Рішення № 79279911, 15.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №454/2479/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року м. Львів

14 год. 58 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Курпіти П.І., позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Органу реєстрації відділу адміністративних послуг Сокальської міської ради, третя особа: Сокальська районна державна адміністрація в особі органу опіки та піклування Сокальської районної державної адміністрації, про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Сокальського районного суду Львівської області із позовною заявою до Органу реєстрації відділу адміністративних послуг Сокальської міської ради, третя особа: Сокальська районна державна адміністрація в особі органу опіки та піклування Сокальської районної державної адміністрації, про скасування рішення Органу реєстрації відділу адміністративних послуг Сокальської міської ради від 16.08.2018 про відмову у реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: місця фактичного проживання у АДРЕСА_2; зобов'язання відповідача зареєструвати місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: місця фактичного проживання у АДРЕСА_2, з одночасним зняттям її з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1.

Підставою позову зазначено протиправність оскаржуваного рішення, оскільки таке прийняте не спосіб та порядку, визначені чинним законодавством, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з використанням повноважень не з тією метою з якою вони надані. Оскільки таке рішення порушує права малолітньої дочки позивачки, ОСОБА_1 звернулась із цим позовом до суду.

Ухвалою Сокальського районного суду м. Львова від 20.08.2018 цю справу за підсудністю передано на розгляд Львівського окружного адміністративного суду, яка надійшла за вх. № 31713 09.10.2018.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано для розгляду судді Качур Р.П.

Ухвалою суду від 16.10.2018 вказану позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.

Ухвалою суду від 15.11.2018 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві.

В обґрунтування позову зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, у якому народилась дочка - ОСОБА_4 Дитина зареєстрована за адресою АДРЕСА_3. В подальшому позивачка розлучилась.

Після розлучення позивачка набула у власність квартиру АДРЕСА_2 та проживає у ній разом з дитиною.

З метою зміни реєстрації фактичного місця проживання її дитини позивачка звернулась до відповідача, де їй роз'яснили, що для вчинення відповідної дії їй слід отримати письмову згоду батька дитини відповідно до п. 18 Правил реєстрації місця проживання. Однак зауважила, що після розірвання шлюбу позивачка фактично припинила спілкуватися з батьком дитини. В інтересах дитини вона зателефонувала йому, однак він відмовився без зазначення причин.

Позивачка, у результаті одержала відмову в зміні реєстрації місця проживання її дитини.

Відсутність реєстрації місця проживання малолітньої дитини за її фактичним місцем проживання суперечить її інтересам та суттєво обмежує реалізацію її прав та свобод.

Враховуючи наведене, а також положення статей 3, 10 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 вважає, що відсутність письмової згоди батька дитини не може бути перешкодою для здійснення реєстрації місця її проживання разом із матір'ю.

Позивачка просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.68). Зазначив, що згідно з п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України № 207 «Про затвердження правил реєстрації місця реєстрації» від 02.03.2016, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним з батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Пунктом 11 Правил визначено випадки, за яких орган реєстрації відмовляє у реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання. Серед таких визначено випадок неподання необхідних документів чи інформації.

За відсутності згоди батька ОСОБА_3 щодо зміни місця її проживання, відмова відповідача вчинена правомірно, у порядок та спосіб визначені чинним законодавством. З огляду на зазначене, позов задоволенню не підлягає.

Третя особа явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином.

27.12.2018 за вх. № 4805ел (не підписано ЕЦП) Служба у справах дітей Сокальської районної державної адміністрації Львівської області скерувала до суду листа, у якому просила, судове засідання призначене на 15.01.2019 розглядати за відсутності уповноваженого представника, при винесенні рішення - керуватися нормами чинного законодавства.

Судом підстав для відкладення розгляду справи відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено.

Суд заслухав пояснення позивачка, представника відповідача, з'ясував фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини та встановив таке.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3, мати: ОСОБА_1, батько: ОСОБА_1, місце реєстрації: АДРЕСА_4, що підтверджується свідоцтвом про від 12.06.2008 (а.с.11).

Заочним рішенням Сокальського районного суду від 01.09.2010 у справі № 2-1400/10 шлюб між позивачкою та ОСОБА_1 розірвано (а.с.18).

Згідно з довідкою про склад сім'ї, виданої Виконавчим комітетом Сокальської міської ради від 10.02.2018 ОСОБА_1, що прописана за адресою: АДРЕСА_3, за якою за цією адресою зареєстровано вісім осіб, у тому числі ОСОБА_4 (а.с.12).

Згідно з договором купівлі-продажу від 13.10.2017 позивачка придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.13-16). Зареєстровано у реєстрі за № 2267.

Право власності на вказану квартиру підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.17).

Позивачка бажаючи зареєструвати у цій квартирі її дитину - ОСОБА_3, звернулась із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини до Органу реєстрації Відділу адміністративних послуг 16.08.2018 (а.с.19).

Цього ж дня відповідачем відмовлено у зміні реєстрації місця проживання, з покликанням на підпункт 1 п. 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016.

Позивачка не погоджуючись із цією відмовою звернулась до суду із цим позовом.

Приймаючи рішення Суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 (в редакції. Чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією, і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Питання реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», постановою Кабінету Міністрів України № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» від 02.03.2016, а також Житловим кодексом Української РЄР, Цивільним і Сімейним кодексами України.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11.12.2003, правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» від 02.03.2016 (далі - Правила реєстрації місця проживання № 207) встановлено, що ці Правила визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.

Статтею 13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання обмежується щодо осіб, які не досягли 14-річного віку.

Відповідно до ст. ст. 160, 161 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Тобто, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Зокрема, при поданні заяви про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини одним із батьків, письмова згода другого з батьків надається шляхом зазначення про це у відповідному полі заяви у присутності особи, яка приймає заяву.

Відповідно п. 18 Правил реєстрації місце проживання № 207, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Оскільки такої згоди не було надано, у проведенні реєстрації було відмовлено.

Відповідно до п. п. 11, 26 Правил реєстрації місце проживання № 207 реєстрації місця проживання без надання такої згоди одним із батьків, зміна реєстрації місця проживання малолітньої дитини не допускається. Орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо, зокрема, особа не подала необхідних документів або інформації.

Як встановлено судом із матеріалів справи та не заперечується позивачкою, що при поданні відповідної заяви, не було подано відповідачу ані письмовою згоди другого з батьків, ні відповідного рішення органу опіки та піклування чи суду.

Вказане підтверджується і оригіналом заяви від 16.09.2018 (а.с.19).

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачка стверджуючи про бажання зареєструвати ОСОБА_3 разом із собою, відомостями паспорта чи у інший спосіб не підтвердила своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_2.

За таких обставин, відділ адміністративних послуг Виконавчого комітету Сокальської міської ради відмовляючи позивачці в реєстрації дитини разом з нею, діяв відповідно до вимог чинного законодавства України в межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений вимогами діючого законодавства з питань реєстрації місця проживання.

Посилання позивачки на те, що відповідач, відмовляючи їй в реєстрації дитини разом з нею не врахував інтереси дитини, що визначені Законом України «Про охорону дитинства» та Конвенції про права дитини - суд оцінює критично, оскільки відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Крім того, відповідно до п. 72 постанови Кабінету Міністрів України № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» від 24.09.2008, для розв'язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності). Однак до матеріалів адміністративної справи позивачем не було надано відповідних доказів.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, вимоги позивачки є безпідставними, не підтверджуються долученими до матеріалів справи письмовими доказами, а відтак, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Органу реєстрації відділу адміністративних послуг Сокальської міської ради, третя особа: Сокальська районна державна адміністрація в особі органу опіки та піклування Сокальської районної державної адміністрації, про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивачку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2019.

Суддя Качур Р.П.