Ухвала суду № 79258646, 17.01.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"17" січня 2019 р. справа № 0940/2341/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

за участю: секретаря судового засідання Хоми О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Таранова С.І.,

представника третьої особи - Лазаря В.І.,

розглянувши у підготовчому засіданні в приміщенні суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Національне агентство України з питань державної служби, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення №60-кт від 17.09.2018, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Державної служби України з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Національне агентство України з питань державної служби, про визнання протиправним та скасування наказу №60-кт від 17.09.2018 "Про звільнення ОСОБА_1", поновлення на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.09.2018 до дня поновлення на роботі та всіх інших передбачених законом виплат.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 у справі відкрито загальне позовне провадження.

14.01.2019 на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, яке мотивоване тим, що позивач, після ознайомлення 18.09.2018 із оскаржуваним наказом, мала всі можливості своєчасно, у визначені частиною 5 статті 122 КАС України строки, звернутись до суду за захистом своїх прав. Зазначив, що перебування на амбулаторному лікуванні ніяким чином не пов'язане з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили звернутись до суду своєчасно, а відтак, причини пропуску строку є неповажними. Звернув увагу на перебування ОСОБА_1 17.09.2018 та 18.09.2018 на робочому місці, а також не підтвердження листками непрацездатності 6 днів перебування позивача на лікуванні.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання з наведених у ньому підстав. Просить клопотання задовольнити.

Позивач стосовно задоволення клопотання заперечила, просить у задоволенні клопотання відмовити.

Представник третьої особи стосовно задоволення клопотання заперечив.

Розглянувши клопотання, з'ясувавши наведені в ньому обставини, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та представника третьої особи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду із зазначеними позивачем позовними вимогами є місячний строк.

У відповідності до частини 4 статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Судом встановлено, що позовні вимоги мотивовані протиправністю наказу "Про звільнення ОСОБА_1" за №60-кт від 17.09.2018, з яким позивач ознайомлена 18.09.2018. До суду звернулась 18.12.2018.

Одночасно із позовною заявою позивачем було подано заяву про поновлення строку звернення до суду в якій зазначила про поважність причин пропуску строку звернення до суду з підстав перебування на лікуванні та просила поновити пропущений нею процесуальний строк.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 року при відкритті провадження у справі позивачу поновлено строк звернення до суду. Зазначено, що причини пропуску позивачем строку звернення до суду є поважними.

Поважність причин пропуску строку звернення позивачем підтверджено листками непрацездатності: за період з 17.09.2018 по 11.10.2018 - №529724, з 12.10.2018 по 19.10.2018 - №529830, з 22.10.2018 по 09.11.2018- №529885, з 12.11.2018 - по 30.11.2018 -№486401, з 03.12.2018 по 12.12.2018 - №418033 (а.с.10-12).

Відповідно до положень ст.55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із вимогами ч.4 ст.6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Однак, згідно практики ЄСПЛ вказане право не є абсолютним і підлягає визначеним національним законом обмеженням.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції, наголошує, що застосування строків звернення до суду має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Разом з цим, згідно висновків, викладених у п.п.23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", суд в кожному випадку зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

У рішенні по справі "Іліан проти Туреччини" ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на всі обставини справи.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача стосовно визнання неповажними зазначених позивачем причин поважності пропуску строку звернення до суду, оскільки такі підтверджують реальну та значну складність в реалізації нею свого права на звернення до суду та підтверджені належними та допустимими в розумінні КАС України доказами.

Суд зазначає, що доводи представника позивача про те, що листки непрацездатності не надходили та не були надані відповідачу не можуть бути обставинами, що спростовують хворобу і лікування позивача. Зазначення того, що позивач 17.09.2018 та 18.09.2018, тобто у день прийняття наказу №60-кт та на наступний день, перебувала на робочому місці і виконувала свої посадові обов'язки також не може бути беззаперечним доказом свідчення про неповажність причин пропущення нею строку звернення до суду, оскільки із оскаржуваним наказом позивач ознайомилась 18.09.2018 і саме з наступного дня - 19.09.2018, розпочався перебіг строку звернення до суду. Інші наведені представником відповідача твердження також не спростовують доведених позивачем належними доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що обставини, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду, а саме її хвороба (тимчасова непрацездатність), є поважними.

За таких обставин, в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду слід відмовити.

Керуючись статтями 122, 123, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвала окремо від рішення суду не оскаржується.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Біньковська Н.В.