Постанова № 79274111, 18.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/179/19Головуючий по 1 інстанції Категорія: 312000000 Казидуб О.Г. Доповідач в апеляційній інстанції - Василенко Л.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.І.

суддів Карпенко О.В., Нерушак Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про захист прав споживачів, відновлення становища, яке існувало до порушення,:

в с т а н о в и в :

У червні 2018 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ПАТ «Черкасиобленерго» про захист прав споживачів, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Свій позов мотивувала тим, що вона є власником будинку за адресою АДРЕСА_1.

В 2010 року ТОВ «Черкаська електротехнічна компанія» було розроблено робочий проект підключення електропостачання садівничого будинку № 07/08-199-ЕП. Вказаний проект було погодженого Черкаським міським РЕМ ВАТ «Черкасиобленерго».

14 листопада 2013 року між нею та ПАТ «Черкасиобленерго» було укладено договір № 164- 105 про користування електричною енергією.

14 листопада 2014 року між нею та ПАТ «Черкасиобленерго» було укладено новий договір № НОМЕР_1 про користування електричною енергією.

Відповідно до п. 36 договору № НОМЕР_1, він укладений на три роки, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення.

Зазначала, що у вказаний в договорі строк ані вона, ані ПАТ «Черкасиобленерго» не висловили свого наміру внести до нього зміни або доповнення. У зв'язку з цим в даний час договір вважається продовженим на наступний рік (до 14.11.2018 року).

В кінці лютого 2018 року її будинок без попередження було відключено від електропостачання. 13 березня 2018 року вона звернулась до відповідача з вимогою невідкладно відновити електропостачання будинку. Однак жодної відповіді не отримала. 05 квітня 2018 року відповідачу було направлено адвокатський запит з вимогою повідомити причини припинення електропостачання будинку позивача. 20 квітня 2018 року відповідач надіслав адвокату відповідь, в якій повідомив, що електропостачання не може бути відновлено через те, що, на думку відповідача, договір про користування електричною енергією від 14 листопада 2014 року не відповідає вимогам чинного законодавства. Позивач зазначає, що відповідач безпідставно припинив електропостачання, у зв'язку з чим він зобов'язаний його відновити.

Просила суд зобов'язати ПАТ «Черкасиобленерго» відновити електропостачання будинку за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2018 року позов задоволено.

Зобов'язано ПАТ Черкасиобленерго» відновити електропостачання будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що до вирішення спірного питання між сторонами, відключення об'єкта побутового споживача не здійснюється.

Відповідачем не було надано підтвердження того, що ним було здійснено належне повідомлення про наступне відключення позивача.

Недійсність договору №164-105 від 14 листопада 2014 року про користування електричною енергією законом не встановлена, в судовому порядку не визнавались недійсними договори про користування електричною енергією від 14 листопада 2013 та від 14 листопада 2014 року та є чинними.

В апеляційній скарзі, поданій 19 грудня 2018 року, ПАТ «Черкасиобленерго», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просило скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати покласти на ОСОБА_4

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що договір № НОМЕР_1 від 14 листопада 2014 року від імені Черкаського міського РЕМ підписано начальником відділу по роботі з побутовими споживачами ОСОБА_5, який, згідно посадової інструкції, не мав повноважень щодо підписання договорів про користування електричною енергією і довіреність на вчинення таких дій йому не надавалась. У Черкаському міському РЕМ відсутні документи ОСОБА_3, які були необхідними для укладення договору.

Зазначало, що підключення і передача електричної енергії мережами, власником яких є фізична особа, є порушенням норм законодавства.

В договорі про користування електричною енергією №164-105 від 14 листопада 2014 року зазначено електричну адресу приєднання ТП-461 від якої фізично виконати підключення електропостачання домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 неможливо.

Вказувало на те, що не допускається як бездоговірне споживання електричної енергії так і бездоговірне постачання електричної енергії.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в 2010 році ТОВ «Черкаська електротехнічна компанія» було розроблено робочий проект «Підключення електропостачання садівничого будинку № 07/08-199-ЕП», який було погоджено Головним інженером ЧмРЕМ Завріним В. А. та узгоджено із Заступником директора з енергонагляду Карунським І.І. та Начальником ОДС Чернецьким Ю.А.(а.с. 3-9).

14 листопада 2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Черкасиобленерго» було укладено договір № 164- 105 про користування електричною енергією (а.с. 10-11).

14 листопада 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Черкасиобленерго» було укладено новий договір № НОМЕР_1 про користування електричною енергією (а.с. 12-13).

Даний договір підписано ОСОБА_3 та начальником відділу по роботі з побутовими споживачами ОСОБА_5 Він містить печатку Товариства для договорів та йому присвоєно відповідний номер НОМЕР_1, який в платіжних рахунках зазначався як особовий рахунок.

Відповідно до п. 36 вказаного договору, він укладений на три роки, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення (а.с. 13).

Пунктами 28 та 29 договору № НОМЕР_1 від 14 листопада 2014 року визначено, що взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, регламентуються законодавством. Спори та розбіжності, що можуть виникнути під час користування електричною енергією, якщо вони не будуть узгоджені шляхом переговорів між сторонами, вирішуються в судовому порядку.

В кінці лютого 2018 року будинок за адресою: АДРЕСА_1 без попередження було відключено від електропостачання. Дану обставину відповідач не заперечував ні у відзиві на позовну заяву, ні в апеляційній скарзі.

13 березня 2018 року ОСОБА_4 звернулась до Черкаського міського РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго» із вимогою про відновлення електропостачання, яку отримано 27 березня 2018 року (а.с. 15-16).

Відповіді на вимогу ОСОБА_3 надано не було, що також не заперечується скаржником.

05 квітня 2018 року адвокатом ОСОБА_3 - ОСОБА_10 до ПАТ «Черкасиобленерго» було направлено адвокатський запит, в якому останній просив повідомити причини припинення електропостачання будинку споживача ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 16 -17).

20 квітня 2018 року директором Черкаського міського РЕМ було надано відповідь на адвокатський запит ОСОБА_10, в якому вказано, що на даний час договір № НОМЕР_1 від 14 листопада 2014 року не відповідає вимогам чинного законодавства, документи що підтверджують право власності (чи право користування) на об'єкт (житловий будинок) відсутні, технічна документація на електропостачання об'єкту з мереж садового кооперативу, ще на попереднього власника та за іншою адресою.

Вказано, що для відновлення електропостачання гр. ОСОБА_3 необхідно надати до Черкаського міського РЕМ, проектно-технічну документацію на дозволену до використання потужність для приватного домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, та всі документи передбачені п. 3 ПКЕЕН (а.с. 18).

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ЦК України, ЗУ «Про електроенергетику» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), ЗУ «Про захист прав споживачів».

Постачання фізичним особам електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на захист своїх прав державою, належну якість продукції і обслуговування та звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Згідно ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Відповідно до ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Пунктом 3 Правил користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. №1357 (далі ПКЕЕН) (в редакції чинній на час укладення договору НОМЕР_1 від 14 листопада 2014 року) споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки.

Договір про користування електричною енергією вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення зазначеного терміну жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін.

У разі виникнення питань, можливі шляхи вирішення яких не обумовлені договором, сторони керуються цими Правилами та законодавством.

Відповідно до п. 3 ПКЕЕН (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для укладення договору побутовий споживач звертається до електропостачальника з письмовою заявою та пред'являє оригінали таких документів: паспорта; реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, - паспорта з відміткою відповідного контролюючого органу); документа, що підтверджує право власності чи користування на об'єкт споживача або права власності чи користування на земельну ділянку (на період будівництва об'єкта споживача).

Електропостачальник під час отримання документів зобов'язаний перевірити заповнену заяву та наявність повного їх комплекту.

У разі коли побутовим споживачем або його представником надано пакет документів не в повному обсязі або коли надані документи не завірені в установленому законодавством порядку, електропостачальник у той же день (якщо надається пакет документів особисто) або протягом двох робочих днів (якщо надсилається пакет документів поштою) повертає побутовому споживачу або його представнику пакет документів та письмово повідомляє з відповідним обґрунтуванням про відмову в укладенні договору.

Електропостачальник протягом 10 робочих днів з дня подання побутовим споживачем заяви та пакета документів готує у двох примірниках проект договору, підписує та надає його особисто чи надсилає поштою побутовому споживачу або його представнику для ознайомлення та підписання. Побутовий споживач або його представник повертає енергопостачальнику протягом 10 робочих днів один примірник підписаного договору.

Пунктом 34 ПКЕЕН (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що користування електричною енергією може бути тимчасово припинено у разі: проведення планових ремонтів електроустановок і електричних мереж; виникнення режимів, безпосередньо не пов'язаних з аварією, за яких провадиться обмеження відпуску електричної енергії та потужності.

Про тимчасове припинення постачання електричної енергії енергопостачальник повідомляє через засоби масової інформації не пізніше ніж за 10 днів.

Енергопостачальник, згідно п. 35 та п. 36 ПКЕЕН (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), має право відключити побутового споживача у разі: самовільного підключення до електричної мережі; розкрадання електричної енергії, навмисного пошкодження засобу обліку та зриву пломби; порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію у порядку, визначеному пунктом 27 цих Правил, або порушення умов договору про реструктуризацію заборгованості; не оплати за встановлення нового засобу обліку відповідно до п. 17 або інших платежів згідно платежів згідно з цими Правилами; невиконання припису Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; зниження показників якості електричної енергії з вини побутового споживача. У разі розгляду спірних питань у судовому порядку термін відключення не повинен перевищувати 1 місяця за умови відсутності у побутового споживача заборгованості за спожиту електричну енергію.

Згідно п. 13.6 договору № НОМЕР_1 від 14 листопада 2014 року, крім вказаних вище підстав, відповідач також має право відключити споживача у разі не допуску представників відповідача, які пред'явили службові посвідчення, до квартири або іншого об'єкту для обстеження приладів обліку.

Перелік вказаних вище підстав припинення користування електричною енергією є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 27 ПКЕЕН (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі несплати або неповної оплати за спожиту електричну енергію у строки, визначені пунктом 20 цих Правил, електропостачальник на 30 день надсилає побутовому споживачу поштою або вручає особисто під підпис попередження про відключення електричної енергії.

У попередженні про відключення електричної енергії електропостачальник зазначає: останні покази засобу обліку, які були зняті працівниками електропостачальника, суму заборгованості за спожиту електричну енергію, період, за який ця заборгованість виникла, обсяг спожитої електричної енергії у зазначений період (з розбивкою обсягів електричної енергії, спожитої в кожному розрахунковому періоді), тарифи (у тому числі блочні, які діяли у відповідному періоді), дату відключення електроустановок об'єкта споживача від електропостачання у разі несплати цієї заборгованості, прізвище, ім'я, по батькові, підпис відповідальної особи і дату.

Спірні питання щодо заборгованості вирішуються шляхом переговорів між електропостачальником та побутовим споживачем або в судовому порядку. До вирішення спірного питання між сторонами відключення об'єкта побутового споживача не здійснюється.

Пунктом 53 ПКЕЕН (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі виявлення представником енергопостачальника порушення побутовим споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та побутовим споживачем чи представником побутового споживача (особою, яка є співвласником об'єкта або має право користуватися цим об'єктом відповідно до договору). Один примірник акта вручається побутовому споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Побутовий споживач має право внести до акта свої зауваження.

Згідно зі ст 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, договір про користування електричною енергією є обов'язковим для виконання його сторонами, у разі виникнення спірних питань щодо електропостачання, між сторонами обов'язково повинні проводитись переговори, а спір вирішуватись через суд. У випадку наявності підстав для відключення від електропостачання, споживача зобов'язані повідомити про це у визначений законодавством спосіб. Проте, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час подачі апеляційної скарги не було надано підтвердження належного попередження про відключення споживача ОСОБА_3 від електропостачання.

Щодо посилань скаржника на те, що договір підписаний не уповноваженою особою, а підключення і постачання електричної енергії здійснювалося всупереч вимогам, які є необхідними для укладення договору про користування електричною енергією, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі було укладено договір про користування електричною енергією. Даний договір підписаний ОСОБА_3 та начальником відділу по роботі з побутовими споживачами ОСОБА_5, завірений печаткою ПАТ «Черкасиобленерго» для договорів та присвоєно йому відповідний номер НОМЕР_1. На ім'я ОСОБА_3 відкритий особовий рахунок НОМЕР_1 для сплати коштів за електроенергію. Договір виконувався сторонами з моменту укладення, 14 листопада 2014 року, по день відключення від електропостачання будинку ОСОБА_3

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вірно було зазначено судом першої інстанції недійсність договору № НОМЕР_1 від 14 листопада 2014 року про користування електричною енергією законом не встановлена, в судовому порядку ні договір від 14 листопада 2013 року, ні договір від 14 листопада 2014 року не визнавалися недійсними.

З наведених норм законодавства вбачається, що саме на енергопостачальника покладається обов'язок з перевірки правильності подачі необхідних документів для укладення договору із споживачем, підготовки договору та зазначення в ньому відповідних даних, зокрема і електричної адреси приєднання.

Встановивши, що документи, необхідні для укладення договору відсутні, а електрична адреса приєднання вказана невірно, на думку ПАТ «Черкасиобленерго», останній, згідно до вимог закону та умов укладеного між сторонами договору, мав можливість звернутися до споживача із вимогою про надання відповідних документів та внесення змін до договору у визначені законом та договором строки.

Однак, доказів того, що зі сторони споживача мали місце порушення умов договору, відмова від внесення змін до договору, переукладення договору чи надання відповідних документів, відповідачем по справі надано не було.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судом під час розгляду справи застосовується законодавство, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин. В даному випадку застосовується законодавство чинне на час укладення договору про користування електричною енергією від 14 листопада 2014 року № НОМЕР_1 та на час відключення позивача від електропостачання, а саме лютий 2018 року.

Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача по відключенню будинковолодіння ОСОБА_3 від електропостачання є неправомірними, а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про зобов'язання відповідача відновити електропостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів перевіривши наявні матеріали справи, доводи апеляційної скарги дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими, спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи і підстав для зміни оскаржуваного рішення суду не вбачає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 18 січня 2019 року.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: О.В. Карпенко

Л.В. Нерушак