Рішення № 79278977, 17.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 р. Справа№200/11432/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Зеленов А.С., розглянувши у письмовому провадженні справу розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул.. Героїв праці, 6, м. Селидове, Донецька область, 85400, ЄДРПОУ 41247274) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

26 жовтня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить суд:

визнати неправомірним рішення відповідача від 03 вересня 2018 року №б/н про відмову в призначенні пенсії та скасувати його;

зобов'язати відповідача зарахувати до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за професією : 01 місяць 21 день навчання в УКК за професією "прохідник"; 06 місяців 19 днів роботи на підприємстві шахтобудівне управління "Недра" у якості прохідника з повним робочим днем в шахті (з 05.09.1994 по 23.03.1995); 01 рік 22 дні роботи на підприємстві ВАТ "Шахтобудівельник" у якості прохідника з повним робочим днем в шахті (з 13.05.2002 по 04.06.2003); 04 роки 03 місяці за 17 повних років роботи у якості "прохідника" ;

зобов'язати відповідача зарахувати до спеціального пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах 02 роки 01 місяць 17 днів строкової військової служби в Лавах Радянської Армії (з 16.10.1989 по 02.12.1991) за не провідною професією "гірничий робітник" ;

зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах № 2600 від 04 червня 2018 року, з урахуванням висновків суду/а.с.4-7/.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він 04 червня 2018 року звернувся до відповідача із заявою №22600 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вимог ч.1 ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 03 вересня 2018 року своїм рішенням відповідач відмовив йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю 25 річного підземного стажу роботи. Дії відповідача щодо не включення спірних періодів роботи до страхового стажу (загального та спеціального пільгового) вважає такими, що порушують моє Конституційне право на своєчасне та повне пенсійне забезпечення.

Відповідач позовні вимоги не визнав, оскільки страховий стаж заявника складає 27 років 10 місяців 12 днів. В тому числі стаж підземної роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах 16 років 11 місяців 21 день, за ст. 14-20-шахтарі складає 15 років 02 місяці 28 днів, за ст.14-25-шахтарі складає 01 рік 08 місяців 23 дні.

За таких обставин позивачу відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку за нормами ч.І ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п.2 р. XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю пільгового стажу 25 років в підземних умовах/а.с.33-35/.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року відкрито провадження по справі. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі/а.с.1/.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року вирішено питання про проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та витребувано докази/а.с.25-26/.

06 грудня 2018 року позивачем надіслано оригінал військового квитка та посвідчення №7807 КС/а.с.29/.

07 грудня 2018 року відповідач надіслав на адресу суду відзив/а.с.33-35/.

17 грудня 2018 року відповідачем надіслано документи витребувані судом ухвалою від 28 листопада 2018 року.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження в межах строків, визначених КАС України для розгляду справи.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає повному задоволенню, враховуючи наступне.

Позивач - ОСОБА_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 паспорт серії НОМЕР_2 ІПН НОМЕР_1 /а.с.8-10/.

Відповідач - Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, є юридичною особою (код ЄДРПОУ 41247274), яка в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач звернувся до відповідача з заявою 04 червня 2018 року №2600 про призначення пенсії за віком відповідно до положень ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». До заяви було додано: копію паспорту і ІНН, копію трудової книжки серії НОМЕР_3 від 15.07.1989; копія диплома від 27.06.1989 серії НОМЕР_4 СПТУ № 69 м. Ясинувата; копія військового квитка від 16.10.1989 серії НОМЕР_5; довідки про особливий характер роботи видані підприємством ВП Шахта „Курахівська" ДП „Селидіввугілля" від 23.04.2018 № 119, від 04.06.2018 № 24; довідка про підземні спуски в шахту вид? ' а ВП Шахта „Курахівська" ДП „Селидіввугілля" від 23.04.2018 № 119\ 1, № 120; довідка про особливий характер роботи видана підприємством ВП Шахта 1-3 „Новогродівська" ДП „Селидіввугілля" від 04.04.2018 № 26\411; архівні витяги видані Селидівською міською радою «архівний відділ» від 08.06.2018 № 07-08Ш5, № 07-08\136; довідка видана Селидовським об'єднаним управлінням ПФУ від 29.05.2018 № 16\06; довідка видана Покровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області № 1065\10\05-21-13 від 24.05.2018.

03 вересня 2018 року рішенням Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах /а.с.18/.

Відповідач у своєму рішенні зазначив, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 27 років 10 місяців 12 днів. В тому числі стаж підземної роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах 16 років 11 місяців 21 день, за ст. 14-20-шахтарі складає 15 років 02 місяці 28 днів, за ст.14-25-шахтарі складає 01 рік 08 місяців 23 дні. Позивачу відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку за нормами ч.1 ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п.2 р. XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю пільгового стажу 25 років в підземних умовах.

Відповідно до оскаржуваного рішення, Відповідач не зарахував до пільгового стажу Позивача наступні періоди:

- період роботи з 05.09.1994 по 23.03.1995 на підприємстві Ш\У «Недра»,

- період роботи з 13.05.2002 по 04.06.2003 на підприємстві ВАТ «Шахтобудівельник», оскільки не надана пільгова довідка, довідка про підземні спуски в шахту;

Відповідно додатку до спірного рішення відповідач не зарахував до пільгового стажу ОСОБА_1:

- 1 місяць 21 день роботи на підприємстві Селидівський ШСУ, а саме з 29.03.1993 по 19.05.1993;

- період строкової військової служби з 16.10.1989 по 02.12.1991.

Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що про сплату страхових внесків за період роботи позивача на ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля»з 01.03.2010 по 31.12.2010 відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, з 01.12.2015 по 13.10.2017, відсутні відомості про сплату страхових та єдиного соціального внеску до Пенсійного Фонду України, що є порушенням ч.б ст. 20 Закону України №1058.

Не погоджуючись із рішенням Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 03 вересня 2018 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Згідно п.2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Аналогічний порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуруються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, знижується на 1 рік.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Щодо вимог про зарахування до пільгового стажу періодів проходження строкової військової служби з 16.10.1989 по 02.12.1991 суд зазначає наступне.

Трудовою книжкою позивача серія НОМЕР_6 підтверджено, що з 12 липня 1989 року позивач працював слюсарем з ремонту рухомого складу 3 розряду дільниці заводського ремонту дизелів та допоміжного обладнання. При цьому, звільнений 13 жовтня 1989 року у зв'язку із призовом в Радянську Армію. Служба в рядах Радянської армії з 16.10.1989 по 02.12.1991. З 24 січня 1992 року по 26 березня 1993 року прийнятий учнем гірноробочего з поавним робочим днем у шахті. Згідно розрахунку стажу період з 24 січня 1992 року по 26 березня 1993 року 7 включено до пільгового стажу ст.14-25 шахтарі.

Отже, обставина проходження військової служби позивачем підтверджується записами у трудовій книжці, військовим квитком та не є спірною.

Підставою для не зарахування до пільгового стажу є те, що заявник на час призову не працював за професією, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

На період проходження позивачем військової служби діяло "Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій", затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590 (далі по тексту - Положення).

Пунктом "к" частини 1 пункту 109 вказаного вище Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти "а" та "б" пункту 16), та пенсії у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" та "л", дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.

З матеріалів справи вбачається, що безпосередньо після періоду військової служби ОСОБА_1 був прийнятий учнем гірноробочего з поавним робочим днем у шахті, цей період включено до пільгового стажу ст.14-25 шахтарі, що підтверджується розрахунком стажу.

Таким чином, строк військової служби ОСОБА_1 в Збройних Силах СРСР дорівнюється за вибором позивача до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду, у зв'язку з чим відповідач діяв неправомірно не зарахувавши даний перод до пільгового стажу позивача.

Щодо вимог про зарахування до пільгового стажу періодів роботи 1 місяць 21 день на підприємстві Селидівський ШСУ, а саме з 29.03.1993 по 19.05.1993 суд зазначає наступне.

Трудовою книжкою позивача підтверджено, що з 29 березня 1993 року позивача прийнято підземним учнем прохідника. З 01 квітня 1993 року ОСОБА_4 направлено в учбовий пункт шахти ім.Д.С.Коротченка з відривом від виробництва для теоритичного навчання за професією прохідник. 20 травня 1993 року напрпавлено навиробничу практику на гірничо-прохдну дільницю за професією прохідник. 15.07.1993 переведений піземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті.

Підставою для не зарахування до пільгового стажу роботи цього періоду є фактично відпрацьований період роботи в шахті.

З наданого позивачем посвідчення Міністерства вугільної промисловості №7807-кг вбачається, що ОСОБА_1 з 01.04.1993 по 14.07.1993 навачався на курсах при учбовому пункті шахти ім. Д.С. Коротченка з відривом від виробництва /а.с.79-81/.

15.07.1993 переведений піземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті(запис №11 трудової книжки) /а.с.13/, тобто на наступний день після здобуття відповідної професії(кваліфікації).

Так, відповідно до п.п. "з" п. 109 розд. VIII Постанови Ради Міністрів СРСР "Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій" від 03.08.1972 № 590 крім роботи в якості робітника або службовця до загального стаж роботи зараховується також: навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, з підвищення кваліфікації і з перекваліфікації.

Приписами частини 3 п. 109 розділу VIII постанови Ради міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 передбачено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (Підпункти "а" і "б" пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "до" і "л", прирівнюються за вибору яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті "з", прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що для зарахування даного періоду навчання до пільгового стажу, встановлено, що особа після завершення навчання має працевлаштуватись за професією, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, при цьому не встановлюючи обмежень щодо часу працевлаштування особи або конкретної професії, а тому відмова органу ПФУ у зарахуванні данного періоду до пільгоового стажу є безпідставною.

Щодо вимог про зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 05.09.1994 по 23.03.1995 на підприємстві Ш\У «Недра» та з 13.05.2002 по 04.06.2003 на підприємстві ВАТ «Шахтобудівельник», оскільки не надана пільгова довідка, довідка про підземні спуски в шахту суд зазначає наступне.

Так, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці відповідачем не надано.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Разом з цим, суд враховуючи вимоги пункту 20 Порядку №637 зазначає, що наявність у трудовій книжці записів про займану посаду і період виконуваної роботи підтверджує пільговий характер роботи позивача на підприємстві Ш\У «Недра» та на приємстві ВАТ «Шахтобудівельник», оскільки не надана пільгова довідка, довідка про підземні спуски в шахту, у зв'язку з чим критично ставиться до посилання відповідача на зарахування спірного періоду до пільгового стажу тільки після здійснення перевірки.

Щодо зауваженні відповідача у відзиві по періоду роботи позивача на ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» з 01.03.2010 по 31.12.2010 і відсутні відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, з 01.12.2015 по 13.10.2017, , що є порушенням ч.б ст. 20 Закону України №1058,суд зазначає наступне.

Трудовою книжкою позивача підтверджено, що з 16 жовтня 2006 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу у ДП «Селидіввугілля» прохідником 4-го розряду з повним робочим днем в шахті де продовжує працювати.

Підставою для відмови у зарахуванні зазначена відсутність відомостей про сплату щомісячних внесків до МДЗ Україна та сум нарахування заробітної плати.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-XV (надалі - Закон № 1058-XV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 1058-XV.

Так, абз. 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі

Відповідно до ч. 2 цієї статті, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно ч. 10 вищенаведеної статті, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень ст.106 Закону № 1058-XV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не включено до страхового стажу зазначені періоди роботи, відтак рішення відповідача є незаконним та підлягає скасуванню.

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятого спірного рішення.

Разом з цим, суд зазначає, що статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

В контексті викладеного, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Героїв праці, 6, м. Селидове, Донецька область, 85400, ЄДРПОУ 41247274) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 03 вересня 2018 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах №2600 від 04 червня 2018 року, з урахуванням висновків суду у данному рішненні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Героїв праці, 6, м. Селидове, Донецька область, 85400, ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 17 січня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Зеленов А.С.