Рішення № 79249404, 18.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.01.2019Справа № 910/15578/18

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-поліс»

про стягнення 21 574,85 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (надалі - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-поліс» (надалі - ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-поліс») про стягнення 21 574,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) №АЗЕК-025/015/17 0000098 від 01.12.2017 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля ВАЗ 2104 3, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-поліс» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/1316898, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача. Окрім того, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання позивачем заявлено про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 771,33 грн., 3% річних у розмірі 149,02 грн. та інфляційних у розмірі 366,47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначити строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Вказана ухвала отримана ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-поліс» 29.11.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103048374739, проте відзив на позовну заяву відповідачем не подано, будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

01.12.2017 між ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) був укладений генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) №АЗЕК-025/015/17 0000098 (надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, зокрема, автомобілем ВАЗ 2104 3, реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

06.12.2017 о 10:00 год. в м. Миколаїв по вул. Декабристів, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_2, здійснила зіткнення з автомобілем ВАЗ 2104 3, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.

Факт скоєння ДТП підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, в якому ОСОБА_2 визнала свою вину.

Відповідно до ремонтної калькуляції №uip_5368 від 27.12.2017 вартість відновлювального ремонту, завданого власникові автомобіля ВАЗ 2104 3, реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 27 871,09 грн.

На підставі страхового акту №КАСКО/025/015/17/0809 від 27.12.2017, позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, перерахував на рахунок СТО суму страхового відшкодування у розмірі 20 288,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4183 від 03.01.2018.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України позивач набув всіх прав і обов'язків страхувальника.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Особа, яка керувала автомобілем Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_2, визнала свою вину, що відображено у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду, при цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про не добровільність такого визнання.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_2, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-поліс» на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/1316898, яким передбачено, що франшиза за ним становить 1 000,00 грн.

ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» звернулось до ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-поліс» із претензією №1612/17 від 02.05.2018 про перерахування страхового відшкодування у розмірі 20 288,03 грн., яка отримана останнім 07.05.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0408028824300.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 2104 3, реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 27 871,09 грн., а позивачем виплачено страхувальнику 20 288,03 грн.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Отже, враховуючи встановлений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк та те, що, що претензія ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про виплату (страхового) відшкодування отримана ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-поліс» 07.05.2018, то відповідач мав сплатити позивачу страхове відшкодування до 06.08.2018.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд відзначає, що претензія ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про виплату (страхового) відшкодування залишена ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-поліс» без задоволення, а на момент розгляду справи по суті строк здійснення такого відшкодування настав.

Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Таким чином, враховуючи встановлену судом вартість відновлювального ремонту, яка обмежена розміром права зворотної вимоги, яка перейшла до позивача, визначені полісом №АК/1316898 розміри лімітів відповідальності та франшизи (дорівнює 1 000,00), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 19 288,03 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 771,33 грн., 3% річних у розмірі 149,02 грн. та інфляційних у розмірі 366,47 грн. за прострочення виконання зобов'язання з відшкодування шкоди за період з 06.08.2018 по 07.11.2018.

Частиною 1 статті 992 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом).

Відповідно до пункту 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування та 3% річних, нараховані на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику, до якого перейшло право вимоги внаслідок виплати ним страхового відшкодування, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) вимоги до відповідача.

За приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Враховуючи, що правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, як і правовідносини сторін у розглядуваній справі, то суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 07.02.2018 Верховного Суду по справі №910/18319/16.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та відзначає, що період нарахування пені, 3% річних та інфляційних має починатись з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, тобто з 07.08.2018, а не 06.08.2018.

Таким чином, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 752,83 грн., 3% річних у розмірі 147,43 грн. та інфляційних у розмірі 366,47 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-поліс» на користь ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» страхового відшкодування у розмірі 19 288,03 грн., пені у розмірі 1 752,83 грн., 3% річних у розмірі 147,43 грн. та інфляційних у розмірі 366,47 грн. В іншій частині позовних вимог (пеня у розмірі 18,50 грн. та 3% річних у розмірі 1,59 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Згідно із попереднім розрахунком судових витрат, розмір судових витрат, які позивач очікував понести у зв'язку з розглядом даної справи, становив 1 762,00 грн. судового збору, а також 3 000,00 грн. витрати на професійну правову допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» посилається на те, що факт надання правової допомоги позивачу підтверджується договором, укладеним з Адвокатським об'єднанням «Ентропія права», актом про надання правової допомоги та платіжним дорученням №1994 від 07.11.2018 на суму 3 000,00 грн.

Судом встановлено, що 06.07.2018 між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Ентропія права» було укладено договір про надання правової допомоги №1/07-2018, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін.

За змістом пунктів 4.3. та 4.6. вказаного договору для визначення розміру гонорару за надання правової допомоги, передбаченої пунктами 2.1.1-2.1.9 цим договором, сторонами складаються акти про надання правової допомоги.

Гонорар сплачується у безготівковій формі на поточний рахунок адвокатського об'єднання реквізити якого зазначені в розділі «Реквізити сторін» договору протягом 3-х днів з моменту підписання відповідного акту про надання правової допомоги.

Даний договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців. Строк дії договору може бути продовжено за домовленістю сторін (пункт 4.9. договору №1/07-2018 від 06.07.2018).

На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором про надання правової допомоги №1/07-2018 від 06.07.2018, Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та Адвокатським об'єднанням «Ентропія права» було складено акт №28 від 06.11.2018 про надання правової допомоги на суму 3 000,00 грн., який підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Судом досліджено, що адвокатом Овчаренко Р.В. було надано послуги з консультації, узгоджння правової позиції, підготовки необхідних документів для подання позовної заяви на сумму 1 000,00 грн. та послуги із складання позовної заяви на суму 2 000,00 грн., що відображено в акті №28 від 06.11.2018 про надання правової допомоги.

Повноваження адвоката Овчаренко Р.В. підтведженні ордером серії КВ №743602 від 06.07.2018 виданим ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Як вбачається з платіжного доручення №1994 від 07.11.2018 ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» сплачено Адвокатському об'єднанню «Ентропія права» 3 000,00 грн. за підготовку та складання позовних заяв.

Отже, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським об'єднанням «Ентропія права» професійної правничої допомоги Приватному акціонерному товариству «Українська пожежно-страхова компанія» в межах даної справи на суму 3 000,00 грн.

Враховуючи викладене, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-поліс» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 69; ідентифікаційний код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 40; ідентифікаційний код 20602681) суму страхового відшкодування у розмірі 19 288 (дев'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 03 коп., пеню у розмірі 1 752 (одна тисяча сімсот п'ятдесят дві) грн. 83 коп., 3% річних у розмірі 147 (сто сорок сім) грн. 43 коп., інфляційні у розмірі 366 (триста шістдесят шість) грн. 47 коп., судовий збір у розмірі 1 760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 36 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 997 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) 21 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий