Рішення № 79249503, 18.01.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2160/18

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київдо Управління соціального захисту населення Ржищівської міської ради, Київська обл., м. Ржищів про стягнення 106651,16 грн.без повідомлення (виклику) сторін

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Управління соціального захисту населення Ржищівської міської ради про стягнення 106651,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 надав телекомунікаційні послуги окремим категоріям громадян, які користуються правом на пільги, в зв’язку з чим поніс витрати в розмірі заявленої до стягнення суми, котрі відповідач зобов’язаний відшкодувати відповідно до положень чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.10.2018 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк до 06.11.2018 для подачі відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 16.11.2018. Встановлено відповідачу строк до 26.11.2018 для подачі заперечення на відповідь на відзив.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов в якому відповідач проти задоволення позову заперечив посилаючись на відсутність фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державної програми соціального захисту населення, спрямованої на підтримку окремих категорій громадян, які мають право на пільги з оплати послуг зв’язку за рахунок субвенцій з державного бюджету, починаючи з 01.01.2016, відсутність міської програми із відшкодування витрат за надані послуги зв’язку, яка б передбачала кошти для погашення наявної заборгованості та неприбутковість управління.

У встановлений судом строк від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти тверджень відповідача заперечив з огляду на те, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не може бути підставою для звільнення відповідача від обов’язку виконання свого зобов’язання належним чином, а обов’язок відшкодування відповідачем витрат позивача на надання телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян, які користуються правом на пільги встановлений Законом.

Відповідач своїм правом на подання заперечення на відповідь на відзив у встановлений судом строк не скористався.

Враховуючи зазначене, суд вирішує справу за наявними матеріалами

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Позивач, як оператор телекомунікаційних послуг на виконання вимог законодавчих актів надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, які мають на це право.

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

У п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; п. 18 ст. 61, п. 10 ст. 62, п. 17 ст. 63, п. 19 ст. 64 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; п. 11 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; ч. 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» встановлені пільги з оплати за послуги зв’язку для окремих категорій осіб.

У відповідності до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

У п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295 установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу регулюються Бюджетним кодексом України.

Згідно зі ст. 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету – це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Положеннями ст. 30 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.

Відповідно до п. 9 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги.

У відповідності до підпункту «б» пункту 4 статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, державні програми соціального захисту.

За змістом статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (далі – Порядок).

Пунктами 2, 3 Порядку передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Згідно п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), зокрема, щодо пільг з послуг зв'язку.

З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29 січня 2003 року № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі – Положення).

Згідно п. 3 Положення Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі – уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою « 1-пільга», в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Пунктом 11 Положення визначено, що уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою « 5-пільга» та реєстр розрахунків згідно з формою « 7-пільга»; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою « 3-пільга»; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою « 3-пільга»; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами « 4-пільга» та « 6-пільга».

З огляду на викладене, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, такі зобов'язання виникають безпосередньо із законів України.

На виконання вимог законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, позивачем, як оператором телекомунікації в період з 01.01.2016 до 31.12.2017 надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян за пільговими тарифами на загальну суму 106651,16 грн., що підтверджується актами звірки розрахунків за наданні населенню послуги на пільгових умовах від 01.02.2016 на суму 4169,34 грн., від 01.03.2016 на суму 4061,53 грн., від 01.04.2016 на суму 3855,47 грн., від 01.05.2016 на суму 3999,33 грн., від 01.06.2016 на суму 4000,57 грн., від 01.07.2016 на суму 3995,09 грн., від 01.08.2016 на суму 4056,55 грн., від 01.09.2016 на суму 3864,10 грн., від 01.10.2016 на суму 3843,92 грн., від 01.11.2016 на суму 3919,33 грн., від 01.12.2016 на суму 3871,90 грн., від 01.01.2017 на суму 4040,98 грн., від 01.02.2017 на суму 11118,27 грн., від 01.03.2017 на суму 4618,63 грн., від 01.04.2017 на суму 4869,99 грн., від 01.05.2017 на суму 4783,29 грн., від 01.06.2017 на суму 4740,31 грн., від 01.07.2017 на суму 4743,11 грн., від 01.08.2017 на суму 4001,39 грн., від 01.09.2017 на суму 4064,73 грн., від 01.10.2017 на суму 4039,36 грн., від 01.11.2017 на суму 4017,07 грн., від 01.12.2017 на суму 4009,24 грн., від 01.014.2018 на суму 3967,66 грн., котрі складені між ПАТ «Укртелеком» Київської обласної філії та Управлінням соціального захисту населення Ржищівської міської ради, які підписані зі сторони позивача – начальником ВОМС та керівником ГРР, підписи зазначених осіб скріплено печаткою позивача.

Вказані акти були направлені відповідачу відповідно до описів вкладення у цінний лист та отримані ним відповідно до відміток про отримання в рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, про що відповідач не заперечував. Завірені копії вказаних документів залучені до матеріалів справи.

Здійснення відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг за користування телефоном пільговим категоріям громадян, які мають право на відповідні пільги згідно чинного законодавства покладається у відповідності до положень вищезазначених норм законодавства на Управління соціального захисту населення Ржищівської міської ради, як розпорядника коштів Ржищівського району на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, до компетенції якого належать питання праці та соціального захисту населення.

Разом з тим, відповідач своїх зобов’язань з відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг за користування телефоном пільговим категоріям громадян, не виконав, в зв’язку з чим за ним рахується борг в розмірі заявленої до стягнення суми 106651,16 грн. у вигляді непогашених витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заявлена позивачем до стягнення з відповідача грошова сума фактично є втратами підприємства, які воно понесло надаючи послуги окремим категоріям громадян за пільговими тарифами, встановленими державою у відповідних Законах України.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, відповідач не виконав своїх зобов’язань з відшкодування понесених позивачем втрат внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у спірному періоді в розмірі 106651,16 грн. Доказів відшкодування позивачу вказаних втрат відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 106651,16 грн. витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав, які зводяться до відсутності фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державної програми соціального захисту населення, спрямованої на підтримку окремих категорій громадян, які мають право на пільги з оплати послуг зв’язку за рахунок субвенцій з державного бюджету, починаючи з 01.01.2016, відсутності міської програми із відшкодування витрат за надані послуги зв’язку, яка б передбачала кошти для погашення наявної заборгованості та неприбутковості управління, не приймаються судом до уваги при вирішені спору та відхиляються з огляду на наступне.

Обов'язок по оплаті наданих позивачем телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян у відповідності до перелічених вище норм законодавства покладено на відповідача – Управління соціального захисту населення Ржищівської міської ради, як розпорядника коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення відповідного району.

Як свідчать матеріали справи, заперечень щодо нарахованих сум за надані позивачем телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян у період з 01.01.2016 до 31.12.2017 відповідач позивачу не надавав та матеріали справи таких заперечень не містять.

Нараховані позивачем суми за надані ним телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян у період з 01.01.2016 до 31.12.2017 відображені в вищеперелічених актах звірки розрахунків за наданні населенню послуги на пільгових умовах за зазначений період.

За приписами законодавства України у відносинах щодо розрахунків з постачальниками телекомунікаційних послуг особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, головні розпорядники бюджетних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб'єкти владних повноважень, а як боржники у зобов'язальних правовідносинах.

Виходячи з положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору. Сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ОСОБА_1 Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.

Зважаючи на викладене та враховуючи вищезазначені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 106651,16 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, ст. 232-233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Ржищівської міської ради (09230, Київська обл., м. Ржищів, вул. Соборна, 48, ідентифікаційний код 24214361) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 40, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 01189910) 106651 (сто шість тисяч шістсот п’ятдесят одну) грн. 16 коп. витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 18.01.2018.

Суддя Ю.В. Подоляк