Постанова № 79274396, 17.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/145/19Головуючий по першій інстанції Соколишина Л.Б. Категорія: 310000000 Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії:

суддів Вініченка Б.Б., Храпка В.Д., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

позивача ОСОБА_3

представника позивача

адвоката ОСОБА_4

представника відповідача

адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в :

В липні 2018 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 17 вересня 1983 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який в 2007 році був розірваний.

Вказує, що з часу одруження вони з чоловіком проживали в будинку його батьків в АДРЕСА_1. Проте, оскільки батьківський будинок був старим, сторони вирішили його знести та побудували новий будинок.

Спірний будинок побудований за відповідними рішеннями і дозволами сільської ради, введений в експлуатацію в 1989 році і Черкаським об'єднаним бюро технічної інвентаризації відповідним чином проведено його реєстрацію з присвоєнням інвентарного і реєстраційного номера відповідно №899 і 1317, про що свідчать записи в технічних паспортах на житловий будинок, виготовлених станом на 16.05.1989 року та 25.07.2007 року.

Наразі позивач бажає узаконити за собою право власності на нерухомість, оскільки правові документи оформлено на відповідача. Відповідач категорично не визнає вимог позивача та стверджує, що будинок є його спадщиною, оскільки побудований на земельній ділянці його батьків, у зв'язку із чим вона була змушена звернутися з позовом до суду.

На підставі викладеного ОСОБА_3 просила суд поділити житловий будинок АДРЕСА_1, який зареєстрований за ОСОБА_6, шляхом визнання за нею право власності на ? частину будинку.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право як співзабудовника на ? частину збудованого за час шлюбу, але не зареєстрованого житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 99,2 кв.м.

У задоволенні позовних вимог щодо поділу будинку та визнання ? права власності на будинок відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що будинок збудований за час шлюбу за спільні кошти та спільною працею подружжя та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя; будівництво його закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але відповідач свідомо не бажає здійснювати його реєстрацію, відтак позивач позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна, а тому суд вважав необхідним задовольнити позовні вимоги частково та визнати за позивачем право співзабудовника на ? частину збудованого за час шлюбу, але не зареєстрованого житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 99,2 кв.м.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_6 вважав рішення суду першої інстанції необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просив його скасувати та винести нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд визнаючи за позивачем право як співзабудовника на ? частину збудованого за час шлюбу, але не зареєстрованого житлового будинку не врахував, що ефективним способом захисту в даному випадку може бути визнання права власності на ? об'єкта незавершеного будівництва або на ? будівельних матеріалів, конструктивних елементів та споруд використаних в процесі виробництва.

Вирішуючи спір шляхом визнання права позивача як співзабудовника на ? частину вищевказаного будинку судом не враховано ступінь кожного із подружжя в процесі будівництва, розмір їх внесків. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності визначений частиною другою статті 72 СК України.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 17 вересня 1983 року по 30 січня 2007 року.

За час шлюбу вони збудували житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 99,2 кв.м., що підтверджується рішенням виконавчого комітету Руськополянської сільської ради №87 від 30 серпня 2007 року «Про оформлення права власності», планом забудови земельної ділянки, технічними паспортами на даний будинок від 16 травня 1989 року та 25 липня 2007 року.

Рішенням Руськополянської сільської ради №87 від 30 серпня 2007 року доручено Черкаському об'єднаному бюро технічної інвентаризації зареєструвати та видати свідоцтво на право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 - власник ОСОБА_6

Встановлено та не заперечується сторонами у справі, що будинок повністю побудований та в ньому до листопада 2017 року проживала позивач у справі, але право власності на будинок відповідачем так і не оформлено, що позбавляє позивача можливості здійснити поділ вказаного майна.

Згідно з частиною першою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

З урахуванням встановлених судом обставин та наданих сторонами доказів, колегія суддів приходить до висновку про те, що будівництво житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 здійснено сторонами за період перебування у шлюбі, презумпція спільної сумісної власності не спростована, а тому на нього поширюється режим спільного сумісного майна.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що судом не вивчалося питання стосовно участі кожного з подружжя в будівництві будинку, розмір матеріальних внесків та праці.

Перевіривши вказані доводи скаржника, колегія суддів приходить до наступних висновків.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

Доводи апеляційної скарги про те, що при розгляді справи не було враховано та не вивчалося питання стосовно участі кожного з подружжя в будівництві будинку, розмір матеріальних внесків та праці кожного з подружжя, є недоведеними, оскільки відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які б спростовували принцип рівності часток подружжя.

За змістом частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), прийняття його до експлуатації та державної реєстрації права власності на нього.

Системне тлумачення категорій «об'єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статей 350 та 351 ЦК України ) та «об'єкт незавершеного будівництва» (стаття 331 ЦК України) дає підстави для висновку, що об'єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю особливого роду, фізичне створення якої розпочате, але не завершене, що допускає встановлення відносно неї суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав у випадках та у порядку визначених цивільним законодавством.

Не будучи до моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації та державної реєстрації права власності житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю матеріалів, обладнання тощо, які були використані у процесі такого будівництва (частина третя статті 331 ЦК України), тобто сукупності речей щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки.

За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців, суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Вказане дає підстави для висновку, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу за визначених законом умов може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

При цьому суд може визнати право на частину об'єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постановах від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-338цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання об'єкту незавершеного будівництва, розташованого по АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6

Встановлено, що державна реєстрація права власності житлового будинку не проводилась, а тому вказаний будинок з юридичної точки зору не підлягає поділу як об'єкт нерухомого майна, а підлягає поділу саме як об'єкт незавершеного будівництва.

Разом з тим, саме по собі визнання ОСОБА_3 співзабудовником не позбавляє кожну із сторін права звернутися до суду з вимогами щодо поділу такого майна з визначенням розміру частки у праві на об'єкт незавершеного будівництва, та при цьому спосіб захисту права позивача застосований судом з врахуванням правового висновку Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі №6-47цс16, не порушує права відповідача.

До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга ст. 72 СК України).

Таким чином зі змісту положень частини другої статті 72 СК України вбачається те, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу сторін, позовна давність у три роки обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності, а не від дати розірвання шлюбу сторін, при цьому необхідно враховувати положення статті 68 СК України про те, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Позивач вказувала, що питання поділу майна не виникало під час її проживання у вказаному будинку до листопада 2017 року, проте наразі відповідач не визнає вказане будинковолодіння спільним майном подружжя, а тому оскільки про порушення свого права ОСОБА_3 дізналася після відмови відповідачем у досудовому порядку вирішити питання поділу майна, колегія суддів вважає, що за таких обставин строк позовної давності нею не пропущено.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2018 року - залишити без змін

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 18 січня 2019 року.

Судді: