Рішення № 79258557, 16.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 січня 2019 року 12 год. 45 хв.Справа № 280/4907/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сацького Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Серебрянникової О.А.

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: адвокат ОСОБА_2,

представника відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 код ДРФО НОМЕР_1)

до відповідача - Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (69096, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 14, код ЄДРПОУ 37573796),

про оскарження дій суб'єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною відмові відповідача у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, зобов'язавши відповідача, надати позивачу зазначений статус інваліда війни відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати відповідне посвідчення.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відмова відповідача у встановленні йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни є такою, що суперечить вимогам чинного законодавства. Зокрема зазначив, що йому відмовлено у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення на підставі ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального, захисту» (далі - Закон №3551-ХІІ) з посиланням на те, що згідно з наданих ним документів, а саме довідки та виписки обласної МСЕК №2 серії АВ №1019106 від 27.09.2018 отримана травма, пов'язана з виконанням службових обов'язків, яка не пов'язана із захистом Батьківщини та участю у бойових діях, як наслідок, причина інвалідності не відповідає формулюванню причинного зв'язку отримання інвалідності, регламентованої у статті 7 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» . З посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.11.2018 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву. Розгляд справи призначено на 19.12.2018 о 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 19.12.2018 відкладено розгляд справи на 16.01.2019 о 12 год. 00 хв.

Представник відповідача 21.12.2018 через канцелярію суду (вх. №42272) надав заяву про продовження терміну для подачі відзиву.

Представник відповідача 26.12.2018 через канцелярію суду (вх. №42410) подав відзив на позовну заяву. Позов не визнав, проти його задоволення заперечив, пояснює, що виходячи з наданої позивачем довідки МСЕК № 2 серії АВ №1019106 від 27.09.2018 формулювання причини інвалідності «травма, так, пов'язано з виконанням службових обов'язків» не відповідає формулюванню, регламентованому у п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ: «одержаних під час виконання службових обов'язків». Саме поняття «службових обов'язків» в Законі № 3551-XII трактується як «обов'язків військової служби», що невід'ємно пов'язані з пораненням, контузією, каліцтвом, захворюванням, одержаних під час захисту Батьківщини та виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), про що йдеться у ч. 1 ст. 7 Закону № 3551 -XII. У доповненні до позову, який був поданий 14.01.2019 (вх. №1619) представник відповідача також наголосив на тому, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико - соціальної експертизи» вважає, що акт огляду МСЕК повинно бути оскаржено позивачем до суду.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, та просили суд їх задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання прибув представник відповідача ОСОБА_3 та надала копію посвідченя №1300 від 18.01.2017.

Позивач та його представник у даному судовому засіданні заперечували про допуск представника відповідача з підстав відсутності документа на здійснення повноважень та представництва.

Заслухавши думку позивача та його представника, дослідивши подані документи суд прийшов до висновку про недопуск представника відповідача з огляду на наступне.

Згідно із частиною третьою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Пунктом 1 частини першої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно із частиною третьою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідно до ст. 59 КАС України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи (ч. 6); у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повнова-ження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відпо-відної заяви, скарги, клопотання (ч. 8).

Враховуючи викладене, сторона у справі має право на звернення до суду через представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.

Представником відповідача не надано документа на представлення його інтересів (довіреності) до суду.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, заслухавши пояснення позивача та його представника встановив наступне.

09.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району із заявою про надання йому відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Проте у наданні зазначеного статусу позивачеві було відмовлено відповідно до листа Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району № 07-08/7127 від 09.10.2018, отриманого позивачем особисто. За змістом цієї відмови: «В надісланих копіях документів, а саме довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії причина інвалідності: захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в ОВС».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно пункту 12 свідоцтва про хворобу № 225/с від 03.08.2016, виданого військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України в Запорізькій області позивачу встановлений Діагноз військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) - захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до виписка з акту огляду медико-соціальною експертною комісією МСЕК № 2 до довідки серії АВ №1019106 (дата огляду інваліда 27.09.2018) позивачу було повторно призначено третю групу інвалідності причиною якої визначено «заболевание, да, связано с прохождением служби в ОВД» (мовою оригіналу). У Довідці до акту огляду МСЕК серії АВ №1019106 від 27.09.2018, яка видана обласною МСЕК № 2 управлінням охорони здоров'я Запорізької облдержадміністрації України повторується вищевказане.

Крім того, факт захворювання ОСОБА_1 підтверджується і відповідними медичними документами: виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 8686 неврологічного відділення № 2; виписка із історії хвороби № 524-700020; виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 9712 нейрохірургічного відділення; виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 10546 неврологічного відділення № 1; виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 4152 неврологічного відділення № 1; епікриз виписний медичної картки стаціонарного хворого № 1823; епікриз виписний медичної картки стаціонарного хворого № 1598.

Таким чином, оцінка наведених медичних документів та висновків дають підстави стверджувати, що інвалідність позивач отримав саме внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII.

Відповідно до ст.1 Закону №3551-XII закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закон №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа:

1) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

2) осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;

4) осіб, які стали інвалідами внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних:

у районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період;

від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 року, а з 1 грудня 2014 року - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;

5) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок воєнних дій громадянської та Другої світової воєн або стали особами з інвалідністю від зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки;

6) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, а також колишніх бійців винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших осіб, які брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп та інших незаконних формувань на території колишнього Союзу РСР і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання службових обов'язків у цих батальйонах, взводах і загонах у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року;

7) учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з перебуванням у цих державах;

8) осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Другої світової війни, та осіб, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941-1945 років і стали особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання або захворювання, отриманого під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

9) осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи;

10) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (далі - Революція Гідності), та які звернулися за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року;

11) військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

12) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

13) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Відповідач, відмовляючи у встановленні позивачу статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, посилається на те, що в його довідці МСЕК отримана травма, пов'язана з виконанням службових обов'язків, яка не пов'язана із захистом Батьківщини та участю у бойових діях, як наслідок причина інвалідності не відповідає формулюванню причини інвалідності згідно Закону №3551.

Відповідно до п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи» причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Таким чином, якщо особа отримала інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, така особа належить до інвалідів війни та має право на отримання відповідного посвідчення.

Таким чином, вказана правова норма регулює питання визначення військово-лікарськими комісіями причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) для всіх категорій працівників органів внутрішніх справ, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» мають право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Зокрема і ті, захворювання яких визначено, як «пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ».

Медико-соціальною експертною комісією МСЕК № 2 серії АВ №1019106 (дата огляду інваліда 27.09.2018) позивачу було повторно призначено третю групу інвалідності причиною якої визначено «заболевание, да, связано с прохождением служби в ОВД» (мовою оригіналу). У Довідці до акту огляду МСЕК серії АВ №1019106 від 27.09.2018, яка видана обласною МСЕК № 2 Управління охорони здоров'я Запорізької облдержадміністрації України теж пунктом 9 "Причина інвалідності" вказано "заболевание, да, связано с прохождением службы в ОВД".

В контексті Закону №3551-XII, до інвалідів війни прирівнюються й особи начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ, які стали інвалідами, в тому числі, внаслідок виконання службових обов'язків.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2014 у справі № К/800/26397/13, за якою « ... виходячи з положень Закону N 3551-ХІІ, не обов'язково, щоб інвалідність наступила внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини чи бойових дій або ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Тобто, позовні вимоги в частині визнання протиправною відмову Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо видачі посвідчення інваліда війни суд зазначає наступне.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

Згідно п. 10 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.05.1994 № 302 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (далі Положення №302) посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що до інвалідів війни у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону належать, зокрема, інваліди з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, причинний зв'язок яких повязаний з виконанням службових обовязків встановлюється на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до абз. 2 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 Питання медико-соціальної експертизимедико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Пунктом 26 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 Питання медико-соціальної експертизи передбачено, що особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності є, зокрема:

- поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язані з виконанням службових обов'язків; пов'язані з виконанням обов'язків військової служби або службових обов'язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;

- захворювання, отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв'язку.

Тобто, чинним законодавством регламентовано перелік причин інвалідності, які можуть бути зазначені у довідці МСЕК.

Отже, досліджені під час судового засідання обставини підтверджують, що виявлена у позивача травма повязана з виконанням службових обовязків, а тому суд погоджується з позицією позивача, про те що відповідач протиправно не видав посвідчення інваліда війни.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У звязку із вищевикладеним, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що повязані із прибуттям до суду; повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; повязані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; повязані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 704 гривні 80 копійок, що підтверджується квитанцією від 15.11.2018 № 94.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: 69000, м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, фактичне місце проживання: 69096, м. Запоріжжя, вул. Медична, буд. 93, код ДРФО НОМЕР_1) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (69096, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 14, код ЄДРПОУ 37573796) про визнання протиправною відмову відповідача у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, зобов'язавши відповідача, надати позивачу зазначений статус інваліда війни відповідно до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати відповідне посвідчення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (69096, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 14, код ЄДРПОУ 37573796) у встановленні ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 фактичне місце проживання: АДРЕСА_2, код ДРФО НОМЕР_1) статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Зобов'язати управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (69096, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 14, код ЄДРПОУ 37573796) встановити ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 код ДРФО НОМЕР_1) статус особи з інвалідністю внаслідок війни.

Зобов'язати управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (69096, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 14, код ЄДРПОУ 37573796) надати ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 код ДРФО НОМЕР_1) статус особи з інвалідністю внаслідок війни.

Зобов'язати управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (69096, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 14, код ЄДРПОУ 37573796) видати ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 код ДРФО НОМЕР_1) відповідне посвідчення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (69096, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 14, код ЄДРПОУ 37573796) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 код ДРФО НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписане суддею 18.01.2019.

Суддя Р.В. Сацький