Рішення № 79279822, 10.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/3318/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року м. Львів

15 год. 43 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Курпіти П.І., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача 1 Гордюка Є.-К.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3), Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Львівський державний університет внутрішніх справ (79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26), про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Львівський державний університет внутрішніх справ, в якому, з врахуванням заяви про виправлення описки за вх. № 4170ел. від 12.11.2018, просить:

- визнати протиправними дії у вигляді відмови Міністерства внутрішніх справ України вчинені у формі письмової відповіді, оформленої листом № 15/2-789 від 05.03.2018 та призначити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015;

- зобов'язати Головне управління Міністерства справ України у Львівській області повторно надіслати Міністерству внутрішніх справ України документи для призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМ України № 850 від 21.10.2015;

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 07.06.2017, відповідно до Постанови КМ України № 850 від 21.10.2015 та скерувати таке рішення до Головного Управління Міністерства внутрішніх справи України у Львівській області для проведення виплат;

- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Постанови КМ України № 850 від 21.10.2015 у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 07.06.2017 відповідно до Постанови КМ України № 850 від 21.10.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу у Львівському державному університеті внутрішніх справ та звільнений у відставку на підставі наказу № 36о/с від 18.02.2005, на підставі ст. 65 п "а" (за віком) згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Позивач вперше оглянутий на кардіологічній МСЕК № 2 04.05.2005, інвалідом не визнаний, йому встановлено 30% професійної втрати працездатності з приводу захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ на підставі свідоцтва № 102 від 16.03.2005, видано довідку № 005838.

07.06.2017 актом огляду МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в ОВС. З метою отримання одноразової грошової допомоги він звернувся до ректора Львівського державного університету внутрішніх справ та подав усі необхідні документи. Листом від 05.08.2018 у виплаті одноразової допомоги відмовлено через те, що з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, тому відповідно до п. 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 850 від 21.10.2015 пройшло більше двох років, що не дає права на отримання грошової допомоги у більшому розмірі.

Позивач вважає таку відмову протиправною, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 10.09.2018 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав, що викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача 1 проти вимог позовної заяви заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач 2 явки уповноваженого представник у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Позиція відповідача 2 викладена у відзиві на позовну заяву (від 10.10.2018 за вх. № 3752ел. (а.с.46-49), аналогічний за змістом надійшов на адресу суду 17.10.2018 за вх. № 32779 (а.с.57-60)). Зазначив, що позивач проходив службу у Львівському державному університеті внутрішніх справ. Наказом № 36о/с від 18.02.2015 звільнений у відставку за ст. 65 п. "а" (за віком). Первинний огляд на МСЕН відбувся 13.12.2005, за результатами якого встановлено 30% втрати працездатності, у зв'язку з чим йому виплачено страхову суму у розмірі 2550,00 грн. Вдруге огляд на МСЕК здійснено 07.06.2017 з установленням третьої групи інвалідності та відповідного ступеня втрати працездатності.

Таким чином, між первинним та повторним оглядами на МСЕК пройшло 12 років, що перевищує передбачений п. 4 Порядку № 850 від 21.10.2015 дворічний строк і у зв'язку з чим відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги. Про вказаний факт позивача повідомлено листом від 05.03.2018 за № 15/2-789.

Крім цього, звернув увагу суду на те, що оскільки вимога про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у відповідному розмірі на дату встановлення інвалідності 07.06.2018 не відповідає дійсності, оскільки така встановлена 07.06.2018, та скерувати таке рішення до Головного управління МВС у львівській області для проведення виплати містить факти, що не відповідають дійсності, в частині дати встановлення інвалідності позивачу, така не підлягає задоволенню.

Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту, які на пропозицію суду - пояснень щодо позовної заяви від третьої особи не надходило.

Суд не встановив підстав для відкладення розгляду справи, що визначені ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суд заслухав вступне слово представника позивача, представника відповідача 1, з'ясував фактичні обставини та відповідні їм правовідносини та встановив таке.

Згідно з витягом з архівного документа № 286 від 12.01.2017, наказом № 56 о/с від 18.02.2005 "По особовому складу", згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України" звільнено з органів внутрішніх справ у відставку за ст. 65 п. А (за віком) майора міліції ОСОБА_3 /НОМЕР_1/ - начальника курсу факультету № 2 з 18.02.2005, виплативши компенсацію за невикористану відпустку в період служби з 01.01.2005 по 18.02.2005 (00 років 01 місяць 17 днів) з розрахунку 45 діб за вислугу років, яка станом на 18.02.2005 складала: у календарному обчисленні - 26 років 00 місяців 02 дні, у пільговому обчисленні - не мав. Для виплати вихідної грошової допомоги - 26 років 00 місяців 02 дні. Підстава: рапорт майора міліції ОСОБА_3 (а.с.24).

Листом міжрайонної кардіологічної МСЕК № 2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 вперше оглянутий на кардіологічній МСЕК № 2 04.05.2005, інвалідом не визнаний, встановлено 30% професійної втрати працездатності з приводу захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ на підставі свідоцтва № 102 від 16.03.2005 та видано довідку ЛВАЗ № 005838 (а.с.18). Вказаний факт сторонами не оскаржується.

Відповідно до листа Львівської обласної дирекції № 1390/1297 від 19.12.2017 ОСОБА_3 13.12.2005 проведено виплату страхової суми у розмірі 2550,00 грн. за державним особистим страхуванням військовослужбовців на підставі встановленої МСЕК 30% втрати працездатності (а.с.23).

З метою одержання одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 звернувся до ректора Львівського державного університету внутрішніх справ із заявою (рапортом) про проведення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що внаслідок отримання захворювання пов'язаного з проходженням служби в ОВС 07.06.3027 Львівською обласною МСЕК № 1 йому встановлено третю групу інвалідності та 50% втрати працездатності. До вказаної заяви (рапорту) надано відповідні підтверджуючі документи (а.с.17).

Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 359953 від 07.06.2017 позивачу встановлено третю групу інвалідності пожиттєво, захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС (а.с.19).

Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, Серії 12 ААА № 002507 від 07.06.2017 встановлено ступінь втрати професійної працездатності позивача 50%, захворювання пов'язане з проходження служби в ОВС (а.с.20).

Згідно з Довідкою № 3 від 31.12.2017, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання: пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.21).

Вказане підтверджується також листом № 28 від 16.11.2017 Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи" (а.с.22).

Міністерством внутрішніх справ України Ліквідаційній комісії ГУ МВС України у Львівській області скеровано лист від 05.03.2018 № 15/2-789, відповідно до якого Департаментом фінансово-облікової політики МВС України розглянуто доопрацьовані матеріали з питання призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 та у зв'язку з тим, що з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, за умовами п. 4 Порядку, вказане не дає йому права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі та повернуто матеріали ОСОБА_3, як такі, що не відповідають вимогам законодавства.

Позивач не погоджуючись із вказаною відмовою, вважаючи таку протиправною звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» № 565-XII від 20.12.1990, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 7 ст. 23 Закону України «Про міліцію» № 565-XII від 20.12.1990 у разі отримання працівником міліції поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому розмір одноразової грошової допомоги не повинен бути меншим за 20-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб, та більшим за 100-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

02.07.2015 прийнято Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII (набрав чинності 07.11.2015), згідно з п. 15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію», постановою Кабінету Міністрів України № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21.10.2015 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі Порядок № 850).

Відповідно до п.п. 2 п. 2 Порядку, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності 1 групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності 2 групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності 3групи (п.п. 2 п. 3 Порядку).

Згідно з п. 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Законом України «Про міліцію» не було встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені п. 4 Порядку № 850.

Отже, позивач відноситься до категорії осіб яким передбачена виплата одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» № 565-Х1І від 20.12.1990.

Пунктом 7 Порядку № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пунктом 8 Порядку № 850 встановлено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Відповідно до п. 9 Порядку № 850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Аналіз зазначених норм Порядку дає підстави для висновку, що повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової допомоги є виключною компетенцією МВС України, а на орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, покладено обов'язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС) розпорядниками нижчої ланки.

Крім цього, законодавцем встановлено два альтернативні варіанти рішень, які можуть прийматися МВС після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів: призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, відмова в призначенні грошової допомоги.

Даною нормою не надано МВС повноважень приймати рішення про повернення матеріалів з питання призначення одноразової грошової допомоги.

Проте, відповідачем 2 за результатами розгляду документів позивача не прийнято рішення, передбаченого Порядком № 850, чим допущено порушення права ініціатора звернення на належний розгляд поданої ним заяви та документів і прийняття відповідного рішення відповідно до Порядку № 850.

З матеріалів справи встановлено, що подані документи для призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги повернуто Департаментом фінансово-облікової політики МВС України до Ліквідаційної комісії УМВС України у Львівській області (а.с.16).

Повернення матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги, як вид рішення за наслідками розгляду вищевказаних документів, не передбачений законом, а тому суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах відповідач 2 діяв не у спосіб, встановлений законом.

Повернення матеріалів ОСОБА_3, як таких, що не відповідають вимогам законодавства, вмотивовані наявністю тієї обставини, що з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, що за умовами пункту 4 Порядку не дає позивачу права на отримання грошової допомоги у більшому розмірі.

Разом із тим, Законом України «Про міліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850.

Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.

Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

Вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку № 850, і підстави, з якої відповідач повернув матеріали ОСОБА_3, вказана норма не містить.

Аналогічна права позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16 (провадження № К/9901/16183/18).

Виходячи з наведеного, дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення висновку та документів позивача щодо виплати останньому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи, з втратою працездатності 50% до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області вчинені не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законодавством України.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача 2 прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу та зобов'язання відповідача 1 виплатити таку, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження).

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справа №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а та від 12.04.2018 справа №826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об'єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними повноваженнями є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у цій справі, відповідач 2 не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 208/8402/14-а та від 29.03.2018 справі № 816/303/16.

Суд, з огляду на завдання адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, бере до уваги те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі № 804/14800/14.

Суд наголошує, що відповідно до ст. 13 Європейської конвенції з прав людини кожен, чиї права, свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 30.01.2003 у справі № 1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Враховуючи обставини справи, на переконання суду, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області повторно подати до Міністерства внутрішніх справ України документи для призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, оскільки такі документи відповідно до п. 4 Порядку № 850 повернуті безпідставно, а Міністерство внутрішніх справ України розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ОСОБА_3 інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, з урахуванням вищевказаних висновків суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням викладеного, доводи позивача є обґрунтованими, підтвердженими долученими до матеріалів справи письмовими доказами, однак, з позиції суду в частині зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, а також про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплати йому таку допомогу - передчасними, позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, такі розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10; код ЄДРПОУ: 00032684) щодо відмови призначити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, вчинені у формі письмової відповіді, оформленої листом № 15/2-789 від 05.03.2018.

3 Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м. Львів, площа Генерала Григоренка, 3; код ЄДРПОУ: 08592247) повторно надіслати Міністерству внутрішніх справ України документи для призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015.

4. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10; код ЄДРПОУ: 00032684) повторно розглянути документи ОСОБА_3 для призначення йому одноразової грошової допомоги, з врахуванням висновків суду, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 відповідно до Постанови КМ України № 850 від 21.10.2015.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Судові витрати розподілу не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2019.

Суддя Качур Р.П.