Рішення № 79260003, 18.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3311/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Єренкевич О.А.

За участю сторін:

Представника заявника: Гладченко В.Ю.

Представник відповідача: ОСОБА_2

розглянувши відкритому судовому засіданні адміністративну справу за заявою головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків,-

ВСТАНОВИВ:

05.07.2018 року о 17 год. 00 хв. до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява головного управління ДФС в Одеській області (далі ГУ ДФС в Одеській області), в якому заявник просив суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 згідно рішення головного управління ДФС в Одеській області від 04.07.2018 року.

В обґрунтування своїх вимог заявник зазначив, що відповідачем було неправомірно відмовлено у допуску посадових осіб головного управління ДФС в Одеській області до проведення фактичної перевірки (за наявності законних підстав для її проведення), а тому ГУ ДФС в Одеській області було обґрунтовано прийнято рішення про застосування умовного арешту майна платника податків, яке він просив підтвердити в судовому порядку.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 року вищезазначену заяву головного управління ДФС в Одеській області було залишено без розгляду, не погодившись із якою заявником було подано апеляційну скаргу.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 року про залишення без розгляду заяви головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків було скасовано та направлено її до суду першої інстанції.

Матеріали вищезазначеної заяви були отриманні Одеським окружним адміністративним судом 15.01.2019 року о 17 год. 22 хв.

З огляду на вищезазначені обставини ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 року заяву Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Представник головного управління ДФС в Одеській області у судовому засіданні 18.01.2019 року вимоги заяви підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення заяви головного управління ДФС в Одеській області заперечував та зазначив, що позивачем під час виходу для здійснення фактичної перевірки не було вручено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 або уповноваженим ним особам наказу на її проведення, чим було порушено порядок здійснення такої перевірки. Крім того, станом на час розгляду справи підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 припинено за власним бажанням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань. На час розгляду справи в суді ОСОБА_3 підприємницьку діяльність не здійснює.

Судом у справі встановлено наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 був зареєстрований Великомихайлівською районною державною адміністрацією Одеської області 18.06.2007 року за №25330000000000974 та знаходився на обліку платників податків у Розділяньнській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області з 19.06.2007 року (а.с. 55-59).

21.06.2018 року на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України та доповідної записки начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області Мамая Ю.В. від 06.06.2018 року №429/11/15-32-13-06, заступником начальника Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області Поповим В.Г. було видано наказ №4431 про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з метою здійснення контролю за дотримання роботодавцем законодавства щодо укладених трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (а.с. 94).

На підставі наказу №4431 від 21.06.2018 року та направлень на перевірку від 21.06.2018 №№5042/1306, 5043/1306, 5044/1306, 5045/1306, 5046/1306, 5047/1306, 5048/1306, 5049/1306 (а.с. 95-102), фахівцями контролюючого органу 04.07.2018 року було здійснено вихід за адресами фактичного здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3, а саме до крамниць за адресами: АДРЕСА_1

Разом з тим співробітникам ГУ ДФС в Одеській області було відмовлено у допуску до проведення фактичної перевірки, про що були складені наступні документи: акти про відмову отримання копії наказу та підписання направлень на проведення фактичної перевірки від 04.07.2018 (а.с. 86-89), акти про недопуск до перевірки від 04.07.2018 року (а.с. 82-85) та акти відмови від підпису акту недопуску до перевірки (а.с. 90-93).

При цьому, як було зазначено в судовому засіданні представником ГУ ДФС в Одеській області, дії щодо не допуску посадових осіб заявника до фактичнох перевірки були вчинені особами, які фактично працювали в крамницях відповідача. Зазначені обставини представником відповідача в судовому засіданні не заперечувались.

На підставі вищезазначених обставин заступник начальника ГУ ДФС в Одеській області Попов В.Г. звернувся до начальника ГУ ДФС в Одеській області Мілютіна Г.В. із зверненням про застосування умовного адміністративного арешту ФОП ОСОБА_3 (а.с. 12).

За результатами розгляду вищезазначеного звернення начальником ГУ ДФС в Одеській області Мілютіним Г.В. 04.07.2018 року о 17 год. 35 хв. було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_3 за адресами: АДРЕСА_2

Судом згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань також встановлено, що 26.12.2018 року підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3 було припинено.

Заслухавши пояснення представників головного управління ДФС в Одеській області та відповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що вищезазначене рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків підтвердженню не підлягає, а в задоволенні заяви ГУ ДФС в Одеській області слід відмовити у зв'язку з наступним.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок проведення перевірок, права та обов'язки платників податків, адміністративний арешт майна, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Згідно зі ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) у т.ч. після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до ст. 16 цього Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки (п.п. 80.1-80.2 ст.80 ПК України).

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України).

Відповідно до п. 94.5 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Згідно з п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Відповідно до пп. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Аналогічно положення містить і Кодекс адміністративного судочинства України.

Так згідно частини 1 статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Частиною 7 статті 283 КАС України передбачено, що у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що законодавець, при прийнятті норми щодо можливості застосування адміністративного арешту майна платника податків (зокрема, у разі не допуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки), виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.

В свою чергу запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, вказує на необхідність судового контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.

Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості.

Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та охоронюваних законом інтересів платника податків, так і належного здійснення повноважень податковим органом, законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із заявами про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Саме тому, стаття 283 КАС України встановлює особливий (оперативний) порядок розгляду такої заяви, та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.

Відсутність протягом вказаного строку судового рішення, яке б встановлювало обґрунтованість накладення арешту на майно має наслідком припинення такого адміністративного арешту.

Отже, беручи до уваги те, що з моменту прийняття начальником ГУ ДФС в Одеській області Мілютіним Г.В. рішення від 04.07.2018 року про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_3 96 годин вже сплинуло та станом на час розгляду справи №1540/3311/18 пройшло більше ніж шість місяців з моменту прийняття спірного рішення, адміністративний арешт майна ФОП ОСОБА_3 в силу законодавчих приписів пп. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України є припиненим.

Крім того судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що на час розгляду заяви ГУ ДФС в Одеській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_3 вже припинено, а тому визначена законодавством мета судового підтвердження арешту його майна саме для забезпечення проведення фактичної перевірки цього платника податків відсутня. Інших фактичних обставин та правових підстав для підтвердження умовного адміністративного арешту майна відповідача, визначених ст. 94 ПК України, представником заявника суду не зазначено та судом не встановлено.

Разом з тим суд не приймає до уваги посилання представника відповідача щодо неналежного повідомлення ФОП ОСОБА_3 про проведення фактичної перевірки, оскільки Податковим кодексом України передбачена можливість здійснення такого повідомлення під розписку до початку проведення такої перевірки не лише платника податків та його уповноважених представників, але й осіб, які фактично проводять розрахункові операції.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням наведеного судом, станом на час розгляду справи в судовому засіданні 18.01.20189 року, не вбачається законодавчо передбачених підстав для задоволення заяви Головного управління ДФС в Одеській області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_3 згідно рішення ГУ ДФС в Одеській області від 04.07.2018 року, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Підстав, передбачених ст. 139 КАС України для розподілу судових витрат у справі №1540/3311/18 не мається.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 268, 270, 271, 272, 283, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволені заяви Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника - відмовити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтею 283 та п.п.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтями 255, 283 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький

.