Рішення № 79260591, 17.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

17 січня 2019 р. №520/10855/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі Головуючого судді - Панченко О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадженні в приміщенні суду адміністративну справу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ2465714453) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6,м. Київ,03168, код ЄДРПОУ00034022) , Харківського обласного військового комісаріата (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ08166355) про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії.,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України; Харківського обласного військового комісаріата, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п. 2 протоколу №60 від 15.06.2018р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому II групи інвалідності з причин поранення, контузії та захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби;

- зобов'язати Харківський Обласний Військовий Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року;

- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з підстав встановлення йому II групи інвалідності з причин поранення, контузії та захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби згідно вимог: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення;

- зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Міністерство оборони України, приймаючи рішення на "Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум" №60 від 15.06.2018 року, п.2 - позивачу відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із тим, що позивач не надав документ про обставини поранення. Позивач вважає рішення комісії Міністерства оборони України про відмову у призначені одноразової грошової допомоги протиправним. У зв'язку з чим представник позивача просив суд позов задовольнити.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження по справі.

07.12.2018 року від представника відповідача - Харківського обласного військового комісаріата, надійшов відзив, я якому останній просив суд відмовити у задоволені позову, та зазначив, що оскільки позивачем з заявою про виплату одноразової грошової допомоги не було надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми та каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, через що висновок про можливість виплати одноразової грошової допомоги Харківським обласним військовим комісаріатом складено не було. Також відповідач зазначив, що ним були направлені документи позивача на розгляд Комісії МОУ, однак вони були повернуті до військкомату через відсутність документа, що свідчить про причини та обставини поранення.

Від відповідача - Міністерства оборони України, надійшов відзив 22.12.2018р., в якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, вказавши, що позивачем було надано неповний пакет документів, а саме не надано документів, які б свідчили про причини та обставини поранення.

Відповідно до ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Суд, вивчивши доводи позову та відзивів проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач проходив строкову військову службу з 11.04.1986 року та 05.05.1988 року був звільнений з військової служби. (а.с.18)

Згідно витягу з протоколу №931 від 02.04.2014р. засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця - ОСОБА_1, поранення (контузія) і захворювання - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. (а.с.14)

Внаслідок отриманих поранень позивачу з 01.07.2014р. встановлена ІІІ група інвалідності, відповідно довідки до акту огляду МСЕК серія 10ААВ №702371 від 04.07.2014р. (а.с.12). З 01.07.2016р. позивачу встановлено другу групу інвалідності строком до 01.07.2017р.. (а.с.13)

Відповідно посвідчення серії Є №132468, яке дійсне до 01.07.2020 року, позивач є інвалідом ІІ групи. (а.с.21)

Судом також встановлено, відповідно витягу з протоколу засідання комісії від 12.02.2016р. №7, ОСОБА_1 призначена одноразова грошова допомога у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 182700,00 грн. (а.с.11)

Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.06.2018р. №60, позивачеві відмовлено у призначенні виплати у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 не було надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено п.11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013р. №975. Крім того, зазначено. що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 28.03.2014р. №317/14 та висновок Центральної військово-лікарської комісії МОУ від 02.04.2014р. №931, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчить про обставини поранення. Висновок про причинний зв'язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених п.21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу Збройних Сил України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008р. №402, які не подано на розгляд комісії. (а.с.10)

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність нормам чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", в редакції, що діяла на час звернення позивача за отриманням допомоги, встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон №2011-ХІІ), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно п.2 ч.1 ст.3 Закону №2011-ХІІ, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Положеннями ч.1 ст.12 Закону №2011-ХІІ передбачено: військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Частиною 1 ст.16 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - від 21.03.2018р.), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. (п.9 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975), яким визначений механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно п.8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Пунктом 11 Порядку №975 передбачено, військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

З матеріалів справи вбачається, що причиною відмови позивачу було не подання позивачем документу, що свідчить про обставини поранення, що передбачено положеннями п.11 Постанови №975. Відповідач - Міністерство оборони України, зазначає, що позивачем не було надано жодних документів, які б свідчили про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження

Отже, дії відповідача - Міністерства оборони України, суд не може вважати такими, що порушують законодавство та права позивача, оскільки ОСОБА_1 не дотримано встановлений порядок подачі документів до уповноваженого органу, а саме - не надано документу, що свідчить про обставини поранення. Внаслідок чого відповідач позбавлений можливості визначити право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.

Крім того, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів того, що ним були подані всі необхідні документи в повному обсязі, в тому числі, копію заяви з переліком поданих документів відповідачу для призначення йому одноразової грошової допомоги.

Щодо висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи від 28.03.2014р. (а.с.15-17), який позивачем було подано до ХОВК (відповідачами не заперечується даний факт), суд зазначає наступне. Зі змісту висновку не вбачається жодної причини та обставини поранення, зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, у зв'язку з чим вказаний документ не може слугувати підтвердженням вищевказаних обставин.

Згідно п.п.12,13 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження - строкової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Отже, оскільки позивачем не було надано повний пакет документів, а саме як вбачається з матеріалів справи це документ, що свідчить про причини та обставини поранення, що передбачений п.11 Порядку №975, суд не вбачає протиправних дій відповідача Міністерства оборони України, а разом з тим і підстав для скасування п.2 протоколу №60 від 15.06.2018р. Рішення Комісії про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1

Щодо зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату повторно подати висновок та документи до нього щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України, суд зауважує наступне.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Разом з тим, оскільки, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування п.2 протоколу №60 від 15.06.2018р. рішення Комісії про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, суд доходить висновку про те, що не можуть підлягати задоволенню вимоги щодо зобов'язання Харківського Обласного Військового Комісаріату повторно подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерству Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, так як вони є передчасними та немає на даний час підстав вважати, що дії ХОВК в майбутньому можуть порушити права позивача.

Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання про призначення та нарахування позивачу одноразової грошової допомоги згідно чинного законодавства, суд вказує, що не можливо прийняти на підставі наданих позивачем документів, а, отже, позивачу слід повторно звернутись із заявою про призначення одноразової грошової допомоги з повним пакетом документів. З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог по суті, похідні позовні вимоги щодо зобов'язання відповідачів надати звіт про виконання судового рішення також задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України; Харківського обласного військового комісаріата про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко