Рішення № 79259196, 18.01.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2019 року справа № 1140/3479/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши у м.Кропивницький в поряду спрощеного позовного провадження з викликом сторін (в письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі - виконавча служба) про визнання протиправними дій та постанови і скасування останньої,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з заявою до відповідача про визнання протиправними дій щодо прийняття постанови від 28 листопада 2018 року про повернення виконавчого документа.

Водночас, просив визнати незаконною та скасувати рішення виконавчої служби.

У позові зазначає, що, повертаючи виконавчий лист суду, державний виконавець не зазначила підстави прийняття рішення та не здійснила всіх необхідних дій стосовно виконання рішення суду.

На його думку, державний виконавець не мав права посилатись на судову практику, як підставу звільнення від виконання обов'язків, котрі встановлені Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Стверджує, що виконавча служба не наклала арешт на боржника щодо невиконання рішення суду та не звернулась до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (невиконання рішення суду).

Звертає увагу, що боржник, не маючи відповідних повноважень, розстрочив та відстрочив виконання рішення суду про сплату заборгованості, з чим погодилась виконавча служба.

Відповідач заперечив стосовно задоволення позову, надавши відзив на нього (а.с.28-30).

Зазначив, що не застосував до боржника штраф, оскільки визнав, що рішення не виконано з поважних причин, якими є відсутність коштів.

Такий висновок виключав направлення повідомлення про вчинення боржником злочину.

Стверджував, що про правильність такого висновку вказує практика Верховного Суду України.

Ухвалою суду від 16 січня 2019 року прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.59-60).

Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.

Так, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - Управління) не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, починаючи з 01 січня 2016 року, та виплатити додаткові кошти з урахуванням фактично отриманих сум (а.с.62-68).

Отже, боржником є Управління.

Рішення суду набрало законної сили 19 травня 2018 року і зобов'язувало боржника вчинити такі дії: перерахувати розмір пенсії; з урахуванням перерахунку виплатити заборгованість за час до його здійснення.

05 липня 2018 року виконавча служба відкрила виконавче провадження (а.с.34-35).

У постанові про відкриття виконавчого провадження встановлено строк виконання рішення суду (10 робочих днів).

22 жовтня того ж року боржник сповістив виконавчу службу про хід виконання рішення суду (а.с.36-39).

Управління зазначило, що перерахувало пенсію, встановивши новий розмір, починаючи з 01 січня 2016 року.

Боржник зазначив, що заборгованість з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року у сумі 23662 грн. буде сплачена упродовж 2019 - 2020 років відповідно до приписів Постанови Уряду України від 21 лютого 2018 року №103 (далі - Постанова) у певному відсотковому співвідношенні.

Постанова набрала чинності 24 лютого 2018 року.

Виконавча служба не накладала штраф на боржника за невиконання рішення суду та не встановлювала йому новий строк його виконання.

24 жовтня 2018 року виконавча служба звернулась до суду з заявою про зміну порядку та способу виконання рішення суду (а.с.40-45).

Державний виконавець просив змінити спосіб і порядок виконання рішення суду в частині зобов'язання нарахувати та виплатити додаткові кошти за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року на стягнення.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року відмовлено у задоволенні заяви (а.с.46-49).

28 листопада того ж року виконавча служба прийняла постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.51-53).

Правовою підставою її прийняття є припис пункту 9 частини 1 статті 37 Закону.

Відповідач не надав доказів одержання позивачем постанови про повернення виконавчого документа.

ОСОБА_1 сповістив суд, що отримав її 14 грудня 2018 року (а.с.4-7).

Позов подано до суду упродовж 10 днів з дня отримання постанови про повернення виконавчого документа (21 грудня 2018 року) (а.с.4-7).

Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.

Перш за все, якщо особа оскаржує дії щодо прийняття рішення і останнє, то предметом позову є виключно рішення, оскільки дії трансформувались у нього.

Управління вважає, що заборгованість, яка виникла перед ОСОБА_1 до 01 січня 2018 року, повинна виплачуватись на підставі приписів Постанови.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд зробив висновок, що приписи Постанови не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Управління не оскаржило рішення суду.

Приписами статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, після набрання рішенням законної сили його юридична сила прирівнюється до сили закону у правовідносинах між сторонами.

Змінити порядок виконання судового рішення можна тільки в порядку, який встановлено законом.

Відповідно до приписів частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішень, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що відстрочити або розстрочити виконання судового рішення може тільки суд, а не суб'єкт владних повноважень (у тому числі боржник).

Тому, Управління не виконало рішення суду у встановлений державним виконавцем строк з неповажних причин.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280, він є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Його територіальні підрозділи є також органами виконавчої влади.

Управління, яке представляє державу у правовідносинах з ОСОБА_1, стверджує, що не може виконати рішення суду у зв'язку із відсутністю коштів.

На його погляд, таку причину невиконання рішення суду треба визнати поважною.

Такий висновок боржника і виконавчої служби ґрунтується на правовому висновку Верховного Суду України, який міститься в постанові від 22 листопада 2016 року у справі №804/5081/13-а.

Так, Верховний Суд України зробив такий висновок: невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Суд не погоджується з правовим висновком Верховного Суду України та відхиляється від нього.

Якщо погодитись з цим висновком, то треба визнати, що рішення суду стосовно грошових зобов'язань держави можуть не виконуватись роками, оскільки у неї постійно існує дефіцит бюджетних коштів.

Накладення штрафу на державний орган за невиконання судового рішення ніяким чином не порушує права держави, так як його сума перераховується на рахунок виконавчої служби (з рахунку одного державного органу на рахунок іншого).

У такому випадку накладення штрафу є постійним нагадуванням державі про невиконання нею конституційного обов'язку.

Це ж спонукає державу пришвидшити пошуки коштів, щоб виконати рішення суду.

У даному випадку суд зобов'язав сплатити заборгованість за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року.

Отже, у держави виник обов'язок запланувати у 2017 році погашення заборгованості перед ОСОБА_1 за минулий рік.

Держава проігнорувала його та допустила виплату пенсії у неповному розмірі ще й у 2017 році.

Водночас, держава не звернулась до суду з клопотанням про розстрочення виконання судового рішення.

Це ж доводить, що вона не намагалась довести суду наявність підстав, що унеможливлюють своєчасне виконання рішення суду.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що боржник (держава) не виконав судове рішення без поважних причин.

Приписами пункту 9 частини 1 статті 37 Закону, якою керувалась виконавча служба, повертаючи виконавчий лист, встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Норма права передбачає існування декількох обставин, як умову її застосування.

Постанова відповідача не містить обґрунтування існування одної з них або декількох.

Державний виконавець зазначає, що вжив усіх заходів на виконання рішення суду.

Однак, такий висновок суперечить приписам Закону.

Приписами частин 1-3 статті 63 Закону передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Аналіз норми права вказує, що виконавча служба проігнорувала її приписи.

Зокрема, не накладався штраф на Управління, не направлялось до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Таким чином, виконавча служба прийняла оскаржене рішення не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законом України (порушення припису пункту 1 частини 2 статті 2 КАС України).

Отже, позов належить задовільнити.

Сторони не понесли судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 28 листопада 2018 року про повернення виконавчого документа ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №56702717.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом десяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. Брегей