Ухвала суду № 79279585, 21.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

21 січня 2019 року м. Київ № 320/268/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії, про зобов'язання вчинити певні дії ,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації , в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації, яка полягає у невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати щорічної допомоги на оздоровлення згідно рішень судів у справах №2"А"-102/12, №363/1276/14а та №363/72/15-а;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 №159, здійснити виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати щорічної допомоги на оздоровлення, які виплачені на виконання рішень судів у справах:

1) №2"А"-102/12 (за період з 17.01.2014 по 17.07.2018) у сумі 7243,35 грн;

2) №363/1276/14а (за період з 28.11.2014 по 17.07.2018) у сумі 5778,96 грн;

3) №363/72/15-а ( за період з 18.06.2015 по 17.07.2018) у сумі 2137,26 грн.

Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши позовну заяву, суд дійшов висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.

Згідно із частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судом встановлено, що звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, позивачем заявлено вимоги майнового характеру.

Так, ціною даного позову є 15159,57 грн.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особо, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, сума судового збору за подання даного адміністративного позову становить 768,40 грн, але документа про сплату судового збору позивачем до позовної заяви не додано.

При цьому, позивач просить звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на приписи статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Згідно частини другої цієї ж статті, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Мотивуючи наявність підстави для звільнення від сплати судового збору, позивач позивається на безробітність та відсутність доходу, підтверджуючи це відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, у відповідності до яких інформація про доходи ОСОБА_1 з 1 кварталу 2018 року по 3 квартал 2018 року, відсутня.

Однак, суд зазначає, що не вважає таку обставину підставою для звільнення позивача від сплати судового збору, адже факт того, що позивач не отримував доходи, з яких сплачуються податки, не є безумовною причиною стверджувати про відсутність у позивача будь-яких доходів. Зокрема, надана ним виписка по надходженням по картці/рахунку, свідчить про протилежне.

Щодо його доводів про належність предмету спору до захисту соціальних прав та відшкодування шкоди здоров`ю, суд зазначає, що вони є помилковими та звертає увагу на те, що ОСОБА_1 звертається до суду з метою отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати сум щорічної допомоги на оздоровлення, яка за своєю суттю, дійсно, є соціальним правом. Однак, предмет позову - захист соціальних прав та відшкодування шкоди здоров`ю мав місце тоді, коли позивач оскаржував відмову у виплаті такої допомоги, а не у даному випадку.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини першої та другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

У цьому контексті, суд зазначає, що позивачем не надано до суду переконливі докази і не наведено переконливі доводи, які б свідчили про перешкоди для сплати судового збору, у зв`язку із чим, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, не підлягає задоволенню.

Також, згідно з пунктом 11 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте, всупереч вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, позивач у позовній заяві не зазначив власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Разом з цим, відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом дев`ятим частини п`ятої статті 160 КАС України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, в позовній заяві зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Заявляючи вимогу про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати щорічної допомоги на оздоровлення, позивачем не надано доказів звернення до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації з метою отримання такої компенсації, та відповідно відмови останнього у вчиненні таких дій.

Згідно із частинами першою та другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання до суду:

- оригіналу документу про сплату судового збору за подання позовної заяви, що має майновий характер, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, за належними реквізитами та у розмірі, визначеному статтею 4 Закону України "Про судовий збір";

- власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- обґрунтування порушення оскаржуваної бездіяльності.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Лисенко В.І.