Вирок № 79270559, 18.01.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2077/18

Провадження № 1-кп/629/104/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2019 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220380000012 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Панютине, м. Лозова, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

- 21.01.1998 року Лозівським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 143, ч. 2 ст. 140 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого 11.03.2000 року по відбуттю покарання;

- 12.09.2001 року Лозівським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 140 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 16.04.2004 року умовно-достроково,

- 06.04.2005 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого на підставі постанови Харківського районного суду Харківської області від 15.08.2007 року умовно-достроково на не відбутий строк 7 місяців 4 дні,

- 03.09.2009 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі,

- 02.10.2014 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років обмеження волі,

- 20.04.2018 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Дьолога В.В.,

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_1, адвоката Остапенко С.Ю., -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в грудні 2017 року в вечірній час, точної дати та часу в ході судового розслідування не встановлено, знаходився у квартирі за адресою: АДРЕСА_2, в якій він мешкав спільно із ОСОБА_4, де у нього виник умисел на таємне викрадення мультиварки «Moulinex MK 105632/МК 106632». Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5, скориставшись тим, що за його діями ніхто не слідкує, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повторно, з корисливого мотиву, з метою наживи, таємно викрав мультиварку «Moulinex MK 105632/МК 106632» вартістю 1094 гривні, яка належить ОСОБА_4

Після цього, утримуючи при собі викрадене майно, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду на вказану суму.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні злочину визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєному ним злочині. Також пояснив, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме в грудні 2017 року з квартири своєї співмешканки ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 викрав мультиварку, викраденим розпорядився на власний розсуд.

Визнавальні свідчення обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності його позицій, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведеною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 винний у скоєнні даного кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч.3 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочин середньої тяжкості.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу синдрому залежності від алкоголю з 2000 року, має середню освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується негативно.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає рецидив злочинів.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних злочинів, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_1, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо лише в місцях позбавлення волі і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції ч.2 ст.185 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.04.2018 року був засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.

Так, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, в грудні 2017 року, тобто до постановлення вироку Лозівським міськрайонним судом Харківської області, в зв'язку з чим при визначенні покарання обвинуваченому суд застосовує правила ч. 4 ст. 70 КК України.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженню не обирався.

Однак, суд враховує, що ОСОБА_1 був засуджений вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.04.2018 року за ч.2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, запобіжний захід відносно нього обраний у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислюється з моменту його затримання працівниками поліції, тобто з 17.04.2018 року, згідно вироку Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.04.2018 року.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судової експертизи.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України та піддати його покаранню у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 квітня 2018 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі, визначивши ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 2 (два) місяці.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з 17.04.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (УК Слобідсь/мХар Слобідськи/24060300, код банку 37999680, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31116115020005, код доходів 24060300, інші надходження) судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 187 від 15.01.2018 в розмірі 429 гривень.

Речовий доказ по справі:

- мультиварку «Moulinex MK 105632/МК 106632», яка належить потерпілій ОСОБА_4 та передана їй на відповідальне зберігання під розпису - залишити останній.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова