Рішення № 79250967, 18.01.2019, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/132/2019

130/2714/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2019 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі секретаря Буга Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2018 року позивач звернулась в суд з цим позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень, щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону до повноліття дитини.

Стислий виклад позицій позивача та заперечень відповідача.

Позивач вказала, що з відповідачем по справі перебувають в шлюбі, зареєстрованому 27.11.2013 року, від даного шлюбу мають спільну дитину, сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого записаний та являється відповідач по справі. Дитина проживає з нею та знаходиться на її утриманні. За станом здоров'я відповідач та дитина здорові. Вказала, що близько чотирьох років вона з відповідачем не проживає та не підтримує сімейних відносин, з тих пір відповідач і не утримує свою дитину.

Зазначила, що наразі вона ніде не працює, відповідно їй одній матеріально важко утримувати дитину для якої потрібно купувати продукти харчування, гігієни, одяг, ліки в разі хвороби, а також інші необхідні речі. Вона перебуває у скрутному матеріальному становищі. Окрім іншого вказала в позові, що відповідач, який інших утриманців не має, стягнень з якого по виконавчим документам не проводиться, офіційно не працює, але це не звільняє його від обов'язку утримувати свою дитину.

Відзиву відповідача на позовну заяву не надходило.

Процесуальні дії, заяви та клопотання.

07.12.2018 ухвалою судді відкрито провадження в даній справі. Визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Одночасно роз'яснено учасникам справи їх право на звернення до суду із клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подачі до суду відзиву на позовну заяву. Роз'яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Встановлено сторонам 5-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з поштових повідомлень, які повернулись на адресу суду, позивач ОСОБА_1 14.12.2018, відповідач ОСОБА_2 15.12.2018 отримали копію ухвали про відкриття провадження. Відповідач також отримав копію позовної заяви разом з копіями доданих документів. У визначений судом строк сторони клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявляли, заперечень проти розгляду справи в спрощеному порядку до суду не надходило. Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

З огляду на вищезазначене суд, на підставі частини 5 статті 279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, посилання на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії ? - НОМЕР_3 позивач та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27.11.2013 року, зареєстрованого Виконавчим комітетом Іванковецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області (а.с.3). Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 являються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.4). Як вбачається з довідки виконавчого комітету Жуковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні (а.с.5).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.

З доказів наданих позивачем судом встановлено, що малолітня дитина проживає із матір'ю, однак суду не представлено належних розрахунку та доказів в обґрунтування заявлених до стягнення з відповідача аліментів в розмірі 2000 грн., що значно перевищує мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину.

До вказаних правовідносин застосовуються норми права визначені Сімейним кодексом України, а саме Главою 15 «Обов'язок матері, батька утримувати дитину та його виконання».

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття та згідно з частиною 3 статті 181 цього Кодексу, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно із статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Як визначено в частині 1 і 2 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років, з 01.01.2019 дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня - 1699 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень.

Відповідно до частини 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Суд звертає увагу, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також зобов'язані забезпечити необхідні умови життя, навчання та виховання дитини, готувати її до самостійного життя, на що, в тому числі, необхідні й фінансові витрати. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, відповідно до частини 1 статті 155 СК України.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина 7 статті 7 СК України).

Частинами 1 та 2 статті 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до статей 12,13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх досліджені, приходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в інтересах дитини, з урахуванням гарантованого статтею 48 Конституцією України права батьків дитини на достатній життєвий рівень, а також враховуючи, що кожен із батьків у відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, з відповідача слід стягнути аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі, яка співмірна 50 відсоткам прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, що відповідає мінімальному гарантованому розміру аліментів на одну дитину.

Дана сума є необхідною та достатньою, законною та такою, що відповідає потребам дитини.

В суду не має достатньо вагомих підстав присудити стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліменти в розмірі 2000 гривень, оскільки такий розмір аліментів може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів, на підтвердження чого позивачем доказів не надано.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 ст. 192 СУ України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення аліментів з їх подальшою індексацією, то слід зазначити, що обов'язок проведення індексації розміру аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, прямо передбачений законом, а саме, положеннями ст. 184 СК України, що зобов'язує державного виконавця проводити таку індексацію без додаткового судового рішення.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням задоволення позову відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 гривень.

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 11, 12, 13, 141, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 89, 259,263-265,430 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі в розмірі 813 (вісімсот тринадцять) грн., щомісячно, починаючи з 15 листопада 2018 року і до досягнення сином повноліття.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (з 15.11.2018 до 15.12.2018) допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.(отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, місце проживання: АДРЕСА_2 НОМЕР_2, РНОКПП відсутній).

Суддя: А.М. Заярний