Рішення № 79259734, 17.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 521/4648/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65104, м. Одеса, пл. Бориса, Дерев'янка, 1; код ЄДРПОУ 34929741) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за № 521/4648/18 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання неправомірною та скасування постанови ВП № 55497333 від 01.03.2018 року.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16.05.2018 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою від 06.11.2018 року адміністративну справу за № 521/4648/18 направлено за предметною підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду супровідним листом від 26.12.2018 року.

04.01.2019 року справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Токміловій Л.М.

Ухвалою від 09.01.2019 року справу прийнято до провадження. Визначено, що справа буде розглядатися з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області отримано з відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області постанову ВП № 55497333 від 01.03.2018 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892 грн. Головне управління вважає вищевказану постанову неправомірною. Посилаючись на ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" вказує, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року зобов'язано головне управління здійснити з 27.07.2016 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням змінених видів грошового забезпечення, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", яка набрала законної сили.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що оскільки виконавче провадження відкрито 11.01.2018 року, а рішення суду виконано у повному обсязі 05.02.2018 року - виконавчий збір підлягає стягненню з боржника, тобто Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а тому вважає постанову правомірною та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Від представника позивача через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду подано клопотання за вх.№1363/19 від 15.01.2019 року про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи клопотання представника позивача про розгляд справи в письмовому провадженні, зважаючи на те, що представник відповідача до суду не з'явився, будучи повідомленим про дату, час і місце судового розгляду справи, а також те, що відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, на підставі ч.9 ст.205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в письмовому провадженні.

Пунктом 10 частини 1 статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.12.2017 року Одеським апеляційним адміністративним судом постановлено рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області, яким позов задоволено частково та зобов'язано головне управління здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням змінених видів грошового забезпечення.

11.01.2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Гортолум В.С. відкрито виконавче провадження №55497333.

19.01.2018 року до ГУ ПФУ в Одеській області за вх. №7/8/02 надійшла вказана постанова про відкриття виконавчого провадження №55497333.

18.01.2018 року ГУ ПФУ в Одеській області здійснює перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року.

26.01.2018 року ГУ ПФУ в Одеській області листом за вих.№1442/03 повідомлено Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області про виконання рішення суду, а саме здійснення перерахунку пенсії з врахуванням видів грошового забезпечення.

Листом від 09.02.2018 року ГУ ПФУ в Одеській області повідомлено Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ про здійснення виплати на виконання рішення суду, зокрема в листі зазначено, що 05.02.2018 року виплата перерахована ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського апеляційного адміністративного суду до ПАТ «Державний ощадний банк України».

Постановою від 28.02.2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Гортолум В.С. закінчено виконавче провадження.

01.03.2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Гортолум В.С складено постанову про стягнення виконавчого збору за ВП 55497333 в сумі 14 892 грн.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб ), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання рішення суду 18.01.2018 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1, до фактичного надходження постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто в термін передбачений законодавством на добровільне виконання рішення суду.

Листом ГУ ПФУ в Одеській області від 26.01.2018 року зазначено, що пенсія в перерахованому розмірі згідно з рішенням суду в розмірі 23 256,75 грн буде виплачена разом з пенсією за лютий поточного року.

Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою (п.5).

Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія) (п.6).

Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику (п.10).

Боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоду виплати пенсії зобов'язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому статтею 47 зазначеного Закону (п.11).

Суд зазначає, що відповідно до статей 113 і 117 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, звітує перед Верховною Радою України про його виконання, в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Рішення КМУ відповідно до положень ч.1 ст.4 Бюджетного Кодексу України є частиною бюджетного законодавства.

Повноваження ПФУ, як виконавця бюджетних програм, визначаються ст.23 Бюджетного кодексу, а саме: будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Згідно з ст.72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Згідно з ч.2 ст.73 зазначеного Закону забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Відповідно до ст.8 та 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" №2262 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти, які виплачуються пенсіонерам за результатом зробленого перерахунку є складовою частиною Державного бюджету, а не бюджету Пенсійного фонду.

Згідно з пунктами 20 та 20 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень, або їх перевищення всупереч цьому кодексу чи Державному бюджету України є порушенням бюджетного законодавства.

Крім того, аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, та від 24.01.2018 р. у справі №405/3663/13-а.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний приймати рішення, а дії - вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Таким чином, суд робить висновок, що позивачем рішення суду від 14.02.2018 р. виконано в повному обсязі.

Щодо постанови старшого державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 01.03.2018 р. ВП №55497333 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно з ч.1 та 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження": виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Суд зазначає, що іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону.

За своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Згідно з ч.6 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що належать до негайного виконання).

Відповідно до ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, положення Закону, що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору.

Крім того, суд вважає, що фактично судове рішення державним виконавцем виконане не було. Оскільки з матеріалі справи вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження надійшла на адресу позивача 19.01.2018 року, однак 18.01.2018 року позивачем самостійно здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання вимог постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року. А тому, державний виконавець не надав суду доказів вчинення будь-яких дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення передбачених ст.10 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючі наведені обставини в сукупності, суд робить висновок, що в даному випадку стягнення виконавчого збору з позивача згідно з постановою державного виконавця від 01.03.2018 р. ВП №55497333 є безпідставним та необґрунтованим, що свідчить про протиправність спірної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

Зокрема, під час розгляду справи відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів, які б давали підстави вважати, що станом на дату розгляду справи, позивач не виконав рішення суду без поважних причин.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум Вікторією Сергіївною від 01.03.2018 року ВП № 55497333 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії)..

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

При цьому суд враховує, що в силу ч.4 ст.159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

За обставин справи, відповідачем не наведено обґрунтованих доводів проти адміністративного позову, які б доводили правомірність оскаржуваної постанови.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги належать до задоволення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Також, беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в сумі 1762 грн., позивачу у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області судові витрати в зазначеному розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання неправомірною та скасування постанови ВП № 55497333 від 01.03.2018 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 01.03.2018 року №55497333 про стягнення виконавчого збору в розмірі 14 892 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлене та підписане суддею 17 січня 2019 року.

Суддя Л.М. Токмілова

.