Ухвала суду № 79279161, 21.01.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

21 січня 2019 року м. Житомир справа № 240/292/19

категорія 102010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезниківський кар'єр" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправним та скасування припису №2088/11-0098 від 06.12.2018,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лезниківський кар'єр" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправним та скасування припису №2088/11-0098 від 06.12.2018.

Одночасно з поданням позовної заяви, позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії припису №2088/11-0098 від 06.12.2018. В обґрунтування заяви зазначає, що Управління Держпраці у Житомирській області ототожнило зупинення дії Спеціального дозволу на користування надрами від 05.03.1999 з фактичною його відсутністю та використавши вказаний факт вдалось до подальших, на думку позивача, протиправних дій, пов'язаних з фактичною зупинкою діяльності Товариства. Вказує, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.12.2018 відкрито провадження у справі №240/6062/18 за позовом Управління Держпраці у Житомирській області до ТОВ «Лезниківський кар'єр» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду у вигляді зупинення ведення гірничих робіт та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 23.01.2019. Вважає, що якщо не вжити заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії цього припису, будуть підстави для визнання його одним із допустимих та належних доказів у справі №240/6062/18 та можливості винесення рішення про застосування заходів реагування у вигляді зупинення товариством гірничих робіт.

Проаналізувавши надані документи, суд приходить до висновку про відмову в забезпеченні адміністративного позову з наступних підстав.

Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно вимог ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У контексті наведеного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі позивач пов'язує з можливістю визнання припису №2088/11-0098 від 06.12.2018 як одного з допустимих та належних доказів у справі №240/6062/18 та можливості винесення рішення про застосування заходів реагування у вигляді зупинення товариством гірничих робіт.

Із наданих документів суд не вбачає існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам товариства до ухвалення судового рішення у адміністративній справі, оскільки доводи позивача будуються на припущеннях можливості заподіяння такої шкоди в майбутньому.

Окрім того, забезпечення позову шляхом зупинення дії припису №2088/11-0098 за своїм характером є вирішенням вказаного спору по суті, що не відповідає меті та завданням інституту заходів забезпечення позову.

Таким чином, суд не вбачає підстав для забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Лезниківський кар'єр" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Лавренчук