Рішення № 79279352, 15.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 січня 2019 року Справа № 280/4707/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - Ташевська Н.Д., Шалагінова М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 105-А, код ЄДРПОУ 40311343)

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 000027 від 13.07.2018 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 000028 від 13.07.2018 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.07.2018 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Запорізькій області було проведено засідання комісії по розгляду справи щодо порушення законодавства про рекламу фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, за результатами якого було прийнято рішення № 000027 від 13.07.2018, яким за порушення законодавства про рекламу на позивача було накладено штраф у розмірі 1700 грн. та рішення № 000028 від 13.07.2018, яким за порушення законодавства про рекламу на позивача накладено штраф у розмірі 2533 грн.

Вважає прийняті відповідачем рішення такими, що прийняті всупереч діючому законодавству про рекламу, всупереч встановленому порядку фіксації правопорушення та встановленому порядку прийняття рішення комісіями, є протиправними та підлягають скасуванню із наступних підстав.

В ході здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу на зовнішній стороні торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_2 було зафіксовано порушення порядку розміщення зовнішньої реклами, розповсюджується реклама знаків для товарів і послуг під якими випускаються алкогольні напої, однак пояснень щодо плановості отримати не вдалось, підтвердження факту належного проведення контролю також не вдалось отримати. Крім того, позивач зазначає, що жодної рекламної продукції не має та рекламу не використовує.

04.05.2018 на адресу позивача надійшла вимога відповідача № 11-0516/2684, відповідно до якої вимагалось надати: макети розміщеної зовнішньої реклами, виписку з єдиного державного реєстру, письмові пояснення, дозволи на розміщення зовнішньої реклами, документальне підтвердження вартості розповсюдженої реклами (договори, акти виконаних робіт, квитанції про сплату, платіжні доручення про сплату розміщення рекламних засобів, тощо). У вимозі також повідомлялось про розгляд питання про накладення штрафу.

12.06.2018 відповідачем було винесено повторну вимогу № 11-05-16/3543, в якій повідомлялось про розгляд питання про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу та вимагалось надати: макети розміщеної зовнішньої реклами, виписку з єдиного державного реєстру, письмові пояснення, дозволи на розміщення зовнішньої реклами, документальне підтвердження вартості розповсюдження реклами (договори, акти виконаних робіт, квитанції про сплату, платіжні доручення про сплату розміщення рекламних засобів, тощо). Після цього були прийняті оскаржувані рішення, які не містять жодного посилання на документ, яким зафіксовано порушення.

Вказує також на те, що відповідач помилково дійшов висновку про те, що зонт, який позивач використовує на місці торгівлі, є рекламою, оскільки усі конструкції розташовані на спорудженнях власної території та вважаються інформаційними спорудами на які дозвільні документи не потрібні.

Крім того, відповідачем було порушено строки накладення штрафу, оскільки оскаржувані рішення були прийняті поза межами місячного строку з моменту виявлення правопорушення, не складено протокол фотофіксації правопорушення та відповідач діяв всупереч вимогам Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2018 провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 11 грудня 2018 року.

13.11.2018 ухвалою суду у відповідача було витребувано оригінали протоколу про порушення законодавства про рекламу від 04.05.2018 року, №000026 та додатків до нього; повторної вимоги №11-0516/3543 від 12.06.2018 року; рішення №000021 від 01.06.2018 року про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу; протоколу №000028 від 13.07.2018 року засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу; рішення №000027 від 13.07.2018 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу; протоколу №000031 від 13.07.2018 року про порушення законодавства про рекламу; протоколу №000029 від 13.07.2018 року засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу; рішення №000028 від 13.07.2018 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу суду для огляду, належним чином засвідчені копії до матеріалів справи.

30.11.2018 на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі із наступних підстав.

Положенням про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Запорізькій області визначено здійснення відповідачем контролю за дотриманням вимог, зокрема Закону України «Про рекламу», в межах своїх повноважень, визначених цим Законом та Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою КМУ від 26.05.2004 № 693, в яких відсутні вимоги щодо планування та підстави здійснення контролю.

Відповідач вважає необґрунтованим посилання позивача в позовній заяві на Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та на Указ Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», оскільки перевірка була здійснена в порядку контролю за дотриманням законодавства про рекламу, який врегульовано ст. 26 Закону України «Про рекламу» та Порядком № 693.

Просить суд врахувати те, що не вважається рекламою тільки інформація про виробника товару, а не знак під яким випускається продукція виробника, чи інформація про товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці. Однак на зовнішній стороні торгівельного павільйону засобом зовнішньої реклами позивачем розповсюджується реклама знаку для товарів і послуг під яким випускаються алкогольні напої, а саме знак «Ч».

Вважає, що при повідомленні позивача про розгляд справи про порушення нею вимог законодавства про рекламу, а також при накладенні штрафу діяли в межах та у спосіб визначений законодавством.

Ухвалою від 11.12.2018 про витребування доказів у Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» було витребувано дані державного реєстру про знак для товарів і послуг № НОМЕР_2, номер свідоцтва НОМЕР_2, дата реєстрації знака 10.10.2017, що містять інформацію про зображення знака, та Індекси Ніццької класифікації (511) та у відповідача було витребувано речовий доказ - пристрій, на який була здійснена фотофіксація.

11.12.2018 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.01.2019.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили та просили у їх задоволенні відмовити.

За вимогами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Таким чином останній день розгляду справи є 15 січня 2019 року.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.

ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) була зареєстрована як фізична особа-підприємець 28.03.2006, місце проживання: АДРЕСА_1, про що свідчить копія Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3.

04 травня 2018 року посадовою особою ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області складено протокол про порушення законодавства про рекламу № 000026, згідно з яким ФОП ОСОБА_4 порушено вимоги ч. 2 ст. 22 Закону України "Про рекламу", а саме на зовнішній стороні торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_2 засобом зовнішньої реклами розповсюджується реклама знаків для товарів і послуг під якими випускаються алкогольні напої (до протоколу додано фото зовнішньої реклами на одному аркуші).

В порядку ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» відповідачем 04.05.2018 на адресу позивача було надіслано Вимогу № 11-05-16/2684 про надання необхідних документів для провадження у справі про порушення законодавства про рекламу та позивача або уповноваженого представника з'явитись до 04.06.2018. Крім того, повідомлено, що розгляд справи про порушення законодавства про рекламу відбудеться 08.06.2018 о 10 год. 30 хв. Надіслану Вимогу позивач отримала 08.05.2018, про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні про вручення.

У зв'язку з викладеним, 01 червня 2018 року першим заступником начальника Головного управління прийнято рішення № 000021 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно розповсюджувача реклами ФОП ОСОБА_4 у відповідності до вимог п. 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693.

Повторною Вимогою від 12.06.2018 №11-05-16/3543 позивачу запропоновано надати до Головного управління інформацію відповідно до вимог ч. 2 ст. 26 Закону України "Про рекламу" 09.07.2018. Крім того, повідомлено, що розгляд справи про порушення законодавства про рекламу відбудеться 13.07.2018 о 10 год. 30 хв. у приміщенні Управління.

Вказані документи було направлено на адресу позивача поштою, проте кореспонденція повернулась без вручення адресату із відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання", про що свідчить копія конверту, наявна в матеріалах справи.

13.07.2018 відповідачем було складено Протокол № 000031 про порушення законодавства про рекламу, у зв'язку з ненаданням на вимогу Головного управління документів необхідних для здійснення повноважень щодо контролю.

13.07.2018 відбулись засідання стосовно розгляду справи про порушення законодавства про рекламу. На засіданнях комісії позивач або його уповноважений представник не з'явились, позивачем не було надано документів та відомостей, щодо вартості розповсюджуваної реклами, клопотань про відкладення розгляду справи також не надходило.

За результатами засідання складено відповідні протоколи, якими встановлено:

Розповсюдження засобом зовнішньої реклами - реклами алкогольних напоїв, знаків для товарів і послуг під якими випускаються алкогольні напої на зовнішній стороні торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_2, з ознаками порушення, вимог ч. 2 ст. 22 Закону України "Про рекламу";

Не подання на вимогу ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області (лист від 04.05.2018 № 11-05-16/2684 та лист від 12.06.2018 № 11-05-16/3543) документів щодо вартості розповсюдження реклами, розміщеної на зовнішній стороні торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_2, з ознаками порушення вимог ч. 2 ст. 22 Закону України "Про рекламу", чим порушено вимоги ч. 2 ст. 26 Закону України "Про рекламу".

Розповсюджувач реклами ФОП ОСОБА_4 до відповідальності за аналогічні порушення законодавства про рекламу Управління протягом року не притягувалася.

За результатами розгляду матеріалів про порушення законодавства про рекламу, ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області прийнято рішення від 13.07.2018 №000028 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у відповідності до вимог ч. 7 ст. 27 Закону України "Про рекламу" накладено на ФОП ОСОБА_4 штраф у розмірі 2 533,00 грн.

Крім того, 13.07.2018 рішенням № 000027 першого заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області, на підставі матеріалів справи та протоколу засідання комісії з розгляду справ про порушення законодавства про рекламу від 13.07.2018, встановлено порушення вимог ч. 6 ст.27 Закону України "Про рекламу" за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами накласти на суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_4 накладений штраф у розмірі 1700,00 грн.

Рішення № 000027 від 13.07.2018 та № 000028 від 13.07.2018 отримано позивачем 18.07.2018, про що свідчить корінець рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Спірні відносини врегульовані нормами Закону України "Про рекламу" від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі - Закон №270), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (далі - Порядок № 693), Положенням про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року №667 (далі Положення №667), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

За приписами пункту 8 Порядку № 693 накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Відповідно до п. 1 Положення №667 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику, зокрема, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері,

За пп. 9 п.4 Положення №667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в області, в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 15.02.2016 № 45, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2016 року за № 365/28495, Головне управління Держпродспоживслужби в області, в місті Києві (далі - Головне управління Держпродспоживслужби) є територіальним органом Держпродспоживслужби вищого рівня та їй підпорядковане.

Згідно з ч.1 ст. 26 Закону №270 контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами.

За приписами ч.2 ст.26 Закону №270 на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 26 Закону №270 рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право: бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону;

подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення державного органу, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного державного органу та його посадових осіб до суду.

Відповідно до п. 1 Порядку №693 цей Порядок регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

За приписами п.9 Порядку №693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Протокол фотофіксації, на обов'язкову наявність якого посилається представник позивача на підтвердження правопорушення, не складається та Порядком № 693 не передбачений.

Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк (п. 10 Порядку №693).

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи (п. 11 Порядку № 693).

Відповідно до п.12 Порядку №693 справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.

Посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників (п.13 Порядку №693).

Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день (п.14 Порядку №693).

Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи (п.16 Порядку №693).

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку (п.18 Порядку №693).

На підставі викладених фактичних обставин справи та відповідних доказів, суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу та провадженні у справі за ознаками порушення законодавства про рекламу відносно позивача ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області діяло в межах повноважень та у відповідності з порядком, визначеним наведеними нормами законодавства.

Щодо суті виявленого порушення законодавства про рекламу суд виходив з наступного.

На виконання ухвали про витребування доказів відповідачем до суду було надано оптичний диск з фотофіксацією місця вчинення правопорушення та фотоматеріал на 1 аркуші, який оглянутий сторонами в судовому засіданні та долучений до матеріалів справи.

З фотографії, зробленої під час здійснення відповідачем контролю та складення протоколу про порушення законодавства про рекламу ФОП ОСОБА_4, встановлено, що на зовнішній стороні торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_2, де позивачем здійснюється господарська діяльність, засобом зовнішньої реклами розповсюджено рекламу знаків для товарів і послуг, а саме знаку «ІНФОРМАЦІЯ_1», під якими випускаються алкогольні напої.

Згідно з статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 485/95-ВР (далі Закон №485):

алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;

пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об'ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203;

пиво безалкогольне - насичений діоксидом вуглецю пінистий напій, одержаний під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами з об'ємною часткою спирту не більш як 0,5 відсотка, отриманий шляхом діалізу або переривання головного бродіння, або виготовлення пивного сусла зі зниженою часткою сухих речовин у початковому суслі, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2202;

таким чином, законодавцем розмежовано поняття "пиво" та "безалкогольне пиво".

Виходячи зі змісту понять "алкогольні напої" та "пиво", зокрема, вміст спирту етилового у пиві понад 0,5 % об'ємних одиниць, пиво відноситься до алкогольних напоїв.

За приписами абз.8 ч.2 ст. 22 Закону №270 реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється засобами зовнішньої реклами.

Згідно з ст. 1 Закону №270 зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

На виконання ухвали про витребування доказів від 11.12.2018 Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності» надано виписку з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо свідоцтва України № НОМЕР_2 станом на 21.12.2018. Відповідно до наданої виписки під знаком «ІНФОРМАЦІЯ_1» випускаються алкогольні напої, а саме пиво, виробником якого є ПАТ «Сан Інбев Україна»

Суд зазначає, що зображення знаку «ІНФОРМАЦІЯ_1» на зовнішній стороні торгівельного павільйону, в даному випадку зонті, є зовнішньою рекламою в розумінні статті 1 Закону №270.

Крім того, виходячи з поняття "реклама", закріпленого у статті 1 Закону України "Про рекламу" (інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару), Держпродспоживслужба та її територіальні органи здійснюють контроль за розповсюдженням інформації (реклами), а не перевіряють власників торгівельного обладнання, на якому виявлено рекламну продукцію. У даному випадку, розповсюджувачем реклами у розумінні Закону №270 є саме позивач.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону №270 особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

За приписами п.3 ч.2 ст.27 Закону №270 відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Таким чином, після отримання торгівельного обладнання відповідальність за розміщену на ньому рекламу несе позивач, як розповсюджувач реклами в розумінні Закону №270, який прийняв обладнання у користування і не привів його стан у відповідність з вимогами Закону №270.

Щодо застосування до ФОП ОСОБА_4 штрафів за порушення законодавства про рекламу на підставі ч. 6 та 7 ст. 27 Закону №270 суд зазначає наступне.

Згідно абз.4 ч.4 ст.27 Закону №270 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на: розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.

За приписами ч.5 ст.27 Закону №270 вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

За неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.6 ст.27 Закону №270).

У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.7 ст.270 Закону №270).

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем направлялася ФОП ОСОБА_4 вимога від 04.05.2018 № 11-05-16/2684 та повторна вимога від 12.06.2018 №11-0516/3543 в порядку ч.2 ст. 26 Закону №270, якою вимагалося надати, зокрема, документи щодо вартості розповсюдженої реклами .

Оскільки зазначені документи позивачем не було надано, суд погоджується з доводами відповідача щодо правомірності накладення на ФОП ОСОБА_4 штрафу на підставі ч. 6, 7 ст. 27 Закону №270 в межах розмірів, визначених цими нормами Закону, - за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та у разі неможливості встановити вартість реклами за вчинення дій, визначених п.3 ч. 2 ст. 27 Закону №270 порушення встановленого законодавством порядку розміщення реклами (зовнішня реклама алкогольних напоїв).

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та на Указ Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» із наступних підстав.

Указом Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 № 817/98 постановлено установити, що органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності (далі - контролюючі органи), проводять планові та позапланові виїзні перевірки.

У даному випадку було здійснено до контроль відповідно до вимог Закону України «Про рекламу», який визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами і не має ніякого стосунку до перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі і позивача.

Крім того, відповідно до п.п. 9 п. 4 Положенням про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року №667, Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження, порядок здійснення якого визначений ст. 26 Закону України «Про рекламу» та Порядком № 693.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в свою чергу визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Державний нагляд (контроль), в розумінні вищезгаданого Закону, це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища та дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

В даному випадку позивача було притягнуто до відповідальності, в порядку контролю за дотриманням законодавства про рекламу, за порушення законодавства про рекламу, а тому посилання позивача на Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є безпідставним.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про правомірність спірного рішення відповідача № 000027 від 13.07.2018 про накладення на позивача штрафу в сумі 1700,00 грн. та № 000028 від 13.07.2018 про накладення штрафу в сумі 2 533,00 грн. за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами у зв'язку з неможливістю встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону України "Про рекламу", внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір та витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 105-А, код ЄДРПОУ 40311343) про визнання протиправними та скасування рішень,- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 21.01.2019.

Суддя А.В. Сіпака