки НВ-5907122282018 від 07.05.2018 та НВ-5907122292018 від 07.05.2018 (а.с. 184-186, 188-190).

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відділу у Конотопському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявами ЗВ-9701966722018 та ЗВ-9701967752018 про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про державну реєстрацію належних йому земельних ділянок, за результатами розгляду яких рішеннями Відділу у Конотопському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 27.06.2018 № РВ-5900477552018 та РВ-5900477582018 позивачу відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з тих підстав, що земельні ділянки позивача перетинаються із земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 (а.с. 10, 13).

Крім того, позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із зверненням від 04.06.2018, в якому зазначив про незаконність державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 з тих підстав, що при виготовленні технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_5 розробником невірно вказано межі земельної ділянки, які не відповідали встановленим та діючим межам в порівнянні із розмірами зазначеними в Державному акті. У відповідь на звернення ОСОБА_1 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області листом від 05.07.2018 № 763/0/5-18/470/6-18 повідомило, що державний кадастровий реєстратор не здійснює перевірку даних, зазначених в технічній документації з землеустрою щодо правильності та точності координат, які встановлені та порівняні з розмірами зазначеними в Державному акті (а.с. 16-17).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлюються Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку (мається на увазі формування земельної ділянки в Національній кадастровій системі).

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:

перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;

за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

подання заявником документів не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Згідно із п. 67 «Порядку ведення державного земельного кадастру», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок), документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам:

текст документів має бути написаний розбірливо;

документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;

документи мають відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Порядку.

Електронні документи згідно з пунктом 74 Порядку повинні відповідати:

1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів);

2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа;

3) даним документації із землеустрою та оцінки земель.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилається на те, що державним кадастровим реєстратором було порушено вимоги п. 115 Порядку, а саме внесено відомості до Державного земельного кадастру відомості про державну реєстрацію земельних ділянок за наявності підстав для відмови у внесенні таких відомостей.

Такими підставами, на переконання позивача, є те, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 перетинаються із земельною ділянкою, яка належить позивачу, крім того, надана ОСОБА_5 технічна документація із землеустрою не відповідає вимогам чинного законодавства (відсутні відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не містить підписів суміжних землекористувачів).

Не погоджуючись із позицією позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 115 Порядку державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки.

Як встановлено з матеріалів справи, до моменту державної реєстрації земельних ділянок ОСОБА_5 позивачем ОСОБА_1 не було здійснено заходів щодо державної реєстрації належних йому земельних ділянок, вони не відображалися на публічній кадастровій карті, тому відмови в державній реєстрації земельних ділянок ОСОБА_5 з причини знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, були б безпідставними.

Враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся за реєстрацією земельних ділянок значно пізніше, ніж ОСОБА_5, то при реєстрації земельних ділянок третьої особи державний кадастровий реєстратор не мав з'ясовувати обставини щодо можливості накладення земельних ділянок, оскільки відомості про державну реєстрацію суміжних земельних ділянок позивача були відсутні у Державному земельному кадастрі.

Щодо непогодження позивачем ОСОБА_1 акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, суд зазначає, що відповідно до п. 2.8 «Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», затвердженої Наказом Держкомзема від 18.05.2010 № 376 (далі - Інструкція), технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт;

технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі його наявності);

матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки;

перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути;

у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Відповідно до ч. 14 ст. 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується, у відповідності до статті 122 Земельного кодексу України, органами місцевого самоврядування, у разі якщо земельна ділянка надається із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

Пунктом 2.1 Інструкції передбачено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Пунктом 5 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо конкретних земельних ділянок. Отже, до заяви про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) додаються копії витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, з чого випливає, що затвердження технічної документації відбувається після державної реєстрації земельних ділянок, відповідно і акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання складається вже після державної реєстрації земельної ділянки та затвердження технічної документації.

Що стосується зауважень позивача про відсутність у наданій ОСОБА_5 технічній документації відомостей про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, суд зазначає, що у наявних на аркушах 22, 23 вказаної технічної документації кадастрових планах земельних ділянок викладений опис меж суміжних землевласників (землекористувачів) (а.с. 122, 123).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач, не можуть свідчити про невідповідність технічної документації вимогам законодавства та не є підставами для відмови у внесенні відомостей у Державний земельний кадастр.

За таких обставин, суд вважає, що при внесенні до державного Земельного кадастру відомостей про державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що розташовані в АДРЕСА_1 державний кадастровий реєстратор діяв в межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно відшкодування судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1-7 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 11 ст. 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

У письмовому поясненні щодо позову третя особа ОСОБА_5 просила у разі відмови у задоволенні позову стягнути з ОСОБА_1 на її користь судові витрати, пов'язані із правничою допомогою адвоката.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правову допомогу третьою особою надано копію договору про надання правничої (правової допомоги) від 09.11.2018 (а.с. 128-130), попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи на суму 5286 грн. (а.с. 131), ордер на надання правової допомоги серії ЧН № 066751 (а.с. 132), звіт про виконані роботи по Договору про надання правничої (правової допомоги) по справі № 480/3960/18 від 11.12.2018 на суму 5000 грн. (а.с. 212-213) та квитанцію прибуткового касового ордера від 09.11.2018 на суму 5000 грн. (а.с. 211).

Дослідивши вказані документи, суд дійшов висновку про непідтвердженість витрат третьої особи на правову допомогу, оскільки копія договору про надання правничої (правової допомоги) від 09.11.2018 підписана лише адвокатом та не містить підпису клієнта ОСОБА_5, у квитанції прибуткового касового ордера від 09.11.2018 на суму 5000 грн. не зазначено прізвища та ініціалів особи, яка її підписала, отже така квитанція не може бути належним підтвердженням оплати послуг, наданих адвокатом.

Таким чином, суд вважає, що клопотання третьої особи про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, Державного кадастрового реєстратора відділу у Конотопському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Гапоненко Валентини Петрівни, третя особа - ОСОБА_5 про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст рішення складений та підписаний 18.01.2019.