Рішення № 79258956, 10.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2019 року № 320/6259/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:

- зобов'язати Баришівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести ОСОБА_1 з 01.10.2017 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є інвалідом ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності, розмір якої визначений відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач вважає, що відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, тому звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної йому пенсії. Однак, відповідач відмовив йому у проведенні перерахунку пенсії, оскільки право на такий перерахунок мають виключно особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього отримали інвалідність. На думку позивача, такими діями відповідач порушив його право на соціальний захист в порядку та розмірах визначених законом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача в письмовому відзиві поданому до суду позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити з задоволенні позову з тих підстав, що перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачений тільки особам, які отримали інвалідність під час проходження дійсної строкової служби. Разом з тим, при здійсненні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач не проходив строкову військову службу, а тому підстави для перерахунку пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутні.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якому останній зазначив, що він має право на обчислення пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, оскільки залучався до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі формувань Цивільної оборони та має статус інваліда війни.

Крім того, у відповіді на відзив, позивач, також просив суд здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Вирішуючи питання про наявність підстав для розгляду адміністративної справи в судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 5 вказаної статті, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У даному випадку предмет позову стосується рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Таким чином, дана адміністративна справа у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності, що має бути розглянута без проведення судового засідання.

Зазначаючи про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, позивач у клопотанні не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Враховуючи, що дана адміністративна справа з огляду на її предмет і характер спірних правовідносин є малозначною і будь-яких вагомих підстав для її розгляду у судовому засіданні позивач не зазначив, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням від 11.09.2007 Серії НОМЕР_1.

Згідно з вкладкою НОМЕР_3 до вказаного посвідчення, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач має статус інваліда війни другої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2, виданим 06.11.2017 Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області, що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

Відповідно до довідки серії КИО-І №285702 від 18.07.2007 ОСОБА_1 з 17 липня 2007 року встановлено 2 групу інвалідності, причиною інвалідності вказано захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до наказів Баришівського автотранспортного підприємства 31046 від 23.06.1986 №52-к, від 28.10.1986 №87-к та посвідчень про відрядження, позивач був відряджений в м. Чорнобиль з 23.06.1986 по 28.06.1986 та з 29.10.1986 по 13.11.1986 для проведення робіт по ліквідації аварії.

22 жовтня 2018 року позивач звернувся до Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про здійснення перерахунку та виплати пенсії, виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.

За результатами розгляду заяви, відповідач, листом від 25.10.2018 №60/К-01, відмовив у перерахунку пенсії з посиланням на те, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не в період проходження дійсної строкової служби, тому права на проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», він не має.

На думку позивача, Баришівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, відмовляючи йому у перерахунку пенсії, діяло всупереч нормам чинного законодавства, чим порушило його права та інтереси, що стало підставою для звернення з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).

Порядок призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи врегульовано статтею 59 Закону №796-ХІІ.

Частиною першою статті 59 Закону №796-ХІІ, в редакції, яка діяла до 01.10.2017, передбачала, що: пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону (ч. 2 ст. 59 Закону №796-ХІІ, в редакції, яка діяла до 01.10.2017).

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження (ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ, в редакції, яка діяла до 01.10.2017).

Таким чином, частина третя статті 59 Закону №796-ХІІ, в редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, передбачала призначення пенсій із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати одній категорії осіб: військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Водночас, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 01.10.2017 статтю 59 Закону №796-ХІІ, викладено у новій редакції, згідно з якою частиною третьою передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Отже, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 1 жовтня 2017 року розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Ураховуючи зазначене, частина третя статті 59 Закону №796-ХІІ, передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або

2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або

3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Окрім того, згідно внесених змін суттєво змінився коефіцієнт, з якого необхідно здійснювати розрахунок пенсії, а саме з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження на п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

У зв'язку з цим, Урядом прийнято постанову від 15.11.2017 №851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою доповнено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пунктом 9-1.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалах від 08 травня 2018 року (справа № 820/1148/18, провадження №Пз/9901/33/18), від 21 травня 2018 року (провадження №Пз/9901/37/18) та від 13 червня 2018 року (провадження №Пз/9901/43/18) право на перерахунок пенсії згідно частини третьої статті 59 Закону №796-XII виникає у зазначених осіб лише за наявності трьох умов у сукупності (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону №796-XII не допускається):

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Як убачається з матеріалів справи, а саме з наказів Баришівського автотранспортного підприємства 31046 від 23.06.1986 №52-к, від 28.10.1986 №87-к та посвідчень про відрядження, позивач був відряджений в м. Чорнобиль з 23.06.1986 по 28.06.1986 та з 29.10.1986 по 13.11.1986 для проведення робіт по ліквідації аварії.

Тобто, на момент участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, останній дійсну строкову службу не проходив.

Встановивши, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не в період проходження дійсної строкової служби, суд дійшов висновку, що позивач не має права на перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на вказаний перерахунок.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на інформаційну довідку Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідок Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (про участь у формуваннях ЦО) від 02.11.2017 №01.1-14/1701-6, оскільки вона має лише інформаційний характер, в ній фактично міститься лише інформація про організацію залучення громадян до виконання робіт виключно у складі формувань Цивільної оборони, що не відповідає змісту досліджених судом доказів та положенням законодавства та не підтверджує участь позивача під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі формувань Цивільної оборони, які в своїй структурі мали військові підрозділи.

Суд, також, не приймає до уваги доводи позивача про те, що оскаржуваним рішенням відповідач порушує норми чинного законодавства та його право на соціальний захист з підстав їх необґрунтованості.

Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Положеннями статті 85 Конституції України визначено, що до повноважень Верховної Ради України, зокрема належить прийняття законів.

Зі змісту статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються окремі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1, 2, 3, 4.

Виходячи з положень вказаної норми Закону, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС може належати до певної категорії осіб, у залежності від місця, періоду, строку участі у ліквідації аварії та наслідків для здоров'я, яких зазнала особа.

Положення розділу VIII Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії та компенсації зазначеним особам, залежно від віднесення їх до тієї чи іншої категорії, призначаються на різних умовах, що не свідчить про нерівність таких осіб, оскільки у кожному конкретному випадку враховуються певні фактичні обставини, які впливають на рівень та умови пенсійного забезпечення тієї чи іншої категорії осіб.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про безпідставність доводів позивача щодо наявності у нього права, встановленого частиною 3 статті 59 Закону №796-ХІІ.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним судових витрат суду не надано, судові витрати у цій частині стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.