Рішення № 79280125, 21.01.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2019 року м. ПолтаваСправа №440/3699/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (надалі - ПАТ "Банк Михайлівський") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення повної інформації до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - ФГВФО), стосовно всієї гарантованої суми, належної до виплати ОСОБА_1;

зобов'язати відповідача внести додаткову інформацію про ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО у розмірі 30401,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправну бездіяльність відповідача в частині невключення інформації про вклад ОСОБА_1 у ПАТ "Банк Михайлівський" до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок ФГВФО.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 115-120/. При цьому зауважив, що сума внесених позивачем коштів є сумою поверненої позики та на відповідні кошти, внесені як позика до небанківської фінансової установи (Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр") не поширюються гарантії щодо їх відшкодування. Звертав увагу на те, що за результатами проведеної перевірки правочинів під час тимчасової адміністрації виявлено, що укладений між ПАТ "Банк Михайлівський" та позивачем договір є нікчемним з підстав, визначених у пунктах 7-9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

3. Позиція третьої особи.

3.01.19 до суду надійшли письмові пояснення ФГВФО, у яких представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю /а.с. 172-175/. При цьому зазначив, що підставою для включення до Загального реєстру вкладників відомостей про гарантовану суму вкладу є складений Уповноваженою особою попередній перелік вкладників. А оскільки у спірних відносинах до Фонду від Уповноваженої особи Волкова О.Ю. не надходила інформація про необхідність відшкодування гарантованої суми вкладу позивачу, підстави для включення інформації про ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників наразі відсутні.

4. Інші заяви учасників справи.

18.12.18 судом одержано клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду без поважних причин його пропуску /а.с. 111-112/.

Також 18.12.18 до суду надійшло клопотання, у якому представник відповідача просив позовну заяву залишити без руху у зв'язку з несплатою позивачем судового збору /а.с. 113-114/.

5. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.18 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ФГВФО.

Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

28.04.16 між ОСОБА_1 (сторона 1) та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", через повіреного ПАТ "Банк Михайлівський" (сторона 2), укладений договір №980-024-000230208 "Капітал+" (новий) (з виплатою процентів щомісячно), за умовами якого позивачем передано 30000,00 грн у власність ТОВ "ІРЦ" на строк до 9.06.16, під 30,43% річних за користування коштами, що складає 24,5% річних після утримання податку з таких процентів, при цьому, сторона 2 сплачує стороні 1 проценти у безготівковій формі на рахунок сторони 1 НОМЕР_2 в ПАТ "Банк Михайлівський", та повертає кошти у безготівковій формі на рахунок сторони 1 НОМЕР_2 в ПАТ "Банк Михайлівський" /а.с. 32/.

Наданою відповідачем випискою по особовим рахункам підтверджено, що ПАТ "Банк Михайлівський" 19.05.16 на поточний рахунок ОСОБА_1 за НОМЕР_2 зараховані грошові кошти у розмірі 30000,00 грн, призначення платежу: Повернення коштів згідно з договором №980-024-000230208 від 28.04.16 та кошти у розмірі 401,58 грн, призначення платежу: Оплата процентів по договору №980-024-000228534 від 28.04.16 /а.с. 106/.

На підставі рішення Національного банку України від 23.05.16 за №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.16 №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" /а.с. 82-84, 85-86/. Розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.16 по 22.06.16 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський".

У подальшому, наказом від 1.06.16 №42/2 Уповноваженою особою затверджено висновки Комісії, викладені у Акті №2, за яким встановлено нікчемність правочинів (трансакції) з виконання 19.05.16 платіжних документів ТОВ "ІРЦ" з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у загальному розмірі 1298015973,74 грн у відповідності до положень пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та на підставі частини першої статті 216 Цивільного кодексу України вирішено застосувати наслідки нікчемності правочинів до таких трансакцій /а.с. 131-133, 135/.

Так, відповідно до витягу з Додатку 2 до Акта №2 від 1.06.16 наведені обставини стосуються і вкладу ОСОБА_1 у загальному розмірі 30401,58 грн /а.с. 134/.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.16 №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12.07.16 №1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13.07.16 по 12.07.18 та призначено Уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку строком на 2 роки з 13.07.16 по 12.07.18 /а.с. 88, 89-90/.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 1.09.16 №1702 призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" та делеговано всі повноваження ліквідатора банку з 5.09.16 Волкову О.Ю. /а.с. 91-92/.

Листами від 15.09.16 вих. №3Г1(К)/19886/1 та від 19.06.17 №3Г/20969 /а.с. 103, 104/ Уповноважена особа Волков О.Ю. повідомив ОСОБА_1 про те, що переказ коштів у загальному розмірі 30401,58 грн є нікчемним, у зв'язку з чим відомості про позивача не підлягають включенню до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

За цих підстав, вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА /у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин/.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами урегульовано Законом України від 23.02.12 №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (надалі - Закон №4452-VI).

Пунктами 3 та 4 частини першої статті 2 Закону №4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

За приписами статті 27 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону №4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За приписами частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

19.11.16 набули чинності приписи пункту 15 Прикінцевих положень Закону №4452-VI (у редакції Закону України від 15.11.16 №1736-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг"), яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Абзацами чотирнадцятим, п'ятнадцятим підпункту 3 пункту 6 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 9.08.12 №14 (у редакції рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 28.09.17 №4469, передбачено, що перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, формується за структурою, визначеною у додатку 7 до цього Положення, та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону, а також про рахунки, здійснення банком операцій за якими обмежено. Протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків.

ОЦІНКА ДОВОДІВ СТОРІН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Системно проаналізувавши наведені вище положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (до вкладів відносяться і банківські рахунки), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Аналогічні висновки щодо застосування наведених вище норм права викладені у постанові Верховного Суду від 13.12.18 у справі №804/2068/15, що враховується судом з огляду на приписи частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено судом вище, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 23.05.16 №14/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" на банківському рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_2 знаходились грошові кошти у розмірі 30401,58 грн, що надійшли на підставі договору від 28.04.16 №980-024-000230208 /а.с. 106/.

З урахуванням наведених вище приписів пункту 15 Прикінцевих положень Закону №4452-VI, суд зауважує, що кошти, які надійшли від ТОВ "ІРЦ" на поточний рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський", у розумінні Закону №4452-VI є вкладом, а на позивача поширюються гарантії вкладників щодо відшкодування суми вкладу за рахунок Фонду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4.07.18 у справі №826/1476/15 зазначила, що згідно з положеннями статей 37, 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів /пункт 47/.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочину /пункт 48/.

Таким чином, Уповноважена особа Фонду наділена розпорядчими повноваженнями реагування за наслідками перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

У той же час, суд звертає увагу, що таке право не є абсолютним, а кореспондує з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у випадку який розглядається, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність вкладу.

Мотивуючи свої висновки про нікчемність правочину, укладеного позивачем з ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "ІРЦ", відповідач посилається на приписи пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

Однак, уповноваженою особою не зазначено, яким чином переказ коштів, ініційований ТОВ "ІРЦ" на користь позивача, має відношення до підстав нікчемності, визначених законодавством. Відповідні доводи не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а ґрунтуються виключно на припущеннях.

Окремо необхідно підкреслити, що метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Зокрема, зі змісту даної норми слідує, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору. Однак, у спірних відносинах позивачем не отримано жодних переваг від ПАТ "Банк Михайлівський", адже банк не здійснив жодного платежу на користь позивача, а лише отримав кошти як вклад у банку.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо нікчемності договору банківського вкладу, як такого, що мав на меті штучне створення умов для отримання коштів від Фонду, оскільки на час укладання договору та здійснення транзакцій, згідно його умов, сторони не знали та не могли знати про прийняття у майбутньому рішення про ліквідацію банку та введення у ньому тимчасової адміністрації.

Суд відхиляє доводи Уповноваженої особи про надання переваг, не встановлених законом, окремим кредиторам банку перед іншими кредиторами у зв'язку із зарахуванням грошових коштів на вкладний рахунок позивача з рахунку іншої особи, оскільки положення статті 1058 Цивільного кодексу України, статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, передбачають можливість зарахування коштів на вкладний рахунок фізичної особи іншими особами.

Щодо тверджень Уповноваженої особи про те, що спірна операція на рахунку позивача збільшила обсяг гарантованої Фондом суми грошових коштів, оскільки останній укладений у період дії обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 22.12.15 №917/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" із внесеними постановою від 27.04.16 №295/БТ змінами, а тому з укладенням такого договору було завдано шкоди державі, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому позивач не могла знати про встановлені для ПАТ "Банк Михайлівський" обмеження. Протилежного відповідачем не доведено.

Таким чином, постанова Правління Національного банку України від 22.12.15 №917/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" із внесеними постановою від 27.04.16 №295/БТ змінами стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.

Суд також зауважує, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону №4452-VI. Такі неправомірні або оспорювані дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов'язковими для адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять.

Згідно з частиною третьою статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Повернення ТОВ "ІРЦ" коштів на поточний рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" здійснено 19.05.16, що підтверджено залученою до матеріалів справи випискою банку.

При цьому Уповноважена особа Волков О.Ю. не заперечує, що на рахунок позивача надійшли кошти у загальному розмірі 30401,58 грн.

Отже, вказана сума коштів на момент прийняття рішення про визнання банку неплатоспроможним перебувала на поточному рахунку позивача у ПАТ "Банк Михайлівський".

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку у ПАТ "Банк Михайлівський" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому ОСОБА_1 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI.

Відповідачем, в порушення вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО відповідно до приписів Закону №4452-VI.

Стосовно тверджень представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд звертає увагу на те, що в ухвалі суду про відкриття провадження у цій справі викладено висновок про наявність поважних причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом, оскільки позивач вчиняла дії щодо звернення до суду з цивільним позовом про визнання права на відшкодування коштів за вкладом, за результатами розгляду якого ухвалено рішення про закриття провадження у справі у зв'язку з непідсудністю спору суду цивільної юрисдикції. З цих підстав, суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновив відповідний строк.

Доказів, що спростовували б наведені висновки суду відповідачем не надано.

Відтак, підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду відсутні.

Щодо клопотання позивача про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху у зв'язку з несплатою позивачем судового збору, суд зазначає, що на виконання вимог ухвали суду від 29.10.18 про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 704,80 грн, що підтверджено квитанцією від 16.11.18 №40 /а.с. 6/. Сплачену суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено виписку /а.с. 7/.

Отже, позовна заява ОСОБА_1 не містить недоліків, наявність яких є підставою для надання позивачу строку їх усунення у відповідності до вимог частини тринадцятої статті 171 КАС України.

Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, і неподання Уповноваженою особою Волковим О.Ю. інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії ПАТ "Банк Михайлівський" є протиправною бездіяльністю та дає підстави для зобов'язання відповідача подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО.

При цьому, суд, виходячи з наведених вище приписів Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, визначаючись з належним способом захисту прав позивача, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, зобов'язавши відповідача включити інформацію про вкладника ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників, які дають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО у розмірі 30401,58 грн, та подати до ФГВФО доповнення до переліку рахунків вкладників.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн /а.с. 6/, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 7/.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як визначено пунктом 9 частини першої статті 19 Закону №4452-VI, кошти з Державного бюджету України є одним з джерел формування коштів Фонду, а згідно з пунктом 6 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетними асигнуваннями є повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. У свою чергу, пунктом 17 частини першої статті 2 Закону №4452-VI передбачено, що уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відтак, судовий збір на користь позивача належить стягнути за рахунок ФГВФО.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов'язанні суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов'язки виконати без достатніх зволікань.

У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідність застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк з моменту набрання законної сили рішенням суду звіт про його виконання належить відмовити.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 257-262, 382, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича щодо невключення інформації про вкладника ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерного товариства "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича включити інформацію про вкладника ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1, 36000) до переліку рахунків вкладників, які дають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерного товариства "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 30401,58 грн (тридцять тисяч чотириста одна гривня п'ятдесят вісім копійок), та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку рахунків вкладників.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016; вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1, 36000) судові витрати у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Кукоба