Рішення № 79279274, 17.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 січня 2019 року Справа № 280/4878/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1)

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" Волкова Олександра Юрійовича (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 35, код ЄДРПОУ 38619024)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

Державна організація "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" (04053, м. Київ, вул. С. Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016),

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР (29013, м. Хмельницьк, вул. Кам'янецька, 82, оф.2, код ЄДРПОУ 39140702)

про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом (з урахуванням уточненого) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" Волкова Олександра Юрійовича (далі-відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Державна організація "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР, в якому позивач просить суд:

визнати противоправним рішення відповідача щодо визнання переказу кошті (транзакції) нікчемним, а саме транзакції здійснені: 19.05.2016р. TOB "Інвестиційно-розрахунковим центром" на поточний рахунок позивача НОМЕР_2 у сумі 40000,00 грн. з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-015-000187082 від 08.02.2016р.";

зобов'язати відповідача надати Державній організацій "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 40000,00 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) які були переказані: 19.05.2016р. TOB "Інвестиційно-розрахунковим центром" на мій поточний рахунок НОМЕР_2 у сумі 40000,00 грн. з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-015-000187082 від 08.02.2016р.".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.11.2018 року ним було отримано від ПАТ "Банк Михайлівський" лист в якому повідомлялось про нікчемність правочину/транзакції та з огляду на це позивача не було включено до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Також вказав, що 08.02.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" було укладено договір № 980-015-000187082 про строковий вклад згідно якого, вкладник вносить, а ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" приймає грошові кошти у сумі 20 000,00 грн. на строк з 08.02.2016 по 08.08.2016. 31.03.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" було укладено договір про внесення змін до договору № 980-015-000187082 про строковий вклад згідно якого, вкладник вносить, а ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" приймає грошові кошти у сумі 30 000,00 грн. 12.05.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" було укладено договір про внесення змін до договору № 980-015-000187082 про строковий вклад згідно якого, вкладник вносить, а ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" приймає грошові кошти у сумі 40 000,00 грн., а також між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Михайлівський" 08.02.2016 було укладено договір №980-015-000002544 банківського рахунку для обслуговування строкового вкладу. На підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 за №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 за №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1702 від 01.09.2016 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" на Волкова Олександра Юрійовича з 05.09.2016. Також в обґрунтування позовних вимог зазначив, що ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 19.05.2016 на поточний рахунок НОМЕР_2 були переведені кошти у сумі 40 000,00 грн. з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-015-000187082 від 12.05.2016". Тобто, на думку позивача, фактично до Загального реєстру вкладників не була включена сума коштів, яка згідно діючого законодавства повинна була бути виплачена йому у повному обсязі Фондом гарантування вкладів у розмірі 40 000,00 грн.

Ухвалою судді від 18.12.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у судовому засіданні 17.01.2019.

10.01.2019 від представника відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх.№1060), в якому послався на те, що 08.02.2016 між позивачем та ТОВ «ІРЦ» укладено Договір №980-015-000187082 сума Договору 20000,00 грн. 31.03.2016 між позивачем та ТОВ «ІРЦ» укладено Договір про внесення змін до Договору від 08.02.2016 №980-015-000187082, яким збільшено суму Договору на 10000,00 грн., 12.05.2016 між позивачем та ТОВ «ІРЦ» укладено Договір про внесення змін до Договору від 08.02.2016 №980-015-000187082, яким збільшено суму Договору на 10000,00 грн. Таким чином, сума договору складає 40000 грн. Відповідно до умов укладеного Договору позивач передає ТОВ «ІРЦ» у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а ТОВ «ІРЦ» зобов'язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим Договором (п.1.1 Договору). Днем надання суми коштів у власність (позику) ТОВ «ІРЦ» вважається день зарахування суми коштів, зазначеної у п.п.1 п.1.2 Договору, на поточний рахунок ТОВ «ІРЦ» відповідно до умов Договору (п.п.1.3 Договору). Відповідно до п.8.3 Договору сторони підтверджують, що даний Договір є договором позики та регулює відносини сторін, що пов'язані з наданням позики позивачем ТОВ «ІРЦ» у сумі, на строк та у порядку, передбаченому цим Договором, в зв'язку з чим взаємовідносини сторін за цим Договором регулюються ст.ст.1046-1053 Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики. 19.05.2016 з рахунку ТОВ «ІРЦ» на рахунок позивачу було перераховано: 40000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно договору від 08.02.2016 №980-0015-000187082» та 271,74 грн. з призначенням платежу «оплата процентів» по договру від 08.02.2016 №980-0015-000187082 . Отже, суму коштів, що обліковується на рахунках позивача, останній отримав на умовах Договору, та вони є сумою поверненої позики та процентів за користування нею. Тобто вказані грошові кошти отримані позивачем на підставі договору позики. З 23.05.2016 в ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» запроваджено тимчасову адміністрацію. З 13.07.2016 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» по 12.07.2018 включно. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 21.06.2018 №1758 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора», продовжено процедуру ліквідації по 12.07.2020 року включно та продовжені повноваження ліквідатора Волкова О.Ю.- повноваження визначені ст.ст. 37,38,47-52,51-1,53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надані рішенням від 24.01.2017 №265). Згідно з ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Згідно Наказу №27/1 від 24.05.2016 було створено комісію по перевірці правочинів (договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. Наказом №2 від 13.07.2016 року Уповноваженою особою строк проведення перевірки було продовжено. Результати проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, фіксувались у відповідних актах Комісії та затверджувались наказами Уповноваженої особи. Так, висновки Комісії, викладені в акті №2 від 01.06.2016, було затверджено Уповноваженою особою Фонду наказом №42/2 від 01.06.2016. Комісією встановлено, що з 22.12.2015 відносно Банку діяла постанова №917/БТ «Про віднесення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», затверджена Правлінням Національного банку України 22.12.2015, якою встановлено факт здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" ризикової діяльності, та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» віднесено до категорії проблемних і встановлені обмеження в діяльності Банку, в тому числі встановлено обмеження в частині здійснення кредитних операцій з юридичними особами. 27.04.2016 постановою Правління Національного банку України №295/БТ «Про окремі питання діяльності Публічного акціонерного товариства «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ» встановлені для ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» обмеження в діяльності в тому числі не здійснювати кредитні операції з юридичними особами в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам. Під час перевірки Уповноваженою особою Фонду виявлено, що 18.05.2016 Банк уклав із ТОВ «ІРЦ» Договір відступлення прав вимоги №1805 та 19.05.2016 Банк уклав із ТОВ «ІРЦ» Договір відступлення прав вимоги №1. Станом на 19.05.2016 максимальна сума кредитних операцій з юридичними особами з урахуванням встановлених Національним банком України обмежень, надавала можливість Банку проводити кредитні операції на суму 128291771,21 грн. Натомість, Банком проведено кредитні операції тільки з ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР» на суму 1431957997,25 грн., що значно перевищувало наявний вільний ліміт кредитування. Таким чином, Банком порушено обмеження, встановлені Постановою №917 зі змінами внесеними Постановою №295, в частині проведення кредитних операцій на суму 1431957997,25 грн. на підставі укладених з ТОВ «ІРЦ» договорів відступлення прав вимоги, при відсутності права на укладення таких правочинів. Відповідач вважає, що Договори відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016 та №1 від 19.05.2016 були укладені з порушенням чинного законодавства України, вимог Національного банку України та внутрішніх процедур Банку. Тому вказані правочини, в тому числі і правочин з перерахування (повернення позики) коштів позивачу, є нікчемними у відповідності до положень п.2, 7, 8, 9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Договір позики від 08.02.2016 №980-015-000187082 є двостороннім, укладеним позивачем безпосередньо з ТОВ «ІРЦ», без участі Банку як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались за таким договором по своїй природі не є вкладом згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На думку відповідача, гарантії Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюються на ситуацію з позивачем. Крім того відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення позивач звернувся до суду.

Від представників третьої особи 1 та третьої особи 2 будь-яких пояснень до суду не надходило.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.

08 лютого 2016 року між ОСОБА_1 (Клієнт) та ПАТ «Банк Михайлівський» (банк) укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» №980-015-000002544, за умовами якого банк по ініціативі клієнта відкриває клієнту на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_2 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень клієнта, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку.

У той же день, між позивачем (сторона 1) та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (сторона 2) укладено договір «Капітал+» (Новий) (з виплатою процентів щомісячно) №980-015-000187082, за умовами якого сторона-1 передає стороні-2 у власність грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн., порядку та на строк не більше 182 днів, а сторона-2 зобов'язується повернути кошти строні-1 та виплачувати проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором на рахунок позивача, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський».

31 березня 2016 року між позивачем (сторона 1) та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (сторона 2) укладено договір про внесення змін до договору №980-015-000187082 від 08.02.2016, за умовами якого сторона-1 передає стороні-2 у власність грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн., за згодою сторін.

12 травня 2016 року між позивачем (сторона 1) та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (сторона 2) ) укладено договір про внесення змін до договору №980-015-000187082 від 08.02.2016, за умовами якого сторона-1 передає стороні-2 у власність грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн., за згодою сторін.

19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на виконання умов договору, укладеного з позивачем, на поточний рахунок позивача НОМЕР_2 були переведені кошти у сумі 40 000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-015-000187082 від 08.02.2016».

На підставі Рішення Національного банку України №14/БТ від 23.05.2016 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення №812 від 23.05.2016 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

З 23.05.2016 на підставі Рішення Національного банку України про визнання ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» неплатоспроможним Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у банку запроваджено тимчасову адміністрацію.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення №1213 від 12.07.2016 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Рішенням № 1702 від 01 вересня 2016 року виконавча дирекція Фонду змінила Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» на Волкова О.Ю. з 05 вересня 2016 року.

У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Рішення №1213 від 12.07.2016 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та делегування повноважень ліквідатора банку» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з 15.07.2016 розпочав виплати коштів вкладникам зазначеного банку.

За зверненням позивача до відповідача, останній листом від 30.10.2016 року №ЗГ/161 повідомив, що зарахування 19.05.2016 року коштів на рахунок НОМЕР_2 з ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР» №26509300055802 в сумі 40 000,00 грн., що відображене в даній інформаційній довідці є нікчемним правочином в силу положень ст.215 Цивільного кодексу України та п.7-9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На момент проведення вищезазначеної транзакції ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР» не мало в своєму розпорядженні достатньої кількості залишку власних коштів для проведення розрахунків за Договором №980-015-000187082 від 08.02.2016. Набуття товариством у розпорядження коштів ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» здійснено на підставі нікчемних договорів в порушення вимог діючого законодавства України та всупереч прямої заборони Національного банку України на укладення такого роду договорів. Таким чином, на Ваш рахунок було безпідставно та в порушення вимог діючого законодавства України зараховано кошти, що належать ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ». Право власності на такі кошти у Вас не виникає, а отже подальше здійснення Вами, будь-яких дій по розпорядженню коштами, що належать ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», також є нікчемними. У відповідності до вимог ст.216 Цивільного кодексу України, сума коштів 40 000,00 грн. має бути повернута ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.12 № 4452-VI (далі - Закон №4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону №4452-VI встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду (частина перша статті 11 Закону № 4452-VI).

Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначені в статті 12 Закону № 4452-VI. Зокрема, відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої цієї статті виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частина друга статті 26 Закону № 4452-VI).

За приписами статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону;

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Частинами другою та четвертою статті 38 Закону № 4452-VI встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частини третьої цієї статті.

Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Згідно із частиною третьою статті 38 вищевказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

На підставі системного аналізу приписів статті 38 Закону № 4452-VI суд дійшов висновку, що перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину, разом із цим, договір від 08.02.2016 №980-015-000187082, на який посилається у своїх запереченнях відповідач, був укладений між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та ОСОБА_1, і відповідні транзакції були вчинені 19 травня 2016 року саме на умовах цього договору.

Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.

Судом встановлено, що договір №980-015-000187082 від 08.02.2016, укладений між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», є договором позики та регулюються статтями 1046-1053 Цивільного кодексу України.

При цьому згідно з випискою про стан рахунку позивача за період з 19.05.2016 по 23.05.2016 кошти у сумі 40 000, грн. зараховані на банківський рахунок ОСОБА_1 в ПАТ «Банк Михайлівський».

Вищезазначеним спростовується твердження відповідача про те, що до вкладу прирівнюються лише кошти, залучені банком.

Таким чином, ПАТ «Банк Михайлівський» при проведенні розрахункових операцій, зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів є правомірними та відповідали діючому законодавству України.

Приписами частини першої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять.

Згідно з частиною третьою статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Суд зазначає, що повернення ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» коштів на банківський рахунок чоловіка позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» здійснено 19 травня 2016 року, що підтверджується випискою з банку та не заперечується відповідачем.

Отже, грошові кошти на момент прийняття рішення про ліквідацію банку перебували на поточному рахунку позивача у ПАТ «Банк Михайлівський».

У розумінні статті 177 Цивільного кодексу України грошові кошти позивача є об'єктом його майнових прав, відтак, ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, практики ЄСПЛ та статті 41 Конституції України є непорушними до тих пір, доки, на думку суду, не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом.

В той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено відсутність майнових прав позивача на кошти, що є предметом даного спору.

Частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, обставини щодо наявності визначених пунктами 7, 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI підстав нікчемності правочину не знайшли свого підтвердження, відповідач належних та допустимих доказів щодо цього не надав.

В свою чергу, вкладником, згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452, є фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Отже, передбачені Законом № 4452 гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні статті 2 Закону № 4452). Такий статус, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунка.

За визначенням пункту третього частини першої статті другої Закону №4452 вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

Так, позивач має в ПАТ «Банк Михайлівський» відкритий вкладний (депозитний) рахунок на підставі укладеного з банком договору, а тому за приписами пункту 4 частини першої статті Закону №4452 позивач має статус вкладника ПАТ «Банк Михайлівський».

19.05.2016 ПАТ «Банк Михайлівський» залучено від позивача - вкладника кошти у сумі 40 000,00 грн., а тому в силу приписів пункту 3 частини першої статті 2 Закону №4452 позивач має вклад у ПАТ «Банк Михайлівський».

При цьому, щодо посилань представника відповідача на приписи пункту 15 Прикінцеві та перехідні положення Закону №4452, суд зазначає наступне.

Наведеною нормою передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.

Проте, в даному випадку немає підстав для застосування до спірних правовідносин положень пункту 15 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4452, оскільки не має необхідності в прирівняні коштів, перерахованих позивачем з власного поточного рахунку на власний вкладний (депозитний) рахунок, адже такі кошти відповідають поняттю «вклад» наведеному в пункті 3 частини першої статті 2 Закону №4452.

З матеріалів справи встановлено, що в обґрунтування твердження про неможливість включення рахунку позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідач посилається на нікчемність договорів відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016 та №1 від 19.05.2016, укладених між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», в результаті яких за рахунок коштів, відображених на рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», були проведені операції з перерахування коштів на поточні рахунки фізичних осіб - позичкодавців ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», в тому числі й позивача, відкриті у банку, як повернення коштів за раніше укладеними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За результатами правочину - перерахування грошових коштів в розмірі 40 000 грн. з банківських рахунків ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок ОСОБА_1 відбулося набуття позивачем права власності на вказані кошти.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що кошти, повернуті ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок позивача, є вкладом в розумінні вищезазначеного Закону, рахунок позивача мав бути включеними до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду у відповідача не було.

Згідно із пунктом 5 Розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09.08.2012 № 14 Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення;

3) переліки: рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.

Переліки, зазначені у цьому пункті, надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. У супровідному листі зазначаються назви переліків, кількість інформаційних рядків та підсумкові значення сум.

Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Згідно із пунктами 2, 3, 5 Розділу ІІІ цього Положення Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Загальний реєстр складається на паперових носіях та в електронному вигляді. Загальний реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується директором-розпорядником або заступником директора-розпорядника та засвідчується відбитком печатки Фонду. Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом. Фонд здійснює відшкодування коштів за вкладами відповідно до Загального реєстру за частинами Загального реєстру.

Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунок вкладника, який раніше не був включений до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має подати до Фонду відповідне доповнення до переліку.

Таким чином, за відсутності підстав нікчемності правочину №980-015-000002544 від 08.02.2016, у відповідності до вимог пункту 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами уповноважена особа Фонду зобов'язана включити дані про рахунок ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення позивача до суду, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Судом встановлено, що за зверненям ОСОБА_1 до відповідача із заявою про прирівняння до вкладника неплатоспроможного банку, позивачем було отримано відповідь від 30.10.2018. Доказів отримання позивачем раніше інформації щодо непоширення на його рахунок, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський» гарантій Закону №4452 відповідачем не надано. Таким чином позивач звернувся до суду із позовом у межах строку, визначеного законом.

Крім того, у пунктах 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп, у абзаці 7 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012 Суд зазначав, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, навіть якби позивач звернувся до суду із пропуском строку, - застосування процесуального обмеження за своєю суттю було б необґрунтованим позбавленням права позивача на справедливий суд.

Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2018 по справі № 804/243/16, відповідно до якого, вияв надмірного формалізму під час застосування норм права міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Враховуючи викладене, на думку суду, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для не включення інформації про рахунок позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 20 Закону № 4452-VІ визначено, що кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для передбачених цим законом цілей.

Державною казначейською службою у листі № 8-08/450-16374 від 29.09.2016 зазначено, що Фонд гарантування не зареєстрований в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, що формується згідно з порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 22.12.2011 № 1691, що свідчить про відсутність у Фонду гарантування вкладів бюджетних асигнувань.

З огляду на вказане, в даному випадку судовий збір у сумі 1 409,60 грн., сплачений позивачем має стягуватись з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" Волкова Олександра Юрійовича (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 35, код ЄДРПОУ 38619024), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Державна організація "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" (04053, м. Київ, вул. С. Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016), Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР (29013, м. Хмельницьк, вул. Кам'янецька, 82, оф.2, код ЄДРПОУ 39140702) про визнання протиправним рішень, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ «Банк «Михайлівський» Волкова О.Ю. щодо визнання переказу коштів (транзакції) нікчемним, а саме транзакції здійснені: 19.05.2016р. TOB "Інвестиційно-розрахунковим центром" на поточний рахунок позивача НОМЕР_2 у сумі 40 000,00 грн. з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-015-000187082 від 08.02.2016р.»;

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ «Банк «Михайлівський» Волкова О.Ю. надати Державній організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 40 000,00 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) які були переказані: 19.05.2016р. TOB "Інвестиційно-розрахунковим центром" на мій поточний рахунок НОМЕР_2 у сумі 40 000,00 грн. з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-015-000187082 від 08.02.2016р.».

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму судового збору 1 409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 21.01.2019.

Суддя А.В. Сіпака