Рішення № 79253180, 07.11.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

07.11.2018 Єдиний унікальний номер 205/8203/17

Справа №2/205/1106/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Шавули В.С.

при секретарі Сербен О.Ю.

за участю представників позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачки ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово – будівельний кооператив № 208» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

11 грудня 2017 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом (а.с.1-9).

Посилаючись на викладені обставини та обґрунтування позову, позивач просить суд стягнути із ОСОБА_5 на свою користь матеріальну шкоду в сумі 286 039,30 грн., в тому числі: 2013р. – 63 897,29 грн., 2014р. – 85 626,48 грн., 2015р. – 119 051,01 грн., 2016р. – 17 464,52 грн. та вирішити питання щодо судових витрат.

Учасники справи про день, час та місце судового розгляду повідомлялись відповідно до вимог ст..ст.128-129 ЦПК України.

Позивач в особі своїх представників – ОСОБА_1, ОСОБА_2, в судовому засіданні вимоги позову підтримали та просили задовольнити.

Відповідач та її представник за договором адвокат – ОСОБА_4, в судовому засіданні проти вимог позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні.

Вступна та резолютивна частини судового рішення проголошено у судовому засіданні. Повний текст складений 16 листопада 2018 року.

У відповідності до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1,7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Відповідно до ст.. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною ОСОБА_2 України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив №208» (скорочене найменування ЖБК-208) є юридичною особою, яка здійснює такий вид діяльності як «комплексне обслуговування об’єктів». Органом управління є загальні збори (а.с.12-15).

ОСОБА_3 була прийнята в Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив №208» на посаду голови правління на підставі протоколу зборів правління ЖБК-208 від 19.01.2013 року (а.с.16).

Зборами членів правління ЖБК-208 04 березня 2016 року на посаду голови правління Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив №208» обрано ОСОБА_6 (а.с.53). Згідно акту прийому-передачі документів ОК ЖБК-208 від 13 березня 2016 року ОСОБА_3 передала голові правління ОСОБА_6 документацію щодо фінансово-господарської діяльності ОК ЖБК-208 (а.с.61-67).

На теперішній час головою правління ОК «Житлово-будівельний кооператив №208» обрано ОСОБА_1 (а.с.114-116).

Згідно акту №1/2015 від 29 січня 2015 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ЖБК№208 за період з 01 січня 2013 року по 01 грудня 2014 року, відповідно до якого було виявлено ряд порушень зазначених у ньому (а.с.81-112).

В березні 2016 року Управлінням з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці проведено перевірку додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування ОК ЖБК №208 (а.с.30-51).

ТОВ «Аудиторська фірма «Капітал-Експерт» керівництву ОК ЖБК-208 направляло лист від 31 травня 2017 року за результатами проведеного аудиту правильності формування тарифу ОК ЖБК-208 та виконання кошторису за 2013-2015р.р. та 2 місяці 2016 року, та аудиторський звіт незалежного аудитора з надання обґрунтованої впевненості щодо підтвердження звіту виконання кошторису витрат ОК «ЖБК-208» за 2013-2015р.р. та 2 місяці 2016 року (а.с.68-78).

Згідно із ст.. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.3 ст.. 233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

У відповідності до ст.. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз'яснено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Суд зауважує, що позивачем взагалі не надано жодних належних, достовірних, достатніх доказів у підтвердження факту завдання безпосередньо ОСОБА_3 майнової шкоди, а також причинного зв’язку, що призвели до збитків. В судовому засіданні, не було встановлено фактів понесення Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив №208» збитків саме з вини ОСОБА_3, що є наслідком для відмови в позові.

Згідно до ст.. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно із ст..263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними у повному обсязі, а тому не підлягають задоволенню.

Крім того, вирішуючи питання щодо судових витрат, згідно статті 141 ЦПК України, враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають задоволені, то сплачений судовий збір не відшкодовується.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 23, 1166 ЦК України, ст. ст. 2-5, 7, 10-13, 76-82, 89, 95, 141, 247, 258, 259, 263-265, 272 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Обслуговуючого кооперативу «Житлово – будівельний кооператив № 208» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано.

Суддя В.С. Шавула