Рішення № 79279816, 21.01.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2019 р. № 400/96/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Западнюк К.А.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Долганюк Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:ОСОБА_3, АДРЕСА_1 до відповідача:Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5-а, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправним та скасування рішення від 04.01.2019 № 4801.5-113/48.1-19 про скасування посвідки на тимчасове проживання; визнання протиправним та скасування рішення від 09.01.2018 № 127 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Грузії; зобов'язання відповідача вчинити певні дії,

ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати рішення Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) від 04.01.2019 № 4801.5-113/48.1-19 про скасування посвідки на тимчасове проживання серії ТР № 224223, виданої позивачу 12.07.2018;

визнати протиправним та скасувати рішення Управління від 09.01.2019 № 127 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Грузії ОСОБА_3;

зобов'язати Управління поновити та повернути позивачу посвідку на тимчасове проживання в Україні, що була скасована на підставі рішення від 04.01.2019 № 4801.5-113/48.1-19.

В обґрунтування вимог ОСОБА_3 вказав, що у відповідача не було законних підстав для прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання та рішення про видворення позивача за межі України.

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 55-62) Управління зазначило, що воно діяло у повній відповідності до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 «Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання» (надалі - Порядок № 322).

Ухвалою від 11.01.2019 суд частково задовольнив клопотання представника позивача про забезпечення позову та зупинив дію рішення від 09.01.2019 № 127.

В судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав, представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

12.07.2018 Управління видало громадянину Грузії ОСОБА_3 посвідку на тимчасове проживання НОМЕР_1 зі строком дії 02.07.2019 (надалі - Посвідка, арк. спр. 19).

29.12.2018 до Управління надійшло подання Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (від 28.12.2018 № 197/19-2018, надалі - Подання 1, арк. спр. 71-75) про скасування Посвідки з підстав, передбачених підпунктами 3, 4 пункту 63 Порядку № 322. Відповідно до викладеного у Поданні 1, ОСОБА_3 «… не одноразово був засуджений в Україні за кримінальні правопорушення … дії ОСОБА_3 в подальшому загрожують національній безпеці України, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають на території України …».

04.01.2019 Управління, з посиланням на підпункт 4 пункту 63 Порядку № 322, прийняло Рішення № 4801.5-113/48.1-19 про скасування посвідки на тимчасове проживання (надалі - Рішення 1, арк. спр. 25).

09.01.2019 до Управління надійшло подання Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області (від 08.01.2019 № 7/19-2019, надалі - Подання 2, арк. спр. 83-86) про прийняття, відповідно до статей 13, 26, 30 Закону України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (надалі - Закон № 3773), рішення щодо примусового повернення/видворення позивача та заборони його подальшого в'їзду на територію України.

09.01.2019 Управління, з урахуванням інформації, викладеної у Поданні 2, та факту скасування Посвідки, на підставі статті 26 Закону № 3773, прийняло «Рішення № 127 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства громадянина Грузії ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1» (надалі - Рішення 2, арк. спр. 26).

Згідно з текстом Рішення 2, Управління, зокрема, вирішило:

примусово повернути позивача за межі України та зобов'язати його покинути територію України у термін до 16.01.2019;

заборонити ОСОБА_3 в'їзд в Україну до 09.01.2022.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до штампу на стор. 46 паспорта позивача (арк. спр. 63), з 19.06.2018 ОСОБА_3 перебував на території України на законних підставах.

20.06.2018 ОСОБА_3 уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (арк. спр. 67).

В судовому засіданні представник Управління пояснила, що 22.06.2018 ОСОБА_3 виїхав з території України та в'їхав на територію України, підтвердженням чого є відповідні штампи у його паспорті.

02.07.2018 Управління продовжило строк перебування ОСОБА_3 на території України до 15.08.2018 (стор. 45 паспорта, арк. спр. 64).

Як вказано вище, 12.07.2018 Управління видало позивачу Посвідку, чим підтвердило наявність законних підстав для проживання ОСОБА_3 в Україні.

Суд зауважив, що, згідно з викладеною у Поданні 1 та Поданні 2 інформацією, ОСОБА_3 «… систематично здійснює кримінальні та адміністративні правопорушення …». При цьому, всі зазначені у Поданнях факти мали місце в період з 2009 по 2018 роки (до 12.07.2018), проте, ця обставина жодним чином не стала перешкодою у видачі Управлінням Посвідки, хоча підпунктом 7 пункту 61 Порядку № 322 встановлено, що територіальний орган ДМС відмовляє іноземцю в оформленні або видачі посвідки, у разі коли отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Пунктом 14 Порядку № 322 передбачено, що ДМС має право отримувати інформацію про особу з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, в обсязі, необхідному для ідентифікації особи у зв'язку з оформленням посвідки на тимчасове проживання.

Проте, Управління не визнало за необхідне скористатися наданим вище правом.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 4 Закону № 3773, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

Законом № 3773 не визначено, за яких підстав територіальний орган Державної міграційної служби України може прийняти рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання.

У частині вісімнадцятій статті 5 Закону № 3773 вказано, що Кабінетом Міністрів України встановлюються технічний опис, зразки бланків посвідки на тимчасове проживання, порядок їх оформлення, виготовлення та видачі.

Проте, Кабінет Міністрів України Порядком № 322 встановив і підстави для скасування посвідки на тимчасове проживання.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 63 Порядку № 322, посвідка на тимчасове проживання скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Виходячи з цієї норми, підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання є факт вчинення іноземцем або особою без громадянства в період дії посвідки на тимчасове проживання відповідних дій.

У Поданнях вказано, що «… 14.12.2018 &l";ОСОБА_3 був тимчасово затриманий працівниками УСР ГУНП в Херсонській області на території м. Херсон при зустрічі з кримінальними авторитетами Херсонської та Миколаївської області, де було заздалегідь заплановано вирішення питань кримінального характеру …».

Оскільки у Рішенні 1 відсутня будь-яка інформація, що свідчить про наявність підстав для застосування підпункту 4 пункту 63 Порядку № 322 (відсутнє навіть посилання на Подання 1), суд погодився з позивачем в тому, що це рішення не може вважатися обґрунтованим. Відсутність належного обґрунтування не дозволяє встановити, якими мотивами керувався відповідач, скасовуючи Посвідку, та визнати Рішення 1 правомірним.

На підставі викладеного, суд встановив, що відповідач не довів наявність законних підстав для прийняття Рішення 1, тому визнав, що позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої та другої статті 26 Закону № 3773, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборон щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

З урахуванням інформації, що викладена у Поданні 2, суд визнав, що у відповідача було достатньо фактичних підстав для висновку про те, що дії ОСОБА_3, що були вчинені ним в період проживання в Україні, суперечать інтересам громадського порядку. Отже, Управління законно прийняло Рішення 2, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Суд зауважив, що прийняття уповноваженим державним органом рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України, згідно з підпунктом 5 пункту 63 Порядку № 322, є самостійною підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 268-271, 288 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, паспорт громадянина Грузії серії НОМЕР_3 від 11.05.2017, інші відомості суду не відомі) до Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5-а, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 37844163) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 04.01.2019 Управлінням державної міграційної служби України в Миколаївській області рішення № 4801.5-113/48.1-19 про скасування посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_1.

3. Зобов'язати Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області поновити та повернути ОСОБА_3 посвідку на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_1, видану 12.07.2018.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5-а, м. Миколаїв, 54001 37844163) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, паспорт громадянина Грузії серії НОМЕР_3 від 11.05.2017, інші відомості суду не відомі) судовий збір в сумі 1536,80 грн., що був сплачений платіжною квитанцією від 10.01.2019 № ПН 1404.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна