Ухвала суду № 79252977, 17.01.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/9305/18

Провадження № 1-кп/219/331/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Медінцевої Н.М.,

при секретареві Волохіній Г.С.,

за участі прокурора Овчаренка О.Ф.,

захисника Косинського В.І.,

обвинуваченої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахмуті Донецької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050150001343 від 09.06.2018 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт. Миронівський м. Дебальцеве Донецької області, зареєстрованої та яка проживає за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_2, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Під час судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_2 на 60 днів, оскільки строк тримання під вартою спливає 28 січня 2019 року та продовжують існувати ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник Косинський В.І. просив вирішити клопотання прокурора на розсуд суду.

Обвинувачена ОСОБА_2 не заперечувала проти продовження строку тримання під вартою.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, приходить до наступного висновку.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2018 року обвинуваченій ОСОБА_2 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 січня 2019 року включно.

При вирішенні клопотання щодо запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії» (п. 60).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_2 суд враховує, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за яке законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти, особу обвинуваченої та ті обставини, що ОСОБА_2 на теперішній час не має постійного місця роботи та офіційних джерел існування.

Вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду. Суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України. Разом з тим, суд враховує, що ані тяжкість обвинувачення, ані серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків, на що неодноразово вказує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» тощо).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченої ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що вона, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли.

Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченої, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченої, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку у межах шестидесяти днів.

З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_2 підлягає задоволенню, оскільки продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_2: обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті за інкриміноване кримінальне правопорушення передбачає покарання на строк від семи до десяти років позбавлення волі, особу обвинуваченої та ті обставини, що вона може незаконно впливати на потерпілого та свідків, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, щоб уникнути відповідальності за вчинення тяжкого злочину, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Оскільки строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_2 спливає 28 січня 2019 року, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченій строк тримання під вартою на 60 днів, до 17 березня 2019 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 183, 184, 197 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань № 6» Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, до 17 березня 2019 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченій, прокурору - для відома, направити до Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань № 6» Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України - для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.М.Медінцева