Постанова № 79274070, 17.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/55/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 301030000 Чубай В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів :

Храпка В.Д.,

Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5, що діє за довіреністю ОСОБА_6 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Чубай В.В., у справі за позовом ОСОБА_6 до Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, третя особа: ОСОБА_7 про визнання права власності, повний текст рішення складено 16 жовтня 2018 року, -

в с т а н о в и в :

В грудні 2017 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позов до Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області про визнання права власності.

В обґрунтування своїх вимог вказувала на те, що вона разом зі своєю сім'єю фактично проживає у АДРЕСА_1 з 2006 року і по теперішній час. Даним будинком вона та її сім'я користуються безперервно, відкрито та добросовісно протягом 11 років.

Також зазначила, що на момент заволодіння майном не знала і не могла знати про відсутність правових підстав на набуття права власності вказаного будинку.

Вказаний будинок належав ОСОБА_8, який помер у 2005 році. Будинок не був прийнятий у встановлений законом термін, як спадщина спадкоємцями ОСОБА_8 або набутий іншим законним шляхом третіми особами. Також сільська рада не зверталась до суду із позовом про визнання вказаної спадщини відумерлою, тому будинок не перейшов у власність територіальної громади.

З таких підстав ОСОБА_6 просила суд визнати за нею право власності на домоволодіння разом із надвірними спорудами, розташоване по вул. АДРЕСА_1.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, третя особа: ОСОБА_7 про визнання права власності - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, що діє за довіреністю ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, як незаконне, необґрунтоване, висновки суду не відповідають обставинам справи та постановлене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_7 - ОСОБА_9 просить залишити рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2018 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення по наступних підставах.

Відповідно до 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що відповідно до довідки № 378 від 21 листопада 2017 року виданої виконкомом Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області вбачається, що згідно по господарського обліку Жовнинської сільської ради за померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 числиться житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1. В будинку ніхто не зареєстрований. Довідка видана на підставі по господарської книги № 4 особ. рах. 362-1.

У зазначеному будинку ОСОБА_8, який помер 05 травня 2006 року був зареєстрований і постійно проживав до дня смерті, що підтверджується довідкою виконкому Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області № 349 від 11 липня 2018 року.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20 листопада 2017 року вбачається, що за адресою : по АДРЕСА_1 відсутні відомості про право власності на вказаний будинок.

Згідно листа № 01/16 від 19 квітня 2018 року Чорнобаївської державної нотаріальної контори вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 була подана заява від імені ОСОБА_7 .

На підставі вказаної заяви, ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом та копією витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі.

Крім того, судом було встановлено, що ОСОБА_7 являється донькою ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і вказаний факт не заперечувався учасниками справи.

31 жовтня 2006 року ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадщина на яку видано свідоцтво складається із права власності на земельну ділянку розміром 0.2515 га, розташовану по АДРЕСА_1; земельну ділянку розміром 2.40 га, розташованої на території Жовнинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; право на майновий пай у майні СТОВ ім. Чкалова с. Жовнине Чорнобаївського району Черкаської області розміром 13 319 грн.

Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач посилалась на те, що протягом тривало часу безперервно проживала разом зі своєю сім'єю у вказаному будинку , а саме з 2006 року і по даний час, відкрито та добросовісно користується будинком і має право на визнання права власності на будинок, який належав ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, за набувальною давністю.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина четверта статті 344 ЦК України).

При цьому необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном.

Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння як ознаки набувальної давності за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Тобто, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, без правової підстави володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного документа, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування положень частини першої статті 344 ЦК України.

Крім того, враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (п. 11 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

Позивачкою не враховано також п. 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до якого відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомий давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Звертаючись із вказаним позовом позивачка зазначила відповідачем територіальну громаду.

При цьому в апеляційній скарзі вказано, що вважала, що власником будинковолодіння є донька померлого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 і їй було передано кошти за купівлю вказаного будинку через її чоловіка. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчать про укладення між позивачем та ОСОБА_7 будь-якого договору чи отримання коштів. Тому вказані посилання в апеляційній скарзі не можуть бути взяті до уваги.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця). До іншої особи (спадкоємця).

Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки , що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 3 ст. 1296 ЦК України передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця на спадщину.

ОСОБА_7 в установленому порядку прийняла спадщину. На частину спадкового майна видано свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину на жилий будинок не позбавило її права на спадщину.

Враховуючи, що власник спірного жилого будинку відомий, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, що діє за довіреністю ОСОБА_6 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2018 року залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 18 січня 2019 року.

Судді: