Рішення № 79258726, 15.01.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 323/2712/18 2/335/426/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 107-Б, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької Товарної Біржі «Гілея», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Запорізької Товарної Біржі «Гілея», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним.

Свої вимоги мотивувала тим, що 17.04.1996 року її мати ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_2 житловий будинок № 24 який розташований по вул. Шкільній у с. Новотавричеському Оріхівського району Запорізької області.

22.09.2001 року ОСОБА_3 померла, а тому позивач, як дочка померлої та спадкоємицею за законом першої черги спадкування, 19.03.2002 року звернулась до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої 22.09.2001 року матері ОСОБА_3 На підставі цього було заведено спадкову справу № 254/2002.

Для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом позивачем було подано правовстановлювальний документ, а саме договір купівлі-продажу, зареєстрований Запорізькою Товарною Біржею «Гілея» 17.04.1996 року за реєстраційним № 466/2199, право власності зареєстровано Пологівським бюро технічної інвентаризації Малим підприємством «Імпульс», але державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори було відмовлено в оформленні спадщини на підставі того, що відповідно до ст. 227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин та недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Таким чином, у 2016 році ОСОБА_1 дізналась, що вказаний вище договір купівлі-продажу не є дійсним.

На теперішній час нотаріальне посвідчення вказаного договору вже є неможливим, оскільки де знаходиться продавець дізнатися не здається можливим, покупець на цей час є померлим та за життя після укладання договору зареєстрував його в Пологівському бюро технічної інвентаризації Малому підприємстві «Імпульс», тобто вчинено ряд дій, що унеможливлюють вирішення питання в іншому, окрім судового порядку.

Тому, позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку № 24 по вул. Шкільній у с. Новотавричеському Оріхівського району Запорізької області, зареєстрований Запорізькою Товарною Біржею «Гілея» 17.04.1996 року за реєстраційним № 466/2199, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований Пологівським бюро технічної інвентаризації Малим підприємством «Імпульс».

Ухвалою суду від 09.08.2018 року, дану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі та визначено, що справа буде розглядатися в порядку загального позовного провадження. Відповідачу було запропоновано протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази.

04.12.2018 року від відповідача – директора Запорізької Товарної Біржи «Гілея» ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач не заперечує щодо задоволення позовних вимог позивача про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку.

Позивач у судове засідання не з’явилась, представник позивача адвокат ОСОБА_5 подала суду заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, на задоволенні позовних вимог наполягає з підстав, зазначених у позові, просить суд позовні вимоги задовольнити.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з’явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини їх неявки суду невідомі.

Враховуючи заяву представника позивача та у зв’язку з неявкою у судове засідання сторін та третьої особи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Суд, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 17.04.1996 року ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_2 житловий будинок № 24 по вул. Шкільній у с. Новотавричеському Оріхівського району Запорізької області, що підтверджується договором купівлі-продажу, зареєстрованим Запорізькою Товарною Біржею «Гілея» 17.04.1996 року за реєстраційним № 466/2199, право власності зареєстровано Пологівським бюро технічної інвентаризації Малим підприємством «Імпульс».

22.09.2001 року ОСОБА_3 померла,що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ЖС № 169715, виданими Запорізьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану Запорізького обласного управління юстиції 22.09.2001 року, актовий запис за № 8378.

Відповідно до ст. 529 ЦК України в редакції 1963 року, позивач ОСОБА_1 є дочка померлої, та спадкоємицею за законом першої черги спадкування.

19.03.2002 року ОСОБА_1 звернулась до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої 22.09. 2001 року матері ОСОБА_3, у зв’язку з чим було заведено спадкову справу за № 254/2002.

У заяві про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом позивачем було зазначено спадщину житловий будинок № 24 по вул. Шкільній у с. Новотавричеському Оріхівського району Запорізької області та для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом було подано правовстановлювальний документ, а саме договір купівлі-продажу, зареєстрований Запорізькою Товарною Біржею «Гілея» 17.04.1996 року за реєстраційним № 466/2199, право власності зареєстровано Пологівським бюро технічної інвентаризації Малим підприємством «Імпульс».

Однак, державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_6 було відмовлено позивачу в оформленні спадщини на підставі того, що відповідно до ст. 227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин та недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору, що підтверджується Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.03.2016 року № 621/02-31.

Нотаріальне посвідчення вказаного договору вже є неможливим, оскільки де знаходиться продавець дізнатися не здається можливим, покупець на цей час є померлим та за життя після укладання договору зареєстрував його в Пологівському бюро технічної інвентаризації Малому підприємстві «Імпульс», тобто вчинено ряд дій, що унеможливлюють вирішення питання в іншому, окрім судового порядку

На дату укладання вказаного вище договору у ст. 9 Житлового Кодексу України вказується, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України.

При укладенні договору, сторони узгодили та виконали всі його істотні умови і виконали свої зобов’язання, а саме продавець передав покупцю майно, а покупець прийняв його та сплатив за нього певну грошову суму, обумовлену сторонами договору, але не здійснили нотаріального посвідчення цього договору, як того вимагала ст. 227 ЦК України в редакції 1963 року (чинна на час придбання майна).

Також з положень ч. 1 ст. 47 ЦК України в редакції 1963 року вбачається те, що угода, укладена з порушенням вимог про її обов’язкове нотаріальне посвідчення, вважається недійсною. Проте, згідно з ч. 2 ст. 47 ЦК України в редакції 1963 року, якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до ч. . ст. 220 ЦК України в редакції від 2003 року, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року (що діяв і на момент укладення договору купівлі-продажу), біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню та вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За таких обставин, у відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Нормами ч.ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 215 ЦК України, у випадках встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, а згідно з ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, суд може визнати такий договір дійсним.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а відповідно до положень ст.ст. 11,15 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Судом встановлено, що для позивача підставою звернення до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним стала та обставина, що вона на даний час позбавлена можливості отримати у спадщину зазначене вище нерухоме майно, оскільки договір купівлі-продажу, зареєстрований Запорізькою Товарною Біржею «Гілея» 17.04.1996 року за реєстраційним № 466/2199 не був посвідчений нотаріально.

Аналізуючи надані у справі докази, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача, оскільки при укладенні правочину купівлі-продажу житлового будинку № 24 по вул. Шкільній у с. Новотавричеському Оріхівського району Запорізької області сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджено письмовими доказами, відбулося повне виконання договору та вищевказаний будинок був переданий ОСОБА_3 З моменту укладення договору і по теперішній час жодна із сторін не заявила про недійсність правочину купівлі-продажу житлового будинку.

Таким чином, суд приходить до переконання, що визнання правочину купівлі-продажу житлового будинку дійсним не призведе до порушення прав будь-яких інших осіб та іншим шляхом захистити свої права у позивача немає можливості.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 206, 247, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу, зареєстрований Запорізькою Товарною Біржею «Гілея» 17.04.1996 року за реєстраційним № 466/2199, право власності зареєстровано Пологівським бюро технічної інвентаризації Малим підприємством «Імпульс».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Макаров В.О.