Рішення № 79248972, 13.03.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.03.2018 м. Харків Справа № 905/2269/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Паніній Я.М.,

розглянувши справу № 905/2269/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Квік-2006»

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 4 552,64 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №5305 від 01.11.2017р.

Суть спору: ТОВ «ТВК «Квік-2006» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить суд стягнути з ПАТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» 74 889,64 грн., з яких: 70 337 грн. – основний борг, 2 650,65 грн. – пеня, 635,92 грн. – 3% річних, 1 266,07 грн. – інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №ДОН/НХ-17030/НЮ від 09.02.2017р. щодо своєчасної оплати поставленої продукції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2017р. для розгляду даної справи визначено суддю Ніколаєву Л.В.

06.10.2017р. господарським судом постановлено ухвалу про порушення провадження у справі №905/2269/17 та призначення розгляду справи на 21.11.2017р.

20.11.2017р. за вх. №29697/17 господарський суд одержав відзив відповідача, в якому останній проти позову заперечує з посиланням на те, що: по-перше, платіжним дорученням №401107 від 11.10.2017р. на суму 70 337,40 грн. відповідачем сплачено борг в повному обсязі; по-друге, позивачем не вірно визначено настання строку виконання зобов’язання та здійснено розрахунки пені, 3% річних. Також відповідач посилається на приписи ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України щодо зменшення розміру пені, та зазначає про відсутність його вини у простроченні платежу, оскільки після кожної поставки відповідачем одразу формувався реєстр на фінансування даного договору для подальшого направлення коштів на регіональну філію, але внаслідок проведення антитерористичної операції у Донецькій області таке фінансування затримувалось. Поряд з цим, обставини проведення антитерористичної операції у Донецькій області суттєво вплинули і на фінансовий стан останнього, що вбачається зі звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2016р. Крім того, відповідач посилається на відсутність збитків позивача, завданих порушенням відповідача.

21.11.2017р. господарським судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 19.12.2017р.

27.11.2018р. за вх. №30472/17 господарський суд одержав від позивача заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду та згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 4 552,64 грн., з яких: 2 650,65 грн. – пеня, 635,65 грн. - 3% річних та 1 266,07 грн. – інфляційні втрати, з посиланням при цьому на те, що під час розгляду справи у суді відповідачем було сплачено заборгованість в розмірі 70 337,40 грн., про що свідчить платіжне доручення №401107 від 11.10.2017р.

19.12.2017р. за вх. №33205/17 господарський суд одержав заяву відповідача про зменшення суми пені на 30%.

19.12.2017р. господарським судом постановлено ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 18.01.2018р.

18.01.2018р. господарським судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 15.02.2018р.

15.02.2018р. господарським судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.03.2018р.

Позивач про дату, час і місце судового засідання 13.03.2018р. повідомлений належним чином, але у судове засідання не з'явився.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 13.03.2018р. за участю представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив:

09.02.2017р. між ПАТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (покупець, відповідач) та ТОВ «ТВК «Квік-2006» (постачальник, позивач) укладений договір поставки №Дон/НХ-17030/НЮ, згідно з яким постачальник постачає покупцю товар, визначений в асортименті та кількості (далі - товар), які зазначені у специфікації (Додаток № 1), що є його невід’ємною частиною (пп. 1.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору товар повинен бути поставлений постачальником протягом 10 календарних днів від дати отримання заяви на поставку товару.

Датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару та підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами договору (п. 4.2 договору).

Відповідно до п.4.3. договору товар постачається за рахунок постачальника на склад покупця (м. Бахмут, вул. Космонавтів, 4) на умовах DDP згідно правил Інкотермс 2010.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що представник покупця при прийнятті товару зобов’язаний звірити відповідність кількості товару, вказаній в рахунку-фактурі, або накладній, розписатися за отримання товару.

Згідно з п.5.1. договору ціна постачальника за запчастини до тепловозу 2ТЕ116 визнана тендерними торгами і вказана у специфікації (додаток 1), яка є його невід’ємною частиною даного договору.

Загальна сума договору складає 1 723 386 грн. з урахуванням ПДВ 20% 287 231 грн. та зазначається у звіті про результати здійснення процедури закупівлі (п. 5.2. договору).

Згідно з п.п. 6.1, 6.2. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі. Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представникам накладної (залізничної накладної) та акту прийому-передачі на отримання товару.

Згідно з п.п.9.1.,9.2. договору за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором. Покупець за даним договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п.15.1. договору термін дії договору з моменту його підписання до 31.12.2017р.

На виконання умов договору 13.04.2017р. позивач поставив відповідачу товар на суму 70 337,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №0413.3 від 13.04.2017р., актом приймання-передачі товару №0413.3 від 13.04.2017р., товарно-транспортною накладною №Р413.3 від 13.04.2017р. Також позивач виставив відповідачу рахунок на оплату поставленого товару №0413.3 від 13.04.2017р.

У претензії за вих.№314-07/2017 від 31.07.2017р. позивач просив відповідача оплатити поставлений за договором товар.

Оскільки поставлений позивачем товар не був оплачений відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача боргу за поставлений товар, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Під час розгляду справи відповідачем оплачений поставлений позивачем товар в сумі 70 337,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №401107 від 11.10.2017р.

В свою чергу позивачем зменшений розмір позовних вимог, про що до суду надано відповідну заяву.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір поставки, згідно з яким позивач зобов’язався поставляти відповідачу товар, а відповідач зобов’язався своєчасно та в повному обсязі його оплачувати.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Виходячи з умов п.6.2. договору обов’язок відповідача щодо оплати товару настав 31.05.2017р.

Між тим, як вище встановлено господарським судом, відповідачем несвоєчасно виконані зобов’язання щодо оплати поставленого позивачем товару, оскільки поставлений позивачем товар оплачений відповідачем лише 11.10.2017р.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п.9.2. укладеного між сторонами договору встановлено, що у разі порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір нарахованої відповідачу пені за період з 25.05.2017р. по 11.09.2017р. становить 2 650,65 грн., перевірений господарським судом та встановлено що позивачем невірно визначено початкову дату нарахування пені.

Тому, господарським судом самостійно, із врахуванням вірно визначеного періоду нарахування, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов’язання, здійснено розрахунок пені та встановлено, що розмір пені за період з 01.06.2017р. по 11.09.2017р., становить 2 481,07 грн.

Водночас, відповідачем подано заяву про зменшення суми пені на 30%.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Враховуючи наведене, а також те, що обставини, на які посилається відповідач, як на підстави для зменшення розміру пені, заслуговують на увагу, зокрема, ступінь виконання основного зобов'язання (основний борг погашений в повному обсязі), поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання (затримка фінансування договору пов’язана з проведенням антитерористичної операції у Донецькій області), поведінка відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання, добровільне усунення порушення, приймаючи до уваги фінансовий стан відповідача та відсутність доказів про наявність збитків позивача внаслідок допущеного прострочення відповідача, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви останнього та зменшення нарахованої позивачем пені на 30%.

Таким чином, до стягнення підлягає пеня в розмірі 1 736,75 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем за період з 25.05.2017р. по 11.09.2017р становить 635,92 грн., перевірений господарським судом та встановлено що позивачем невірно визначено початкову дату нарахування 3% річних.

Тому, господарським судом самостійно, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов’язання, здійснено розрахунок 3% річних та встановлено, що розмір 3% річних за період з 01.06.2017р. по 11.09.2017р. становить 595,46 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу інфляційних втрат за загальний період з 01.06.2017р. по 30.07.2017р. становить 1 266,07 грн., перевірений господарським судом, та встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 1 268,32 грн., тобто фактично є більшим, ніж заявлено до стягнення.

Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, до стягнення підлягають інфляційні втрати в розмірі 1 266,07 грн.

Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У заяві за вх. № 30472/17 від 27.11.2017р. позивачем зменшено розмір позовних вимог до 4 552,64 грн.

Разом з тим, враховуючи те, що позивачем сплачено судовий збір в мінімальному розмірі (1 600 грн.), останній поверненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» не підлягає.

Згідно до ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вказане правило щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

З огляду на викладене, на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1 526,18 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Квік-2006» задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Квік-2006» (69014, м. Запоріжжя, вул. Базова, 9А, код ЄДРПОУ 38284929) пеню в розмірі 1 736 (одна тисяча сімсот тридцять шість) грн. 75 коп., 3% річних в розмірі 595 (п’ятсот дев’яносто п’ять) грн. 46 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 266 (одна тисяча двісті шістдесят шість) грн. 07 коп., судовий збір в розмірі 1 526 (одна тисяча п’ятсот двадцять шість) грн. 18 коп.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 23 березня 2018р.

Суддя Л.В. Ніколаєва