Рішення № 79268303, 14.01.2019, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/1012/18

Провадження №2/574/148/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцан В.М.

з участю секретаря Кошелєвої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду справу за позовом ОСОБА_1 до Буринської міської ради Буринського району Сумської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з цим позовом, мотивуючи тим, що 01.02.2007 року померла її двоюрідна бабуся ОСОБА_2, у зв’язку з чим відкрилася спадщина. Вона являється спадкоємцем за законом, однак своєчасно не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини через те, що тяжко хворіла, поганий стан здоров’я її чоловіка та матері, втратою спадкодавцем державного акту на право приватної власності на землю та скрутне матеріальне становище. Вважаючи ці причини поважними, просила визначити їй додатковий строк для вчинення вказаний дій.

Позивачка ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала, просила справу розглянути без її участі, надіславши до суду письмову заяву.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, вважав наведені позивачкою причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини не поважними, а тому просив в задоволенні позову відмовити про що надав до суду відзив на позовну заяву.

Оскільки сторони у судове засідання не з’явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши обставини справи, надані докази та давши їм оцінку, суд прийшов до наступних висновків.

Встановлено, що 01 лютого 2007 року померла двоюрідна бабуся позивачки ОСОБА_2, яка мешкала в с.Воскресенка, Буринського району, Сумської області, у зв’язку з чим відкрилася спадщина, до складу якої ввійшли усі права та обов’язки, що належали їй на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть спадкодавця, державним актом на право приватної власності на землю, копією паспорта позивачки, копіями свідоцтв про шлюб та розірвання шлюбу позивачки, копією свідоцтва про народження позивачки (а.с.4-5,9-16).

З положень ст.1223 ЦК України вбачається, що право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1269 ЦК України, в редакції чинній на момент відкриття спадщини, встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. При цьому спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.1, ч.2 ст.1220 ЦК України).

В силу ч. 3 ст. 1272 ЦК України за заявою спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як вбачається з роз’яснень, які містяться в п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7, та сформульованої відповідно до рішень цього Суду правової позиції, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом встановлено, що позивачка не подала у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, оскільки тяжко хворіла, а також через поганий стан здоров’я її чоловіка та матері, втратою спадкодавцем державного акту на право приватної власності на землю та скрутне матеріальне становище (а.с.21,24-27,29).

Вказані причини пропуску строку позивачкою суд вважає достовірними, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і в своїй сукупності з іншими доказами є достатніми для того щоб встановити зазначені обставини справи.

При цьому з довідок Воскресенської сільської ради та погосподарської книги видно, що ОСОБА_2 була постійним мешканцем села, на день смерті разом із нею ніхто не проживав і не був зареєстрованим (а.с.17-20).

Також вбачається, що інших спадкоємців, які б виявили бажання на вступ до спадщини після смерті ОСОБА_2 немає, спадщина до теперішнього часу залишається відкритою, а з медичних довідок та виписок видно, що позивачка тривалий час перебуває на медичному обліку і час від час потребує проходження відповідного лікування, що також підтверджується Інформаційними довідками зі Спадкового реєстру.

Стаття 2 Цивільного процесуального кодексу України закріплює, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 року вбачається, що при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Виходячи із сформованої практики цього ж Суду, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, по своїй суті, є гарантом права власності, оскільки визнає право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

При цьому, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй Постанові від 17.10.2018 року в справі №681/203/17-ц , принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що спадщина до теперішнього часу є відкритою і судом не встановлено фактичних даних про її оформлення іншими особами, а позивачка пов’язана зі спадкодавцем кровним походженням, усі права та обов’язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції, становитиме майно позивачки виходячи із законодавчого визначення спадкових правовідносин, суб’єктом яких вона є, суд приходить до переконання, що строк подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори був пропущений нею з поважних причин наведених вище, так як вони були для неї об’єктивними, непереборними та істотними труднощами, що завадили їй своєчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

При цьому доводи представника відповідача про відсутність підстав для задоволення позову суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають принципу «пропорційності» щодо втручання влади в право власності, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином зібрані по справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи, з урахуванням норм європейського законодавства по правам людини, дозволяють задовольнити позов в повному обсязі і таке рішення, на думку суду, буде відповідати не тільки принципу законності, а і справедливості.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 7, 10, 12, 13, 23, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.1258, 1261, 1268, 1270, 1272 ч.3 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Буринської міської ради Буринського району Сумської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2), додатковий строк для подання в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини, що відкрилася 01 лютого 2007 року після смерті її двоюрідної бабусі ОСОБА_2 – два місяці з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: