Рішення № 79259870, 18.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5966/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_8 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування висновку та рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україні

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов громадянина Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_8 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за результатом розгляду якого позивач просить суд:

Визнати дії ГУ ДМС України в Одеській області щодо укладання висновку про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_8 від 01.08.2018 року протиправними та скасувати його;

Визнати дії ГУ ДМС України в Одеської області від 01.08.2018 року щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_8 протиправними та скасувати його.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначила, що 18.05.2018 року позивач звернувся до Суворовського відділу ГУ ДМС України в Одеській області із клопотання про обмін посвідки на постійне проживання в Україні по досягненню 45-річного віку. 30.07.2018 року, відповідач, листом від 24.07.2018 року № Л-830/6/5101/18/5100.5.3/11996-18 повідомив позивача про те, що «… здійснити обмін посвідки не є можливим» у зв'язку із тим, що ним «…підготовлений проект висновку про скасування ОСОБА_8 дозволу на імміграцію в Україну». Представник позивача зазначає, що ДМС двічі у серпні та вересні 2018 року повідомляла представників позивача про відсутність будь-яких рішень про скасування дозволу на проживання в Україні ОСОБА_8. Лише після отримання копії матеріалів особової справи позивача під час розгляду справи № 1540/4925/18 стало відомо, що ця інформація не відповідала дійсності. 01.08.2018 року, відповідач, не зважаючи на те, що при вирішення питання про обмін бланку посвідки на постійне проживання позивачу, він позбавлений можливості надавати оцінку правомірності видачі дозволу на імміграцію при відсутності підстав, визначених у пунктах 21-22 Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання, затвердженого Постановою КМУ від 26.12.2002 року № 1983, прийняв рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію на підставі п.1 ст. 12 ЗУ «Про імміграцію», яке позивач вважає незаконним. Так, відповідачем не було дотримано процедури прийняття рішення, для надання пояснень позивач не запрошувався, рішення, що оскаржується позивачу не надсилалося. Представник позивача вказує на те, що єдиною підставою для скасування позивачу дозволу на імміграцію став висновок відповідача з приводу того, що рішення Косівської сільської ради від 19.01.2005 року № 34 «Про встановлення піклування над ОСОБА_6.» не є належним доказом тому, що позивач був піклувальником літньої особи - громадянки України, оскільки рішення про обмеження дієздатності особи або визнання її недієздатною приймає тільки суд та суд призначає такій особі опікуна чи піклувальника. Представник позивача ж наголошує, що позивача за рішенням сільської ради призначили піклувальником літньої особи, а не недієздатної особи, у зв'язку із чим висновки відповідача є протиправними.

Ухвалою суду від 19.11.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 13.12.2018 року.

05.12.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який Головне управління не визнає даний позов, оскільки при подачі документів на отримання дозволу на імміграцію в Україну, позивач повідомив неправдиві відомості та подав не чинні документи, а саме: підставою для прийняття рішення про надання іноземцю та особі без громадянства дозволу на імміграцію відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про імміграцію» може бути тільки рішення суду про призначення його опікуном чи піклувальником громадянина України, або встановлення над ним опіки чи піклування громадянина України, тоді як позивач при подачі документів для отримання дозволу на імміграцію надав рішення сільської ради.

13.12.2018 року розгляд справи перенесено у зв'язку із перебуванням головуючого судді Бжассо Н.В. на лікарняному на 14.01.2019 року.

26.12.2018 року від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином та своєчасно повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ч. 9 ст. 205 КАС України.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

Відповідно до рішення Косівської сільської ради Котовського району Одеської області від 19.01.2005 року № 35, з метою забезпечення особистих майнових та немайнових прав та інтересів гр. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права та обов'язки та згідно ст.55,61,63 п.1-3,67,69 п. 1,3 Цивільного кодексу України та ст.. 4 ч. 2 ЗУ «Про Імміграцію», виконавчий комітет Косівської сільської ради встановив піклування над гр.. ОСОБА_6 та призначив піклувальником над гр. ОСОБА_6 гр. В’єтнаму ОСОБА_8, який мешкає в АДРЕСА_1.

15.02.2005 року позивач звернувся до ВПР та МР УМВС України в Одеській області із заявою-анкетою про залишення в Україні на постійне проживання.

20.03.2005 року позивач звернувся до ВПР та МР УМВС України в Одеській області із заявою про видачу посвідки на мешкання постійного проживання в Україні.

23.03.2005 року начальником ВГІРФО УМВС України в Одеській області затверджено висновок від 20.03.2005 року про доцільність задоволення клопотання гр. В’єтнаму ОСОБА_8 на документування посвідкою на постійне проживання в Україні у зв'язку із призначенням його піклувальником над пристарілою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

23.03.2005 року ОСОБА_8 документований посвідкою серії ОД №м 825/05 на постійне проживання в Україні безстроково.

24.05.2018 року позивач звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про обмін посвідки у зв'язку із досягненням 45-річного віку.

Відповідно до листа ДМС України від 24.07.2018 року, що наданий у відповідь на лист ГУ ДМС України в Одеській області від 30.05.2018 року, ДМС України підтримала проект висновку про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_8 в цілому та рекомендує до затвердження.

01.08.2018 року начальником ГУ ДМС України в Одеській області затверджено висновок щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_8. У якості підстави для скасування дозволу на імміграцію у висновку вказано, що підставою для прийняття рішення про надання іноземцю та особі без громадянства дозволу на імміграцію відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про імміграцію» може бути тільки рішення суду про призначення його опікуном чи піклувальником громадянина України, або встановлення над ним опіки чи піклування громадянина України. Тобто, при подачі документів на отримання дозволу на імміграцію заявник повідомив неправдиві відомості та подав не чинні документи.

01.08.2018 року ГУ ДМС України прийнято рішення № 290513 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_8 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про імміграцію».

Положеннями статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про імміграцію», імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Згідно положень ст. 12 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про імміграцію», Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до ст. ст. 55, 56, 60, 61 ЦК України (в редакції, чинній станом на 01.01.2005 року), опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

Органи, на які покладено здійснення опіки та піклування, їх права та обов'язки щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною. Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності. Суд встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вони позбавлені батьківського піклування.

Орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частинами першою та другою статті 60 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про імміграцію» (в редакції чинній станом на 23.03.2005 року, крім зазначених вище документів до заяви про надання дозволу на імміграцію подаються копії документів про призначення їх опікунами чи

піклувальниками над громадянами України або про встановлення над

ними опіки чи піклування громадянина України.

Тобто, суд зазначає, що Цивільний кодекс України визначав, що опіку чи піклування можуть встановлюватися як судом, там і органами, на які покладено здійснення опіки та піклування.

Твердження відповідача з приводу того, що підставою для надання дозволу на імміграцію у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про імміграцію» може бути тільки рішення суду не відповідає приписам ст. 9 ЗУ «Про імміграцію» та є помилковим, оскільки Закон чітко визначає, що особа надає копії документів, які підтверджують факт призначення її піклувальником, тоді як поняття «копії документів» не є тотожним поняттю «рішення суду» та є значно ширшим.

Твердження у висновку з приводу того, що позивач подав до УМВС неправдиві відомості та не чинні документи суд не приймає до уваги, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження факту скасування рішення Косівської сільської ради Котовського району Одеської області № 35 від 19.01.2005 року.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами спростовуються твердження відповідача щодо наявності підстав, визначених п. 1 ст. 12 ЗУ «Про імміграцію», для скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_8, у зв'яжу з чим, рішення від 01.08.2018 року № 290513 належить до скасування.

З приводу вимоги позивача щодо скасування висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_8, затвердженого 01.08.2018 року, суд зазначає, що вказана вимога до задоволення не належить, оскільки безпосередньо висновок не порушує прав та інтересів позивача, а лише фіксує результати перевірки, яка проведена посадовими особами відповідача, та містить відповідні пропозиції за результатом встановлених обставин, тоді як права позивача порушує прийняте відповідачем на підставі вказаного висновку рішення, щодо якого суд зробив висновок про його протиправність та необхідність скасування.

З приводу вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо укладання висновку та прийняття рішення, яка обґрунтована тим, що відповідач порушив процедуру проведення перевірки та прийняття такого рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 21, п. 22 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 (далі - Порядок), дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Пунктом 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 передбачено, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Відповідно до п. 24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983, рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника позивача щодо порушення відповідачем процедури розгляду питання щодо скасування дозволу на імміграцію позивача в Україну, оскільки згідно з вимогами Порядку територіальні органи ДМС мають право порушувати питання щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну. Приписами Порядку передбачено виклик іммігрантів для надання пояснень під час процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію за поданням органу внутрішніх справ або іншого органу виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, однак питання про скасування дозволу на імміграцію позивача в Україну було порушено органом, який уповноважений його видавати, у зв'язку з чим позивач не викликався для надання пояснень. Вказаний Порядок не встановлює певну процедуру розгляду питання скасування дозволу на імміграцію у разі виявлення такої підстави органом, який уповноважений його надавати.

Такий висновок суду, щодо процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію в Україну, відповідає висновкам наведеним у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі № 820/2874/16.

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що відповідач під час складання висновку за результатами перевірки та прийняття рішення, діяв в межах наданих законодавством повноважень, а отже, дії щодо складання, затвердження висновку та прийняття на підставі встановлених у висновку обставин рішення не є протиправними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов громадянина Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_8 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування висновку та рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україні.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 01.08.2018 року № 290513 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, видане громадянину Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В іншій частині позову - відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач - громадянин Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_8 (АДРЕСА_2).

Відповідач - Головне управління Державної міграційної служби, адреса знаходження: (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44, код ЄДРПОУ 37811384).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 18.01.2019 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.