Постанова № 79274083, 17.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/47/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 312000000 Троян Т.Є. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів :

Храпка В.Д.,

Бондаренка С.І., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» про захист прав споживачів, визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, визнання недійсними договорів страхування та за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

в с т а н о в и в :

У серпні 2015 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 05 квітня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_5 було укладеного кредитний договір, згідно якого банк надавав кредит у розмірі 28 000 доларів США на термін до 05 квітня 2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в порядку встановлених кредитним договором, а позичальник зобов'язувався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитом. Позичальник ОСОБА_5 свої кредитні зобов'язання належним чином не виконав, утворилась кредитна заборгованість, яка станом на 05 серпня 2015 року становить 24 187,25 доларів США.

На підставі викладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з відповідача на користь банку 24 187,25 доларів США за кредитним договором, укладеним між сторонами 05 квітня 2007 року, яка складається: 21 727,05 доларів США борг за кредитом; 1 016,01 доларів США борг по процентах за користування кредитом; 224 доларів США комісія за користування кредитом; 57,45 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за кредитним договором; 11,52 доларів США штраф (фіксована частина); 1 151,23 доларів США штраф (процентна складова).

У серпні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із врахуванням остаточно уточнених позовних вимог до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними умов кредитного договору, договору іпотеки, договору особистого страхування, договору страхування майна.

Позов мотивований тим, що 05 квітня 2007 року між ОСОБА_5 і ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту. Позивач вважає, що кредитний договір порушує його права, як споживача фінансових послуг, дії банку при його укладенні розцінює як недобросовісні. При укладенні договору йому не була надана інформація про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, а тому він був позбавлений можливості достеменно оцінити розмір своїх майбутніх витрат, які він буде зобов'язаний зробити на виконання договору. В договір споживчого кредиту було також включено несправедливі умови кредитування щодо сплати пені і штрафів.

Поскільки недійсні зобов'язання не підлягають забезпеченню і є недійсними правочини по забезпеченню позики, а саме договір іпотеки, договір особливого страхування і договір страхування майна.

На підставі викладеного ОСОБА_5 просив суд визнати недійсним кредитний договір від 05 квітня 2007 року укладений між ним і ПАТ КБ «ПриватБанк», договір іпотеки від 05 квітня 2007 року укладений між ним і ПАТ КБ «ПриватБанк», договір особистого страхування від 05 квітня 2007 року укладений між ним і ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах», договір страхування майна від 05 квітня 2007 року укладений між ним і ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах».

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 січня 2016 року позови об'єднано в одне провадження.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до АТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «СК «Інгосстрах» про захист прав споживачів, визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, визнання недійсними договорів страхування - відмовлено.

Позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в розмірі 21 727,05 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в сумі 3 252 грн. 06 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, що діє за дорученням ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати, як постановлене із порушенням норм матеріального та процесуального права, а по справі постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог і відмовити в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» .

В обґрунтування апеляційної скарги вказано підстави, аналогічні в уточнених позовних вимогах. Крім того, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що висновком експертизи не підтверджується заборгованість ОСОБА_5 перед АТ КБ «ПриватБанк» .

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення по наступних підставах.

Відповідно до 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 05 квітня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_5 було укладено кредитний договір відповідно умов якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 05 квітня 2007 року по 05 квітня 2017 року включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 28 000 доларів США на споживчі цілі, а також в розмірі 2 800 доларів США на сплату страхових платежів в випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору , зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0.92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 1.50% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0.20% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору ( п. 7.1 договору).

Погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісячно в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячні платежі) у сумі 444,77 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії ( п. 7.1 договору).

16 листопада 2009 року між банком і позичальником ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду, відповідно до якої п. 7.1 договору викладено в такій редакції: Банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк із 05 квітня 2007 року по 05 квітня 2017 року включно у вигляді неповнолювальної кредитної лінії у розмірі 28 00 доларів США на споживчі цілі, а також в розмірі 5 600 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1.09 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 1.50 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0.20 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору.

Станом на 16 листопада 2009 року залишок по кредиту становить 25 676,04 доларів США.

Погашення заборгованості за цим договором здійснюється щомісячно в період сплати позичальник повинен надати банку кошти ( щомісячні платежі) у сумі 371,48 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором , що складається із заборгованості по кредиту, відсотках, винагороди , комісії.

05 квітня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки.

05 квітня 2007 року між ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» і ОСОБА_5 було укладено договір страхування майна. Відповідно до п. 10 договору : строк дії договору з 05 квітня 2007 року по 04 квітня 2008 року включно. При бажанні страхувальника застрахувати майно на строк більше 12 місяців, та сплаті страхового платежу, зазначеного у п. 9 договору, цей договір діє 12 місяців і щорічно лонгується на такий же строк - до повного погашення кредитної заборгованості - у разі сплати наступних страхових платежів.

05 квітня 2007 року між ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» і ОСОБА_5 було укладено договір особистого страхування. Відповідно до п. 11 договору строк дії договору з 05 квітня 2007 року по 04 квітня 2008 року включно. При бажанні страхувальника застрахуватися на строк більше 12 місяців та сплаті страхового платежу, зазначеного в п. 10 цього договору, цей договір діє 12 місяців і щорічно лонгується в такий де строк - до повного погашення кредитної заборгованості - у разі сплати наступних страхових платежів.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, в силу статті 638 ЦК України вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, яким є предмет договору, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина перша статті 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( частина перша статті 229 цього Кодексу) такий правочин визначається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторони заперечують наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ч.1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків встановлених законом.

Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» ( у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживачу в письмовій формі, зокрема, про: особу та місце знаходження кредитодавця, кредитні умови, які включають мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту ( перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговування та повернення, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови. У договорі про надання споживчого кредиту зазначають, зокрема: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; право дострокового повернення кредиту.

Згідно з пунктом 2.1 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 ( в редакції , чинній станом на дату укладення кредитного договору) , банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши, зокрема, умови кредитування, а саме можливу суму кредиту; орієнтовну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за кредитом, вартість усіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашення кредиту. У пунктах 2.4, 2.5 Правил встановлено, що банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією. Банки розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів.

У пунктах 3.1, 3.2 Правил передбачено, що банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача. Кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахування даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

На виконання умов статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» банк отримав від ОСОБА_5 письмове підтвердження викладене у анкеті-заяві від 03 квітня 2007 року ( т. 1 ст. 45 ).

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена можливість визнання недійсним лише окремих умов договору, а не цивільно-правового договору в цілому і лише у разі визнання цих положень договору несправедливими.

Суд вірно виходив із того, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонам, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов оспорюваного договору та до 2015 року виконував його умови, що свідчить про прийняття ним таких умов.

Отже позивачем не доведено і не обґрунтовано, яким чином порушуються його права та оспорюванні законом інтереси, що є його процесуальним обов'язком.

Судова колегія вважає, що такі висновки суду першої інстанції є правильними, ґрунтуються на нормах матеріального права та узгоджуються з нормами процесуального права.

При цьому суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним відповідно до положень статей 203, 215, 229, 230 ЦК України, який вчинено під впливом обману, щодо обставин, що мають істотне значення та положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо несправедливих умов договору.

Визнання недійсним договору іпотеки, договору страхування майна, договору особистого страхування є похідними від визнання кредитного договору недійсним. Поскільки кредитний договір не підлягає визнанню недійсним, то суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову і в цій частині.

Інших підстав для визнання цих договорів позивач ОСОБА_5 в позовній заяві не наводив.

За таких обставин, при розгляді справи позивачем належними і допустимими доказами не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів при укладенні кредитного договору. Матеріалами справи підтверджено, що при реалізації позивачем прав позичальника - споживача фінансових послуг - отримання кредиту не було порушено чи обмежено його прав на свободу вибору та волевиявлення, не було встановлено принципу нерівності сторін по кредитному договору та будь-яким чином обмежено права позичальника та одержання перед укладенням кредитного договору необхідної , доступної та своєчасної інформації про умови кредитування, а відтак і не встановлено порушень споживача у розумінні статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні кредитного договору.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду у справах від 04 червня 2018 року (справа № 607/18995/15-ц), від 01 лютого 2018 року (справа (№713/686/16-ц), від 20 грудня 2018 року (справа № 185/5490/16-ц /61-25063св18).

Посилання в апеляційній скарзі на несправедливі умови кредитного договору щодо пені і штрафу також суд не бере до уваги, поскільки рішення суду кредитору АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено в задоволенні позову в цій частині. Сторони в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржують.

Доводи ОСОБА_5 про отримання кредиту у гривнях не підтверджуються матеріалами справи. Відповідно до заяви про видачу готівки від 05 квітня 2007 року кредит отриманий в доларах США. В заяві від 09 вересня 2009 року ОСОБА_5 вказує про перерахунки в доларах США.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновком експерта не підтверджено і спростовано запитання які перед ним ставилися не є самі по собі підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Що стосується апеляційної скарги в частині задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості, то апеляційна скарга в цій частині також не підлягає до задоволення.

В позовній заяві ПАТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути із відповідача ОСОБА_5 заборгованість за кредитом, заборгованість по процентам за користування кредитом, заборгованості по комісії за користування кредитом, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання, штраф (фіксована частин) , штраф (процентна складова).

По рішенню суду із ОСОБА_5 було стягнуто лише заборгованість за кредитом в сумі 21 717,05 доларів США. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ПАТ КБ «ПриватБанк» рішення суду в апеляційному порядку не оспорює.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.3.3 кредитного договору при порушенні позичальником зобов'язання, передбачених умовами даного договору банк має право зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення.

Відповідне повідомлення в матеріалах справи відсутнє.

Проте, у рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року №15-рп/2002 визначено, що обрання певного засобу правового захисту й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Таким чином, позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку частини другої статті 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, як шляхом пред'явлення досудової вимоги, так і судової.

Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення частини позики, що залишилася.

Розмір стягнутої частини позики, що повернута судом взято із поданого кредитором розрахунку.

Висновок експертизи, яким не надається за можливе встановити та обґрунтувати документально розмір заборгованості по тілу кредиту не спростовує розмір заборгованості наданий банком. Інші докази про розмір заборгованості в матеріалах справи відсутній.

Інших підстав для скасування судового рішення в апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 вересня 2018 року залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 18 січня 2019 року

Судді: