Рішення № 79258560, 27.12.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 грудня 2018 року Справа № 0840/3479/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙН-ХОЛЛ"

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЙН-ХОЛЛ" (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 24.05.2018 року №0007311413, №0007301413 прийняті відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем прийнято спірні рішення поза межами повноважень, оскільки повноважним органом, який має право застосовувати санкції за порушення приписів Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93 є Національний банк України. Також, вважає безпідставним посилання податкового органу на порушення позивачем ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки вказаною статтею не передбачено граничного строку поставки імпорту товару резиденту, а також не містить норми, яка б передбачала обов'язок імпортера, який здійснює імпортні операції, поставляти продукцію на територію України протягом визначеного граничного строку.

Представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву (вх. №30242 від 26.09.2018), зокрема вказує, що ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено перевірку за результатами якої складено Акт від 10.05.2018 №273/08-01-14-131/39805346. Перевіркою встановлено порушення ТОВ "ВАЙН-ХОЛЛ" ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та п.9.1 ст.9, п. 16.2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93. Вважає, що спірні рішення складені у відповідності до вимог чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 28.08.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання на 26.09.2018 без виклику сторін.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 25.10.2018 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙН-ХОЛЛ" (код ЄДРПОУ 39805346) зареєстровано як юридична особа 27.05.2015, перебуває на податковому обліку в Пологівській ОДПІ (Оріхівське відділення) ГУ ДФС у Запорізькій області.

У період з 25.04.2018 по 03.05.2018, на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 17.04.2018 №1152 згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ "ВАЙН-ХОЛЛ" (код за ЄДРПОУ 39805346), з питання дотримання вимог валютного законодавства згідно інформації уповноваженого банку ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» від 03.04.2017 №32-1104, від 08.06.2017 №26-1915, від 09.06.2017 №26-1922, про порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків у сфері ЗЕД згідно контрактів №23/2015 від 01.11.2015 року, № 2/2015 від 15.07.2015 року, №64/2016 від 01.10.2016 року за період з 26.10.2016 року по 03.05.2018 року.

За результатом перевірки складено Акт від 10.05.2018 №273/08-01-14-13-13/39805346.

У ході проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВАЙН-ХОЛЛ" встановлено наступні порушення:

1) ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 №185/94-ВР, ст. 1 Постанови Національного банку України від 14.09.2016р. №386 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» згідно зовнішньоекономічного договору:

- за період з 09.03.2017 року по 18.04.2017 року на ТОВ «ВАЙН-ХОЛЛ» рахувалась дебіторська заборгованість в сумі 3,36 дол.США, з порушенням граничного терміну (08.03.2017р.) у кількості 41 календарних днів (з 09.03.2017р. по 18.04.2017р.) в сумі 3,36 дол. США.;

- за період з 11.05.2017 року по 03.05.2018 року на ТОВ «ВАЙН-ХОЛЛ» рахувалась дебіторська заборгованість в сумі 21,60 Євро з порушенням граничного терміну (10.05.2018р.) у кількості 358 календарних днів (з 11.05.2017р. по 03.05.2018р.) в сумі 21,60 Євро.;

- за період з 13.05.2017р. по 25.05.2017р. на ТОВ «ВАЙН-ХОЛЛ» рахувалась дебіторська заборгованість в сумі 27 750,00 дол.США, з порушенням граничного терміну (12.05.2017р.) у кількості 13 календарних днів (з 13.05.2017р. по 25.05.2017р.) в сумі 27 750,00 дол.США.

За порушення ст. 2, на підставі ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94. № 185/94-ВР із змінами та доповненнями буде нарахована пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

2). п. 1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"; ст.1, 2 Указу Президента України від 18.06.94 №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за їх межами (зі змінами та доповнення»; п.п.2, 3 Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.95 №207 "Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами", в частині неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» за 1 кв. 2017 року, за II кв. 2017 року за III кв. 2017 року за IV кв. 2017 року.

На підставі акту перевірки 10.05.2018 №273/08-01-14-13-13/39805346 відповідачем 24.03.2018 прийнято у відношенні позивача податкові повідомлення-рішення форми "С":

- №0007311413, яким за порушення ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" , ст.1, 2 Указу Президента України від 18.06.1994 №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за їх межами, п. п. 2, 3 Наказу Міністрерства фінансів України від 25.12.1995 №207 «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами», застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 680 грн.;

- №0007301413, яким за порушення ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", ст. 1 Постанови Національного банку України від 14.09.2016 №386 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», ст. 1 Постанови Національного банку України від 13.12.2016 №410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 29284,80 грн.;

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

При цьому, як встановлено судом зі змісту акту перевірки 10.05.2018 №273/08-01-14-13-13/39805346, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали наступні висновки контролюючого органу.

В акті перевірки вказано, що до податкового органу надійшла інформація уповноваженого банку ПАТ «Банк Кредит Дніпро» від 03.04.2017 №32-1104, від 08.06.2017 №26-1915, від 09.06.2017 №26-1922, про порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків у сфері ЗЕД згідно контрактів №23/2015 від 01.11.2015, №2/2015 від 15.07.2015, №64/2016 від 01.10.2016 за період з 26.10.2016 по 03.05.2018.

Так, за результатами перевірки встановлено, що між позивачем та USLU GIDA SANAYI VE TIKARET LTD на підставі контракту №23/2015 від 01.11.2015 здійснювалась зовнішньоекономічна діяльність з постачання товарів (продукції). На виконання умов контакту №23/2015 від 01.11.2015 ТОВ "Вайн-Холл» здійснено оплату за імпортну продукцію: 26.10.2016 згідно платіжного доручення №247 в іноземній валюті у сумі 3969,84 дол. США, 08.11.2016 згідно платіжного доручення №257 в іноземній валюті у сумі 15879,36 грн.дол США. Часткова поставка товару нерезидентом USLU GIDA SANAYI VE TIKARET LTD, Турція здійснено 23.11.2016 у сумі 19845,84 дол. США. Вартість недопоставленого товару (дебіторська заборгованість) на користь ТОВ «Вайн-Холл» складає 3,36 дол. США, з граничним терміном надходження 08.03.2017. Нерезидентом було здійснено повернення коштів у сумі 3,36 дол. США на користь ТОВ «Вайн-Холл» згідно swift від 18.04.2017.

Тобто, згідно з наданими до перевірки документами, встановлено здійснення поставки імпортного товару згідно із IM 40 ДЕ №112050000/2016/021716 від 23.11.2016 з порушенням гранічного терміну (08.03.2017) у кількості 41 календарний день (з 09.03.2017 по 18.04.2017) в сумі 3,36 дол. США.

Також, встановлено, що між позивачем та PRODUCTA VIGNOBLES SA ФРАНЦІЯ на підставі контракту №2/2015 від 15.07.2015 здійснювалась зовнішньоекономічна діяльність з постачання товарів (продукції). На виконання умов контакту №2/2015 від 15.07.2015 ТОВ "Вайн-Холл» здійснено оплату за імпортну продукцію: 23.12.2016 згідно платіжного доручення №308 в іноземній валюті у сумі 5301,60 Євро, 20.01.2017 згідно платіжного доручення №327 в іноземній валюті у сумі 21206,40 Євро. Поставка товару нерезидентом PRODUCTA VIGNOBLES SA ФРАНЦІЯ здійснено 30.01.2017 у сумі 26486,40 Євро. Згідно наданої до перевірки CMR №15940, дата, яку засвідчує відбиток штампу «під митним контролем» Одеська митниця ДФС - 29.11.2017. Вартість недопоставленого товару (дебіторська заборгованість) на користь ТОВ «Вайн-Холл» складає 21,60 ЄВРО, з гранічним терміном надходження 10.05.2017. Станом на 03.05.2018 рахується дебіторська заборгованість у сумі 21,60 Євро.

Тобто, згідно з наданими до перевірки документами, встановлено здійснення поставки імпортного товару згідно із МД-2 IM 40 ДЕ №110070002/2017/100908 від 30.01.2017 з порушенням граничного терміну (10.05.2017) у кількості 358 календарний день (з 11.05.2017 по 03.05.2018) в сумі 21,60 Євро.

Крім того, встановлено, що між позивачем та DESTILADORA DEL VALLE TEQUILA S.A. DE Мексика на підставі контракту №64/2016 від 01.10.2016 здійснювалась зовнішньоекономічна діяльність з постачання товарів (продукції). На виконання умов контакту №64/2016 від 01.10.2016 ТОВ "Вайн-Холл» здійснено оплату за імпортну продукцію: 12.01.2017 згідно платіжного доручення №332 в іноземній валюті у сумі 27750 дол. США. Поставка товару нерезидентом DESTILADORA DEL VALLE TEQUILA S.A. DE Мексика здійснено 26.05.2017 у сумі 27750 дол. США. Згідно наданої до перевірки CMR №06446, дата, яку засвідчує відбиток штампу «під митним контролем» Одеська митниця ДФС - 25.05.2017.

Тобто, згідно з наданими до перевірки документами, встановлено здійснення поставки імпортного товару згідно із IM 40 ДЕ №112080/2017/010900 від 26.05.2017 з порушенням граничного терміну (12.05.2017) у кількості 13 календарних днів (з 13.05.2017 по 25.05.2017) в сумі 27750 дол. США.

Відповідач стверджує, що вищезазначене свідчить про порушення вимог ст. 1 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті".

Окрім того, в акті перевірки вказано, що перевіркою достовірності декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами, станом на 01.04.2017 (І квартал 2017 року) на ТОВ «Вайн-Холл» рахувалася дебіторська заборгованість в сумі 3,36 дол. США нерезидентом USLU GIDA SANAYI VE TIKARET LTD, Турція. У зв'язку з чим валютні цінності знаходилися за її межам.

Станом на 01.07.2017 (ІІ квартал 2017 року, на 01.10.2017 (ІІІ квартал 2017 року) на 31.12.2017, (IV квартал 2017 року) на ТОВ «Вайн-Холл» рахувалася дебіторська заборгованість у сумі 21,60 грн. з нерезидентом PRODUCTA VIGNOBLES SA ФРАНЦІЯ. У зв'язку з цим валютні цінності знаходилися за її межами.

Таким чином, в результаті перевірки встановлено порушення ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 №319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», в частині неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» за І кв. 2017, за ІІ квартал 2017 року, за ІІІ кв. 2017 року, за 4 кв. 2017 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23.09.1994 (надалі - Закон №185/94-ВР).

Згідно ст. 2 Закону №185/94-ВР, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до ст. 4 Закону №185/94-ВР, порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі якщо резидент звертається до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов'язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що стало причиною порушення резидентом строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, зазначені строки призупиняються та пеня в період такого призупинення не стягується. У разі якщо невиконання грошового зобов'язання нерезидентом не підлягає врегулюванню Експортно-кредитним агентством відповідно до законодавства, перебіг зазначених строків поновлюється і пеня нараховується на загальних підставах (у тому числі пеня за період призупинення).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Отже, посилання позивача на те, що застосування до ТОВ "ВАЙН-ХОЛЛ" положень Закону №185/94-ВР є незаконним через відсутність норми закону, яка б зобов'язувала імпортера здійснювати імпортні операції, поставляти продукцію на територію України протягом визначеного гарничного строку, не відповідають дійсності, оскільки ст. 4 Закону №185/94-ВР передбачено стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості нарахування у разі порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону. В свою чергу, згідно ст. 2 Закону №185/94-ВР, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Отже, оскільки позивачем ані до перевірки ані до суду не було надано документів, які б свідчили про звернення до судових органів із позовною заявою про стягнення боргу до резидента або висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку про продовження строків розрахунків в іноземній валюті по вказаним контраткам, відповідачем правомірно було нарахвано пеню податковим повідомленням-рішенням №0007301413 від 24.05.2018.

Щодо порушення позивачем вимог ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та правомірності застосування до нього штрафних санкцій податковим повідомлення-рішенням від 24.05.2018 року №0007301413.

Як свідчать матеріали справи, за результатами перевірки відповідачем встановлено, що встановлено, що на підприємстві ТОВ "Вайн-Холл" станом на 01.04.2017 (І квартал 2017 року) на ТОВ «Вайн-Холл» рахувалася дебіторська заборгованість в сумі 3,36 дол. США нерезидентом USLU GIDA SANAYI VE TIKARET LTD, Турція. У зв'язку з чим валютні цінності знаходилися за її межам; станом на 01.07.2017 (ІІ квартал 2017 року, на 01.10.2017 (ІІІ квартал 2017 року) на 31.12.2017, (IV квартал 2017 року) на ТОВ «Вайн-Холл» рахувалася дебіторська заборгованість у сумі 21,60 грн. з нерезидентом PRODUCTA VIGNOBLES SA ФРАНЦІЯ. У зв'язку з цим валютні цінності знаходилися за її межами.

Позивачем не спростовуються виявлені перевіркою порушення, водночас, позивач вказує, що відповідач не наділений повноваженнями застосовувати до суб'єктів господарювання штрафні санкції за порушення вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Вирішуючи позовні вимоги в цій частині суд виходить із наступного.

Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993 (надалі - Декрет № 15-93 ) установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Згідно з ст. 9 цього Декрету, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Національний банк України гарантує таємницю інформації, зазначеної в пункті 1 цієї статті, відповідно до положень статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Статтю 10 цього Декрету передбачено, що порядок, види, форми і терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначаються Національним банком України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, з урахуванням чинного законодавства України.

Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету.

Абзацом 8 пункту 2 статті 16 Декрету №15-93 передбачено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції):

за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Повноваження Національного банку України у сфері валютного регулювання визначені в пункті 1 статті 11 Декрету № 15-93, а функції державних органів і банківської системи України у сфері валютного контролю - в статті 13 Декрету 15-93.

Основні засади здійснення Національним банком (далі - Національний банк) функцій головного органу валютного контролю згідно з повноваженнями, наданими йому за статтями 7, 44 Закону України "Про Національний банк України" та статтями 13, 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначає Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління Національного банку України № 49 від 08.02.2000.

Пунктом 2.7 розділу 2 Положення про валютний контроль передбачено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:

- порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період;

- порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.

Пунктом 3.1 розділу 3 Положення про валютний контроль визначено, що санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

Аналогічні приписи містяться й в статті 3 Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства".

Разом з тим, абзацом 9 пункту 2 статті 16 Декрету №15-93 визначено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

За змістом статті 16 Декрету № 15-93 компетентним органом, який має повноваження застосовувати санкції за порушення норм цього Декрету, є Національний банк України.

Положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні публічних відносин.

Таке правозастосування наведених норм відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 07.02.2012 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Інтеройл" до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, яка у відповідності до ст. 244-2 КАС України має враховуватись судами.

Аналогічна позиція викладене в постанові Вищого адміністративного суду України від 20.07.2016 у справі №2а-9146/09/0470.

Таким чином, відповідач не наділений повноваженнями застосовувати до позивача штрафні санкції за порушення вимог ст. 9 Декрету №15-93, а тому податкове повідомлення-рішенням від 24.05.2018 року №0007311413 є таким, що прийняте не в межах повноважень, що надані ГУ ДФС у Запорізькій області, а тому також підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У зв'язку з вищенаведеним суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙН-ХОЛЛ".

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ст. 3 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.05.2018 року №0007311413, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙН-ХОЛЛ" (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Вержбицького, буд. 22-А, код ЄДРПОУ 39805346) судові витрати у розмірі 1762 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Рішення складено у повному обсязі 27.12.2018.

Суддя Н.В. Стрельнікова