Рішення № 79269451, 18.01.2019, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/528/18

Провадження №2/603/19/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2019 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Іванчука В. М.

секретар судового засідання Швець Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Монастириська справу за позовом ОСОБА_1 до Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, змінивши позовні вимоги, просить встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 був чоловіком ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7, визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що за адресою: АДРЕСА_1, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6 помер його батько ОСОБА_3. Після його смерті відкрилася спадщина на? частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належного до суспільного групи - колгоспний двір. Вказану спадщину прийняла дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_4, оскільки проживала на час відкриття спадщини із спадкодавцем. ІНФОРМАЦІЯ_7 померла його мати - ОСОБА_4 Після її смерті залишилось спадкове майно на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Дану спадщину прийняв позивач, оскільки проживав на час відкриття спадщини із спадкодавцем, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на будинковолодіння, що підлягає спадкуванню. Крім того, у органах державної реєстрації актів цивільного стану громадян відсутні відомості щодо актового запису про шлюб батьків позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у зв'язку з чим необхідно встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 був чоловіком ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7.

Позивач ОСОБА_1, представник позивача - ОСОБА_6 у поданому позові просить розглянути справу без його участі, позов підтримав повністю.

Відповідач Устя-Зеленська сільська рада Монастириського району Тернопільської області не забезпечили в судове засідання явку представника, звернувшись в суд із заявою про розгляд справи у його відсутності, щодо позовних вимог не заперечили.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із таких підстав.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 07.06.2018 року батьками позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, вказано: ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 15.01.2002 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_6, актовий запис №2, що також підтверджується даними витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, виданого 31.10.2018 року.

Відповідно до п.26 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності, тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Зі змісту роз'яснень Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» та п.26 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» вбачається, що в позовному провадженні факт не може встановлюватися сам по собі в якості окремої позовної вимоги, а є предметом доказування, як обставина справи, що має юридичне значення для підтвердження вимог у існуючому спорі про право, що розглядається судом і підлягає встановленню в мотивувальній частині при ухвалені рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 був чоловіком ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7, що підтверджується даними довідки №201, виданої 21.05.2018 року виконкомом Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, та по господарської книги №13 за 1991 - 1995 роки.

Встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 був чоловіком ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7, необхідне позивачу для реалізації спадкових прав, який має намір визнати за собою право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що встановлення даного факту відповідатиме інтересам позивача та забезпечить реалізацію його законних прав з наступних підстав.

Зі змісту довідки №201, виданої 21.05.2018 року виконкомом Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, вбачається, що на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке складається із житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки комунального підприємства «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації» №125 від 03.05.2018 року, виданої ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1 розміщено: одноповерховий житловий будинок загальною площею 104,4 кв.м, житловою - 43,0 кв.м під літерою «А», стайня «Б», літня кухня «В», комора «Г», курник «Д», комора «Е», №1 ворота, хвіртка, №2 огорожа, №3 відмостка.

На даний житловий будинок 25.04.2018 року комунальне підприємство «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт (ксерокопія технічного паспорта додана до матеріалів справи).

Як вбачається з даних будинкової книги №13 за 1991 - 1995 роки вказаний вище житловий будинок належав до суспільної групи - колгоспний двір, у якому проживали: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, - голова, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, - дружина, що також підтверджується випискою із будинкової книги, наданої Устя-Зеленською сільською радою Монастириського району Тернопільської області.

Згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до ст.ст.120-121, ст.123 ЦК УРСР ( в ред.1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування та розпорядження майном колгоспного двору здійснюється тільки за згодою всіх членів двору. При поділі майна колгоспного двору розмір часток членів колгоспного двору визнається рівними.

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право на майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення питань землекористування.

Після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 рокувідкрилась спадщина на ? житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України Постанови №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК (16.01.2003), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Відповідно до ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР (1963 р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Як вбачається зі змісту довідки №201, виданої 21.05.2018 року виконкомом Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3, який проживав за адресою: АДРЕСА_1, разом з ним була зареєстрована і проживала його дружина ОСОБА_4

Судом встановлено, що спадщину, яка залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 рокуОСОБА_3 прийняла його дружина (мати позивача) ОСОБА_4, фактично вступивши в управління спадковим майном, нотаріально не оформивши при цьому своїх спадкових прав.

Згідно інформаційної відповіді приватного нотаріуса Монастириського районного нотаріального округу Садівського М.А. №239/01-12 від 17.09.2018 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_1 заведена спадкова справа №122/2018 від 21.05.2018 року. По заведеній спадковій справі №122/2018 від 21.05.2018 року видано свідоцтво про право на спадщину, а саме на земельну частку (пай). Окрім ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався (копія спадкової справи додана до матеріалів справи).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 27.11.2017 року ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_7, актовий запис №24.

Судом встановлено, що у свідоцтві про народження позивача ОСОБА_1 (серія НОМЕР_2 від 07.06.2018 року) погосподарській книзі його мати зазначена як «ОСОБА_4», а у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_4 від 27.11.2017 року - як «ОСОБА_4».

Згідно інформаційної відповіді приватного нотаріуса Монастириського нотаріального округу Садівського М.А. №240/01-12 від 17.09.2018 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_1 заведено спадкову справу №2/2018 від 04.01.2018 року, свідоцтва про право на спадщину не видавались, окрім ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ніхто не звертався (ксерокопія спадкової справи додана до матеріалів справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.

Згідно заповіту, посвідченого 10.11.2003 року секретарем Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, зареєстрованого в реєстрі за №330, ОСОБА_4 належний їй на праві особистої власності житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в с.Лука Монастириського району Тернопільської області і все своє майно заповіла своїм дітям ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1 в рівних долях.

У силу ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, а саме, протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно матеріалів спадкової справи спадкоємці за заповітом ОСОБА_9, ОСОБА_8 відмовилися від прийняття спадщини за заповітом та за законом після смерті матері ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1, що підтверджується письмовими заявами, посвідченими 08.02.2018 року приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Львівської області, зареєстрованими в реєстрі за №84, №85.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно довідки №532, виданої 04.07.2018 року виконкомом Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, на час смерті своєї матері ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_1. Довідка видана на підставі опитування свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, відмови від прийняття спадщини не заявляв, прийнявши спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем, та в межах шестимісячного строку звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. У зв'язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на будинковолодіння, що підлягає спадкуванню, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини (лист приватного нотаріуса Монастириського районного нотаріального округу Садівського М.А. №161/01-12 від 02.07.2018 року).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст.ст. 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вбачається зі ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, його відсутність не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що позивачем доведено обставини, викладені у позовній заяві, а отже, він, як спадкоємець за заповітом, який прийняв спадщину, має право на житловий будинок з надвірними будівлями, а тому позов підлягає до задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на вищевказане майно, в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4

Керуючись ст. ст. 259, 263 - 265, 268, 273, 354ЦПК України, ст. 328, 392, 1222, 1225, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст.120-121, ст.123 ЦК УРСР (в ред.1963 року), суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7, а саме, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 був чоловіком ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на:

- житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1, до якого входить: одноповерховий житловий будинок загальною площею 104,4 кв.м, житловою - 43,0 кв.м під літерою «А», стайня «Б», літня кухня «В», комора «Г», курник «Д», комора «Е», №1 ворота, хвіртка, №2 огорожа, №3 відмостка.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_1.

Відповідач: Устя-Зеленська сільська рада Монастириського району Тернопільської області, місцезнаходження: с.Устя-Зелене Монастириського району Тернопільської області, 48341, Код ЄДРПОУ 04396227.

Суддя В. М. Іванчук