Рішення № 79258840, 16.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 року м.Київ № 810/4815/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

за участю учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1,

- представник позивача: ОСОБА_3, ордер серії АА №021032 від 03.09.2018,

- представники відповідача: Мухіна К.Ю., довіреність від 03.01.2019 №18/109/01-26-2019,

- свідок: ОСОБА_5,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Київській області від 27.06.2018 №339 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в Обухівському ВП ГУНП в Київській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції України в Київській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №810/4815/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, витребувано докази по справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №810/4815/18 до судового розгляду по суті. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що наказом Головного управління Національної поліції України в Київській області від 27.06.2018 №339 о/с позивача було звільнено зі служби в поліції з посади заступника начальника відділу поліції - керівника патрульної поліції Обухівського відділу поліції за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). На думку позивача, спірний наказ був прийнятий протиправно та необґрунтовано, оскільки, як зауважив позивач, він погодився із призначенням на запропоновану йому рівнозначну вакантну посаду заступника начальника Обухівського відділу поліції - керівника патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та склав відповідний рапорт, який 02.05.2018 був поданий Головному управлінню Національної поліції в Київській області, однак не зважаючи на це його було звільнено. Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що звільнення позивача проведено у зв'язку зі скороченням посади, яку обіймав позивач. Так, відповідач зазначив про те, що підставою прийняття спірного наказу є наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.02.2016 №127 дск «Про організаційно-штатні зміни», наказ Національної поліції України від 27.01.2016 №73 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Київській області», наказ Національної поліції України від 17.01.2017 №27 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Київській області» та наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.01.2017 №101 дск «Про організаційно-штатні зміни», якими скорочено посаду заступника начальника - керівника патрульної поліції Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області. Відповідач зазначив, що позивачу було повідомлено про скорочення його посади, що підтверджується попередженням від 02.05.2018, з яким ОСОБА_1 було ознайомлено під підпис того ж дня. Відповідач повідомив, що Головним управлінням Національної поліції в Київській області вирішувалось питання щодо працевлаштування позивача на посадах заступника начальника Центрального ВП ГУ НП в Миколаївській області, начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Вишнівського відділення поліції Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області, однак підрозділом ДВБ не погоджено кандидатуру позивача на зазначені посади. Присутні у судовому засіданні 16.01.2019 позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити. Присутній у судовому засіданні 16.01.2019 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з лютого 2000 року по листопад 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ: з лютого 2000 року по червень 2003 року - курсант Національної академії внутрішніх справ України, з червня 2003 року по березень 2007 року - оперуповноважений відділення карного розшуку Обухівського районного відділу ГУ МВС України в Київській області, з березня 2007 року по січень 2008 року - старший оперуповноважений відділення карного розшуку Обухівського районного відділу ГУ МВС України в Київській області, з січня 2008 року по вересень 2009 року - старший оперуповноважений сектору карного розшуку Обухівського РВ ГУ МВС в Київській області, з вересня 2009 року по жовтень 2011 року - старший оперуповноважений сектору карного розшуку Українського міського відділення міліції Обухівського РВ ГУ МВС в Київській області, з жовтня 2011 року по листопад 2012 року - оперуповноважений відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві, з листопада 2012 року по листопад 2013 року - начальник сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків 3 ТВМ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, з листопада 2013 року по лютий 2014 року - заступник начальника Обухівського РВ (з обслуговування Обухівського району та м. Українка) ГУ МВС в Київській області, з лютого 2014 року по листопад 2015 року - заступник начальника міліції громадської безпеки Обухівського РВ (з обслуговування Обухівського району та м.Українка), що підтверджується послужним списком ОСОБА_1 (т.1, а.с.168-176).

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про Національну поліцію" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №730 від 16.09.2015 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", якою ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ та утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.11.2015 № 1 о/с ОСОБА_1 на підставі його заяви від 07.11.2015 призначено на посаду першого заступника начальника Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з присвоєнням в порядку переатестування спеціального звання підполковника поліції (т.1, а.с.78).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.02.2016 № 66 о/с ОСОБА_1, підполковника поліції, першого заступника начальника Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області відповідно до пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність) звільнено зі служби в поліції.

Підставою для звільнення слугував атестаційний лист ОСОБА_1 від 19.01.2016 з висновками атестаційної комісії (т.1, а.с.79).

Не погоджуючись з висновками атестаційної комісії та наказом про звільнення, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Київського окружного адміністративного суду (адміністративна справа №810/899/16).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 в адміністративній справі №810/899/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 (т.1, а.с.128-131), адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.02.2016 № 66 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції у запас Збройних Сил України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 20999,92 грн.

Постановою Верховного Суду від 11.04.2018 касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 - без змін (т.1, а.с.132-134).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 30.05.2016 №237 о/с "По особовому складу" поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 (М-251628), першого заступника начальника Обухівського відділу поліції, 16.02.2016, з виплатою йому суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 6847,80 грн. (т.1, а.с.80).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 01.08.2016 №428 о/с ОСОБА_1, підполковника поліції, першого заступника начальника Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області відповідно до пп.4 п.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) звільнено зі служби в поліції.

Підстава звільнення: наказ Головного управління від 16.02.2016 №127 дск, попередження від 06.06.2016 (т.1, а.с.81).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.08.2016 №486 о/с внесено часткове доповнення до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 01.08.2016 №428 о/с у частині звільненні зі служби в поліції за пп.4 п.1 ст.77 у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) підполковника поліції ОСОБА_1 (М-251628), першого заступника начальника Обухівського відділу поліції, 08.08.2016, а саме: вважати його звільненим з вислугою років для виплати одноразової грошової допомоги - 16 років 05 місяців 14 днів (т.1, а.с.82). Не погоджуючись з прийняттям Головним управлінням Національної поліції в Київській області наказу від 01.08.2016 №428 о/с, позивач звернувся з позовом до Київського окружного адміністративного суду про визнання його протиправним та скасування, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу (адміністративна справа №810/2917/16).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 в адміністративній справі №810/2917/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017, адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції України в Київській області від 01.08.2016 №428 о/с в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Обухівського відділу поліції 08.08.2016 на підставі пп.4 п.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Поновлено ОСОБА_1 (М-251628) на рівнозначній посаді - заступника начальника Обухівського відділу поліції - керівника патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Київській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області (ідентифікаційний код 40108616, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 20049,96 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів. Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 (М-251628) на рівнозначній посаді - заступника начальника Обухівського відділу поліції - керівника патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Київській області. Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 7280,00 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів (т.1, а.с.135-145).

На підставі вказаного судового рішення Головним управлінням Національної поліції в Київській області було прийнято наказ від 23.02.2017 №128 о/с, яким поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 (М-251628), заступника начальника Обухівського відділу поліції - керівника патрульної поліції, з 08.08.2016, з виплатою суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 7280,00 грн. без урахування податків та зборів (т.1, а.с.83).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 21.07.2017 №527 о/с ОСОБА_1, підполковника поліції, заступника начальника Обухівського відділу поліції - керівника патрульної поліції, відповідно до пп.4 п.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції у запас (з постановкою на військовий облік).

Підстава звільнення: наказ Головного управління від 16.02.2016 №127 дск «Про організаційно-штатні зміни», наказ Національної поліції України від 27.01.2016 №73 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Київській області» (т.1, а.с.84).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття Головним управлінням Національної поліції в Київській області наказу від 21.07.2017 №527 о/с, позивач звернувся з позовом до Київського окружного адміністративного суду про визнання його протиправним та скасування, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій (адміністративна справа №810/2793/17).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2017 в адміністративній справі №810/2793/17 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції України в Київській області від 21.07.2017 № 527 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції у запас Збройних Сил України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Обухівського відділу поліції - керівника патрульної поліції з 22 липня 2017 р. Стягнуто з Головного управління Національної поліції України в Київській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 22556,17 грн. Звернуто постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Обухівського відділу поліції - керівника патрульної поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області та стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7436,01 грн. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовлено (т.1, а.с.146-148).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018 відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2017 (т.1, а.с.149).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 06.04.2018 №188 о/с поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 (М-251628), заступника начальника Обухівського відділу поліції - керівника патрульної поліції, з 22.07.2017, з виплатою йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7436,01 грн. (т.1, а.с.85).

Судом встановлено, що листом від 12.04.2018 №К-470 «Про надання інформації» відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 06.04.2018 №188 о/с його поновлено на службі в поліції на посаді заступника начальника Обухівського відділу поліції - керівника патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, з 22.07.2017.

Також у вказаному листі зазначено про те, що посада заступника начальника Обухівського відділу поліції - керівника патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Київській області наказом Національної поліції України від 17.01.2017 №27 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Київській області» і Головного управління від 23.01.2017 №101 «Про організаційно-штатні зміни» скорочена.

Позивачу запропоновано прибути до управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Київській області для вирішення питання подальшого проходження служби (т.1, а.с.91).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.05.2018 позивача було попереджено про можливе наступне вивільнення із займаної посади з 02.07.2018 згідно з пунктом 1 статті 40 та статті 49-2 КЗпП України, ст.77 п.1 пп.4 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведення організаційних заходів) Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку із зміною в організаційній структурі поліції та відповідних структурних підрозділах Головного управління Національної поліції в Київській області (наказ Національної поліції України від 17.01.2017 №27 «Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції» і Головного управління від 23.01.2017 №101 «Про організаційно-штатні зміни»), що підтверджується підписом позивача на попередженні (т.1, а.с.89).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 27.06.2018 №339 о/с підполковника поліції, ОСОБА_1, заступника начальника відділу поліції - керівника патрульної поліції Обухівського відділу поліції, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) звільнено зі служби в поліції з 02.07.2018.

Підстава звільнення: наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.02.2016 №127 дск «Про організаційно-штатні зміни», наказ Національної поліції України від 27.01.2016 №73 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Київській області» (т.1, а.с.87). Листом Головного управління Національної поліції в Київській області від 02.07.2018 №4278/109/1009/01-18 позивачу було повідомлено про його звільнення зі служби з 02.07.2018 на підставі вказаного наказу та запропоновано прибути до управління кадрового забезпечення для отримання трудової книжки, документів для постановки на військовий облік та проведення повного розрахунку (т.1, а.с.92).

Відповідач листами від 23.07.2018 №1918/109/12 та від 10.08.2018 №2137/109/12 повторно повідомив позивачу про його звільнення на підставі спірного наказу та про необхідність його прибуття до управління для отримання вказаних документів (т.1, а.с.93-94).

Судом встановлено, що 23.08.2018 позивач ознайомився із змістом спірного наказу, що підтверджується його підписом на вказаному наказі (т.1, а.с.87).

Відповідно до розписки від 23.08.2018 позивач отримав трудову книжку серії АЕ №824129 та витяг з наказу від 27.06.2018 №339 о/с (т.1, а.с.88).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем наказу від 27.06.2018 №339 о/с, позивач звернувся з даним позовом до Київського окружного адміністративного суду про визнання його протиправним та скасування, поновлення на рівнозначній посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2 липня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VІІІ, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин), який набрав чинності 07.11.2015.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 580-VІІІ Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Як встановлено статтею 3 Закону № 580-VІІІ, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону № 580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону №580-VІІІ служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України (ч.3 ст.59 Закону № 580-VІІІ).

Проходження служби в поліції регулюється Законом України "Про Національну поліцію" та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VІІІ).

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліцію, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського (стаття 56 Закону № 580-VІІІ).

Статтею 58 Закону № 580-VІІІ передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.77 Закону № 580-VІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Згідно з ч.2 ст.77 Закону № 580-VІІІ днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби (ч.3 ст.77 Закону № 580-VІІІ).

Як встановлено судом, наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 27.06.2018 №339 о/с підполковника поліції, ОСОБА_1, заступника начальника відділу поліції - керівника патрульної поліції Обухівського відділу поліції, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) звільнено зі служби в поліції з 02.07.2018.

Позивач, обґрунтовуючи протиправність прийняття спірного наказу, зазначив про те, що він погодився із призначенням на запропоновану йому рівнозначну вакантну посаду заступника начальника Обухівського відділу поліції - керівника патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про що ним був складений відповідний рапорт, який 02.05.2018 був поданий до Головного управління Національної поліції в Київській області, однак не зважаючи на це його було звільнено.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що звільнення позивача проведено у зв'язку зі скороченням посади, яку обіймав позивач.

Відповідач наголосив на тому, що ОСОБА_1 було попереджено про можливе звільнення у зв'язку із скороченням посади, яку він обіймав на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.02.2016 №127 дск «Про організаційно-штатні зміни» та наказу Національної поліції України від 27.01.2016 №73 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Київській області».

У зв'язку з цим, відповідач вважає, що звільнення ОСОБА_1 на підставі спірного наказу відповідає вимогам чинного законодавства, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.68 Закону № 580-VІІІ у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Частиною 2 ст.68 Закону № 580-VІІІ визначено, що поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Згідно з ч.3 ст.68 Закону № 580-VІІІ поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

За приписами ч.6 ст.68 Закону № 580-VІІІ поліцейський, посада якого була скорочена, до дня його призначення на іншу посаду в поліції або звільнення зі служби в поліції зобов'язаний виконувати обов'язки за останньою посадою, яку він займав, якщо керівник органу (закладу, установи) поліції не покладе на нього інші обов'язки.

Відповідно до ч.8 ст.68 Закону № 580-VІІІ поліцейському, посада якого скорочена, грошове забезпечення виплачується включно до дня призначення на іншу посаду або до дня звільнення зі служби в поліції в розмірі, визначеному за останньою штатною посадою, яку він займав на момент її скорочення. Розмір щомісячної премії встановлюється рішенням керівника органу (закладу, установи) поліції.

Крім того, ст.36 Кодексу законів про працю України визначено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Частиною 4 ст.36 КЗпП України встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст.40 КЗпП).

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам ОСОБА_6, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби;10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України (ст. 42 КЗпП України).

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України).

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (ч.3 ст.49-2 КЗпП України).

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП України, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо). Ці норми кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення (ст. 43 Конституції України).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 1 квітня 2015 року у справі №6-40цс15, власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Отже, оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові 12.04.2018 (справа №804/3787/17) та у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 (справа №6-1723цс17). Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається зі спірного наказу, підставою звільнення є наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.02.2016 №127 дск «Про організаційно-штатні зміни», наказ Національної поліції України від 27.01.2016 №73 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Київській області».

Так, наказом Національної поліції України від 27.01.2016 №73 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Київській області» затверджено штати Головного управління Національної поліції в Київській області та перелік змін у штатах Національної поліції (т.2, а.с.53-143).

Разом з тим, у штаті Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області передбачено 255 посад, у тому числі керівництво: начальник відділу поліції - 1 посада, заступник начальника відділу поліції - керівник патрульної поліції - 1 посада, заступник начальника відділу поліції - начальник слідчого відділення - 1 посада (т.2, а.с.124-127). Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.02.2016 №127 дск «Про організаційно-штатні зміни» постійний штат Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області включав 255 посад, в т.ч. керівництво: начальник відділу поліції - 1 посада, заступник начальника відділу поліції - керівник патрульної поліції - 1 посада, заступник начальника відділу поліції - начальник слідчого відділення - 1 посада (т.2, а.с.153-164).

Отже, у штаті Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області була передбачена посада заступника начальника відділу поліції - керівника патрульної поліції, яку станом на 27.06.2018 (дата прийняття спірного наказу) обіймав позивач.

У зв'язку з цим, суд вважає, що посилання у спірному наказі на наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.02.2016 №127 дск «Про організаційно-штатні зміни», наказ Національної поліції України від 27.01.2016 №73 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Київській області» як на підставу для звільнення є безпідставним.

Суд наголошує на тому, що посада заступника начальника відділу поліції - керівника патрульної поліції Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області була скорочена на підставі іншого документу - наказу Національної поліції України від 17.01.2017 №27 «Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції», яким затверджено перелік змін у штатах Національної поліції, зокрема, у штаті Обухівського відділу поліції скорочено посаду заступника начальника відділу поліції - керівника патрульної поліції та уведено дві посади - заступника начальника відділу поліції та заступника начальника відділу поліції - начальника сектору кримінальної поліції, а також скорочено посаду начальника сектору кримінальної поліції, що не вплинуло на загальний штат Обухівського відділу поліції.

Аналогічні зміни у штаті Обухівського відділу поліції продубльовано наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.01.217 №101 «Про організаційно-штатні зміни», яким оголошений наказ Національної поліції України від 17.01.2017 №27 в частині, що стосується Головного управління Національної поліції в Київській області (т.2, а.с.33-51).

Проте, вказані накази (наказ Національної поліції України від 17.01.2017 №27 та наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.01.2017 №101) не зазначені у наказі Головного управління Національної поліції в Київській області від 26.07.2018 №339 о/с в якості підстави для звільнення позивача.

У позо вній заяві позивач зазначив про те, що після попередження його про звільнення ОСОБА_1 погодився із пропозицією відповідача про призначення на запропоновану йому рівнозначну вакантну посаду заступника начальника Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про що ним був складений відповідний рапорт, який 02.05.2018 був поданий до Головного управління Національної поліції в Київській області.

Крім того, у судовому засіданні 18.10.2018 позивач наголосив на тому, що його згода на призначення його на відповідну вакантну посаду була зафіксована в акті про пропонування позивачу вакантних посад від 02.05.2018, в якому позивачем власноручно написано про його згоду з запропонованою посадою заступника начальника Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області. Крім того позивач зазначив, що в акті про пропонування позивачу вакантних посад від 02.05.2018 позивач власноручно написав про те, що подав рапорт на зазначену посаду.

З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2018, від 18.10.2018, від 19.11.2018 було витребувано від відповідача копії рапорту про погодження позивача із запропонованою посадою та акту про пропонування позивачу вакантних посад, а також його оригінал (для огляду у судовому засіданні).

Проте, відповідач під час проведення підготовчого провадження у справі не надав витребувані судом докази.

Представник відповідача під час розгляду справи зазначив про відсутність у відповідача вказаних доказів, при цьому причини відсутності документів представник відповідача чітко пояснити не міг.

Відповідач наголошував на тому, що ОСОБА_1 пропонувались вакантні посади, проте позивач відмовився від запропонованих посад.

З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, ухвалою суду від 18.10.2018 було викликано в якості свідків працівників Управління кадрового забезпечення, у присутності яких 02.05.2018 оголошено попередження позивачу про звільнення, а саме - ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Так, у судовому засіданні 19.11.2018 в якості свідка був допитаний ОСОБА_7, який був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

Свідок ОСОБА_7 повідомив, що з травня 2017 року він є начальником відділу комплектування управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Київській області. ОСОБА_7 зазначив про те, що у квітні 2018 року до ГУ НП в Київській області надійшло судове рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді, у зв'язку з цим на підставі наказу ГУ НП в Київській області від 06.04.2018 №188 о/с ОСОБА_1 було поновлено на службі в поліції на посаді заступника начальника Обухівського відділу поліції - керівника патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, з 22.07.2017.

Свідок ОСОБА_7 наголосив на тому, що станом на день поновлення 06.04.2018 позивача на посаді, такої посади в штаті Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області вже не існувало, оскільки наказом ГУ НП в Київській області від 23.01.2017 №101 «По організаційно-штатні зміни» скорочено посаду заступника начальника Обухівського відділу поліції - керівника патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Свідок ОСОБА_7 зазначив, що у зв'язку з цим, позивача 02.05.2018 було попереджено про його можливе вивільнення із займаної посади у зв'язку із відсутністю посади заступника начальника Обухівського відділу поліції - керівника патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Свідок ОСОБА_7 повідомив суду, що позивачу були запропоновані три вакантні посади, а саме: начальник сектору превенції, начальник сектору реагування патрульної поліції та інша посада, назву якої свідок не згадав. Проте, позивач відмовився від усіх запропонованих посад, про що було складено відповідний акт. Свідок ОСОБА_7 зазначив про те, що станом на 02.05.2018 також була вакантна посада заступника начальника Обухівського відділу поліції, проте вона не була запропонована ОСОБА_1, оскільки на той час на іншого працівника на цю посаду візувався наказ про його призначення, який надалі й був на неї призначений. В інших територіальних підрозділах вакантних керівних посад не було. Свідок ОСОБА_7 наголосив на тому, що акт про відмову від зайняття вакантних посад від 02.05.2018 був підписаний ним, а також ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Вказаний акт мав знаходитись в матеріалах особової справи позивача, проте він відсутній в матеріалах особової справи, причини відсутності акту свідку невідомі.

Також свідок ОСОБА_7 повідомив, що проект наказу про звільнення позивача готував старший інспектор відділу УКЗ ОСОБА_10.

Також у судовому засіданні 19.11.2018 в якості свідка був допитаний ОСОБА_8, який був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

Свідок ОСОБА_8 повідомив, що в червні 2018 року позивачу були запропоновані вакантні посади, проте така пропозиція не відбувалась у присутності свідка. Так, відповідна пропозиція була здійснена у кабінеті ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_8 зазначив, що він не пам'ятає чи містив акт про пропонування позивачу вакантних посад інформацію про відмову або згоду ОСОБА_1 про зайняття однієї із запропонованих посад.

Свідок ОСОБА_8 повідомив, що на момент його прибуття до кабінету ОСОБА_7 такий акт вже був підписаний ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Свідок зауважив, що він не пам'ятає чи містив акт підпис позивача та чи була присутня ОСОБА_9

Крім того, свідок зазначив, що він не пам'ятає хто саме запропонував йому підписати відповідний акт.

У судовому засіданні 10.12.2018 в якості свідка був допитаний ОСОБА_5 - начальник управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Київській області, який був попереджений про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань.

Свідок ОСОБА_5 повідомив, що він розписав на ОСОБА_7 виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді, яка на момент поновлення вже не була передбачена у штаті Обухівського відділу поліції.

У зв'язку з цим, позивача було поновлено на посаді, яка вказана у судовому рішенні та одразу попереджено про можливе звільнення зі служби, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений.

Свідок ОСОБА_5 зазначив, що одразу після попередження 02.05.2018 позивачу не пропонували вакантні посади. Вакантні посади позивачу запропоновано лише після спливу двох місяців після попередження, тобто приблизно 02.07.2018.

Свідок ОСОБА_5 зауважив, що він особисто був присутній під час пропонування позивачу трьох вакантних посад, від яких ОСОБА_1 відмовився.

Свідок ОСОБА_5 зазначив, що він не пам'ятає чи було запропоновано позивачу посаду в Обухівському відділі поліції, зокрема посаду заступника начальника відділу поліції, але документи на призначення іншої особи, а саме Фетісова на таку посаду станом на 02.05.2018 були в роботі.

Так, як стверджував свідок ОСОБА_5, на посаду заступника начальника Обухівського відділу поліції був призначений Фетісов згідно з наказом №268 від 18.05.2018.

Свідок ОСОБА_5 зазначив, що акт про запропоновані посади був підписаний у кабінеті ОСОБА_7 Свідок ОСОБА_5 повідомив, що про відсутність акту в матеріалах особової справи позивача він дізнався зі слів ОСОБА_7 та ОСОБА_8

На момент складання наказу про звільнення наявність акту в матеріалах особової справи позивача не перевірялась.

Свідок ОСОБА_5 зазначив, що на сьогоднішній день відповідний акт відсутній, а службове розслідування щодо його зникнення проведено не було.

Суд також зазначає, що свідок на початку допиту на уточнююче питання суду зазначив, що посада заступника начальника Обухівського відділу поліції на момент пропонування позивачу вакантних посад була вакантною, а в подальшому під час допиту після з'ясування того, що 18.05.2018 на вказану посаду призначено іншу особу, змінив свої показання і зазначив, що на момент пропонування позивачу вакантних посад вказана посада вакантною не була.

Також у судовому засіданні 10.12.2018 в якості свідка була допитана ОСОБА_10, яка з 01.04.2018 займає посаду інспектора сектору кадрового забезпечення Обухівського відділу поліції. Свідок ОСОБА_10 була попереджена про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань.

Свідок ОСОБА_10 зауважила, що вона особисто в червні 2018 року складала проект наказу ГУ НП в Київській області від 27.06.2018 №339 о/с.

Свідок ОСОБА_10 зазначила, що вона складала проект наказу про звільнення позивача на підставі попередження про звільнення, підписаного позивачем, попередніх наказів про звільнення позивача та акту про запропоновані посади.

На питання суду щодо того, яка інформація зазначена в акті про запропоновані посади свідок ОСОБА_10 ствердно зазначила, що зі змісту акту вбачається, що позивачу були запропоновані 3 посади, одна з яких заступник начальника Обухівського відділу поліції, на яку позивач надав згоду. Свідок ОСОБА_10 повідомила, що вона не пам'ятає назви двох інших посад, на які ОСОБА_1 не надав згоду.

Свідок ОСОБА_10 зазначила, що акт про запропоновані посади містив підпис позивача і дату його складання. Свідок ОСОБА_10 повідомила, що вона не пам'ятає хто саме, окрім позивача, підписав акт про запропоновані посади. ОСОБА_10 зазначила, що після підготовки проекту наказу про звільнення ОСОБА_1 вона передала усі документи, у тому числі і акт про запропоновані посади, який містив відмітку про реєстрацію.

Отже, з пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вбачається, що позивачу не пропонувалась посада заступника начальника Обухівського відділу поліції, а від запропонованих інших посад ОСОБА_1 відмовився, про що було складено акт, який не було надано на вимоги декількох ухвал суду по даній справі, з поясненням про його відсутність у відповідача та неможливістю пояснити причини його відсутності.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, як працівники Управління кадрового забезпечення ГУНП в Київській області не змогли пояснити причини відсутності відповідного акту про запропоновані посади, оригінал якого мав зберігатися в особовій справі позивача, як не змогли пояснити причини невчинення ними будь-яких дій щодо встановлення обставин його відсутності.

В підготовчому судовому засіданні 10.12.2018 судом оглянуто оригінал особової справи ОСОБА_1, в якому відсутній оригінал або копія акту про запропоновані позивачу посади (т.2, а.с.185-188).

При цьому суд наголошує на тому, що свідки ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надали суперечливі свідчення щодо дати пропонування позивачу вакантних посад і складання відповідного акту і не повідомили суду конкретні обставини, за яких позивачу пропонувались вакантні посади.

В той же час, з пояснень свідка ОСОБА_10 вбачається, що на момент складання нею проекту наказу про звільнення позивача в матеріалах особової справи був наявний оригінал акту про запропоновані посади, відповідно до якого позивач погодився на запропоновану йому посаду заступника начальника Обухівського відділу поліції.

Разом з тим, присутній у судовому засіданні 10.01.2019 позивач пояснив, що в нього є копії двох різних за змістом актів про запропоновані позивачу посади від 02.05.2018 №1150/109/12, які були надані суду.

Так, позивачем надано суду копію акту від 02.05.2018 №1150/109/12, в якому зазначено, що комісією у складі т.в.о. начальника УКЗ ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_5, начальника відділу комплектування УКЗ ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_7, заступника начальника відділу комплектування УКЗ ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_8 запропоновано підполковнику поліції ОСОБА_1 наступні посади для подальшого проходження служби в Національній поліції:

- Заступник начальника Бородянського ВП Ірпінського ВП;

- Заступника начальника Обухівського ВП;

- Заступник начальника ВП№1 Білоцерківського ВП (т.2, а.с.223).

Відповідно до цього примірнику акту від 02.05.2018 №1150/109/12 позивач надав згоду на зайняття запропонованої посади заступника начальника Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, та власноручно написав в акті «Згоден» навпроти запропонованої йому посади Заступника начальника Обухівського ВП і розписався в графі «Із запропонованими посадами ознайомлений». Також позивачем власноручно у вказаному акті зазначено: «подав рапорт на посаду Заст. Нач. Обухівського ВП», що скріплено підписом позивача. Вказаний акт містить підписи членів комісії ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Також позивачем надано суду копію акту від 02.05.2018 №1150/109/12, в якому зазначено, що комісією у складі т.в.о. начальника УКЗ ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_5, начальника відділу комплектування УКЗ ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_7, заступника начальника відділу комплектування УКЗ ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_8 запропоновано підполковнику поліції ОСОБА_1 наступні посади для подальшого проходження служби в Національній поліції:

- Заступник начальника Бориспільського відділу поліції;

- Начальник сектору реагування патрульної поліції №4 Васильківського відділу поліції;

- Заступник начальника відділення поліції №1 Білоцерківського відділу поліції (т.2, а.с. 224).

Вказаний примірник акту від 02.05.2018 №1150/109/12 в графі «Із запропонованими посадами ознайомлений» не містить підпису позивача, що скріплено підписами членів комісії ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Крім того далі по тексту акту міститься запис: «Від ознайомлення з актом відмовився», що без жодних інших позначень також скріплено підписами членів комісії ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Отже, зі змісту даного акту вбачається, що позивач відмовився від зайняття всіх трьох запропонованих посад.

Дослідивши копії вказаних актів, судом встановлено, що обидва акти зареєстровані Управлінням кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Київській області 02.05.2018 за №1150/109/12.

Враховуючи встановлене, протокольною ухвалою суду від 10.01.2019 було витребувано від відповідача копії сторінок журналу Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому 02.05.2018 зареєстровано акт від 02.05.2018 за №1150/109/12 та відкладено розгляд справи на 11.01.2019.

У судовому засіданні 11.01.2019 представником відповідача було надано суду витяг з Журналу обліку вихідних та внутрішніх документів №1 за 2018 рік із записом про реєстрацію акту від 02.05.2018 щодо ОСОБА_1, як внутрішнього документу Управління кадрового забезпечення ГУНП в Київській області (т.2, а.с.229-231).

Також суду надано копію акту від 02.05.2018 №1150/109/12, відповідно до якого позивачу були запропоновані посади заступника начальника Бориспільського відділу поліції, Начальника сектору реагування патрульної поліції №4 Васильківського відділу поліції та Заступника начальника відділення поліції №1 Білоцерківського відділу поліції, на якому відсутній підпис позивача про ознайомлення (т.2,а.с.228).

Позивач стверджує, що надана відповідачем копія акту про відмову ОСОБА_1 від зайняття запропонованих вакантних посад є підробленим документом, оскільки такий акт не був наданий позивачу для ознайомлення, а зазначені в цьому акті вакантні посади позивачу не пропонувались.

На копії наданого відповідачем у судовому засіданні 11.01.2019 акту від 02.05.2018 №1150/109/12 наявна відмітка «Згідно з оригіналом» та проставлений підпис начальника УКЗ ГУНП в Київській області полковника поліції ОСОБА_5, без зазначення дати засвідчення справжності копії документа оригіналу.

У зв'язку з цим, з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, протокольною ухвалою суду від 11.01.2019 було витребувано від відповідача оригінал вказаного акту для огляду у судовому засіданні та викликано повторно в якості свідків осіб, які його підписали, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, у зв'язку з чим судове засідання відкладено на 16.01.2019.

У судовому засіданні 16.01.2019 відповідачем не був наданий оригінал акту від 02.05.2018 №1150/109/12, представник відповідача зауважив, що пояснення з цього приводу може надати начальник УКЗ ГУНП в Київській області ОСОБА_5

У судовому засіданні 16.01.2019 в якості свідка був повторно допитаний ОСОБА_5 - начальник управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Київській області, який був попереджений про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань.

Свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що оригінал акту від 02.05.2018 №1150/109/12 у Головному управлінні НП в Київській області відсутній, пояснити причини його відсутності свідок не зміг, службове розслідування з цього приводу не проводиться, у зв'язку з відсутністю підстав його проведення.

На питання суду за яких обставин та коли саме ОСОБА_5 було засвідчено копію наданого відповідачем у судовому засіданні 11.01.2019 акту з відміткою «З оригіналом згідно», свідок ОСОБА_5 пояснив, що копія акту із написом «З оригіналом згідно» та зазначенням посади свідка була наявна в УКЗ ГУНП в Київській області в матеріалах розшивки, тому свідок, пригадуючи, що бачив оригінал акту в минулому, здійснив 10.01.2019 засвідчення справжності копії оригіналу, поставивши свій підпис на акті і саме таку копію було надано суду 11.01.2019.

На питання представника позивача з приводу того, чи підтверджує свідок свій підпис на акті від 02.05.2018, відповідно до якого позивачу запропоновано посади Заступника начальника Бородянського ВП Ірпінського ВП, Заступника начальника Обухівського ВП та Заступника начальника ВП№1 Білоцерківського ВП свідок пояснив, що підпис навпроти посади ОСОБА_5 схожий на його підпис, але оригінал такого акту в ГУНП в Київській області відсутній.

При цьому на питання суду про те, коли ж саме відбулось пропонування позивачу вакантних посад, свідок ОСОБА_5 зазначив, що посади позивачу пропонувались 02.05.2018, що на думку свідка відповідає зазначеним в акті від 02.05.2018 обставинам.

Розбіжності у наданих суду показаннях в судовому засіданні 10.12.2018 та 16.01.2019 свідок чітко пояснити не зміг, сказавши, що в судовому засіданні 10.12.2018 не говорив ствердно про обставини коли саме відбувалась пропозиція позивачу вакантних посад.

Суд критично ставиться до суперечливих показань свідка ОСОБА_5, який змінював свої показання під час допиту в судових засіданнях 10.12.2018 та 16.01.2019, та зазначає, що показання свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні 10.12.2018 щодо того, що пропонування вакантних посад позивачу відбувалось в липні 2018 року були ствердними, в той час як у судовому засіданні 16.01.2019 свідок вказав, що вакантні посади позивачу пропонувалися в день попередження про звільнення, а саме 02.05.2018, що свідчить про надання суду плутаних свідчень, а з огляду на наявність в матеріалах справи різних за змістом актів від 02.05.2018 дають обґрунтовані підстави для сумнівів у справжності наданої суду копії із відміткою «З оригіналом згідно».

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.1-3 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.75-76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд, з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо належності, допустимості та достовірності доказів в адміністративній справі зазначає, що надана у судовому засіданні 11.01.2019 представником відповідача копія акту від 02.05.2018 №1150/109/12, відповідно до якого позивачу були запропоновані посади заступника начальника Бориспільського відділу поліції, Начальника сектору реагування патрульної поліції №4 Васильківського відділу поліції та Заступника начальника відділення поліції №1 Білоцерківського відділу поліції не може бути взята судом до уваги як доказ, оскільки копія наданого акту не засвідчена належним чином, у відповідача відсутній оригінал документу на відповідність якому суду надана засвідчена копія.

Так, стандарт вимог до оформлення організаційно-розпорядчих документів - постанов, розпоряджень, наказів, положень, рішень, протоколів, актів, листів тощо, створюваних в результаті діяльності органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності, викладений в Національному стандарті України, затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07.04.2003 (далі - Стандарт).

Згідно п. 1.2 Стандарту цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів.

Розділом 4 Стандарту визначений склад реквізитів документів, до яких віднесено, зокрема, відмітку про засвідчення копії, який згідно абзацом 2 п. 4.4 Стандарту використовується при виготовленні копії документу.

Вимоги до змісту та розташовування реквізитів документів закріплено в п. 5 Стандарту.

Так, відповідно до пп. 5.27 п. 5 Стандарту відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (підпис).

Отже, надана відповідачем у судовому засіданні 11.01.2019 копія акту від 02.05.2018 №1150/109/12 про пропонування позивачу вакантних посад зазначеним вимогам не відповідає, оскільки не містить дати засвідчення копії.

Крім того, в умовах обґрунтованих сумнівів про підробку даного документу суду не був наданий оригінал акту від 02.05.2018 №1150/109/12, що не дозволяє прийняти надану його копію як таку, що відповідає оригіналу.

Тим більше сумнівним є надання відповідачем засвідченої копії акту від 02.05.2018 на наступний день після того, як в судовому засіданні 10.01.2019 позивач надав суду копії двох різних за змістом актів про запропоновані позивачу посади від 02.05.2018 №1150/109/12, яку до цього часу відповідач не надавав суду на вимоги декількох ухвал суду.

Отже, враховуючи матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що відповідачем під час розгляду справи не було надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження пропонування позивачу вакантних посад та наявності відмови ОСОБА_1 зайняти відповідну посаду. На думку суду, відповідач приховує документи пропонування позивачу вакантних посад, оскільки втрата чи зникнення документів відповідачем жодним чином не підтверджено, при цьому службове розслідування з даного приводу не розпочато і доцільності його проведення відповідач не вбачає.

У той же час позивачем доведено, що ним 02.05.2018 була надана згода на зайняття запропонованої вакантної посади заступника начальника Обухівського відділу поліції, яка на той момент була вакантною.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи, зокрема, поясненнями позивача та показаннями свідка ОСОБА_10 підтверджується наявність згоди ОСОБА_1 на зайняття вакантної посади заступника начальника Обухівського відділу поліції, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було порушено порядок звільнення позивача зі служби в поліції у зв'язку із скороченням штатів, оскільки позивач надав згоду на його призначення на відповідну посаду заступника начальника Обухівського відділу поліції, яка станом на 02.05.2018, була вакантною.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.05.2014 та від 01.07.2014 (реєстраційні номери судових рішень в ЄДРСР - 39088425 та 39891898 відповідно).

На підставі викладеного суд вважає наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 27.06.2018 №339 о/с про звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 (М-251628), заступника начальника відділу поліції - керівника патрульної поліції Обухівського відділу поліції, з 02 липня 2018 року за п.4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У позовній заяві позивач просить суд поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в Обухівському ВП ГУНП в Київській області.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На думку суду, належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено, тобто на посаді заступника начальника відділу поліції - керівника патрульної поліції Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

При цьому неправильне чи некоректне формулювання позовних вимог не є підставою для відмови у судовому захисті, оскільки суд може обрати спосіб захисту порушеного права, який є належним та ефективним, що не буде суперечити закону чи мати втручання у дискреційні повноваження відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Головного управління Національної поліції України в Київській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, то суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки Головного управління Національної поліції в Київській області від 05.10.2018 №712, загальна сума нарахованого грошового забезпечення за період з травня 2018 року по червень 2018 року становить 15120,00 грн. (7560,00 грн. за кожен місяць) (т.1, а.с.112).

При цьому, кількість календарних днів, за які позивачу нараховане грошове забезпечення складає 61 день: 31 день у травні 2018 року та 30 днів у червні 2018 року.

Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 247,87 грн. (15120,00грн./61).

Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 198 днів та обраховується починаючи з першого дня після звільнення - з 03.07.2018 по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на посаді, тобто по 16.01.2019.

При цьому судом було враховано, що грошове забезпечення за травень 2018 року та червень 2018 року позивачу виплачувалось за роботу повний календарний місяць (без вихідних днів), тому при обчисленні тривалості вимушеного прогулу суд виходив з кількості календарних днів, що минули з 03.07.2018 по 16.01.2019, оскільки робочий час працівників поліції є ненормованим.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 198 днів, середнє грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу становить 49078,26 грн. (247,87 грн. х 198 дні).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума середнього грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу в розмірі 49078,26 грн. підлягає стягненню з ГУ НП в Київській області.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно із пунктами 2-3 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу поліції - керівника патрульної поліції Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та в частині стягнення з ГУ НП в Київській області суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 7560,00 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів - допустити до негайного виконання.

В судовому засіданні по справі 16.01.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складено 18.01.2019.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Київській області від 27.06.2018 №339 о/с в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу поліції - керівника патрульної поліції Обухівського відділу поліції 02.07.2018 на підставі п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

3. Поновити ОСОБА_1 (М-251628) на посаді заступника начальника відділу поліції - керівника патрульної поліції Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 03.07.2018 р.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (ідентифікаційний код 40108616, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 49078,26 грн. (сорок дев'ять тисяч сімдесят вісім грн. 26 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів.

5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (М-251628) на посаді заступника начальника відділу поліції - керівника патрульної поліції Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 03.07.2018 р.

6. Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області (ідентифікаційний код 40108616, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 7560,00 грн. (сім тисяч п'ятсот шістдесят грн. 00 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено - 18.01.2019 р.

Суддя Кушнова А.О.