Ухвала суду № 79260997, 18.01.2019, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 463/7259/18

Провадження № 6/444/9/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2019 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясиновський Р. Б.

секретар судового засідання Реміцька І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовква подання приватного виконавця Львівського виконавчого округу ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2, -

в с т а н о в и в:

Приватний виконавець Львівського виконавчого округу ОСОБА_1 звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 без вилучення паспортного документа до повного виконання зобовязань по виконавчому листу №444/1544/14-ц, виданому 26.09.2018 року Жовківським районним судом Львівської області на виконання рішення від 10.11.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» заборгованість за кредитним договором № KF50954 від 21.07.2008 року в розмірі 355112,04 Євро, що еквівалентно 10968566,82 грн., що по курсу Національного банку України на день ухвалення рішення суду по справі, а також заборгованості по пені в розмірі 2000000,00 грн. та 3654,00 грн. судового збору.

Подання обгрунтовує тим, що у неї на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №444/1544/14-ц, виданий 26.09.2018 року Жовківським районним судом Львівської області на виконання рішення від 10.11.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованість за кредитним договором № KF50954 від 21.07.2008 року в розмірі 355112,04 Євро, а також заборгованості по пені в розмірі 2000000,00грн. та 3654,00 грн. судового збору.

Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавцем 24.10.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов’язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини третьої та частини п’ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 24.10.2018р. встановлено, що у власності ОСОБА_2 є наступне майно: квартира 16 за адресою м. Львів, вул. Огієнка І.АДРЕСА_1, яка обтяжена іпотекою від 31.01.2007р., де Іпотекодержатель (АКІБ «УкрСиббанк») не є стягувачем у даному виконавчому провадженні №57494945. 1/7 частка квартири за адресою Львівська обл., Радехівський р., с. Оглядів, вул. Джерельна, будинок 10. Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна інформація про наявність у боржника транспортного рухомого майна відсутня.

Виконавцем 24.10.2018 на адресу боржника надсилався виклик щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_2 на виклик не з’явився та не подав декларацію про доходи та майно, хоча пояснення письмово надав.

31.10.2018 боржнику був скерований повторний виклик, в якому повторно наголошений про його обов’язок передбачений Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої боржник зобов’язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п’яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Таким чином, станом на сьогодні боржником не було вчинено жодної дії спрямованої на виконання рішення яке до теперішнього часу не виконано, декларація про доходи та майно боржника, про подання якої боржник був повідомлений постановою про відкриття від 24.10.2018, викликом від 24.10.2018, викликом від 31.10.2018, станом на сьогоднішній день не подано, що на думку приватного виконавця свідчить про ухилення боржника від виконання рішення суду та обов’язків покладених на нього законом. У звязку з чим у відповідності до положень ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та ст. 441 ЦПК України приватний виконавець звернувся до суду з відповідним поданням, яке просить задоволити.

У відповідності до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного виконавця).

Приватний виконавець в судовому засіданні не з»явилась.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Учасники справи у судове засідання не з»явились, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оглянувши матеріали подання та додані до нього письмові документи, дослідивши обставини справи, постановляючи ухвалу відповідно до ст. 260 ЦПК України, суд вважає, що в поданні слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)до виконання зобовязань.

Згідно п.19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України - до виконання зобовязань за рішенням.

Пунктом 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», передбачено, що підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон є дія неврегульованих зобов'язань.

На стадії виконання судового рішення обмеження права особи на виїзд за кордон здійснюється в порядку, передбаченому ст. 441 ЦПК України, за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Застосування тимчасового обмеження права особи на виїзд за межі України (за кордон) слід вважати доцільним у випадках, коли особа ухиляється від виконання зобовязання, покладеного на неї рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Подання виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.

Відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України.

У разі розгляду заяви про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до ст. 441 ЦПК України, доказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення суду, можливість виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі наявність закордонного паспорта громадянина України, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» тощо.

Відповідно до положення ст. 12 ЦПК України, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

За змістом ч. 4 ст. 441 ЦПК України, вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов'язаний довести суду, з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження, необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобовязань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з»ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов»язання у повному обсязі або частково.

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов»язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежено лише законом. Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України». Стаття 6 цього Закону передбачає, що за наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Аналіз вказаних положень законодавства свідчить про те, що підставою для тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є встановлення факту ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням.

Судом встановлено, що рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 10.11.2017 року вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованість за кредитним договором № KF50954 від 21.07.2008 року в розмірі 355112,04 євро, а також заборгованість по пені в розмірі 2000000,00 грн. та 3654,00 грн. судового збору.

На виконання цього рішення Жовківським районним судом Львівської області 26.09.2018 року видано виконавчий лист, копія якого долучена до подання.

Постановою приватного виконавця Львівського виконавчого округу ОСОБА_1 від 24.10.2018 року відкрито виконавче провадження з приводу виконання вказаного вище рішення суду.

Оцінюючи зазначені вище положення на предмет їх відповідності обставинам справи суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту подання, приватний виконавець ОСОБА_1 обґрунтовує звернення до суду із таким поданням тим, що 25.10.2018 року нею було скеровано боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження разом з викликом про явку та надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду. 31.10.2018 року виконавцем повторно скеровано боржнику виклик про явку до приватного виконавця. Вказані документи боржником отримані, однак рішення суду останнім не виконано, що свідчить про його ухилення від виконання.

Суд вважає, що покликання приватного виконавця на те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішення спростовуються зокрема і доданими до матеріалів подання поясненнями боржника ОСОБА_2, з яких вбачається, що останній на виклик до приватного виконавця 31.10.2018 року о 11.00 год. з»явитися не може у зв»язку із його перебуванням за межами м. Львова, який просив повторно здійснити завчасно виклик.

Щодо документів, які б підтверджували факт отримання ОСОБА_2 виклику приватного виконавця від 31.10.2018 року, то такі до матеріалів подання приватним виконавцем не долучено, що ставить під сумнів те, що ОСОБА_2 належним чином був викликаний до приватного виконавця.

Аналізуючи зазначене вище, враховуючи те, що з матеріалів справи не встановлено в чому саме полягає ухилення боржника від виконання рішення суду, тобто приватним виконавцем не доведено факту ухилення боржника від виконання рішення суду, не доведено можливість виїзду боржника за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі наявність закордонного паспорта громадянина України, у звязку з чим подане подання на думку суду є передчасним та необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Керуючисьст. 441 ЦПК України, суд,

постановив:

В задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п»ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Ясиновський Р. Б.