Ухвала суду № 79274117, 16.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/239/19 Справа № 711/8672/18 Категорія: ст. 81 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Позарецька С.М. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Биби Ю. В. Іваненка І. В., Дмитренка М. І. Єгоровій С. А.з участю прокурораЛєнкової Н.Д.,

засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

представника

ДУ «Черкаська виправна колонія № 62» Яковенка О.В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали клопотання за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 листопада 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання,

в с т а н о в и л а :

11.10.2018 засуджений ОСОБА_7 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, в порядку ст. 81 КК України, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання призначеного йому за ч. 3 ст. 185 КК України.

Клопотання засудженим умотивовано тим, що він винуватість у вчиненому визнає повністю та щиро розкаюється, з перших днів відбування покарання в ЧВК 62 працює на виробничій зоні, навчається в ПТУ при установі, громадські доручення виконує вчасно і якісно, приймає безпосередню участь в культурно-масових заходах установи, та активно займається художньою самодіяльністю, що свідчить про доцільність застосування щодо нього положень ст. 81 КК України.

02.11.2018 ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно - дострокове звільнення.

Як на підставу для такої відмови судом зазначено, що враховуючи поведінку засудженого та його доводи щодо необхідності застосування щодо нього положень ст. 81 КК України, не вбачається жодних підтверджуючих даних про те, що ОСОБА_7 довів своє виправлення, в тому числі і те, що цілі покарання були досягнуті, а його виправлення настало раніше строку, визначеного вироком суду.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 порушує питання про скасування ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.11.2018 через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, просить ухвалити нове рішення, яким звільнити його від подальшого відбування покарання умовно-достроково.

Апелянт стверджує, що він, на час звернення з клопотанням в порядку ст. 81 КК України, своєю поведінкою та ставленням до праці засвідчив своє виправлення, зокрема, з перших днів перебування в ЧВК він працевлаштований на промисловій зоні установи, однак, коли було мало роботи, його тимчасово на роботу не виводили. Разом з цим, він неодноразово звертався з відповідними заявами з приводу працевлаштування, а також залучення до програм диференційовано-виховного впливу, на що йому безпідставно адміністрацією відмовлено. Зазначає, що навчався в ПТУ при установі, навчання не закінчив, однак має бажання його продовжити.

Крім того, при вирішенні апеляційних вимог просить врахувати, що він провину у вчиненому визнає повністю та щиро розкаюється, завжди ставиться сумлінно до вимог персоналу установи, долучається до робіт з благоустрою, які виконує вчасно та якісно.

При застосуванні щодо засудженого положень ст. 81 КК України, зобов'язується своєю поведінкою та ставленням до праці довести виправлення.

На виконання ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 26.12.2018, апеляційний розгляд проводиться в режимі відеоконференції з ДУ «Черкаська виправна колонія № 62» за участю засудженого ОСОБА_7 та представника установи.

Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого ОСОБА_7 про задоволення апеляційних вимог в повному обсязі з наведених в апеляційній скарзі підстав, міркування прокурора про законність та обґрунтованість судового рішення та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого, пояснення представника ДУ «Черкаська виправна колонія № 62» Яковенка О.В. про те, що ОСОБА_7 сумлінною поведінкою і ставленням до праці не довів своє виправлення, вивчивши матеріали клопотання, особової справи на засудженого, наданої на запит Апеляційного суду Черкаської області ДУ «Черкаська виправна колонія № 62», обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 до задоволення не підлягає.

Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаних вимог процесуального закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі та обґрунтовано винесено рішення про відсутність, на даний час, законних підстав для звільнення засудженого ОСОБА_7 умовно-достроково від відбування призначеного вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02.12.2015 покарання, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано після фактичного відбуття тієї частини строку покарання, передбаченої ч. 3 ст. 81КК України.

Однією з найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002, умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України. Воно можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, з'ясування питання про ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, про його участь у самодіяльних організаціях виправної установи, а також його намірів на майбутнє, зокрема, наявності бажання і реальної можливості залучення до праці при поверненні додому, тощо. При цьому, головною умовою прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Зокрема, під сумлінною поведінкою засудженого слід розуміти зразкове дотримання вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, відсутність порушень дисципліни, товариське ставлення до інших засуджених, а під сумлінним ставленням до праці участь у суспільно корисній роботі, добросовісне виконання трудових обов'язків, використання форм і методів отримання доходів, які допустимі з точки зору не лише індивідуальних, а й суспільних інтересів (сплата податків, обов'язкових платежів тощо), підвищення кількісних і якісних показників у роботі, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, додержання правил охорони праці та техніки безпеки.

При застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання суди повинні враховувати поведінку засудженого за весь період відбування ним покарання, а також дані про його попередні судимості та відшкодування матеріальних збитків.

Як установлено з матеріалів клопотання та особової справи на засудженого, ОСОБА_7 останній раз судимий 02.12.2015 вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області за ст. 128 КК України, на підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України, до остаточного покарання у виді 04 років 01 місяця позбавлення волі. Цим же вироком ОСОБА_7 зараховано в строк відбування покарання термін його попереднього ув'язнення з 24 по 26.08.2015 та з 23.09 по 19.10.2015. Дане судове рішення набрало законної сили 04.01.2016.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 відраховується з 14.01.2016, а кінцевим строком є 19.12.2019.

За наведених обставин, станом на 11.10.2018, тобто на час звернення засудженого ОСОБА_7 до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, він фактично відбув строк покарання, призначеного вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02.12.2015, передбачений ч. 3 ст. 81 КК України, який дає підстави для звернення з відповідним клопотанням.

Відповідно до довідки начальника відділення ст. лейтенанта внутрішньої служби Охріменка С.О. про заохочення та стягнення на засудженого ОСОБА_7, за час утримання в ЧВК № 62, в період з 03.07.2017 по 10.10.2018, на останнього накладено 7 стягнень правами начальника установи у виді доган, суворих доган та поміщення в ДІЗО, з яких лише два стягнення, датовані 03.07 та 19.09.2017, погашено в установленому законом порядку, а будь-яких заохочень не застосовувалось.

Згідно характеристики з місця відбування покарання від 02.11.2018, наданої адміністрацією ДУ «Черкаська виправна колонія (№ 62)», ОСОБА_7 за час утримання в СІЗО м. Черкаси характеризувався посередньо, порушень вимог режиму не допускав, стягнень та заохочень не мав, до праці не залучався. В ЧВК № 62 відбуває покарання з 24.02.2016, де характеризується негативно, за допущені порушення установленого порядку відбування покарання 7 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, 5 стягнень з яких не зняті та не погашені в установленому законом порядку. На виробництві установи не працевлаштований за відсутністю бажання працювати. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість, свідомо уникає виконання робіт із благоустрою установи. Намагається утримувати в чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, але не завжди має охайний зовнішній вигляд. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом, підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, адекватно реагує на критику на свою адресу. ОСОБА_7 роз'яснювалось про можливість участі в програмах диференційованого виховного впливу, але бажання приймати в них участь, не виявив. Підтримує соціально-корисні зв'язки з рідними. Згідно вироку суду провину в скоєному злочині визнав повністю.

13.04.2017 адміністративною комісією установи відмовлено в застосуванні до засудженого ОСОБА_7 заохочувальної норми, передбаченої ст. 101 КВК України, у вигляді переведення до ДСР, у зв'язку з тим, що останній на шлях виправлення не став.

12.12.2017 адміністративною комісією установи відмовлено в застосуванні до засудженого ОСОБА_7 заохочувальної норми, передбаченої ст. 82 КК України, у зв'язку з тим, що останній на шлях виправлення не став.

19.09.2018 адміністративною комісією установи відмовлено в застосуванні до засудженого ОСОБА_7 заохочувальної норми, передбаченої ст. 81 КК України, у зв'язку з тим, що останній своєю поведінкою не довів своє виправлення.

Вказана характеристика сумнівів в достовірності занесених в неї даних у колегії суддів не викликає, підтверджується матеріалами особової справи, а інших характеристик на засудженого суду надано не було.

Оскільки по місцю відбування покарання засуджений ОСОБА_7 характеризується негативно, в його поведінці не прослідковується позитивна динаміка, він має непогашені і не зняті стягнення за порушення режиму відбування покарання, то встановлені обставини не дають підстав вважати, що засуджений у своїй поведінці досяг певних змін, став на шлях виправлення і перевиховання.

При прийнятті зазначеного рішення колегія суддів також враховує і позицію адміністрації установи по місцю відбування засудженим покарання про те, що ОСОБА_7 не довів своє виправлення і до нього не може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Щодо посилань засудженого ОСОБА_7, як на підставу для застосування положень ст. 81 КК України, його бажання бути працевлаштованим та відмова адміністрації установи в залученні його до програм диференційованого-виховного впливу, то, на думку колегії суддів, вони не підтверджені належними та допустимими доказами, не відповідають матеріалами клопотання та особової справи.

Так, згідно даних ЧВК № 62, ОСОБА_7 на виробництві установи не працевлаштований, участі в програмах диференційованого виховного впливу не приймає за відсутністю бажання.

Не підтверджуються матеріалами особової справи і доводи засудженого про те, що він навчався в ПТУ при установі, має намір проходити таке навчання або долучався до робіт з благоустрою.

З огляду на встановлене, колегія суддів цілком погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не усвідомлення засудженим пагубності протиправної поведінки та його нестійке бажання вести правомірний спосіб життя, а посилання засудженого на визнання ним винуватості у вчиненому та, на нічим не підтверджені наміри працевлаштуватися, навчатися, та приймати активну участь в суспільно-корисному житті установи, з урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції даних, не можуть бути визнані достатніми підставами для застосування положень ст. 81 КК України.

Під час апеляційного розгляду кримінального провадження колегією суддів не встановлено істотних порушень кримінального процесуального закону та порушень прав засудженого на захист, які б потягли за собою безумовне скасування ухвали суду.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, п. 1 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 листопада 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання, залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7, - без задоволення.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :