Ухвала суду № 79261539, 18.01.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 січня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/4219/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тихоненко О.М., розглянувши в письмовому провадженні клопотання Бердянського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1491) про застосування строку звернення до суду, розгляд справи за правилами загального позовного провадження та проведення судового засідання у режимі відеоконференції у справі за позовом ОСОБА_1 до Бердянського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1491) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бердянського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1491) про визнання протиправними дій відповідача в частині не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 11.11.2015 по 04.05.2017 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 11.11.2015 по 04.05.2017.

Ухвалою суду від 26.12.2018 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні). Вказаною ухвалою відповідачу надано строк для подачі відзиву (а.с.2).

15.01.2019 на адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Також 15.01.2019 до суду від відповідача надійшли клопотання про: застосування строку звернення до суду; розгляд справи за правилами загального позовного провадження та проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Вирішуючи клопотання про застосування строку звернення до суду, суд зважає на наступне.

Відповідач вказує, що розрахунок при вибутті з Бердянського прикордонного загону, позивачем отримано 04.05.2017, а тому останній пропустив місячний строк звернення до суду у відповідності до вимог ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Так, спеціальним законодавством, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

У частині другій статті 2 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

У структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 Закону України «Про оплату праці»).

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713.

Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи вищевикладене, вказане клопотання відповідача є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В силу пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

В силу пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Так, в ухвалі суду про відкриття провадження у справі від 26.12.2018 суд, дослідивши матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, дійшов висновку, що дана адміністративна справа згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України відноситься до справ незначної складності та розглядається судом за особливостями, визначеними статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, клопотання Бердянського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1491) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Як наслідок також не підлягає задоволенню клопотання відповідача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, оскільки вказана справа розглядається судом за особливостями, визначеними статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, що виключає можливість проведення відеоконференції.

Керуючись статтями 122, 243, 248, 257, 260, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотань Бердянського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1491) про застосування строку звернення до суду, про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - відмовити.

Ухвалу направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Тихоненко