Рішення № 79260791, 11.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2019 р. № 520/9603/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,

представника позивача - Бартош Р.Г.,

представників відповідача - Рочняк Т.С., Міхєєвої Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІС ЛЮКС" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІС ЛЮКС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00001381412 від 24.10.2018 р., яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1421250,00 грн., в тому числі 1137000,00 грн. основного платежу та 284250,00 грн. штрафних санкцій;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00001391412 від 24.10.2018 р., яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1579166,25 грн., в тому числі 1263333,00 грн. основного платежу та 315833,25 грн. штрафних санкцій;

- скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат (авансових платежів), на які нараховується єдиний внесок Головного управління ДФС у Харківській області №00006271307 від 24.10.2018 р., яким було застосовано штрафні санкції в розмірі 3737,34 грн. за несплату єдиного соціального внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00001381412 від 24.10.2018 р., №00001391412 від 24.10.2018 р. та рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску №00006271307 від 24.10.2018 р. ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладено в акті перевірки, про нереальність здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами, наполягав на правильності обчислення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, так як позивач не допускав порушень вимог Податкового кодексу України. Позивач також стверджував, що рекламні послуги, отримані ним за договорами про проведення рекламної(их) компанії(й) з контрагентами ТОВ «СКАРВАЛ», ТОВ «Укрбуд Інвест Компані», ТОВ «Касел Груп» були використані платником податків у власній господарській діяльності для надання рекламних послуг своїм контрагентам-замовникам, проведені господарські операції були зумовлені потребами реальної діяльності, відбулись у дійсності, мали спрямування на реальне настання правових наслідків, підтверджені необхідним обсягом первинних та суміжних документів. Крім того, позивач зазначив, що вважає висновок контролюючого органу про несплату єдиного внеску в загальній сумі 37373,36 грн. помилковим, оскільки контролюючий орган застосовував ставку ЄСВ, що є більшою за 33%, тоді як відповідно до вимог ч. 5 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ставка єдиного внеску встановлюється у розмірі 22 відсотки.

Відповідач проти позову заперечував, у відзиві на адміністративний позов зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки від 02.10.2018 р. №4106/20-40-14-12-11/34861579, висновки якого стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 р. закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 26.12.2018 о 16.00 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представники Головного управління ДФС у Харківській області в судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІС ЛЮКС" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 34861579.

Фахівцями Головним управлінням ДФС у Харківській області в період з 19.09.2018 р. по 25.09.2018 р. була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «АТЛАНТІС ЛЮКС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2017 по 30.06.2018 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 02.10.2018 р. №4106/20-40-14-12-11/34861579.

За результатами перевірки платника податків, Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІС ЛЮКС", відповідач в акті перевірки від 02.10.2018 р. №4106/20-40-14-12-11/34861579 дійшов висновку про наявність в діяльності позивача порушень норм податкового законодавства, зокрема:

- пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1263333,00 грн., в тому числі за листопад 2017 року 763333,00 грн., за грудень 2017 року на суму 500000,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 1263333,00 грн., в тому числі за листопад 2017 року 763333,00 грн., за грудень 2017 року на суму 500000,00 грн.;

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного визначення показників Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1137000,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2017 року на суму 1137000,00 грн.;

- п. 1 ч.2 ст.6 , абзацу 2 ч.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями ТОВ «АТЛАНТІС ЛЮКС» під час виплати заробітної плати (доходу) не сплачувало нарахований на ці виплати єдиний внесок в загальній сумі 37373,36 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач надав до Головного управління ДФС у Харківській області заперечення, проте, висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі висновків акту перевірки від 02.10.2018 р. №4106/20-40-14-12-11/34861579 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- №00001381412, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1421250,00 грн., в тому числі 1137000,00 грн. основного платежу та 284250,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №00001391412, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму загальну 1579166,25 грн., в тому числі 1263333,00 грн. основного платежу та 315833,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також, Головним управлінням ДФС у Харківській області, на підставі висновків акту перевірки від 02.10.2018 р. №4106/20-40-14-12-11/34861579 прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат (авансових платежів), на які нараховується єдиний внесок №00006271307 від 24.10.2018 р., яким було застосовано штрафні санкції в розмірі 3737,34 грн. за несплату єдиного соціального внеску.

Судом встановлено, що підставою для встановлення вказаних висновків, викладених в акті перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугував висновок відповідача про відсутність реальності здійснення господарських операцій за договорами про проведення рекламних кампаній з ТОВ «СКАРВАЛ» (податковий номер 41141553), ТОВ «Укрбуд Інвест Компані» (податковий номер 41190312) та ТОВ «Касел Груп» (податковий номер 41642085).

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІС ЛЮКС" є юридичною особою, видом діяльності якого, зокрема, є рекламні агентства (73.11). (а.с.243-246в т.6).

Судом, з матеріалів справи встановлено, що позивачем укладено договір з ТОВ «Скарвал» про проведення рекламної(их) кампанії(й) № 31/10/2017 від 31.10.2017 року, за умовами якого ТОВ «АТЛАНТІС ЛЮКС» (в якості Рекламодавця) доручає ТОВ «СКАРВАЛ» (в якості Виконавця), а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити та/чи розмістити рекламний матеріал Рекламодавця, провести рекламну кампанію відповідно до умов цього договору і додатків до нього, які є його невід'ємною частиною, а Рекламодавець зобов'язується своєчасно та у повному обсязі прийняти та оплатити надані послуги (виконані роботи). (а.с.107-112 т.1).

Згідно долученої до матеріалів справи адресної програми до Додатку №1 до Договору №31/10/2017 від 31.10.2017 р., рекламодавець оплачує та приймає, а виконавець надає наступні послуги, зокрема, послуги по розміщенню рекламних матеріалів (листівок) у салонах вагонів Київського метрополітену, розміщенню рекламних матеріалів в приміщенні станцій Київського метрополітену, послуги по наданню рекламних місць у вагонах, послуги по розміщенню рекламного матеріалу на зовнішній стороні рухомого склад, послуги по розміщенню реклами на скляно-металевих дверях в Київському метрополітені, послуги по наданню рекламних місць на колійних стінах в Київському метрополітені. (а.с.113-115 т.1).

В межах цього договору були проведені господарські операції, які оформлені актами надання послуг: №74 від 30.11.2017р., №73 від 30.11.2017р., №75 від 30.11.2017р., №76 від 30.11.2017, №77 від 30.11.2017р, №78 від 30.11.2017р., №79 від 30.11.2017р., №80 від 30.11.2017р., №81 від 30.11.2017р., №82 від 30.11.2017р., №83 від 30.11.2018р., №84 від 30.11.2017р, №85 від 30.11.2017р., №86 від 30.11.2017р., №87 від 30.11.2017р., №88 від 30.11.2017р., №89 від 30.11.2017р., №90 від 30.11.2017р., №91 від 30.11.2017р., №92 від 30.11.2017р. на загальну суму 3140000,00 грн. (а.с.162-182 т.1).

Реальність укладеного правочину підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними №93 від 30.11.2017р., №94 від 30.11.2017р., №95 від 30.11.2017р., №91 від 30.11.2017, №92 від 30.11.2017р., №96 від 30.11.2017р., №97 від 30.11.2017р., №98 від 30.11.2017р., №99 від 30.11.2017р., №101 від 30.11.2017р., №102 від 30.11.2018р., №103 від 30.11.2017р, №104 від 30.11.2017р., №105 від 30.11.2017р., №106 від 30.11.2017р., №100 від 30.11.2017р., №192 від 30.11.2017р., №193 від 30.11.2017р., №194 від 30.11.2017р., №195 від 30.11.2017р., №196 від 30.11.2017р. на загальну суму 3140000,00 грн., в тому числі ПДВ - 523333,33 грн., які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. (а.с.184-204 т.1).

Факт реєстрації вказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем не заперечується.

Фактичне розміщення рекламних матеріалів також підтверджується фотозвітом ТОВ «СКАРВАЛ» від 30.11.2017 р. (а.с.116-161 т.1).

Зобов'язання по оплаті вартості рекламно-інформаційних послуг, придбаних у ТОВ «СКАРВАЛ» були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно платіжних доручень на загальну суму 1520000,00 грн., (в тому числі ПДВ - 253333,00 грн.). За даними бухгалтерського обліку ТОВ «АТЛАНТІС ЛЮКС» по взаємовідносинах з ТОВ «СКАРВАЛ» наявна кредиторська заборгованість у розмірі 1620000,00грн., наявність якої та розмір позивачем не заперечується. (а.с.97-106 т.1).

В подальшому придбані у ТОВ «СКАРВАЛ» рекламні послуги було використано позивачем при організації власної діяльності, а саме реалізовано на користь наступних контрагентів - замовників позивача: ТOВ «ПРЕДСТАВНИЦТВO «ЛАБOРАТOРІЯ ІННOТЕК ІНТЕРНАСЬЙOНАЛЬ»,ТOВ «ХOТЛАЙН», ТOВ «OУК ТРЕЙД», ТOВ « 5 КOЛІР, ТOВ «СТOЛИЦЯ ГРУП», ТOВ «ПЛЕЙСМЕНТ АУТДOР», ТOВ «ХАВАС ВOРЛДВАЙД УКРАЇНА», ТOВ «ВАН МЕДІА ЕКСПЕРТ» за договорами про надання рекламних послуг, які містяться в матеріалах справи. За даними бухгалтерського обліку ТОВ «АТЛАНТІС ЛЮКС» за підсумками господарських відносин між позивачем та ТОВ «СКАРВАЛ» підприємством було отримано дохід у розмірі 537519,00 грн.

Також, судом встановлено, що позивачем укладено договір з ТОВ «УКРБУД ІНВЕСТ КОМПАНІ» на проведення рекламної кампанії № 31/10/2017 від 31.10.2017 року, за умовами якого ТОВ «АТЛАНТІС ЛЮКС» (в якості Рекламодавця) доручає ТОВ «УКРБУД ІНВЕСТ КОМПАНІ» (в якості Виконавця), а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити та/чи розмістити рекламний матеріал Рекламодавця, провести рекламну кампанію відповідно до умов цього договору і додатків до нього, які є його невід'ємною частиною, а Рекламодавець зобов'язується своєчасно та у повному обсязі прийняти та оплатити надані послуги (виконані роботи). (а.с.3-8 т.6).

Згідно долученої до матеріалів справи адресної програми до Додатку №1 до Договору №31/10/2017 від 31.10.2017 р., виконавець надає наступні послуги, зокрема, послуги по розміщенню рекламних матеріалів (листівок) у салонах вагонів, послуги по поклейці рекламного матеріалу на зовнішній стороні рухомого складу Київського метро, поклейка та монтаж/демонтаж рекламних матеріалів в переході ст. «Театральна-Золоті Ворота» Київського метрополітену, послуги по наданню рекламних місць на колійних стінах та шляхових в Київському метрополітені. (а.с.9-11 т.6).

В межах цього договору позивач отримав рекламно-інформаційні послуги на загальну суму 1440000,00 грн., які були передані позивачу за актами надання послуг: №1 від 30.11.2017р., №2 від 30.2017р., №3 від 30.11.2017р., №4 від 30.11.2017р., №7 від 30.11.2017р., №12 від 30.11.2017р., №5 від 30.11.2017р., №10 від 30.11.2017р., №6 від 30.11.2017р., №9 від 30.11.2017 р., №8 від 30.11.2017р. (а.с.27-36 т.6).

Реальність укладеного правочину підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними №508 від 30.11.2017 р., №513 від 30.11.2017 р., №507 від 30.11.2017 р., №506 від 30.11.2017 р., №515 від 30.11.2017 р., №510 від 30.11.2017 р., №482 від 30.11.2017 р., №511 від 30.11.2017 р., №514 від 30.11.2017 р., №509 від 30.11.2017 р., №512 від 30.11.2017 р. на загальну суму 1440000,00 грн., в тому числі ПДВ - 240000,00 грн., які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. (а.с.37-49 т.6).

Факт реєстрації цих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем не заперечується.

Фактичне розміщення рекламних матеріалів також підтверджується фотозвітом ТОВ «УКРБУД ІНВЕСТ КОМПАНІ» від 30.11.2017 р. (а.с.12-25 т.6).

За умовами договору на проведення рекламної кампанії №31/10/2017 від 31.10.2017 року, укладеного між позивачем та ТОВ «УКРБУД ІНВЕСТ КОМПАНІ» передбачено, що зобов'язання по оплаті вартості придбаних рекламних послуг підлягають виконанню шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів протягом одного календарного року, з моменту підписання акту наданих послуг.

За даними бухгалтерського обліку ТОВ «АТЛАНТІС ЛЮКС» по взаємовідносинах з ТОВ «УКРБУД ІНВЕСТ КОМПАНІ» наявна кредиторська заборгованість у розмірі 1440000,00 грн. Наявність вказаної кредиторської заборгованості та її розмір позивачем не заперечується.

Надані позивачем письмові докази свідчать, що придбані у ТОВ «УКРБУД ІНВЕСТ КОМПАНІ» рекламні послуги було використано позивачем при організації власної діяльності, а саме, реалізовано на користь наступних контрагентів - замовників позивача: ТOВ «МЕДІАКOМ УКРАЇНА», ДП «Медіа Дирекція», ТOВ «ВЕЙВМЕЙКЕР», ТOВ «ПЛЕЙСМЕНТ АУТДOР», ПП «МЕДІА ПРЕСТИЖ УКРАЇНА», ТOВ « 5 КOЛІР», ТOВ «АКВАРЕЛІ ДЕВЕЛOПМЕНТ ХOЛДІНГ», ТOВ «ММП», ТOВ «КИЇВМІСЬКДOВІДКА-АФІША», ТOВ «Альтум АДВ», ТOВ «РЕКЛАМНА АГЕНЦІЯ «МЕДІЙНІ СИСТЕМИ» за договорами про надання рекламних послуг, які містяться в матеріалах справи.

За даними бухгалтерського обліку ТОВ «АТЛАНТІС ЛЮКС» за підсумками господарських відносин між позивачем та ТОВ »УКРБУД ІНВЕСТ КОМПАНІ» підприємством було отримано дохід у розмірі 422973,00 грн.

Також матеріали справи свідчать, що позивачем укладено договір з ТОВ «КАСЕЛ ГРУП» на проведення рекламної кампанії 01/12/2017 від 01.12.2017 р., за умовами якого ТОВ «АТЛАНТІС ЛЮКС» (в якості Рекламодавця) доручає ТОВ «КАСЕЛ ГРУП» (в якості Виконавця), а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити та/чи розмістити рекламний матеріал Рекламодавця, провести рекламну кампанію відповідно до умов цього договору і додатків до нього, які є його невід'ємною частиною, а Рекламодавець зобов'язується своєчасно та у повному обсязі прийняти та оплатити надані послуги (виконані роботи). (а.с.61-66 т.4).

Згідно долученої до матеріалів справи адресної програми до Додатку №1 до Договору №01/12/2017 від 01.12.2017 р., виконавець надає наступні послуги, зокрема, рекламодавець оплачує та приймає, а виконавець надає наступні послуги, зокрема, послуги по розміщенню рекламних матеріалів (листівок) у салонах вагонів Київського метрополітену, розміщенню рекламних матеріалів в приміщенні станцій Київського метрополітену, послуги по наданню рекламних місць у вагонах, послуги по розміщенню рекламного матеріалу на зовнішній стороні рухомого склад, послуги по розміщенню реклами на скляно-металевих дверях в Київському метрополітені, послуги по наданню рекламних місць на колійних стінах в Київському метрополітені, розміщення рекламних матеріалів в приміщенні станції Київського метрополітену. (а.с.67-68 т.4).

В межах цього договору позивач отримав рекламно-інформаційні послуги на загальну суму 3000000,00 грн. , які були передані позивачу за актами надання послуг: №44 від 18.12.2017 р., №45 від 18.12.2017р., №46 від 18.12.2017 р., №47 від 18.12.2017 р., №48 від 18.12.2017 р., №49 від 18.12.2017 р., №50 від 18.12.2017 р., №51 від 18.12.2017 р., №52 від 18.12.2017 р., №53 від 18.12.2017 р., №54 від 18.12.2017 р., №55 від 18.12.2018 р., №56 від 18.12.2017 р., №57 від 18.12.2017 р. (а.с.89-102 т.4).

Реальність укладеного правочину підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними №105 від 18.12.2017 р., №106 від 18.12.2017 р., №107 від 18.12.2017 р., №108 від 18.12.2017 р., №109 від 18.12.2017 р., №110 від 18.12.2017 р., №112 від 18.12.2017 р., №113 від 18.12.2017 р., №114 від 18.12.2017 р., №115 від 18.12.2017 р., №116 від 18.12.2017 р., №117 від 18.12.2017 р., №104 від 18.12.2017 р., №111 від 18.12.2017 р. на загальну суму 3000000,00 грн., в тому числі ПДВ - 500000,00 грн., які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.103-117 т.4)

Факт реєстрації цих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем не заперечується.

Фактичне розміщення рекламних матеріалів також підтверджується фотозвітом ТОВ «КАСЕЛ ГРУП» від 18.12.2017 р. (а.с.69-88 т.4).

Зобов'язання по оплаті вартості рекламно-інформаційних послуг, придбаних у ТОВ «КАСЕЛ ГРУП» були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно платіжних доручень, наявних в матеріалах справи, на загальну суму 3000000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 500000,00 грн.).(а.с.54-60 т.4).

За даними бухгалтерського обліку ТОВ «АТЛАНТІС ЛЮКС» по взаємовідносинах з ТОВ «КАСЕЛ ГРУП» відсутня дебіторська чи кредиторська заборгованість, що підтверджується матеріалами справи.

В подальшому придбані у ТОВ «КАСЕЛ ГРУП» рекламні послуги було використано позивачем при організації власної діяльності, а саме реалізовано на користь наступних контрагентів - замовників позивача: ТOВ «OУК ТРЕЙД», ТOВ «ММП», ТOВ «КOМПАНІЯ «АДOНІС», ПП «МЕДІА ПРЕСТИЖ УКРАЇНА», ТOВ «ГАДЖЕТ ТРЕЙДІНГ», ДП «Медіа Дирекція», ТOВ «МЕДІАКOМ УКРАЇНА», ТOВ «ДЦ Україна», ТOВ «ХOТЛАЙН», ПП «В ТІКЕТ», ТOВ «НOВІС КOМПАНІ», ТOВ «Імпульс Медіа», за договорами про надання рекламних послуг.

За даними бухгалтерського обліку ТОВ «АТЛАНТІС ЛЮКС» за підсумками господарських відносин між позивачем та ТОВ «КАСЕЛ ГРУП» підприємством було отримано дохід у розмірі 628850,00 грн.

Таким чином, господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІС ЛЮКС" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Досліджуючи наявність у позивача ділової (господарської) мети при укладенні позивачем правочинів з ТОВ «СКАРВАЛ», ТОВ «УКРБУД ІНВЕСТ КОМПАНІ», ТОВ «КАСЕЛ ГРУП» суд також бере до уваги листування між позивачем та його контрагентами, з якого вбачається, що саме ці контрагенти мали у своєму розпорядженні права на рекламні площі, необхідні позивачу для забезпечення виконання зобов'язань перед власними замовниками за договорами про надання рекламних послуг. (а.с.229а-238а т.6).

По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів -дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 Податкового кодексу України.

Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Відповідно до абз. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу Україн, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання послуг (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентами.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж отримання послуг та отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ "АТЛАНТІС ЛЮКС" є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового.

Суд критично відноситься до податкової інформації щодо контрагентів позивача, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Також контролюючим органом під час перевірки не зазначено та до суду не надано доказів того, що операції вчинені між позивачем та контрагентами не є господарською діяльністю позивача.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту та податкового зобов'язання сум ПДВ по товарах та послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Під час розгляду даної справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даним товариствами, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Щодо визначення правомірності винесеного відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат (авансових платежів), на які нараховується єдиний внесок №00006271307 від 24.10.2018 р. суд керується, насамперед, нормами Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Як вбачається з акту перевірки від 02.10.2018 р. №4106/20-40-14-12-11/34861579, перевіркою питань щодо пропорційності сплати єдиного внеску (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, встановлено, що в порушення п. 1 ч.2 ст.6 , абзацу 2 ч.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями ТОВ «Атлантіс Люкс» під час виплати заробітної плати (доходу) не сплачувало нарахований на ці виплати єдиний внесок в загальній сумі 37373,36грн.

Водночас, як свідчить картка особового рахунку позивача з єдиного соціального внеску, та не заперечується представником відповідача, у позивача в період, що охоплений перевіркою, була відсутня недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску.

Дані додатку №12 до акту перевірки від 02.10.2018 р. №4106/20-40-14-12-11/34861579 свідчать, що контролюючий орган застосовував ставку єдиного внеску, що є більшою за 33%, тоді як відповідно до вимог ч. 5 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ставка єдиного внеску для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Як слідує з акту перевірки від 02.10.2018 р., відповідач при обчисленні розміру єдиного внеску (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу) керувався Порядком прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів від 17.09.2013 № 453 (далі - Порядок № 453).

Відповідно до абзацу першого частини другої ст. 24 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, банки приймають від платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначених у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний соціальний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Порядком прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів від 17.09.2013 № 453 (далі - Порядок № 453) було передбачено, що банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний соціальний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником єдиного внеску розрахункових документів (документів на переказ готівки) про перерахування коштів для сплати сум єдиного соціального внеску. Суми, сплачені за цими документами, повинні складати не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної в грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах.

Порядок №453 є підзаконним нормативним актом, який було видано 17.09.2013 на виконання норм Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Водночас, суд зауважує, що норми ч.5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» були викладені в редакції Закону України № 909-VIII від 24.12.2015 р., а саме Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, було встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Відтак, норми Закону № 2464-VІ в редакції Закону України № 909-VIII від 24.12.2015 р. мають вищу юридичну силу порівняно з нормами підзаконного нормативного акту - Порядку №453.

Крім того, на підставі інформації з загальнодоступного інформаційного ресурсу Державної фіскальної служби (zir.sfs.gov.ua) судом встановлено, що за офіційною позицією ДФС України, оскільки на сьогодні змінилася частка єдиного внеску, що підлягає контролю банками, на виконання вимог ст. 24 Закону № 2464, у зв'язку із встановленням для платників, визначених частиною першою ст. 4 Закону № 2464 єдиного внеску на рівні 22 відсотків до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п'ята ст. 8 Закону № 2464), ДФС направлено лист до Національного банку України від 15.01.2016 № 526/5/99-99-17-03-01-16 про порядок такого контролю (який доведено до банківських установ) з проханням до приведення Порядку № 453 у відповідність до законодавства при прийнятті від платників єдиного внеску грошових чеків, платіжних доручень та інших розрахункових документів на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок, контролювати сплату єдиного внеску у розмірі не менше 1/5 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної в грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах, всі інші норми Порядку № 453 не змінились.

Також, суд бере до уваги, що територіальні органи ДФС відповідно до листа ДФС від 15.01.2016 № 1259/7/99-99-17-03-01-17, зобов'язані до приведення Порядку №453 у відповідність до законодавства погоджувати сплату єдиного внеску, яка має становити 1/5 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної в грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах, та підтверджувати додаток 1 до Порядку з приміткою «Погоджено відповідно до встановленого з 01.01.2016 Законом України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» розміру єдиного внеску». (а.с.203г-204 т.6).

Таким чином, суд приходить до висновку, якщо платник єдиного внеску подає до банку одночасно із грошовим чеком, платіжним дорученням та/або іншими розрахунковими документами на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний соціальний внесок, розрахункові документи (документи на переказ готівки) про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску або документальне підтвердження раніше сплаченого єдиного внеску за відповідний період, і суми, сплачені за цими документами, складають не менше 1/5 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної в грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах, банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки та/або платіжні доручення, та/або інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати без оригіналу довідки-розрахунку, погодженого з органом доходів і зборів за місцем взяття на облік платника єдиного соціального внеску.

Враховуючи вищевикладене, системний аналіз норм Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» свідчить про відсутність у позивача обов'язку сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ставкою, що перевищує 22 відсотки.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність в діяльності позивача визначених в акті перевірки порушень п. 1 ч..2 ст.6 , абзацу 2 ч.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано доказів, які б ставили під сумнів виконання вказаних господарських операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІС ЛЮКС" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІС ЛЮКС" (вул. Георгіївська, буд. 10, корп. АВ-2, оф. 1, м. Харків, 61010, код 34861579) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00001381412 від 24.10.2018 р., яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1421250,00 грн. (один мільйон чотириста двадцять одна тисяча двісті п'ятдесят гривень 00 копійок), в тому числі 1137000,00 грн. (один мільйон сто тридцять сім тисяч гривень 00 копійок) основного платежу та 284250,00 грн. (двісті вісімдесят чотири тисячі двісті п'ятдесят гривень 00 копійок) штрафних санкцій.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00001391412 від 24.10.2018 р., яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1579166,25 грн. (один мільйон п'ятсот сімдесят дев'ять тисяч сто шістдесят шість гривень 25 копійок), в тому числі 1263333,00 грн. (один мільйон двісті шістдесят три тисячі триста тридцять три гривні 00 копійок) основного платежу та 315833,25 грн. (триста п'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять три гривні 25 копійок) штрафних санкцій.

Скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат (авансових платежів), на які нараховується єдиний внесок Головного управління ДФС у Харківській області №00006271307 від 24.10.2018 р., яким було застосовано штрафні санкції в розмірі 3737,34 грн. (три тисячі сімсот тридцять сім гривень 34 копійки) за несплату єдиного соціального внеску.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІС ЛЮКС" (вул. Георгіївська, буд. 10, корп. АВ-2, оф. 1, м. Харків, 61010, код 34861579) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198) суму сплаченого судового збору у розмірі 45062,31 грн. (сорок п'ять тисяч шістдесят дві гривні 31 копійка).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 18 січня 2019 року.

Суддя Д.А. Волошин