Рішення № 79279327, 11.01.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 січня 2019 року м. Ужгород№ 807/897/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання - Данча М.І.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Блага О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 січня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 21 січня 2019 року.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач, ДПІ у Рахівському районі), яким просить: 1) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рахівському районі № 0004381300 від 02.07.2016 року, прийняте щодо суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за збільшеним податковим зобов'язанням 7722,65 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 4825,97 грн.; 2) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рахівському районі № 0004391300 від 02.07.2016 року, яким донараховано податку з доходів фізичних осіб на суму 611674,26 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 152918,57 грн. ; 3) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рахівському районі № 004401303 від 02.07.2016 року, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 433,02 грн.; 4) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рахівському районі № 0004411300 від 02.07.2016 року, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 5829,08 грн.; 5) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рахівському районі № 0004371300 від 92.07.2016 року, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн.; 6) Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу ДПІ у Рахівському районі № Ф-0003921300 від 21.06.2016 року, яким донараховано податкове зобов'язання на загальну суму 295837,64 грн.; 7) Визнати протиправним та скасувати рішення № 004421300 від 02.07.2016 року, яким донараховано 9606,77 грн. єдиного соціального внеску та застосовано штрафну санкцію в розмірі 4803,38 грн.; 8) Визнати протиправним та скасувати рішення № 0004431300 від 02.07.2016 р., яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 37584,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Рахівському районі проведено позапланову документальну перевірку, за результатами, якої винесено податкові повідомлення-рішення, якими позивачу безпідставно нараховані податкові зобов'язання та штрафні санкції, винесені рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2018 року скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року та справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року, справу передано на розгляд судді Маєцькій Н.Д.

Ухвалою судді від 02 листопада 2018 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

Ухвалою суду від 28 листопада 2018 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду, а також витребувано від Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області в якості доказів: 1) належним чином завірену копію акту перевірки від 08 квітня 2016 року та рішень, прийнятих контролюючим органом за її наслідками; 2) інформацію щодо повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують правильність визначення податкових зобов'язань, що надавалися ним під час проведення планової виїзної перевірки; 3) докази на підтвердження наявності у позивача станом на 21 червня 2016 року недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 295837,64 грн. на підставі вимоги № Ф-0039221300.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Рахівському районі проведено позапланову документальну перевірку, за результатами, якої винесено податкові повідомлення-рішення, якими позивачу безпідставно нараховані податкові зобов'язання та штрафні санкції, винесені рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що проведеною перевіркою встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, що й стали підставою для винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішень про застосування штрафних санкцій.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили, посилаючись на правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги. У зв'язку з чим, просять суд відмовити в його задоволенні з мотивів, що викладені в запереченні проти позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом, з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи витребувано від ДПІ у Рахівському районі акт перевірки від 08 квітня 2016 року № 5/17-00/НОМЕР_6 про результати планової документальної виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 березня 2013 року по 31 грудня 2015 року та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 25 лютого 2011 року по 31 грудня 2015 року.

Як вбачається із вказаного акту від 08 квітня 2016 року 5/17-00/НОМЕР_6 при перевірці використано: отримані видаткові та податкові накладні (частково); декларації про одержані доходи звіти про суми нарахованого доходу зареєстрованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску; вантажно-митні декларації; договори (частково); книги заробітної плати; акт планової документальної перевірки № 45/1751/НОМЕР_6 від 11 квітня 2012 року.

Однак, на виконання вимог посадових осіб контролюючого органу, позивачем не надано інформацію щодо наявності залишків товарно-матеріальних цінностей, наявності дебіторської/кредиторської заборгованостей, наявності у власності виробничих об'єктів, земельних ділянок, складських та офісних приміщень.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 не надано наступні документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань: договори, угоди контракти щодо здійснення господарської діяльності; виписки про рух коштів з банківських рахунків, відкритих для господарської діяльності; видані податкові та видаткові накладні; розрахунково-платіжні про виплату заробітної плати найманим працівникам; документальне підтвердження отриманого доходу та документальне підтвердження понесення витрат, що безпосередньо пов'язані з отриманням доходу, за період, що перевірявся; інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів.

Відповідно до акту перевірки від 08 квітня 2016 року № 5/17-00/НОМЕР_6, вказаною перевіркою встановлено наступні порушення:

- пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.10 ст.177, п. 177.2 ст. 177 ПК України, в результаті чого донараховано до сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 921959,38 грн. у тому числі: за 2013 рік - в сумі 136744,30 грн.; за 2014 рік - в сумі 309038,16 грн.; за 2015 рік - в сумі 476176,92 грн.;

- пп. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПК України, а саме - встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2165,10 грн. за період з 15 листопада 2008 року по 08 травня 2014 року;

- п. 51.1 ст. 51, п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України в частині доповнення, в частині неподання податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку за третій квартал;

- пп. 168.1.1, п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України в результаті чого виявлено прострочену кредиторську заборгованість по податку на доходи фізичних осіб на суму в розмірі 7722,65 грн.;

- п. 3.2 п. 3 "Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " від 20 вересня 2013 року № 1628/24160, п. 4 ч.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме - ФОП ОСОБА_1 не подано звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2015 рік;

- ч. 1 п. 2 ст. 6, ч. 2 п. 1 ст. 7 розділу ІІІ, п. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", перевіркою донараховано єдиного внеску в сумі 238402,53 грн., в тому числі: за 2011 рік - в сумі 33337,68 грн.; за 2012 рік - в сумі 36297,24 грн.; за 2013 рік - в сумі 38202,62 грн.; за 2014 рік - в сумі 40569,85 грн.; за 2015 рік - в сумі 89995,14 грн.

- п. 3.1 розділу ІІІ Порядку № 454, ч. 1,2 п. 2 ст. 6, ч. 1 п. 1 ст. 7 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", перевіркою донараховано єдиного внеску: за 2012 рік - в сумі 36297,24 грн.; за 2013 рік - в сумі 38202,62 грн.; за 2014 рік - в сумі 40569,85 грн.; за 2015 рік - в сумі 89995,14 грн.;

- п. 3.1 розділу ІІІ Порядку № 454, ч. 1.2 п. 2 ст. 6, ч. 1 п. 1 ст. 7 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", перевіркою донараховано єдиного соціального внеску за липень 2015 року на загальну суму 9606,77 грн., в т.ч. за ставкою 42,72 % в сумі 8860,13 грн., за ставкою 3,6 % в сумі 746,64 грн.

21 квітня 2016 року позивачем подано до ДПІ у Рахівському районні заперечення на акт перевірки від 08 квітня 2018 року № 5/17-00/НОМЕР_6, в яких він зазначив, що у зв'язку з тим, що були втрачені банківські документи при проведенні документальної перевірки просить врахувати додані документи при проведенні додаткової перевірки.

Судом встановлено, що у зв'язку з вищенаведеним запереченнями на акт перевірки, рішення за результатами планової документальної перевірки відповідачем не приймалися та на підставі наказу ДПІ у Рахівському районі від 01 червня 2016 року № 63 з 01 червня 2016 року по 07 червня 2016 року проводилась позапланова документальна невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 25.02.2011 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 16 червня 2016 року за № 10/13-00/НОМЕР_6.

Як вбачається із вказаного акту при перевірці використано: отримані (видані) видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, акти списання матеріалів; акти виконаних робіт (надання послуг), виписки з банківських рахунків про рух коштів на рахунку, квитанції та чеки оплати (частково) згідно опису; декларації про одержані доходи, звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, платіжні відомості; вантажно-митні декларації; договори (частково) згідно опису; книги заробітної плати; акт планової документальної перевірки № 45/1751/НОМЕР_6 від 11 квітня 2012 року; акту планової документальної перевірки № 5/17-00/НОМЕР_6 від 08 квітня 2016 року.

В заяві платника, яка була подана з переліком документів для проведення перевірки вказано відсутність інших документів, які свідчать про наявність витрат та доходів, пов'язаних з веденням підприємницької діяльності у періоді, що перевірявся 2013-2015 року, крім тих, які були зазначені в описі.

Вказаною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено наступні порушення:

- пп.16.1.2 п. 16.1 ст.16. п. 177.10 ст. 177, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано до сплати до бюджету податку на доходи з фізичних осіб в сумі 611674,26 грн., в т.ч.: за 2013 рік - в сумі 85995,48 грн.; за 2014 рік - в сумі 215983,86 грн.; за 2015 рік - в сумі 309694,92 грн.

- пп. 177.5.1 п.177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме - встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2165,10 грн. за період з 15.11.2008 р. по 08.05.2014 р.;

- п. 51.1 ст. 51, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу, в частині неподання податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку на третій квартал 2014 року;

- пп. 168.1.1, п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 а ст. 176 Податкового кодексу, в результаті чого виявлено прострочену кредиторську заборгованість по податку на доходи фізичних осіб на суму в розмірі 7722,65 грн.;

- п. 3.2. п. 3 "Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п. 4 ч.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме - ФОП ОСОБА_1 не подано звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2015 рік;

- ч. 1 п. 2 ст. 6, ч. 1 ст. 7розділу ІІІ, п. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", перевіркою донараховано єдиного внеску в сумі 286230,87 грн., в тому числі: за 2011 рік - в сумі 33337,68 грн.; за 2013 рік - в сумі 79218,33 грн.; за 2014 рік - в сумі 83679,72 грн.; за 2015 рік - в сумі 89995,14 грн.

- п. 3.1 розділу ІІІ Порядку № 454, ч. 1,2 п. 2 ст. 6, ч. 1 п. 1 ст. 7 розд. ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", перевіркою донараховано єдиного соціального внеску за липень 2015 року на загальну суму 9606,77 грн., в т.ч. за ставкою 42,72 % в сумі 8860,13 грн., за ставкою 3,6 в сумі 746,64 грн.

Як вже встановлено судом, 23 червня 2016 року до ДПІ у Рахівському районі надійшли заперечення позивача на акт позапланової перевірки від 16 червня 2016 року № 10/13-00/НОМЕР_6.

ДПІ у Рахівському районі листом від 01 липня 2016 року № 2066/10/1300 надано відповідь на заперечення до акт перевірки, в яких зазначено, що вказаною перевіркою встановлено порушення податкового законодавства, однак згідно поданого заперечення до акту перевірки, відсутні конкретні зауваження та додаткові документи, які б свідчили про неправомірність донарахованих сум, у зв'язку з чим не має підстав для перегляду результатів перевірки, відображених у висновку до акта перевірки від 16 червня 2016 року.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акту перевірки від 16 червня 2016 року № 10/13-00/НОМЕР_6, ДПІ у Рахівському районі винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2016 р. № 0004381300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п на загальну суму 12547,62 грн., в т.ч за податковим зобов'язанням 7722,65 грн. та штрафні (фінансові) санкції 4825,97 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 02 липня 2016 року № 0004391300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 764592,83 грн., в т. ч. за податковими зобов'язаннями - 611674,26 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 152918,57 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004401303, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 433,02 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004411300, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 5829,08 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004371300, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн.;

- рішення від 02 липня 2016 року № 0004421300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача засновано штрафну санкцію у розмірі 4803,38 грн.;

- рішення від 02 липня 2016 року № 0004431300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача засновано штрафну санкцію у розмірі 37584,65 грн.;

- вимогу про сплату боргу від 21 червня 2016 року № Ф-0039221300 у сумі 295837,64 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1.2 ст. 175 ПК України Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, визначеної п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Так, відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Як вже зазначалося судом, відповідачем у період 21 березня 2016 року по 01 квітня 2016 року проводилась планова документальна виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 березня 2013 року по 31 грудня 2015 року та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 25 лютого 2011 року по 31 грудня 2015 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 5/17-00/НОМЕР_6 від 08 квітня 2016 року.

Відтак, як встановлено судом та підтверджується актом про результати позапланової невиїзної перевірки від 16 червня 2016 року № 10/13-00/НОМЕР_6, така перевірка проведена у відповідності до вимог податкового законодавства на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Крім того, суд зазначає, що висновки позапланової документальної невиїзної перевірки позивача, згідно акту від 16 червня 2016 року № 10/13-00/НОМЕР_6 узгоджуються з висновками попередньої документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 08 квітня 2016 року № 5/17-00/НОМЕР_6

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004381300.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пп. "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

З урахуванням встановлених перевіркою порушень, що знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, суд приходить висновку, що ДПІ у Рахівському районі правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004381300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у загальному розмірі 12548,62 грн., в т. ч. за податковим зобов'язанням - 7722,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4825,97 грн.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004391300 від 02 липня 2016 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 16.1.2 п. 161. ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати (11470,00 грн. за 2013 рік та 12180,00 грн. за 2014-2015 роки), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 (в 2013-2014 роках) та 20 (в 2015 році) відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першого цього пункту.

Відповідно до пп. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 ПК України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою проведено річний перерахунок податку з доходів фізичних осіб за 2013, 2014 та 2015 роки.

За результатами перевірки визначення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб встановлено розбіжність між даними податкових декларацій та даними перевірки. Так, позивачам визначено, суму податку, що підлягає сплаті до бюджету за 2013 рік - 1035,00 грн., а за даними перевірки - 87030,48 грн. (різниця - 85995,48 грн.); за 2014 рік позивачем визначено - 1098,00 грн., перевіркою - 217081,86 грн. (різниця - 215983,86 грн.) та за 2015 рік позивачем визначено - 0 грн., а за даними перевірки - 309694,92 грн. (різниця - 309694,92 грн.).

Таким чином, позивачем занижено дохід на 611674,26 грн. Допущені позивачем порушення відбулися за рахунок завищення витрат, які не підтверджені документально та не є безпосередньо пов'язаними з отриманням доходу.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що контролюючим органом правомірно донараховано податковим повідомленням-рішенням № 0004391300 від 02 липня 2016 до сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 611674,26 грн., в т.ч: за 2013 рік - 85995,48 грн.; за 2014 рік - 215983,86 грн.; за 2015 рік - 309694,92 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 152918,57 грн.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004371300 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 51.1 ст. 51 ПК України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Відповідно до п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Згідно з пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Разом з тим, позивачем в порушення вищевказаних норм не подано податкову звітність за формою 1 - ДФ за третій квартал 2014 року.

Таким чином, суд приходить висновку, що відповідачем, у зв'язку із встановленням порушення п. 51.1 ст. 51, пп "б" п. 176,2 ст.176 ПК України правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004371300, яким до ФОП ОСОБА_1 було засновано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 02 липня 2016 року № 0004401303 та № 0004411300 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пп. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПК України авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).

Перевіркою встановлено несвоєчасно сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2165,10 грн. за період з 15.11.2008 по 08.05.2014 рр., чим порушено пп. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПК України.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи те, що станом на момент здійснення перевірки позивачем затримано сплату узгодженого зобов'язання, суд погоджується з доводами контролюючого органу про наявність підстав для застосування відповідачем штрафних санкцій, передбачених п. 126.1 ст. 126 ПК України.

У зв'язку з цим, відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення 02 липня 2016 року № 0004401303, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 433,02 грн. та № 0004411300, яким до позивача застосовано штрафні санкцій у розмірі 5829,08 грн.

Щодо рішення від 02 липня 2016 року № 0004431300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон 2464) платниками єдиного внеску є - фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 7 Закону 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Згідно з п. 3 ст. 7 Закону 2464 нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Відповідно до ч. 4 п. 1 ст. 1 Закону 2464 максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону 2464 для осіб, які зокрема, отримують (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Однак, в зв'язку з не наданням ФОП ОСОБА_1 для перевірки необхідних документів (що вже встановлено судом та підтверджується актами перевірок від 08.04.2016 року та 16.06.2016 року) проведеною перевіркою встановлено, що відповідно до декларацій про майновий стан та доходи поданих до ДПІ у Рахівському районі та враховуючи акт попередньої документальної перевірки, ФОП ОСОБА_1 мав чистий оподатковуваний дохід протягом 12 місяців в 2011 році, протягом 6 місяців в 2012 році, протягом 6 місяців в 2013 році, протягом 6 місяців в 2014 році та протягом 12 місяців в 2015 році.

За рахунок заниження позивачем доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок, і за рахунок не подання звіту про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями за 2015 рік відбулося заниження єдиного внеску в сумі 286230,87 грн., в т.ч: за 2011 рік - 33337, 68 грн.; за 2013 рік - 79218,33 грн.; за 2014 рік - 83679,72 грн.; за 2015 рік - 89995,14 грн.

Таким чином, за допущені порушення ч.1 п. 2 ст.6, ч.2 п.1 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону 2464, перевіркою правомірно донараховано суму податкових зобов'язань єдиного внеску за період що перевірявся, в сумі 286230,87 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 37584,65 грн., а тому відсутні підстави для скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 02 липня 2016 року № 0004431300.

Щодо скасування рішення про застування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02 липня 2016 року № 0004421300, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 п. 2 ст. 6 Закону 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 6 Закону 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Ставка єдиного внеску для позивача відповідно до класу професійного ризику становить: в період 2011-2014 рр. - 37,30 % (клас ризику 24); з 01.01.2015 - 42,72 (клас ризику 66).

Згідно з п. 7 ст. 8 Закону 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6 - 8 частини першої статті 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині дев'ятій цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення п. 3.1 розділу ІІІ Порядку № 454, ч. 1,2 п. 2 ст. 6, ч.1 п. 1 ст. 7 Закону2464 здійснено нарахування заробітної плати працівникам підприємства за липень 2015 року, внаслідок чого виникло заниження фонду оплати праці для нарахування єдиного соціального внеску.

У зв'язку з цим, суд вважає, що контролюючим органом правомірно донараховано єдиного соціального внеску за липень 2015 року на загальну суму 9606,77 грн.,в т.ч. за ставкою 42,72 % в сумі 8860,13 грн. та за ставкою 3,6 % в сумі 746,64 грн.

На підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону 2464 за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску, тобто застосовано штрафну фінансову санкцію в розмірі 4803,38 грн. Таким чином, рішення про застосування штрафних санкцій № 0004421300 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21 червня 2016 року № Ф - 0003921300, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 1 Закону 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону 2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вказані положення Закону кореспондуються також із положеннями Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Мінфін № 449 від 20.04.2015р. та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція), пунктом 1 розділу VI якої встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Відповідно до п. 4 розділу VI вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Судом встановлено та підтверджується актом перевірки від 16 червня 2016 року, що оскаржена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21 червня 2016 року № Ф-0003921300, сформована на підставі акту позапланової документальної невиїзної перевірки, оскільки перевіркою донараховано єдиного соціального внеску в загальній сумі 295837,64 грн.

Крім того, заборгованість відповідача зі сплати єдиного внеску у розмірі 295837,64 грн. підтверджується, наявною в матеріалах справи копією облікової картки платника податків.

Таким чином, розмір визначеної в оскаржуваній вимозі недоїмки позивача зі сплати єдиного внеску підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.

Відтак, суд приходить висновку, що оскаржена вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована відповідачем правомірно, а тому скасуванню не підлягає.

Щодо посилань позивача, на те, що ДПІ у Рахівському районі заволоділа документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують правильність визначення податкових зобов'язань, чим позбавило його можливості підтвердити правильність визначення податкових зобов'язань під час позапланової перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Водночас у платника податків після початку перевірки виникає обов'язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом такої перевірки (п. 85.2 ст. 85 ПК України).

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Таким чином, при проведенні перевірок платників податків працівники контролюючих органів мають право вивчати та перевіряти первинні документи, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову та статистичну звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків та зборів, тощо.

Разом з тим, п. 85.5. ст. 85 ПК України визначено, що забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Як вже встановлено судом та підтверджується актом перевірки від 08 квітня 2016 року № 5/17-00/НОМЕР_6 позивачем при проведенні планової документальної перевірки не надано документи з обліку доходів , витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та /або податкових зобов'язань: договори, угоди, контракти щодо здійснення господарської діяльності; виписки про рух коштів з банківських рахунків, відкритих для здійснення господарської діяльності; видані податкові та видаткові накладні; розрахунково-платіжні відомості про виплату заробітну плату найманим працівникам; документальне підтвердження отриманого доходу та документальне підтвердження понесених витрат, що безпосередньо пов'язані з отриманням доходу, за період, що перевірявся; інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів.

Крім того, із вказаного акту перевірки також вбачається, що в підтвердження ненадання для перевірки банківських виписок позивач звернуся до ДПІ у Рахівському районі із заявою 01 квітня 2018 року, в якій повідомив про втрату банківських документів.

Суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вилучення та не повернення йому документів первинного бухгалтерського обліку.

Враховуючи вищенаведене, а також положення п. 85.5 ст. 85 ПК України відповідно до якого забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, суд приходить висновку про необґрунтованість доводів позивача в цій частині.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. ПІ у Рахівському районі доведено правомірність оскаржених податкових повідомлень - рішень, рішень про застосування фінансових санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами та задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_6) до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Рахів, вул.. Миру, буд. 34, код ЄДРПОУ 39514025) про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Суддя Н.Д. Маєцька