Рішення № 79279801, 21.01.2019, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 812/568/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом 2 державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення №1/08782634/1302 від 22.12.2017,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов 2 державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення №1/08782634/1302 від 22.12.2017, з такими позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДФС у Луганській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 1/08782634/1302 від 22.12.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у відповідності до частини 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, а згідно з пунктом 11 Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, виплата особам рядового і начальницького складу грошового забезпечення проводиться один раз за поточний місяць з 20 по 25 числа. До 15 вересня 2015 року єдиний внесок із грошового забезпечення підлягав перерахуванню на р/р 37199202001209.

До 15 вересня 2015 року єдиний внесок із грошового забезпечення атестованого особового складу підлягав перерахуванню на р/р 37199202001209, із заробітної плати найманих працівників на р/р 37190201001209.

22 грудня 2017 року позивачем було отримано рішення № 1/08782634/1302 про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позивач вважає зазначене рішення протиправним.

На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 27.03.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19.04.2018 (а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 19.04.2018 зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 812/292/18 (а.с. 86).

Ухвалою суду від 29 листопада 2018 року поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 20.12.2018 (а.с. 117).

Ухвалою суду від 20.12.2018 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.01.2019 (а.с. 122).

17 квітня 2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 81-83), в обгрунтування якого зазначено, що відповідно до п. 2 ч. 2 розділу VII Фінансові санкції «Інструкції про порядок нарахування» сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої Наказом МФУ від 20.04.2015 № 449, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату, (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачен сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдино внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року надалі, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на вс суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати вказані періоди. Враховуючи, що Позивач помилково здійснив перерахування єдиного внеску на неналежн рахунок, на призначений для цього рахунок єдиний внесок було зараховано несвоєчасно. Як зазначає Позивач, помилкове перерахування коштів на неналежний рахунок відбулось, у тому числі, з вини відповідача, оскільки останній не довів у встановленому порядку номер реєстраційних рахунків для сплати єдиного внеску. Податковим законодавством не зобов'язано повідомляти кожного із платників податків зборів та обов'язкових платежів про належні до сплати рахунки особисто, сплата єдиного внеску шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування покладається саме на платника.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

02 травня 2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в обгрунтування якої зазначено наступне. Додатково до обгрунтувань, наведених по тексту позовної заяви також відповідач зазначив, що у відповідності до п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску» платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. У відповідності до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, місто Лисичанськ Луганської області відноситься до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а тому нарахування пені та штрафів на ДПРЗ-2 у відповідності до вимог чинного законодавства України забороняється. Зазначені доводи були проігноровані Державною фіскальною службою України (далі-ДФС) при винесенні рішень за результатами розгляду скарг Позивача від 23 травня 2017 року за вих.№ 1/06-207 та за вих.№ 1/06- 633 від 28 грудня 2017 року.

16 травня 2018 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив в обгрунтування яких зазначено, що посилання позивача на пункт 9-4 Закону №2464 відповідач вважає недоречним, оскільки застосування цих положень можливе виключно до платників єдиного внеску, які: перебувають на обліку в органах доход, та зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014; подали до органу доходів та зборв за основним місцем обліку або за місцем тимчасового проживання у строк передбачений Законом №2464 заяву у довільній формі про звільнення від відповідальності за тимчасове (протягом проведення АТО) невиконання/несвоєчасне виконання обоз язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону №2464; до своєї заяви, або окремо від неї, надали сертифікат Торгово-промислової палати України (сертифікат ТПП), що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення АТО. Так, відповідно до пункту 9-4 Закону №2464 платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в щганах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених перелісом, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення ангитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються ід виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові загоди на період проведення антитерористичної операції» де проводилася антитерористична оперіція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Вже зі змісту самого пункту 9-4 Закону №2464 достатньо підстав для висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач не надає доказів надання відповідної заяви, передбаченої абзацом другим зазначеного пункту. Вимога щодо обов'язковості надання сертифікату ТПП обумовлена наступними законодавчими нормами. Так, відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон №1669) протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, розгляд справи просив проводити без його участі.

Представник відповідача у судове засідання прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, розгляд справи просив проводити без його участі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази суд встановив таке.

Судом встановлено, що 2 державний пожежно-рятувальний загін з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області є юридичною особою (код ЄДРПОУ 08782634), та є платником єдиного внеску (а.с. 17-19, 22).

Позивач сплачував єдиний внесок у період з серпня 2015 року по жовтень 2015 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (платіжне доручення № 306 від 20.08.2015, платіжне доручення № 313 від 20.08.2015, платіжне доручення № 332 від 27.08.2015, платіжне доручення № 384 від 24.09.2015, платіжне доручення № 403 від 19.10.2015, платіжне доручення № 410 від 19.10.2015 (а.с. 23-24, 28-30).

Рішенням ГУ ДФС у Луганській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 1/08782634/1302 від 22.12.2017 до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску у розмірі 56238,52 грн за період з 20.10.2015 по 10.11.2015, та нараховано пеню у розмірі 5905,04 грн (а.с. 25).

Позивач, не погодившись з рішенням № 1/08782634/1302 від 22.12.2017 про застосування фінансових санкцій, подав до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) скаргу від 28.12.2017 № 1/06-633, яку ДФС України розглянуто та прийнято рішення від 13.02.2018 № 5089/6/99-99-11-02-02-25 про відмову у задоволенні скарги. Рішення обґрунтовано тим, що положення пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" втратили чинність згідно пункту 28 розділу І Закону України від 24.12.2015 № 911 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". Скаржником належним чином не виконувались норми ст. 9 Закону № 2464, а саме єдиний внесок за вересень 2015 року, фактично виплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв'язку з чим з ГУ ДФС у Луганській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.12.2017 № 1/08782634/1302, відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 58-64).

Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем № 1/08782634/1302 від 22.12.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

При вирішенні справи, суд виходить з наступного.

За вимогами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року № 406-VІІ до Закону № 2464-VI та Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких право на адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VI. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 № 2464).

Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року - 10 відсотків).

На час виникнення спірних правовідносин позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону № 1669.

Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт "б" розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:

"9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Таким чином, саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ.

Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8, але в повній мірі збереглася в Законі № 2464.

Пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464 (після внесення змін до Закону № 1669-VIIЗаконом України від 24 грудня 2015 року № 911-8) продовжує свою дію в часі.

Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України". Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція"; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України" від 30 жовтня 2014 року №1053.

Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014, до зазначених населених пунктів належить місто Лисичанськ.

Отже, позивач є суб'єктом правовідносин, для врегулювання яких необхідно застосувати п. 9-4 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Таким чином, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом України № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску не застосовується.

Доводи відповідача стосовно обов'язкового звернення позивача до податкового органу з заявою щодо звільнення його від виконання своїх обов'язків згідно п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 є безпідставними, оскільки приписи п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI не ставлять факт звільнення платника від обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви, а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення АТО.

Засвідчення факту настання форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати єдиного внеску, така умова для звільнення від відповідальності також відсутня у нормі прямої дії пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ.

Перевага надається спеціальним нормам, що визначають звільнення позивача від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, без подання сертифікатів Торгово-промислової палати (пункт 9-4 Закону № 2464), а не Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який щодо спірних відносин є загальними.

Таким чином, приймаючи спірне рішення, відповідач діяв всупереч вимогам Закону № 2464.

З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення від 22 грудня 2017 року органу доходів і зборів про накладення на позивача штрафу та нарахування пені відповідно до ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI за період з 20.10.2015 до 10.11.2015.

Однак, з урахуванням наведених вище доводів, суд вважає, що у зазначений період позивач звільнений від притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, оскільки цей період є часом проведення антитерористичної операції.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, а саме: скасування Рішення № 1/08782634/1302 від 22.12.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за період з 20.10.2015 по 10.11.2015 у сумі 56238,52 грн.(штраф) та у сумі 5905,04 грн. (пеня).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд вважає неприйнятними по вище зазначеним обставинам.

Висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в рішенні від 30 березня 2018 року у зразковій справі № 812/292/18 (провадження №Пз/9901/22/18), які відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при розгляді типової справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1762,00 грн (платіжне доручення № 108 від 27.02.2018) (а.с. 3).

Суд зазначає, що в позовній заяві позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру.

З огляду на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2018 року - 1762,00 грн, встановлений статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", та враховуючи кількість заявлених немайнових вимог, позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 1762,00 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов 2 державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення №1/08782634/1302 від 22.12.2017 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 22 грудня 2017 року № 1/08782634/1302 про застосування до 2 державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області штрафу у розмірі 56238,52 грн за період з 20.10.2015 по 10.11.2015 та нарахування пені у розмірі 5905,04 грн., всього на загальну суму 62143,56 грн (шістдесят дві тисячі сто сорок три гривні 56 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ 39591445, 93400, вул. Енергетиків, 72, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.) на користь 2 державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (93117, Луганська обл., місто Лисичанськ, 17, код ЄДРПОУ 08782634) судові витрати у розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Ірметова