Рішення № 79260033, 14.01.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3557/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни №1/ХІ/XVIІ/1 від 16 лютого 2018 року про відмову у наданні статусу учасника бойових дій та зобов'язання надати статус учасника бойових дій.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він 20 березня 2015 року перебував в зоні проведення АТО (м. Краматорськ) та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей у період її проведення. У зв'язку з цим ним подані на розгляд Комісії МВС документи, необхідні для отримання статусу учасника бойових дій. Комісією Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни прийнято рішення №1/ХІ/XVІІ/1 від 16 лютого 2018 року про відмову у наданні статусу учасника бойових дій на підставі пункту 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №413 від 20 серпня 2014 року, та пунктів 2, 4 розділу ІІ Положення про комісію МВС з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 868 від 26 серпня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2016 року за № 1271/29401. Вважає, що рішення є протиправним, оскільки факт його перебування в зоні проведення антитерористичної операції підтверджується необхідними документами та судовими рішеннями, прийнятими в адміністративних справах №816/1303/16 та №816/659/17 /а.с. 66-77 т.1/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом, залучено у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції в Полтавській області, а також призначено підготовче засідання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року замінено первісного відповідача - Центральну комісію Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій, на належного відповідача - Комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни /далі - відповідач/.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву №12/3-5564 від 30 листопада 2018 року посилався на те, що Комісією Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни прийнято рішення №1/ХІ/XVІІ/1 від 16 лютого 2018 року про відмову у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1, оскільки стосовно позивача до Комісії не надано жодних документів Антитерористичного центру при СБУ про безпосереднє залучення ОСОБА_1 до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення або безпосередню участь ОСОБА_1 у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення відповідно до пункту 4 Порядку №413. Також зазначив, що прийняття рішення про визнання особи учасником бойових дій належить до дискреційних повноважень Комісії /а.с.72-76 т.2/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року закрито підготовче провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 10 січня 2019 року учасники справи не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання /а.с. 106, 109-110 т.2/.

Від позивача та третьої особи надійшли клопотання про проведення розгляду справи без їх участі /а.с. 124 т.1, 111 т.2/.

Згідно з частиною третьою статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частиною першою статті 205 згаданого Кодексу передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом першим частини третьої цієї статті якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що позивач та третя особа заявили клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження, а відповідач явку уповноваженого представника до суду не забезпечив та про причини неявки суд не повідомив, суд визнав за можливе проводити судовий розгляд справи за відсутності учасників справи.

Згідно з частиною дев'ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого засідання та у судове засідання не з'явилися, а також відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд визнав за можливе проводити судовий розгляд справи у порядку письмового провадження.

Фіксування розгляду справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Полтавським окружним адміністративним судом у постанові від 31 серпня 2016 року у справі №816/1303/16, яка набрала законної сили 09 листопада 2016 року, за позовом ОСОБА_1 до Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії встановлено наступні обставини: ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

27 лютого 2015 року УМВС України в Полтавській області видано наказ № 92 о/с дск "Про відрядження працівників УМВС України в Полтавській області на блокпости фільтраційних пунктів на території Харківської області та зони проведення антитерористичної операції", яким ОСОБА_1 направлено у службове відрядження.

На підставі наказу УМВС України в Полтавській області № 92о/с дск від 27 лютого 2015 року ОСОБА_1 видано посвідчення про відрядження № 6/20 від 05 березня 2015 року, згідно з яким термін відрядження становив 30 днів з 05 березня 2015 року по 05 квітня 2015 року, пункт відрядження - м. Ізюм, зони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей, мета відрядження - участь в АТО.

Наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) № 94 від 04 квітня 2015 року підполковника міліції ОСОБА_1 визнано таким, який у період із 05 березня 2015 року по 03 квітня 2015 року перебував у службовому відрядженні у складі сил та засобів, що залучаються та беруть безпосередньо участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань.

04 квітня 2015 року Ізюмським міськвідділом ГУМВС України в Харківській області видано ОСОБА_1 довідку про його безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

УМВС України в Полтавській області неодноразово надсилало до Комісії документи стосовно надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, як особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції /а.с. 95-101 т. 1/.

В силу дії частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вказані обставини не підлягають повторному доведенню перед судом.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року у справі №816/1303/16 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій, щодо неприйняття рішення за результатами розгляду документів, поданих Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій; зобов'язано Центральну комісію Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій, повторно розглянути документи, надіслані Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, та прийняти за результатами їх розгляду рішення. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

На виконання зазначеної постанови Комісією Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни розглянуто матеріали щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та 17 березня 2017 року прийнято рішення № 1/ІІ/XVІІ/1 від 17 березня 2017 року про відмову у наданні статусу учасника бойових дій /а.с. 106-109, 127 т.1/.

Рішення № 1/ІІ/XVІІ/1 від 17 березня 2017 року прийнято на підставі абзацу 3 пункту 4 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20 серпня 2014 року та пунктів 2, 4 розділу ІІ Положення про комісію МВС з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 868 від 26 серпня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2016 року за № 1271/29401 /а.с. 127 т.1/.

Не погодившись з цим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у справі №816/659/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни № 1/ІІ/XVІІ/1 від 17 березня 2017 року про відмову в наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 та зобов'язано Комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни повторно розглянути документи щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та прийняти за результатами їх розгляду рішення; в іншій частині позовних вимог відмовлено /а.с.79-90 т.1/.

На виконання зазначеної постанови суду Комісією Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни розглянуто матеріали щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та 16 лютого 2018 року прийнято рішення №1/ХІ/XVІІ/1 від 16 лютого 2018 року про відмову у наданні статусу учасника бойових дій /а.с. 77 т.2/.

У рішенні № 1/ХІ/XVІІ/1 від 16 лютого 2018 року зазначено наступні підстави для його прийняття:

1. Пункт 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20 серпня 2014 року;

2. Пункти 2, 4 розділу ІІ Положення про комісію МВС з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 868 від 26 серпня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2016 року за № 1271/29401.

Відповідно до витягу з протоколу №1 засідання комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни за результатами розгляду матеріалів щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій встановлено, що у листі Штабу Антитерористичного центру при СБУ України від 11 жовтня 2016 року № 33/7-10722 вказано, що наказами керівника АТЦ при СБУ ОСОБА_1 до проведення антитерористичної операції не залучався; у листі штабу антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей АТЦ при СБУ міститься, зокрема, інформація про те, що накази щодо включення до складу сил та засобів АТО ОСОБА_1 не видавались; з посвідчення про відрядження № 6/20 слідує, що ОСОБА_1 мав один виїзд до зони АТО терміном один день (поїздка з м. Ізюм до м. Краматорськ та повернення у той же день до м. Ізюм), решту часу ОСОБА_1 провів на блокпосту у м. Ізюм Харківської області, у той час як Харківська область не була районом проведення АТО (Відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 7 жовтня 2014 року № 33/6/а Харківська область була районом проведення антитерористичної операції - з 07 квітня 2014 року до 14 вересня 2014 року). Таким чином, документально підтвердити правомірність виїзду ОСОБА_1 до м. Краматорськ неможливо, так само як і неможливо документально засвідчити безпосереднє залучення його до виконання завдань антитерористичної операції у цей день. Комісією ухвалено рішення відмовити ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій, оскільки відсутні документи про виконання ним бойових завдань по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і безпосередню участь в антитерористичній операції/а.с.78-81 т.2/.

Листом Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України №22/7-К-862 від 02 травня 2018 року ОСОБА_1 на його звернення було надано належним чином засвідчену копію рішення Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни розглянуто матеріали щодо надання статусу учасника бойових дій, учасника війни № 1/ХІ/XVІІ/1 від 16 лютого 2018 року /а.с.91 т.1/.

Не погодившись із прийняттям рішення № 1/ХІ/XVІІ/1 від 16 лютого 2018 року про відмову у наданні йому статусу учасника бойових дій, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 26 серпня 2016 року № 868 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2016 року за № 1271/29401 /далі - Положення № 868/, це Положення визначає основні функції, завдання, повноваження та склад комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни державних службовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України та працівників територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, інших осіб, визначених чинним законодавством (далі - працівники МВС), а також організацію її роботи.

Пунктами 2, 3 розділу І Положення № 868 /у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/ встановлено, що Комісія Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (далі - Комісія) утворюється в апараті МВС наказом МВС з метою реалізації заходів, пов'язаних із наданням статусу учасника бойових дій, учасника війни працівникам МВС.

У своїй діяльності Комісія керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України та цим Положенням.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу ІІ Положення № 868 основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання працівникам МВС статусу учасника бойових дій, розгляд питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до пунктів 6 і 13 статті 9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до підпунктів 6, 8 пункту 2 розділу ІІ Положення № 868 з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія має право приймати рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій, учасника війни; повторно розглядати за рішенням Міністра внутрішніх справ України (особи, яка виконує його обов'язки) питання про надання статусу учасника бойових дій, учасника війни особам, яким було відмовлено в наданні такого статусу раніше.

Пунктом 4 розділу ІІ Положення № 868, серед іншого, передбачено, що Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій, учасника війни у разі: відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази і є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни.

Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон № 3551-XII).

Відповідно до статті 4 цього Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно зі статтею 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII /у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/ учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначено Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20 серпня 2014 року (далі - Порядок № 413).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 413 /у редакції, чинній на час виникнення у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій/ статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції; працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися і брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення.

Пунктом 3 Порядку № 413 було встановлено, що райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення визначаються Антитерористичним центром при СБУ.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 413 /у редакції, чинній на час виникнення у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій/ підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: для осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, - документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення); для осіб, зазначених в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку, - документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення або направлення (прибуття) у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень), а також документи, що були підставою для прийняття керівниками підприємств, установ, організацій рішення про направлення осіб у таке відрядження.

Пунктом 6 Порядку № 413 визначалося, що для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

Абзаци 1- 3 пункту 4 Порядку № 413 /у редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин/ встановлюють, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення: для осіб, які брали участь в антитерористичній операції, - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення; для осіб, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів, - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів.

Таким чином, на час виникнення у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 підпадав під дію абзацу другого пункту 2 Порядку № 413, а відтак підставою для надання йому статусу учасника бойових дій є документи про безпосереднє залучення особи до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення. До таких документів можуть належати витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 під час проходження служби в УМВС України в Полтавській області згідно посвідчення про відрядження № 6/20, виданого ОСОБА_1 05 березня 2015 року, відряджався до м. Ізюм, зони проведення АТО терміном відрядження - тридцять днів з 05 березня 2015 року до 03 квітня 2015 року на підставі наказу УМВС України в Полтавській області від 27 лютого 2015 року № 92 о/с дск /а.с. 241-241 т.1, 49 т.2/.

Згідно посвідчення про відрядження № 6/20, виданого ОСОБА_1 05 березня 2015 року, копія якого наявна у матеріалах справи, позивач прибув до м. Ізюм 05 березня 2015 року, вибув з м. Ізюм 20 березня 2015 року, прибув до м. Краматорськ 20 березня 2015 року, вибув з м. Краматорськ 20 березня 2015 року, прибув до м. Краматорськ 20 березня 2015 року, вибув з м. Краматорськ 20 березня 2015 року, прибув до м. Ізюм 20 березня 2015 року, вибув з м. Ізюм 02 квітня 2018 року, прибув до м. Полтави 03 квітня 2015 року /а.с. 241-242 т.1/.

Перебування ОСОБА_1 у період із 05 березня 2015 року по 03 квітня 2015 року у службовому відрядженні в м. Ізюм Харківської області та зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей також підтверджується копіями витягу з Книги - нарядів по антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей співробітників УМВС України в Полтавській області; витягу з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 04 квітня 2015 року № 94; витягу з наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 27 лютого 2015 року № 92 о/с дск; довідки Головного управління Національної поліції в Полтавській області про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 17 січня 2017 року №185/115/01/12-2017; довідки Головного управління Національної поліції в Полтавській області про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 11 січня 2016 року №78/115/01/12-2016 /а.с. 143 т.1, 45, 49 т.2/.

Вказані обставини підтверджуються також книгою розстановки нарядів по АТО на території Донецької та Луганської областей співробітників УМВС України в Полтавській області № 1772 від 05 березня 2015 року, із якої вбачається безпосередня участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції /а.с. 10-43 т.2/.

Крім того, ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12 липня 2016 року (провадження № 22-ц/786/1923/16) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 24 травня 2016 року у справі № 554/2505/16-ц за заявою ОСОБА_1, заінтересованої особи - Кабінет Міністрів України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство соціальної політики України, Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Головне управління Національної поліції в Полтавській області, про встановлення юридичного факту визнано доведеним факт перебування ОСОБА_1 в зоні антитерористичної операції з 05 березня 2015 року по 03 квітня 2015 року. Ухвала набрала законної сили 12 липня 2016 року /а.с. 206-207/.

Також постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року у справі № 816/1303/16, яка набрала законної сили 09 листопада 2016 року, та постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у справі № 816/659/17, яка набрала законної сили 04 грудня 2017 року, встановлено, що ОСОБА_1 20 березня 2015 року перебував в зоні проведення АТО (м. Краматорськ) та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей у період її проведення /а.с. 95-101,181-192 т.1/.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, позивач 20 березня 2015 року перебував в зоні проведення АТО (м. Краматорськ) та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей у період її проведення, а відтак подані на розгляд Комісії МВС документи містили докази про безпосередню участь позивача у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення та є достатніми для надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1

Суд відхиляє посилання відповідача на відомості, зазначені у листі Штабу Антитерористичного центру при СБУ України від 11 жовтня 2016 року № 10722 та неможливість документально засвідчити правомірність виїзду ОСОБА_1 до м. Краматорськ та безпосереднє залучення його до виконання завдань антитерористичноії операції у цей день, оскільки його участь в антитерористичноій операції та безпосереднє залучення його до виконання завдань антитерористичноії операції підтверджена переліченими документами та встановлена ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 липня 2016 року, постановами Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року у справі №816/1303/16 та від 12 червня 2017 року у справі №816/659/17.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Всупереч вимог даної статті, відповідач не довів та не обґрунтував суду правомірність прийнятого відносно позивача оскаржуваного рішення.

Інших порушень законодавства, які б могли перешкодити у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій в оскаржуваному рішенні, окрім тих, яким судом надана правова оцінка вище, відповідачем не наведено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність та скасування рішення №1/ХІ/XVII/1 від 16 лютого 2018 року.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Згідно Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Радою Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Враховуючи фактичні обставини, встановлені судом у цій справі, та неодноразову відмову у наданні статусу учасника бойових дій позивачу, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутній альтернативний варіант поведінки, а тому суд вважає за можливе зобов'язати Комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22 березня 2018 року у справі №823/795/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 72901778).

Отже, позов підлягає задоволенню повністю.

Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (вул. Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 00032684), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 83, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 40108630) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни №1/ХІ/XVIІ/1 від 16 лютого 2018 року про відмову у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1.

Зобов'язати Комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (вул. Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 00032684) прийняти рішення про надання ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) статусу учасника бойових дій.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.І. Слободянюк