Рішення № 79278979, 18.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2019 р. Справа№200/12318/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171861, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27А) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними щодо не врахування періоду роботи з 14.08.1996 року по 31.12.1998 року, з 01.01.2000 року по 22.03.2000 року, з 27.03.2000 року по 30.04.2000 року та зобов`язання зробити перерахунок пенсії з урахування періодів роботи з 14.08.1996 року по 31.12.1998 року, з 01.01.2000 року по 22.03.2000 року, з 27.03.2000 року по 30.04.2000 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він є пенсіонером та перебуває на обліку Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

При призначенні пенсії відповідачем не було включено у страховий стаж період його роботи з 14.08.1996 року по 31.12.1998 року, з 01.01.2000 року по 22.03.2000 року, з 27.03.2000 року по 30.04.2000 року, у зв'язку з тим, що записи зроблено не коректно. Записи у трудовій книжці зроблено відповідно до вимог КЗпП України, записи зроблені чітко та добре зчитуються. Трудова книжка завірена печаткою підприємства, має номери наказів та дати їх винесення, завірені підписом посадової особи підприємства.

Вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки вони звужують його пенсійні права, у зв'язку з чим змушений звернутися до суду.

Представник відповідача до суду надав відзив проти адміністративного позову. У відзиві відповідач зазначив, що 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до управляння ПФУ з заявою для перерахунку пенсії - перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

У трудовій книжці позивача є запис про період роботи з 14.08.1996 року (нак. № 1-к від 14.08.1996 року) по 22.03.2000 року (нак. 4 від 22.03.2000 року. Також період роботи з 27.03.2000 року (нак. № 1-к від 27.03.2000 року) по 29.03.2002 року (нак. № 5 від 29.03.2002) та період роботи з 01.04.2002 року по 10.01.2011 року. Зазначені вище записи зроблено не коректно - є підпис, проте відсутня посада уповноваженої особи/осіб що робили записи в трудовій книзі позивача.

Згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової або відповідних записів у ній" пункт З-за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи, або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За таких обставин було вирішено відмовити позивачу у зарахуванні стажу роботи у періоди з 14. 08.1996 року по 31.12.1998 року, з 01.01.2000 року по 22.03.2000 року та період з 27.03.2000 року по 30.04.2000 року до надання громадянином ОСОБА_1 необхідних довідок тощо. Також зазначив, що було враховано періоди роботи позивача з 01.01.1999 року по 31.12.1999 року відповідно до даних Державного реєстру загальнообов'язкового держаного соціального страхування. У зв'язку з наведеним просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.11.2018 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.12.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України.

У відповідності з довідкою від 27.11.2017 року № 9379 "Про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи" позивач є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України м. Донецьк до м. Маріуполь, фактичне місце проживання: АДРЕСА_3.

Позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком та перебуває на обліку Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за матеріалами пенсійної справи.

Відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8.11.2017 року № 821 територіальні органи Пенсійного фонду України реорганізовані шляхом злиття, зокрема, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя реорганізовано у Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, яке є повним правонаступником його прав та обов'язків.

28.02.2018 року ОСОБА_1 особисто звернувся до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії, а саме: перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Відповідно розписки - повідомлення до заяви було додано копію паспорту, копію трудової книжки або документи про стаж.

Рішенням Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області № 207 від 30 травня 2018 року позивачу у зарахуванні періоду стажу при призначенні пенсії, а саме: з 14.08.1996р. по 31.12.1998 р. та з 01.01.2000 р. по 22.03.2000р, 27.03.2000 р. по 30.04.2000 р., через некоректно зроблені записи у трудовій книжці, а саме: відсутнє зазначення посади уповноваженої особи.

Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періоду стажу при призначені пенсії.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Приписами п. 1.5 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників" від 29.07.1993 р. № 58 (Далі - Інструкція № 58) визначено, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. N 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Так, пунктами 2, 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 Про трудові книжки працівників визначено, що при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше.

Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 2.3 Інструкції № 58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників).

Відповідно до п. 2.12 Інструкції № 58 2.14. У графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Приписами п. 2.15 Інструкції визначено, що якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Згідно п. 2.26 Інструкції № 58 Записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідач відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 14.08.1996 року по 31.12.1998 року, з 01.01.2000 року по 22.03.2000 року, з 27.03.2000 року по 30.04.2000 року послався на те, що записи про даний період роботи зроблені некоректно -є підпис, але відсутня посада уповноваженої особи.

Суд не погоджується з даними доводами відповідача з наступних підстав.

Так, згідно копії трудової книжки серії БТ-1 № 0682424 встановлено, що останній 14.08.1996 року прийнятий на посаду генерального директора ТОВ "Промзабезпечення" (наказ № 1 від 14.08.1996). 22.03.2000 року позивач звільнений з вказаного підприємства за власним бажанням (наказ № 4 від 22.03.2000 року). 27.03.2000 року позивач прийнятий на посаду директора ТОВ "Торговий дім "Промзабезпечення" (наказ № 1 від 27.03.2000 року). 29.03.2002 року ОСОБА_1 звільнений за власним бажання (наказ № 5 від 29.03.2002). 01.04.2002 року прийнятий на посаду голови правління ЗАТ "Донецькінструмент" (протокол від 28.03.2002). 10.01.2011 року звільнений за власним бажанням (наказ № 1-к від 10.01.2011).

При цьому, наявні в трудовій книжці відомості в повному обсязі містять інформація про періоди роботи, посаду, назву підприємства та накази, на підставі як відбулося призначення та звільнення. Тобто, у трудовій книжці наявні всі визначені за Інструкцією та необхідні для обліку стажу відомості.

Також судом приймається до уваги, що на посаді генерального директора ТОВ "Промзабезпечення" ОСОБА_1 працював з 14.08.1996 року по 22.03.2000 року, при цьому відповідачем враховані періоди з 01.01.1999 року по 31.12.1999 року згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. За таких обставин суд вважає безпідставним виокремлення частини періоду праці для врахування при призначенні пенсії та відмови в решті, хоча в трудовій книжці це визначено одним безперервним періодом з 14.08.1996 року по 22.03.2000 року.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з тим, що період роботи позивача за вказаний час, відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 внесені без зазначення посади уповноваженої особи, однак суд зазначає, що Інструкцією № 58 не визначено такого обов'язкового реквізиту як зазначення посади уповноваженої особи, якою зроблено запис у трудовій книжці.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Однак, законодавством на сьогоднішній день не врегульовано порядок надання та використання інформації, яка необхідна для підтвердження позивачем права на призначення пенсії коли доступ у позивача до такої інформації відсутній з причин, що не залежать від його волі.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими вимоги позивача.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав задоволення позовним вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Разом з цим, позивачем у позовній заяві не було заявлено позовної вимоги щодо скасування рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області № 207 від 30.05.2018 року про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні періоду стажу при призначенні пенсії.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та замість визнання неправомірним дій відповідача при призначенні та розрахунку пенсії за віком встановити спосіб захисту порушення права позивача шляхом скасування рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області № 207 від 30.05.2018 року в частині відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періоду стажу при призначенні пенсії.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171861, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27А) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області № 207 від 30.05.2018 року в частині відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періодів стажу при призначенні пенсії.

Зобов'язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зробити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахування періодів роботи з 14.08.1996 року по 31.12.1998 року, з 01.01.2000 року по 22.03.2000 року, з 27.03.2000 року по 30.04.2000 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171861, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, б. 27А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1) документально підтверджені понесені ним судові витрати у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.