Ухвала суду № 79258515, 18.01.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 18.01.2019

Справа № 320/405/19

1-кс/320/355/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді - Фоміна В.А.,

за участю секретаря - Панченко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Бражка І.Є. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140000162 від 16 січня 2019 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кишинів Республіки Молдови, громадянина Республіки Молдова, не одруженого, не працюючого, який має неповну середню освіту, не зареєстрованого, тимчасово мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

-26.11.2014 року Суворовським районним судом м. Херсона за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 70 КК України, призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

-05.12.2014 року Дніпровським районним судом м. Херсона за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ст. 70 КК України, призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі;

-09.06.2015 Білозерським районним судом Херсонської області за ч. 3 ст. 185 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. Звільнений 30.11.2018 року по відбуттю строку покарання,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю прокурора - Савон А.С.,

підозрюваного - ОСОБА_2,

захисника підозрюваного - адвоката Ігнатова Є.Є.,

В С Т А Н О В И В :

18 січня 2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Бражка І.Є. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140000162 від 16 січня 2019 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Клопотання обґрунтовано тим, що 16 січня 2019 року приблизно о 09 годині 00 хвилин, знаходячись біля домоволодіння АДРЕСА_2 ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, шляхом відкриття калитки, що знаходиться з задньої сторони вказаного домоволодіння, проник на її територію, де шляхом розбиття металево пластикового вікна проник до житлового будинку АДРЕСА_2 який є житлом, і в цей час перебував під охороною ПП «Сакура - М», звідки з метою подальшого викрадення чужого майна, ОСОБА_2 переніс зі спальної кімнати будинку до вхідних дверей належне потерпілій ОСОБА_5 майно, а саме:

1)Монітор «LG», модель W1943ST, серійний номер 910ТРМ221059, в корпусі чорного кольору, вартістю 1500 гривень;

2)Системний блок персонального компьютера «LG» з назвою «Logik Power», в корпусі чорного кольору, вартістю 3500 гривень;

3)Гральну приставку «Wii», модель RVL - 001, серійний номер ДУА-22-95-06572, в корпусі білого кольору, вартістю 2000 гривень, тим самим приготував його для таємного викрадення

4)Банківську карту АО КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1.

Однак, ОСОБА_2 не виконав усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як залишив підготовлене для таємного викрадення майно в приміщенні будинку, та почав втікати з території вказаного домоволодіння, але був зупинений працівниками служби охорони ПП «Сакура - М». Своїми умисними діями ОСОБА_2 міг заподіяти потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 7000 гривень

Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочині), передбаченому ч. 3 ст. 15 ч.3 ст.185 КК України.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочині), передбаченому ч. 3 ст. 15 ч.3 ст.185 КК України наступні: протокол огляду місця події від 16.01.2019; протокол допиту потерпілого ОСОБА_5 від 16 січня 2019 року; протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 16 січня 2019 року; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 16 січня 2019 року; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 16 січня 2019 року; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 16 січня 2019 року; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 16 січня 2019 року; протокол огляду від 16 січня 2019 року; протокол затримання ОСОБА_2 від 16.01.2019, згідно якого 16.01.2019 о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_2 затриманий за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченому ч. 3 ст. 15 ч.3 ст.185 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до шести років, будучи особою, яка раніше судима за вчинення умисних тяжких корисливих злочинів, судимість за вчинення яких не знята та не погашена у встановленому законом порядку, на території України реєстрації і постійного місця проживання не має, міцні соціальні зв'язки відсутні, утриманців не має, є громадянином іншої держави, ніде не працює, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 з метою ухилення від кримінального покарання буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий вказує, що існують наступні ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний може: 1) переховуватися від органу досудового розслідування та суду; 2) продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.

У зв'язку з вищевикладеним, слідчий вважає, що запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, неможливо при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу, більш м'якого, ніж тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримала зазначене клопотання у повному обсязі. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вважає доцільним застосувати вищевказаний запобіжний захід.

Підозрюваний ОСОБА_2 у судовому засіданні визнав свою причетність до скоєного, дав послідовні покази про причетність та згоден з кваліфікацією. Однак просив не обирати тримання під вартою, а більш м'який запобіжний захід.

Захисник підозрюваного підтримав думку свого підзахисного.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст. 183, 331 КПК України, суд приходить до наступного висновку.

На стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув'язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв'язки та будь-які інші зв'язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_2 переховуватися від слідства та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років.

Співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України.

Як слідує з наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ст. 3 ст.185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно.

Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, є особою без стійких соціальних зв'язків, тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду, продовжити вчинювати інші кримінальні правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що запобігти вказаним ризикам неможливо при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м'якого, ніж тримання під вартою.

Згідно п. 60 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 р. у справі "Смирнов проти Росії" (заяви № 46133/99 і 48183/99) одна тільки тяжкість ризику ухилення обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням ряду інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначній мірі, яка не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті може враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він відчуває судове переслідування.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, слідчий суддя дійшов висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що він офіційно не працює, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Бражка І.Є. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140000162 від 16 січня 2019 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 /шістдесят/ днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 12 години 00 хвилин 16 січня 2019 року по 12 годину 00 хвилин 17 березня 2019 року включно.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 17 березня 2019 року до 12 години 00 хвилин включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обов'язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 76 840 (сімдесят шість тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області: № рахунку НОМЕР_2, Державна казначейська служба України, м. Київ, Код ЄДРПОУ 26316700, Код МФО 820172, призначення платежу обов'язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, номер справи, ПІБ підозрюваного.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступні обов'язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та Начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя В.А. Фомін