Рішення № 79265034, 26.11.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/10404/18

Провадження № 2/428/1705/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Посохова І.С.,

за участю секретаря судового засідання Колядінцевої П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька Луганської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення суми недоотриманої пенсії в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення суми недоотриманої пенсії в порядку спадкування. В обґрунтування заявлених вимог представник позивача ОСОБА_1 зазначив, що 19.05.2017 року помер чоловік позивача – ОСОБА_4. 08.06.2018 року позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким вказано, що спадщина складається з недоотриманої пенсії у сумі 52 864 грн. 52 коп. Спадкодавцем вказана ОСОБА_2. 11.07.2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_4 в установленому законом порядку, на що відповідач повідомив її, що вона може отримати кошти у поштовому відділенні у період з 10 по 25 липня 2018 року. Але коли 11.07.2018 позивач звернулась до відділення пошти , то їй відповідачем тільки частково була сплачена сума недоотриманої її чоловіком пенсії у розмірі 43 199 грн. 64 коп. замість 52 864 грн. 52 коп. Тобто сума несплаченої недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом складає 9 664 грн. 88 коп. На звернення позивача, вона отримала відповідь від відповідача, згідно з якою їй було відмовлено у виплаті недоотриманої суми пенсії, з посиланням на те, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, керуючись ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та застосував трирічний строк до дня звернення, чим переклав вину на померлого пенсіонера, який не отримав пенсію у цей період, незважаючи на наявність свідоцтва про право на спадщину.

На виконання ухвали суду від 27.08.2018 представником відповідача ОСОБА_5 до суду подано відзив на позов, згідно з яким відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі та просила суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначила, що ОСОБА_2 ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області була виплачена недоотримана пенсія її чоловіка за період з 01.07.2015 року по 31.05.2017 року, тому як згідно з частиною першої статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. ОСОБА_4 помер 19.05.2017 року. Пенсія ОСОБА_4 не була затребувана протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини та увійшла до складу спадщини. З даною заявою позивач звернулась 09 липня 2018 року. Враховуючи викладене, розрахунок розміру недоотриманої пенсії для виплати позивачу проведено відповідно до вказаних норм Закону № 1058, які є спеціальними по відношенню до порядку нарахування та виплати пенсії, відтак вони мають застосовуватись при визначенні розміру пенсії, яка має бути виплачена спадкоємцю. Дана правова позиція узгоджується із позицією Пенсійного фонду України, викладеною у листі від 11.12.2017 року № 39481/02-22, яким була надана відповідь на лист головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 20.11.2017 року № 13476/02-02. Отже, управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області вважає позовні вимоги ОСОБА_2 необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача ОСОБА_1 надав письмову відповідь на відзив, в якій вказав, що відповідач посилається на частину першу статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення. Та, так як ОСОБА_2 звернулася за отриманням пенсії, недоотриманої її померлим чоловіком, тільки у липні 2018, тому недоотримана пенсія її чоловіком була їй виплачена з 01.07.2015 року по 31.05.2017 року. Тобто відповідач вважає, що померлий спадкодавець, не отримував своєчасно пенсію з власної вини. Але, при цьому, чомусь не вказує, чому саме утворилася заборгованість по пенсії у померлого ОСОБА_4 та на підставі чого була припинена виплата пенсії померлому ОСОБА_4 після взяття його на облік в УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав передбачених Законом № 1058 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для припинення та невиплати ОСОБА_4 пенсії, у зв’язку з чим утворилась заборгованість. Все це свідчить про те, що відповідачем припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_4 відбулося без наявності підстав, встановлених законом, тобто внаслідок незаконних дій органу пенсійного фонду, а відтак ненарахування та невиплата сум пенсій ОСОБА_4 за спірний період відбулося з вини органу Пенсійного фонду України. Відповідно до положень ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми пенсії не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Крім того, умови та порядок виплати пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв’язку з його смертю, передбачені статтею 52 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв’язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім’ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім’ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. З аналізу вказаної норми не вбачається обмеження таких виплат будь-яким строком. Посилання відповідача на ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» стосовно строків, за які проводиться виплата, представник позивача вважає не може бути прийнята до уваги з огляду на те, що ст. 52 не встановлює будь-яких обмежень щодо виплати сум недоотриманих пенсіонером пенсій сім’ї померлого пенсіонера. У зв’язку з чим, представник позивача вважає, що є всі підстави для задоволення вимог позивача у повному обсязі та відхилення аргументів відповідача.

Представник позивача ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, до суду подав заяву з проханням розглянути справу за його відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ЕД № 277803, виданого Первомайським палацом щастя Ворошиловградської області 18.08.1973 ОСОБА_4 та ОСОБА_6 18.08.1973 уклали шлюб, актовий запис № 351. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища чоловікові – ОСОБА_4, дружині – ОСОБА_4.

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії І-ЕД № 521033, виданого 16.05.2018 Попаснянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_4 помер 19 травня 2017 року у місті Первомайськ Луганської області, актовий запис № 221.

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННС № 670089, виданого 08.06.2018 року приватним нотаріусом Попаснянського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_7, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 19 травня 2017 року, є його дружина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на яке видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії у сумі 52 864 грн. 52 коп. Ця недоотримана пенсія належить ОСОБА_4, на підставі повідомлення ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області за № 8851/03-21 від 29 травня 2018 року.

З копії листа ОСОБА_3 пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 11731/02-21 від 25.07.2018 року вбачається, що оскільки ОСОБА_2 звернулася до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області за отриманням недоодержаної пенсії чоловіка в 12.07.2018, недоодержана пенсія була виплачена ОСОБА_2 в розмірі 43 199,64 грн., тобто за три роки до дня звернення.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права отримання спадкового майна після смерті її чоловіка. Вказані правовідносини регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв’язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім’ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім’ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім’ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім’ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім’ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв’язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст ч. 3 ст. 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв’язку з його смертю, передаються членам його сім’ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Суд зазначає, що ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім’ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв’язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім’ї за умови, якщо саме ці суб’єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім’ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного їй спадкового майна.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_2 грошові кошти, набуті нею в порядку спадкування за законом недоотриманої пенсії, яка належала за життя ОСОБА_4, в розмірі 9664,88 грн. (52864,52 грн. належних до виплати спадкоємцю – 43199,64 грн. фактично виплачених спадкоємцю = 9664,88 грн.).

Також, суд вважає за необхідне окремо відзначити, що ця справа підлягала розгляду саме за правилами цивільного судочинства, адже предметом позовних вимог був захист цивільних (спадкових) прав спадкоємця на отримання належного їй спадкового майна, яке протиправно утримує у себе інша особа. При цьому, належним відповідачем за цими вимогами є саме ОСОБА_3 пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, адже за змістом статті 58 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» саме на Пенсійний фонд покладено, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.

Правильність вищевказаних висновків суду в частині юрисдикції спору та в частині належності відповідача підтверджується практикою Верховного Суду, яка відображена в постанові від 14 червня 2018 року у справі № 527/346/16-ц.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд враховує, що понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією № 77 від 20.08.2018 року про сплату судового збору у сумі 704 грн. 80 коп. Враховуючи викладене, з урахуванням задоволення позовних вимог і прохання представника позивача стягнути з відповідача судовий збір, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення суми недоотриманої пенсії в порядку спадкування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_2 недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4, у розмірі 9 664 (дев’ять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

- позивач: ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1;

- представник позивача: ОСОБА_1, місце проживання: 93296, Луганська область, м. Золоте-1, вул. Молодіжна (Луначарського)АДРЕСА_1, реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2;

- відповідач: ОСОБА_3 пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код ЄРДПОУ 21792459.

Суддя І. С. Посохов